У чому інтрига другого туру

Останнє, шосте скликання Ради, найменше нагадує збори моральних авторитетів, яким можна довірити обрання глави держави...

Указ Віктора Ющенка про розпуск парламенту так і не побачив світу – Президент втратив свій шанс, значить через півроку країну охопить передвиборна лихоманка. Основна сутичка за президентське крісло, як вважають експерти, розгорнеться між представниками діючого політикуму. Проте, хто «візьме золото» передвиборного марафону, передбачити напевно ніхто не може. Результати виборів у нашій країні, останнім часом, стають несподіваними навіть для іменитих «провісників».

Отже, більшість соціологів фіксують головних претендентів на перемогу. Це прем`єр-міністр Юлія Тимошенко, лідер Партії регіонів Віктор Янукович і лідер руху «Фронт змін» Арсеній Яценюк. Останньому за рік вдалося змінити очікуваний розклад і втрутитися в протистояння давніх антиподів.

Згідно з дослідженням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології з 26 березня по 17 квітня в Україні, за головного регіонала готові віддати голоси 25,6% виборців, за Тимошенко – 14,4%, а за фронтовика змін – 13,6%.

Імовірно, повторення сценаріїв президентської кампанії 2004 року вже не буде.

Хоча Віктор Янукович залишається лідером президентського рейтингу, йому так і не вдалося наростити популярність і вийти за межі власного електорального заповідника, яким залишається південний схід України. Виною тому – пасивність лідера Партії регіонів, його нездатність до рішучих дій. Тому несподівано високий відсоток голосів, відданих за регіоналів на виборах в Тернопільську облраду (10%), викликав хвилю підозр у фальсифікаціях результатів волевиявлення. До того ж далеко не всі опозиціонери згодні з лідерством Януковича. Уже сьогодні зрозуміло, що лідер КПУ Петро Симоненко і головна прогресивна соціалістка Наталія Вітренко в ході виборчої кампанії намагатимуться відібрати голоси у Януковича. На одному електоральному полі з головним «регіоналом» діятиме і новий-старий спікер Володимир Литвин – останні глибокі реверанси якого перед Кремлем не дають йому підстав розраховувати на електорат західних областей країни.

Юлія Тимошенко за час, що пройшов після Помаранчевої революції 2004 року, старанно витісняла Ющенка з його електорального поля. Визнаємо, що їй вдалося добитися свого: популярність глави держави сьогодні знаходиться в районі соціологічної погрішності. Конфлікт між Юлією Володимирівною і Віктором Андрійовичем став визначальним для президентської каденції останнього. Тимошенко створює для себе передумови, щоб заявити, що йде на зміну нерішучому і суперечливому Президентові, пообіцяти наведення ладу в країні. Втім, вірогідність повного перетікання прихильників Ющенка під прапори БЮТ украй низька – економічна криза примусила прозріти мільйони українців. Відчайдушний популізм, на який робить ставку Юлія Тимошенко, в сьогоднішніх умовах може не спрацювати. Популярність лідера БЮТ, як свідчать абсолютно всі останні соціологічні опитування, неухильно падає.

Тим часом росте рейтинг «новачка» президентської гонки – Яценюка. Він успішно вирішив тактичне завдання розширення групи фаворитів президентської гонки за рахунок власної в ній присутності, і продовжує набирати очки. Сам Яценюк неодноразово заявляв, що прийдешні вибори стануть «сутичкою нового зі старим». На думку експертів, обсяги компромату, який виливається сьогодні на Яценюка, який ще навіть не заявив офіційно про участь в гонці, свідчать: опоненти його бояться.

Втім, хоча пан Яценюк поки не зробив офіційної заяви про готовність балотуватися на пост Президента, його останні дії на політичній арені чітко свідчать про наявність подібних намірів.

Публічно пообіцяв взяти участь у президентських виборах і Віктор Янукович, якого зобов`язує становище і штовхає вперед жадання реваншу за поразку в 2004 році.

Цікавий ще один факт: Юлія Тимошенко від відповідей на запитання про політичні плани останнім часом вважає за краще ухилятися, стверджуючи, що повністю зосереджена на ухваленні необхідних країні економічних рішень. Подібна поведінка рейтингового політика дозволяє припустити, що прем`єр може відмовитися від участі в президентській кампанії. Юлія Володимирівна доклала немало зусиль для створення підпорядкованої її інтересам урядової команди, до останнього часу їй вдавалося мобілізувати на ухвалення рішень коаліцію у Верховній Раді. Тимошенко так часто і голосно обіцяла перемогти економічну кризу, що відхід у виборчу кампанію (а це означає, згідно з нормами закону, відхід у відпустку) може паралізувати роботу Кабміну. Такий варіант означатиме поразку прем`єра в боротьбі з кризою і могутній удар по її політичних перспективах.

Якщо ж Юлія Тимошенко відмовиться від участі у виборах, більшість її прихильників підтримають Яценюка. Це дозволить Арсенію Петровичеві не тільки наздогнати Віктора Януковича, але і поставить на порядок денний питання про його можливу перемогу в президентській кампанії. Адже, знову таки, звертаючись до соціологів, Яценюк має в своєму розпорядженні прихильників у всіх регіонах країни, а не спирається на один базовий регіон. На думку багатьох, саме цей політик готовий запропонувати нову якість державного управління, засновану на чималому досвіді роботи кризовим державним менеджером.

Проведення ж виборів в парламенті, за оцінкою багатьох європейських і американських політологів, призведе до очевидного звуження прав і свобод громадян. Останнє ж, шосте скликання Ради, найменше нагадує збори моральних авторитетів, яким можна довірити обрання глави держави. Українським політикам не варто недооцінювати громадянської свідомості своїх співгромадян – Майдан, при всій неоднозначності його лідерів, не пройшов для нашої країни безслідно. Те ж саме можна сказати і про можливі спроби підвищення вікового цензу для кандидатів у Президенти: так очевидно направлене проти одного з претендентів на президентський пост скоріше здатне спровокувати зворотну, позитивну для нього, реакцію електорату.

Важко не погодитися з прогнозами тих, хто вважає, що президентські вибори будуть напруженими і жорсткими. Дійсно, восени 2009-го або в січні 2010-го – такий шанс все ще залишається у Ющенка при «прихильності» Конституційного суду – вирішуватиметься доля країни на декілька років вперед. Україна вимагає справжніх реформ і реальних змін, тому найвищі шанси на перемогу будуть у кандидата, здатного запропонувати реальний план змін.

Петро Дорофєєв

УНІАН в Google News