Єхануров: Для популізму головне не цілісне економічне бачення, для нього головне – оплески

Єхануров: Для популізму головне не цілісне економічне бачення, для нього головне – оплески

Історія про солдата з пляшечкою – дуже емоційно б’є... Взяти на борт журналістів, зірвати погони з людини – це самодурство...  Інтерв`ю

Ми терпеливо чекали міністра оборони, коли журналісти потягнули Юрія Єханурова після “продовольчого” брифінгу в міноборонівську їдальню. “Якийсь дитячий садок, – злилася я на колег. – Цікаво, що вони хочуть побачити у відомчій столовці в день відвідання її міністром та журналістами?”

Міністр оборони  Юрій Єхануров обідає разом з солдатами.  30-а автомобільна база Генштабу ЗСУ у Києві, 26 травня “Вас завжди так добре годують чи тільки сьогодні?” – швидше зі старої звички, запитала я в молоденького солдата, який уже пообідав. “Завжди, а зазвичай ще й булочку дають, а сьогодні не дали”, – закліпав очима військовий, пом’яв у руках берет и побіг шикуватися. П’ятнадцять хвилин ми чекали, доки міністр на прохання телеканалів харчувався з солдатами. Відповідальні за харчування підсадили до Єханурова солдатів із підносами. Тележурналісти активно знімали власноручно створене потьомкінське село, а потім дуже задоволені собою почали розходитися.

Тож, ми змогли переміститися в кабінет Юрія Івановича.

ІСТОРІЯ ПРО СОЛДАТА З ПЛЯШЕЧКОЮ – ДУЖЕ ЕМОЦІЙНО Б’Є

Юрію Івановичу, будь-якого високого посадовця порівнюють із його попередниками. Якщо Вас порівнювати з Тимошенко – Ви були передостаннім її попередником на посаді в.о. глави уряду, – то порівняння буде на Вашу користь. Але якщо – з Анатолієм Гриценком, то виникають запитання...

А ви запитуйте – ні в чому собі не відмовляйте...

Питання щодо “продовольчого” скандалу. Чому від поставок харчування та обслуговування були усунені колишні компанії, які за Вашого попередника виграли тендери на таке обслуговування?

Якщо йдеться про скандал із західноукраїнською компанією “Анна-Марія”, то наскільки я розумію, вони там не дуже порядно повелися. Вони образилися на складений за виявлені порушення акт і за це зняли своїх співробітників із солдатських їдалень. І буквально упродовж доби необхідно було знайти інших постачальників послуг харчування для військовослужбовців, що було зроблено, як виняток, з дозволу Міністерства економіки. Оскільки ця тема набула великого розголосу, про цю фірму багато писали в ЗМІ, вони, наскільки я поінформований, подаватимуть до суду. Нехай це питання зараз розглядає суд.

Як зазначають Ваші опоненти, сьогодні армію можуть годувати лише дві компанії. А тендер проводиться для обмеженого кола учасників?

Юрій ЄхануровТа про що ви говорите! Сьогодні цим займаються шість великих фірм і ще декілька дрібніших. Для ефективного функціонування системи ці фірми мають бути великими, сильними, щоб мати необхідну інфраструктуру для обслуговування чималої кількості військовослужбовців.

Більше того, я переконаний, у майбутньому необхідно запроваджувати заводи для виробництва напівфабрикатів, продукцію яких постачати в їдальні військових частин. Це має бути серйозна інституція, яка б успішно впоралася із завданням щодо харчування військовослужбовців.

Я не приховую, що сьогодні Міноборони має великі претензії до деяких із фірм, з якими укладено договори. Наприклад, нещодавно був випадок харчового отруєння курсантів у Харкові. Але це фірми потужні, і мають довести своє право співпрацювати з нами надалі. Не доведуть – буде новий конкурс.

Загалом постачання продовольства до армії – це вічна тема. Буде дуже серйозна конкурентна боротьба. І вони одне одного брудом обливатимуть весь час.

Але їх можна зрозуміти, адже до Міноборони висувалося чимало претензій щодо непрозорості проведених тендерів…

Я за максимальну прозорість. Але той початковий період був періодом жорсткої конкурентної боротьби, яка негативно впливала на становлення нової системи організації харчування у Збройних силах. І той приклад, де йдеться про солдата з пляшечкою, – це таж конкурентна боротьба.

(У телеефірі колишній солдат розповів, що підполковник начебто попросив його влити в їжу вміст пляшечки з отрутою. Це для того, щоб замінити фірму, яка обслуговувала військових, на іншу фірму. А той солдат взяв і написав листа прем’єру. – Авт.)

Той колишній підполковник, на якого вказав солдат, сьогодні не має жодного стосунку до Збройних Сил. Міліція каже, що не має до нього претензій, а тому немає підстав для порушення кримінальної справи за цим фактом. Вони не мають доказів його вини. А військова прокуратура не має права ним займатися, оскільки він цивільна людина.

Але і по телебаченню, і з подачі прем’єр-міністра ця історія набула широкого розголосу. Так, ця історія б’є дуже емоційно. А тепер є питання відповідальності того, хто це оприлюднив. Це називається провокацією. У демократичному суспільстві за це необхідно нести відповідальність. Людину звинувачують у чомусь, і немає доказів. А що у зв’язку з цим я повинен спитати в конкретного командира? Солдат каже: мені дали пляшечку, і все таке… А інший каже – він це придумав, це провокація.

ВЗЯТИ НА БОРТ ЖУРНАЛІСТІВ, ЗІРВАТИ ПОГОНИ З ЛЮДИНИ – ЦЕ САМОДУРСТВО

Ваш попередник Анатолій Гриценко казав, що коли йому доповідали про зловживання, то він просто звільняв людей...

За час мого перебування на посту міністра оборони я погони з офіцерів не зривав. Я вважаю, це була дуже хибна, неправильна практика колишнього міністра. Він діяв негарно, коли імпульсивними рішеннями, за його наказами з військової служби без дотримання процедури було звільнено п’ятдесят шість офіцерів. Двадцять чотири з них звернулися зі скаргами до судових інстанцій щодо поновлення їх на військовій службі. Так, можливо, ці люди у чомусь завинили. Але є процедура.

Напевно, щось украли…

Юрій ЄхануровЧи вкрали, чи допустили порушення. Але суди розглянули ці питання по суті й не визнали провини. І таким чином, тринадцять з п’ятдесяти шести офіцерів, за рішенням суду, уже відновлені на військовій службі.

Вони довели неправомірність свого звільнення, і Міноборони за рахунок інших офіцерів – не за рахунок пана Гриценка – виплатило відновленим на службі військовослужбовцям 215,4 тисячі гривень компенсації за весь період вимушених «прогулів». Некваліфіковані дії призвели до втрат бюджету.

Розумієте, як це ефектно – взяти на борт літака декількох журналістів, відбути у війська, де зірвати погони з людини. Це називається самодурство. Так вчиняє самодур чистої води. Я вимагаю процедури: порушення кримінальної справи, відсторонення від виконання службових обов’язків, проведення розслідування, засудження. Якщо немає підстав для кримінальної справи, але до посадовця висуваються певні питання, то є офіцерські збори, є товариші по службі, які повинні висловитися, чи бажають з таким негідним офіцером надалі разом служити.

Не маю я права як міністр, який поставлений здійснювати цивільний контроль над Збройними Силами, заміняти собою військову службу правопорядку чи прокуратуру. Це дуже чутливе питання. Навіть найрозумніший міністр не може ухвалювати такі кардинальні рішення, перебуваючи під емоціями.

Ось зараз подібна ситуація. Принесли прем’єр-міністру папери, за якими ще ніхто не давав за визначеним порядком відповіді. І з цього одразу зробили ось таке шоу...

Так, із харчуванням в армії є проблеми. Але останнім часом воно все одно стало кращим, різноманітнішим.

Але ж це була реформа, яку в системі харчування солдатів провів Гриценко?

Так. І ми повинні рухатися далі. Коли я прийшов у міністерство, то зайняв принципову позицію – не зупиняти все позитивне, запроваджене попередниками. Але є проблема виконання, як завжди.

МИ ВПЕРШЕ ЗА КІЛЬКІСТЮ ОРДЕРІВ НА ЖИТЛО В КРИМУ ОБІЙШЛИ РФ

Юрію Івановичу, а які із запроваджених оборонних реформи Ви б могли записати до свого доробку як військового міністра?

Я завжди заявляю, що реформа в Міністерстві оборони і Збройних Силах відповідно до стандартів НАТО триває, і ми посилюємо роботу, розпочату попередніми міністрами.

Далі можна згадати те, що викликає шалений гнів Анатолія Степановича і не лише його. Це стосується розв’язання житлової проблеми. Позаторік було вручено 1562 ордери військовослужбовцям і їхнім сім’ям на заселення. А минулого року – ми видали 5200. У декого це просто викликає алергію.

Та невже Анатолій Степанович не порадів би через це за військових?

Юрій Єхануров і Анатолій Гриценко спілкуються перед початком 2-ої Міжнародної конференції ”Нова Україна в Новій Європі”. Київ, 4 лютого А ви бачили, щоб він радів за військових з якого-небудь питання? Якщо не він міністр, то він не радіє. Він із тих людей, які радіють успіхам, коли він є на чолі... І сьогодні він систему аутсорсингу не захищає. Він несе таку… про цю ковбасу, про ці всі речі… Він добре знає, що все це неправда. Але він став політиком.

І особливо я відчув удар у зв’язку з питанням Севастополя. Адже в цьому місті у 2007 році українським військовим було видано лише 10 квартир, а у 2008-му – вже 210. Тут ми вперше значно обійшли російський Чорноморський флот – і це те, що також не можуть простити.

Ми припинили бездумне скорочення Збройних Сил. Тому що упродовж 2006–2007 років відбулося таке скорочення бойових частин, що це призвело в результаті до виникнення значних проблем з безпекою держави. Наприклад, було оголено весь південь Одеської області. Там не залишилося жодного українського солдата. І ми зараз будемо вимушені відновлювати деякі з ліквідованих військових частин. Тому що це було неправильно – різати «живе тіло армії»!

Сказати, що це є досягнення… Ми просто «ремонтуємо», якщо можна так охарактеризувати цей процес. Тому припинення скорочення Збройних Сил – це дуже важлива тема, яка була вирішена.

А питання бойової підготовки... Торік ми все ж таки спрацювати, і бойова підготовка покращилася. Як результат, Збройні Сили провели стільки масштабних навчань, чого не було за всі роки їхньої історії. Так, наприклад, на Рівненському полігоні відбулися бригадні навчання з бойовою стрільбою, чого не було останніх років десять. Стрільби зенітно-ракетних військ протиповітряної оборони в Криму також можна назвати знаковою подією.

На жаль, цього року ми все це втрачаємо, тому що фінансування ЗС – найнижче за роки незалежності України. І наше завдання цього року – просто утриматися в цій ситуації.

Ще хочу згадати про реформу системи військової освіти. Не так давно, за поданням Міністерства оборони, уряд ухвалив постанову, яка врегулювала це питання. Національну академію оборони перетворено на університет, який здійснює підготовку магістрів військового управління й видає дипломи європейського зразка. Також утворено академії видів Збройних Сил: Сухопутних військ, Повітряних сил та Військово-морських сил. Також є рішення Кабінету міністрів про створення шести коледжів, де готуватимуться професійні сержанти. Перший випуск військовослужбовців цієї категорії відбувся в березні поточного року в Харкові.

Також із 1 вересня в Севастополі буде створено військово-морський ліцей.

Юрію Івановичу, чи не вважаєте Ви, що на сучасному етапі вже давно поспіло питання про запровадження нової системи розв’язання житлової проблеми військовослужбовців? Багато говорять про іпотечно-накопичувальну систему, надання пільгових кредитів чи конкретних грошових сум для придбання житла.

Я вже двадцять один рік викладаю інвестиції в університеті і двадцять чотири роки пропрацював у галузі будівництва. Повірте, я всю теорію і практику питання добре знаю. Але є реалії життя. На поточний рік з державного бюджету на житло для військовослужбовців виділено – нуль. І розповідати зараз про теорію питання недоречно. Я студентам розповідаю, як це робиться, як складається іпотека. Але в контексті військової сфери це буде актуально лише в майбутньому. Усі пропозиції є. Вони підготовлені моїм екс-заступником Надією Дєєвою. Вона зробила величезну роботу з питань запровадження іпотеки для військових, надання їм кредитів, удосконалення системи забезпечення житлом контрактників. Але реалізувати нововведення в умовах кризи нереально.

Тимошенко, ЄхануровА ось – чим ми пишаємося і про що Юлія Володимирівна розповідає, що все це корупція...

(Дістає з документів на робочому столі План комплексної забудови Севастополя, підписаний головою міської державної адміністрації, головою міської ради та міністром оборони. – Авт.)

Ось це ми зробили в кожній області. Ми домовилися з владою Севастополя про співпрацю. У документі вказані нормативні документи, що становлять правову базу реалізації програми забезпечення житлом українських військовослужбовців Севастопольського гарнізону. Ось схема, як землі Міноборони переводяться під будівництво житла… І так щодо всіх будиночків, кожної адреси. Два роки необхідно погоджувати всі ці речі.

Була проведена величезна робота. Стільки документів підготовлено, стільки підписів поставлено. А зараз розповідають, що це є корупція...

Міноборони – це ВПК, це збройний бізнес, це тонкі відносини з Чорноморським флотом, це бойова підготовка і багато чого іншого. Як Ви, цивільна людина, у все це вникали?

Цивільний міністр оборони – це прийнято в усіх цивілізованих країнах. Має бути громадянський контроль над ЗС. Зараз ідуть зміни в Чехії, там міністр оборони та віце-прем’єр – лікар, у багатьох країнах міністри оборони – жінки, які при цьому мають цілком мирні, цивільні професії.

І потім, у мене управлінський досвід, спочатку в будівництві, потім – у державних структурах. Військова сфера – це, звичайно, специфіка. Але не забувайте, що є Генштаб, є Головнокомандуючий, який займається поточною діяльністю війська. І я дуже серйозно увійшов у тему і вдячний тим, хто мені допоміг. Зізнатися, я дуже розрахував, що серед тих, хто мені допоможе, буде і колишній міністр. І я приходив до нього кілька разів із проханням про співпрацю. Останній раз – два-три місяці тому. Він не захотів.

МІНІСТР ОБОРОНИ НЕ КИСІЙНА БАРИШНЯ: ПІШОВ І ПІШОВ, І НЕМА ЧОГО ЖАЛІТИСЯ НА КОЖНОМУ КРОЦІ

Йому важко простити Президента. Усе-таки, Вікторові Андрійовичу варто було якось пояснити, зустрітися з ним...

Ви можете згадати будь-якого звільненого міністра за всі роки незалежності, який пішов з посади і якому при цьому щось довго пояснювали – тобто красиво та правильно звільняли?

Ні, не можу. Напевно, таких не було. Але Віктор Андрійович так багато говорив про мораль, що від нього чекали іншої поведінки.

Юрій Єхануров під час IV з’їзду партії «Народний Союз «Наша Україна». Київ, 31 березня Міністр оборони – не кисійна баришня. Пішов і пішов, і нема чого жалітися на кожному кроці про те, як мене несправедливо звільнили.

Знаєте, у 1997 році мене вперше, без жодних пояснень і без жодних підстав звільнили з посади міністра економіки. Я теж переживав. А нічого, це просто перший раз важко.

У журналі “Чорноморська безпека” за минулий рік детально описано, як українські громадяни брали участь у грузинському конфлікті, але... на російській стороні. Тобто вони працювали на суднах забезпечення Чорноморського флоту, які перебували в зоні конфлікту. Проте чому ця тема не стала об’єктом Вашої уваги? Міністерство оборони відбивалося від тупих нападів про якусь нашу допомогу Грузії, тоді як наші допомагали Росії?

Я сам дізнався про це з журналу. Ця тема має місце, ми поки що її не розвивали. Але тоді, під час конфлікту, нас непокоїло інакше. Наші військові тоді перебували на навчанні в Грузії у горах, і це нас хвилювало найбільше. Коли літак з нашими військовими приземлився в Києві, ми зітхнули з полегшенням...

Однією з найбільших загроз безпеці держави є інформаційна війна. Ви якось готуєте військових до, скажемо так, інтелектуальних викликів?

У найближчий час буде створено інформаційний департамент. Переважно з цивільних фахівців.

Це зрозуміло, що з цивільних. Люди військові все розуміють, але сказати не можуть...

До кінця півріччя такий департамент може бути створено. Ми повинні бути частиною інфраструктури в інформаційній війні.

Ми знаємо, що однією з найбільших потенційних загроз вважається ситуація в Криму. Колись від одного українського десантника, який там служив, почула фразу: півострів будете ділити не ви, а Росія й Туреччина...

Хочу показати один документ (витягає план розвитку Севастополя. – Авт.). Це – майбутнє Севастополя. Це те, що розробила група фахівців разом із місцевою владою. Тут є все. Я погоджуюся з таким майбутнім на 80 відсотків. Як професійний економіст, як фахівець з інвестицій хочу сказати:: це прекрасна тема. Тут пропонуються чудесні проекти. І як міністр фактично бачу – це демілітаризація міста Севастополя. Як міністр мушу задуматися –  Севастополь це не лише проблема 2017 року, коли має бути виведений Чорноморський флот. А що далі? Який план далі? І чи готова Україна до такого розвитку? Крим – складне питання, але є... абсолютно нормальний Крим.

Чи правильно я Вас розумію: якщо Крим нагодувати, демілітаризувати, для надійності якось перекупити в росіян місцеві обленерго (а як не продадуть, то просто відібрати), то зникне гіпотетична зона конфлікту?

Перепрошую – не нагодувати. Ніхто нікого не нагодує. У нас уже одна годує всю країну – обіцянками. Оцими рухами годує (робить “шаманські” рухи. – Авт.). Ми повинні дати кримчанам можливість заробити. Так, ми маємо залучати інвестиції, але при цьому навчити кримчан усміхатися клієнтам, не кидати тарілку на стіл – негарно це. Навчити їх допомогти дамі роздягнутися, похвалити каву в їхньому закладі. Для мене Севастополь – не просто місто, я там отримав свою першу спеціальність. Я не тільки хочу, але й дещо роблю, щоб Херсонес отримав статус ЮНЕСКО. У Ялті є будинок Чехова, для якого я дещо роблю...

Українські представники завжди беруть участь у щорічній конференції «Чеховські читання». І я хотів, щоб ми разом відзначили 150-річчя з дня народження Чехова.

А Ви підключіть Президента. Поясніть, що коли він допоможе будинку в Ялті, росіяни не будуть так часто рвати на собі тільняшки, – що це тільки вони ремонтують той будинок.

Я передам це все Віктору Андрійовичу.

МИ ОБОВ’ЯЗКОВО ВИПЛУТАЄМОСЯ З КРИЗИ

Повертаючись до Вашого економічного досвіду. Ви кризовий оптиміст чи кризовий песиміст?

Світ перебуває в трошки кращому стані, ніж півроку тому. Зростає реальна економіка. Але є труднощі величезні в Росії, бо це моноекономіка, збудована на енергетичному ресурсі. У нас офіційна економіка продовжує падіння. Але в нас усе засекречено. Важко давати коментарі, коли нема відкритих даних. Дивно, що народ з’їдає це все. Думаю, що є падіння офіційної економіки, але все-таки йде зростання тіньової економіки. І це відчувається. Говорити про серйозні кризові явища не доводиться, у нас не буде голодних людей. Але ми повинні зробити все, щоб людина вірила, що вона не буде голодна. І тому люди тримають гроші у тіні, проводять операції у тіні. А ручне керування ще більше до цього штовхає. Я написав антикризову програму “Прагматичний вибір”.

А Ви її не пропонували Кабміну? З миру по думці, країні – антикризовий пакет.

Треба було б її заслати офіційно в уряд. Але ця програма містить зовсім інші погляди, ніж ті, що сповідує Юлія Володимирівна. Я проти ручного керування. Окремий елемент можна зробити вручну... Але коли йдеться про галузі, – це неприпустимо.

А хіба криза не поставила хрест на всіляких розмовах про невтручання держави в економіку? І в США, і на Заході уряди вдавалися до зовсім неринкових кроків...

Нічого подібного. Вони просто швидше крутяться на цій гарячій сковорідці, швидше ногами перебирають. Там усе дається в борг, прораховується, вони й копійки даром не дадуть. І в нас слід скористатися кризою і зробити реформу. Пенсійну реформу, наприклад. Потім, коли газ має дві ціни на вході – одна ціна імпортного газу, інша – внутрішнього, – то дуже добре можна грати на цих цінах. А якщо врахувати різницю в тарифах, для населення – одні, для підприємств – інші… Системних закладок нема, реформ нема. Живемо так: день до вечора протриматися.

Ми виплутаємося з кризи, у цьому не сумнівайтеся. Весь наш народ має багатий досвід 90-х років. І тому ми виживемо. Але якби ми змогли зробити реформу… Так, гроші потрібні на реформу. Потрібно приймати жорсткі непопулярні заходи.

Авторитетне російське бізнес-видання зібрало два десятки шанованих експертів і накидали дві сторінки антикризових рецептів. У Росії до них не дослухаються. Але в нас якісь громадянські інститути є. Можна було би тиснути...

Я запропонував свій план. Два розділи надрукували ділові видання. І кому вони потрібні? Можу надрукувати...

Як Вам здається, чи навчилася чогось Юлія Володимирівна за роки прем’єрства? Врешті-решт, узяла ж вона на роботу фахівця з підприємництва Олександру Кужель.

Тимошенко, ЄхануровУсе, що пропонується щодо підприємництва очільниками уряду, я оцінюю позитивно. Але серйозно підозрюю, що їхня діяльність – це не переконання, це просто тимчасові тактичні дії. У керівництва уряду нема системного погляду на речі. Мій економічний світогляд узгоджений у всіх деталях. Між макро-, меза- та мікрорівнем в мене логічний зв’язок, одне випливає з іншого. І для всіх аудиторій ти можеш говорити різні тексти з точки зору специфіки галузі, але цілком однакові з точки зору твоєї економічної концепції. Але якщо порівняти, що казала Юлія Володимирівна підприємцям і на нараді з головами сільрад, то для фахівця велике поле для роботи. Багато нестиковок. Для популізму – не головне цілісне економічне бачення, для нього – головне оплески.

Де Ви бачите себе після того, як піде Ющенко?

А що він збирається йти? Я про це не чув. У будь-якому разі він молода людина, у Президента велике поле для політичної діяльності.

Розмовляли Лана Самохвалова, Андрій Лавренюк

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter