Йосип Вінський: Тимошенко хоче керувати країною як приватною корпорацією
Йосип Вінський: Тимошенко хоче керувати країною як приватною корпорацією

Йосип Вінський: Тимошенко хоче керувати країною як приватною корпорацією

15:31, 13.07.2009
13 хв.

Більшість олігархів побувала у мене в кабінеті, і переконувала мене: давай знижки, знижуй тарифи... Я твердо знаю, що Тимошенко президентом не буде... Інтерв`ю

Йосип Вінський, у минулому соратник голови СПУ Олександра Мороза, який не сприйняв коаліцію СПУ та ПР у 2006 році, та увійшов у команду Юлії Тимошенко, знову вільний політик. Два тижні тому міністр транспорту, під яким з вересня минулого року хиталося крісло, пішов з уряду. Чим зараз займається політик, чия відставка так бурхливо обговорювалася в пресі? Хто стане його наступним союзником, про це УНІАН запитала самого Йосипа Вінського.

МОЇ СОЮЗНИКИ ТІ, ХТО ВИСТУПАЄ І ПРОТИ ТИМОШЕНКО, І ПРОТИ ЯНУКОВИЧА

Йосипе Вікентійовичу, ви вже більш як два тижні у відставці. Чим ви займаєтеся? У чиїх ділових орбітах обертаєтеся?

Відео дня

Йосип ВінськийЯ зараз абсолютно вільний політик, щасливий від того, що можу чинити так, як я розумію, так як хочу. Зрозуміло, що у мене зараз є певна система контактів, консультацій, зустрічей. Але на сьогодні, як я і оголосив, я займаюся власним політичним проектом. Він перебуває у стадії становлення. Є відповідна організаційна структура, завтра ми презентуємо цей проект. Сьогодні наші представники та структури є у вісімдесяти населених пунктах, обласних та районних центрах, які, скажімо так, вже формалізували наші відносини і готові працювати. Наше завдання – створити громадсько-політичну організацію, яка буде активним учасником виборчих перегонів, у тому числі й на президентських виборах.

Коли кажуть про новий політичний проект, перші запитання: його назва, союзники, гроші, співробітники апарату?

Ми все це оприлюднимо завтра. Наші союзники ті, хто сьогодні виступає проти сьогоднішньої влади в образі Тимошенко і проти сьогоднішньої опозиції в образі Януковича. На всі запитання у нас в програмі буде дана пряма відповідь. Люди повинні знати, за що саме, за яку світоглядну та економічну систему вони голосують.

Ви кажете, що у вас вісімдесят організацій по регіонах. Звідки ви людей взяли? Чи люди Мороза до вас перебралися?

У мене є і морозівські, і бютівські. Різні люди. Але більшість облич - нові.

Ви за духом та переконаннями позиціонували себе як соціал-демократ. Тимошенко теж себе такою вважає, хоча з’являються ознаки її правішання. Виходить, ви працюєте на одному електоральному полі...

Так, я соціал-демократ. Для мене політичною Біблією є документи Соцінтерну, Франкфуртська декларація, Стокгольмська декларація. Нагадаю, що коли я погодився перейти до партії «Батьківщина», я чітко висловився, що я є прибічником соціал-демократії, і Тимошенко підтвердила, що її партія також орієнтована на соціал-демократію. Але пізніше на партійному з’їзді була проголошена інша орієнтація - на Європейську народну партію. Я на цьому з’їзді від голосування по цій зміні вектору утримався, і це стало однією з причин, чому я захотів від партійної роботи перейти до роботи у міністерство. Я відчув, що у «Батьківщини» відбувся певний відхід від ідеологічних принципів, заявлених раніше. Тож я вважав, що мені буде важко там працювати. Але на роботі у міністерстві транспорту у економічних та соціальних напрямках я відстоював підходи саме Соцінтерну. Щось було підтримано урядом, щось – ні. Але це вже робочі питання. Принаймні по системі роботи щодо заробітної плати, яка для мене як для соціал-демократа є стрижневою позицією, ми зробили найбільше в уряді. Ми в 1,4 раза підняли зарплату в галузі, а на Укрпошті рівень зарплат зріс у 1,8 раза. Ми навели порядок з державним майном. Я багато говорив про покращення роботи державних монополій. Це також є елемент соціал-демократичного підходу до організації суспільного життя. І я завжди підкреслював: держава повинна виконувати свою функцію, бізнес - свою, вони не повинні перетинатися у непрозорому режимі.

ТІГІПКО З ТИМОШЕНКО ЗОВСІМ РІЗНІ І ЗА ПОГЛЯДАМИ, І ЗА ІСТОРІЄЮ

Уже зараз в Інеті гуляє чутка, що ви на президентських виборах підтримуватимете Тігіпка, якого вважають технічним кандидатом Тимошенко. Це дещо дивно: ви пішли від Тимошенко, але будете сприяти її кандидату. Це є ваш вибір?

У мене ще нема вибору, бо ще нема президентських виборів. Але дійсно, найближчим мені політиком, якого я розумію, якого я знаю і якому я довіряю, є Тігіпко. Але я поки що не бачу конкретної кампанії Тігіпка. При цьому я не погоджуюся, що він однаковий із Тимошенко. Ані по своїх економічних підходах, ані по своїй політичній історії, ані по риториці вони не є близькими. Те, що Тігіпко був її радником, ні про що не каже. Бо вона не сприймала його поради. Для мене поки що нема вибору, бо вибір буде зроблений, коли будуть узгоджені певні принципові речі. Сліпого вибору не буде.

Може, когось іншого знайдете, перспективнішого?

Нема кампанії, нема кандидатів, - нема про що говорити.

Ви свого часу зробили такий сміливий і не всім зрозумілий крок: на якийсь час заборонили російські пісні в потягах. Це дещо каже про ваші погляди. А Тігіпко не лише заграє з Росією, а ще й здає всі надбання останніх років. Він заявляє про те, що не проти створення газотранспортного консорціуму, каже, що він за інтеграцію з Росією “без вилучень і обмежень”, він, зрештою, на саміті в Петербурзі обіцяв російським ЗМІ, що з новою владою в Україні завершиться шароварщина. Це ж все два різних світогляди, два різних способи життя.

Я не чув такого від Тігіпка. Хоча я спілкуюся із ним неформально. При цьому вважаю, що зона вільної торгівлі із Росією - це потреба України, не знаю, що мав на увазі під інтеграцією сам Сергій Леонідович. Але мої погляди такі: Україна повинні мати свою національну ідею, свій національний колорит, і господарями в Україні повинні бути українці.

Українці, кажете? То, може, ви і з Тягнибоком неформально зустрічаєтеся?

Ні. “Свобода” - це крайність. Я чітко бачу грань між патріотизмом та націоналізмом. Для патріотів українці - це ті, хто живе в Україні, сприймає Україну як свою державу. А для націоналістів важливе коріння людини, антропологічні параметри. Я цього ніколи не поділяв. Але патріотична традиція повинна формуватися, і політики всіляко повинні цьому сприяти. Її формують і пісні, і танці, і кіно, і спільні дії.

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ВВАЖАЄ, ЩО ВОНА МОЖЕ КЕРУВАТИ ДЕРЖАВОЮ ЯК ПРИВАТНОЮ КОРПОРАЦІЄЮ

Якою буде наступна президентська кампанія?

Йосип ВінськийВона не буде такою радикальною, як попередня. Бо статус президента не такий, як раніше, та й невідомо, яким він залишатиметься надалі. Але вона буде принциповою для Партії регіонів. Для «регіонів» перемога на виборах буде стратегічним знаком повернення у владу. Найбільш жорстку та непримиренну позицію буде займати Партія регіонів. Те, що відбувається у Верховній Раді, це є відвертою демонстрацією цієї позиції. Для них не існує нічого святого, крім однієї мети – повернутися у владу.

А вони кажуть, що підняти «мінімалку» – це святі для них речі...

Вони блокують не тому, що хочуть підняти мінімальну зарплату. Хіба ви не пам’ятаєте: всі останні роки вони кричали, що в держави нема грошей, що розвиток зупинено. І зовсім недавні їхні виступи про те, що під час кризи треба стимулювати ділову активність, а не збільшувати соціальні виплати. Блокування - це привід. Думаю, що коли регіони бачать, який роздрай у народно-демократичному спектрі, коли нема ані чіткої ідеології, ані консолідуючої фігури, вони зрозуміли, що перемога сама йде їм до рук. Тому вони зацікавлені у дострокових виборах, і вони взяли курс на дострокові вибори. Чи вдасться їм це зреалізувати, це вже інше питання.

Але я хочу наголосити: особисто я завжди виступав за збільшення зарплат. Бо я вважаю, що наша ключова проблема - це питання низької заробітної плати. І без вирішення цієї проблеми говорити про ринкову економіку, про рівень життя, про розвиток позитивних суспільних та економічних процесів неможливо. Інша справа: слід шукати механізми, повинна існувати чітка програма, як цю зарплату збільшувати. Я думаю, що політики повинні домовитися, хто б не був при владі, що кожного місяці вони додають до зарплати, умовно кажучи, п’ять євро. І це програма на чотири роки. І всі, хто приходить, чітко це забезпечує. Без виходу на європейський рівень зарплати ми будемо втрачати інтелектуальні сили, продуктивність праці. Врешті-решт, нам не буде з ким робити реформи. Риторика Тимошенко була якраз – за підняття зарплатні. І тільки те, що вона кандидує, і боїться, що Бюджет не впорається з таким підняттям (а вона все робить, щоб він не справився), її зупиняє. Якби вона не балотувалася, вона б погодилася на підняття зарплати.

За час вашого керування Міністерством транспорту та зв’язку не було підрозділу, де б у вас не траплялися кадрові або господарські конфлікти з Тимошенко. Чи це морські порти, чи аеропорти, чи залізниця. І все ж складається враження, що справа вашої відставки таки не в політиці.

Ключова позиція - політична. Це безумовно. Але я не сприймав і не сприймаю, коли я дію згідно з Законом «Про Кабінет Міністрів України», який визначає повноваження міністра, а прем’єр-міністр вважає, що вона може керувати державою, як приватною корпорацією. І такі спроби Тимошенко наштовхувалися не моє несприйняття. З чимось я погоджувався, з чимось – ні. Але вона знала, що я не сприймаю тиску. Я категорично не сприймаю, коли мені може подзвонити прем’єр-міністр і сказати, що я тобі рекомендую призначити таку-то особу на таку-то посаду. За законом, призначення нових осіб міністром відбувається після висновків конкурсної комісії, а звільнення з посади робиться виключно міністром. Якщо я бачу, що людина не виконує своїх функцій, як, наприклад, начальник львівського аеропорту чи директор Іллічівського морського порту, я можу і зобов’язаний його звільнити. І це неприємно, коли міністр, спираючись на акти перевірки КРУ та комісій з безпеки, звільняє посадовця, а прем’єр-міністр скасовує рішення міністра. Ви знаєте останній випадок, коли Тимошенко залишила на посаді керівника аеропорту «Львів». Я вважаю, що це глибока помилка, бо людина, яка там працює, не здатна виконувати свої обов’язки, і аеропорт до Євро-2012 не підготує.

Але в порт «Південний» ви призначили двадцятисемирічного сина бютівця Юрія Крука, який давно є членом команди прем’єра...

Це вдале призначення, людина з двадцяти років працює у морській галузі. І сьогодні його порт - кращий в Україні.

Чи готова транспортна галузь до проведення Євро?

Ні. Але вона може встигнути підготуватися. Я стверджую, що ми здатні на достатньому технологічному рівні і відповідно до вимог УЄФА підготуватися до чемпіонату. Але для цього слід вирішити питання фінансування Євро. Це, до речі, було однією з причин конфліктів, бо у 2009 році фінансування об’єктів Євро прем’єр-міністр заблокувала. А інфраструктура без грошей не будується. Я пішов, три тижні мене нема, але проблема фінансування Євро залишається.

Коли читаєш різні інтерпретації конфліктних ситуацій Мінтрансзв’язку та Кабміну, то важко зрозуміти, хто має рацію: Тимошенко, яка хоче допомогти металургам і знижує тарифи на транспортування продукції, чи ви, хто кажете, що всі повинні платити, і тим більше власники металургійних підприємств.

Йосип ВінськийЩо тут розуміти? Ми провели аудит Укрзалізниці, всі баланси доходів і видатків у нас є. Давайте покладемо на стіл результати нашого аудиту і покладемо на стіл результати міжнародного аудиту підприємств ГМК. У них також є. І давайте порівняємо прибутки. Якщо рентабельність при цьому однакова, то нема проблем, ми підтримали гірничо-металургійну галузь. Але такого нема. Бо насправді у ГМК рентабельність 12 відсотків, а Укрзалізниця збиткова, а ми ще даємо їм знижку 20 відсотків, бо ми державне підприємство. Тимошенко просто переклала мільярд з державної кишені у кишеню українських олігархів. Я їм це казав на засіданні уряду.

Тепер починаються розмови про високі тарифи у портах. Та вони адекватні ситуації, я замовляв оцінку у відповідних інституціях. І проблема не в високих портових зборах, а в тих «накрутках», які беруть всілякі паразитарні структури. Я намагався навести порядок у портах, і дещо зробив, порти зараз мають хоч і невеликі, але прибутки. А тепер лунають подібні пропозиції: давайте зменшимо портові збори. Зменшимо. І що, залишимо порти без прибутків, людей без зарплати, і покладемо гроші у кишені тому дядькові, що возить грузи? І вас тепер дивує, що всі олігархи, з усіх фракцій дружно голосували за мою відставку? Та більшість з них побувала у мене в кабінеті, і переконувала мене: давай знижки, знижуй тарифи. Я тоді не ходив по телеефірах, не розповідав. А те, що мені довелося пережити на посаді міністра, вилилося у дружнє голосування олігархів за мою відставку. Вибачте, якщо за 2008 рік у доходи державного сектору я додав чотирнадцять мільярдів, то ви повинні зрозуміти, у кого я ті доходи забрав.

Що, на вашу думку, буде після виборів? Кажуть, Янукович у випадку перемоги хоче повернутися до президентської моделі. Наскільки Юлія Тимошенко тверда у своїх парламентських намірах?

Повернення до президентської моделі – крок назад. Якщо буде Янукович, можливий цей сценарій. Політичні структури, які спираються на клани, виступають за узурпацію влади. Так, у нас є проблеми із парламентом, і довіра до нього невисока, але якщо ми говоримо про європейський розвиток, то цей вектор пов’язаний із розвитком парламентаризму. Я не вірю в доброго царя і в те, що президентська модель вирішить наші проблеми.

А якщо Президентом стане Тимошенко, як вона діятиме? Вона ж усюди заявляла, що хоче парламентську модель...

Я думаю, що у Тимошенко немає твердих переконань. Вона чинитиме за обставинами. Але я твердо знаю, що вона президентом не буде.

Розмовляла Лана Самохвалова

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся