А ви що робили в гей-клубі, пане депутате?

Хотіли примусити Німеччину вибачатися, та Луценко не дав... Нафтогаз – цяця, СБУ – кака... Ходить «стерво таке» по Верховній Раді з діоксином у кишені… ВР розбиралася з ТСК

Хотіли примусити Німеччину вибачатися, та Луценко не дав... Нафтогаз – цяця, СБУ – кака... Ходить «стерво таке» по Верховній Раді з діоксином у кишені… ВР розбиралася з ТСК

Судячи з числа створюваних та відмираючих тимчасових слідчих комісій Верховної Ради, у кожному нашому народному обранцеві помер Шерлок Холмс. На жаль, до цього слід додати, що з тону дискусії в сесійній залі видно: не тільки помер, а й устиг добряче зіпсуватися...

Минулого тижня вітчизняний парламент “урочисто поховав” аж п’ять ТСК та націлився на створення двох нових. Ще до двох “задохликів” вирішили евтаназію не застосовувати, а дочекатися, коли крапку поставить час. Гра в приватних детективів високооплачуваним нардепам ще не набридла. Але головним було, як завжди, поговорити “про життє”.

Не обійшлося без приємних несподіванок. Скажімо, звітів трьох ТСК – з розслідування фактів фальсифікації виборів до Тернопільської облради, з розслідування обставин смерті народного депутата України IV скликання Ігоря Плужникова та заволодіння невідомими особами акціями телекомпанії “Інтер”, і з розслідування обставин, пов’язаних зі звинуваченнями в розбещенні неповнолітніх – занепокоєна питаннями вищої справедливості Верховна Рада взагалі не отримала. Бо перша ТСК “здохла” навіть не дійшовши до етапу складання якихось підсумків своєї роботи (пригадайте, з якого гучного скандалу все починалося). А голів двох інших комісій – бютівця Андрія Портнова, якому на початку роботи кортіло розібратися, як “Інтер” опинився в руках “регіональних прихвоснів”, та комуністку Катерину Самойлик, яка обурювалася розбещенням дітей не менше за інших нардепів, – невідкладні справи покликали кудись за межі сесійної зали.

Іншим ТСК пощастило більше – з приводу їхньої роботи пролунало чимало “теплих слів”.

Хотіли примусити Німеччину вибачатися, та Луценко не дав

Нестор Шуфрич

Голова Комісії з розслідування франкфуртського інциденту за участю міністра внутрішніх справ України Луценка “регіонал” Нестор Шуфрич на дрібниці не розмінювався, першою ж фразою свого виступу записавши всіх нардепів, а заразом і всю Україну з Європою у... “свідки” того, що трапилося в аеропорту Франкфурта-на-Майні. Доповідач альтернативної ТСК бютівець Роман Забзалюк був не менш оригінальним. Він з трибуни Верховної Ради заявив, що в розпорядженні СБУ є якісь документи з грифом “Конфіденційно” та “Для службового користування”, що мають безпосереднє відношення до франкфуртського скандалу, та звернув увагу спецслужби “на неприпустимість з її боку уникнення від повного об’єктивного розслідування” витоку цих даних. Проте факт наявності паперів нардепів не зацікавив. Як, власне, і питання, звідки в сина Юрія Луценка взявся... дипломатичний паспорт, хоча, якщо вірити Шуфричу, справи проти міністра внутрішніх справ та його чада німці закрили саме через виявлення наявності дипломатичного імунітету.

У процесі дискусії з’ясувалося, що Кирила Куликова більше непокоїть брак поваги до українських диппаспортів у інших державах. Нардеп поскаржився: “Позавчора мене з дипломатичним паспортом обшукали у Швейцарії, не маючи на це жодного права, не маючи на це жодної підстави, але це зробили, нічого не знайшли...”

Виявилося, саме через такі випадки “регіонали” й наполягали, щоб Луценко дав дозвіл на отримання документів з німецької прокуратури... Бо “тогда, если действительно Юрий Витальевич не виноват, мы тогда должны потребовать по дипломатическим каналам принести извинения, публичные извинения на весь мир Германии Украине за запятнанную репутации. Втоптан в грязь имидж страны”, – заявив голова фракції ПР Михайло Чечетов.

Валерій Бондик дійшов протилежного висновку, мовляв, Луценко – “человек – неадекватный психически, он вообще не может руководить не то, что министерством…” “Он даже ПФЛ не проходил...” – обурювався нардеп та резюмував: “Дуракам закон – не писан, а если писан – то не понят, а если понят – то не так». Забзалюк, як виявилося, взагалі категорично незадоволений тим, що його “просто тупо записали в якусь там віртуальну ТСК, не запитавши просто дозволу”.

Але персональну першість у номінації “найоригінальніша претензія”, безсумнівно, виграв самооборонець Володимир Ар’єв зі своїм зверненням до Шуфрича про персональні стосунки нардепа з Луценком. Це пролунало дослівно так: “Скажіть, будь ласка, після вашого інциденту з Луценком, ви мали право стояти на цій трибуні й доповідати як нібито незалежний і неупереджений представник слідчої комісії, тому що у вас особисті стосунки є з Луценком, які бачила вся країна. Ви навіть вчора сказали, що бачили Луценка в гей-клубі. Несторе Івановичу, що ви робите в гей-клубах, скажіть, будь ласка?..” Зрозуміло, будь-що сказане після таких “товстих натяків на тонкі обставини” вже не мало жодного сенсу. Навіть пояснення Шуфрича про те, що особисто він Луценка не бачив, а тільки десь читав про те, що його там хтось бачив і т.д. і т.п. Як то кажуть “ложечку-то ми потім знайшли, але враження – залишилося».

Нафтогаз – цяця, СБУ – кака

Роман Зварич

Тимчасова слідча комісія з питань з’ясування обставин порушення посадовими особами, керівниками Служби безпеки Конституції України та чинного законодавства при виконанні своїх службових обов`язків (щодо подій навколо функціонування НАК "Нафтогаз України" та газотранспортної системи України), як повідомив її голова Роман Зварич, мала честь працювати в рамках нового закону про слідчі комісії. Окрім цього пан нардеп повідомив залі: він особисто пишається, що в очолюваної ним ТСК не було жодного рішення, ухваленого не одноголосно.

Отже, якщо вірити Заричу, діючи виключно в межах нового закону, його ТСК… провела «виїмку низки документів та документальних доказів». Залякувала «свідків», які викликалися на засідання комісії «попередженнями про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень» парламентській структурі, котра, до речі, не має жодного процесуального статусу. Установила «склад злочину в діяннях службових осіб Служби безпеки України», зокрема, йдеться про голову СБУ та його першого заступника. Оголосила незаконним затримання «героя розмитнення росукренергівського газу» митника Тараса Шепітька. Та дійшла висновку: «Таких свідчень, таких свідків чи очевидців (на покази яких спиралися правоохоронці, порушуючи справу проти Шепітька. – Авт.), мовою закону, не було, їх не могло в природі бути... На це ми маємо абсолютно незаперечні докази».

Проте навіть  доводити до логічного завершення такий шалений прорив, й добиватися судової реабілітації Шепітька – нардепам видалося нецікавим.

Натомість нардеп Зварич з нардепом Лелюком захоплено з’ясували прямо в сесійній залі, чи означає кількагодинне перевезення затриманого Шепітька в якомусь авто, що Україна повернулася саме в 37-й рік… Чи то при визначенні датування слід обмежитися загальним «у 30-ті роки». На додачу Зварич кілька разів скаржився то одному, то іншому нардепу, що СБУ відмовилася розкривати парламентській ТСК джерела оперативної інформації. І ставив у приклад Нафтогаз, який забезпечив парламентарів «усіма документами НАК та енергетичної митниці». А от СБУ відмовлялася надавати процесуальні документи, посилаючись на таємницю слідства.

У результаті «найрезультативніша» ТСК припинила своє існування. Подальшою долею зібраних нею документів Нафтогазу та енергетичної митниці, вочевидь не призначених для широкого загалу, нардепи вже не переймалися.

Ходить «стерво таке» по Верховній Раді з діоксином у кишені…

Клоунська комісія з розслідування обставин отруєння Ющенка, «попри спротив Генпрокуратури» та самого головного фігуранта слідства, спромоглася встановити: дату порушення кримінальної справи за фактом отруєння Ющенка, відсутність висуненого будь-кому обвинувачення у цій справі, а також факт, що телефонна розмова якогось Романа з якоюсь Мартою мала місце (про дослідження аналізів Ющенка на наявність діоксану).

Володимир Сівкович

Ідеться про роздруківку телефонної розмови Романа з Мартою, яка широко розійшлася в Інтернеті. Зварич стверджує, що Роман – це він і домовлявся з “братовою” про сприяння в пошуку лабораторії в США, яка могла б дослідити кров Ющенка на наявність діоксину. Сівкович переконаний, що Зварич розмовляв з Катериною Ющенко (А Марта – її “шпигунський псевдонім”?). І йшлося про таємне збагачення в США зразків крові Ющенка діоксином, аби потім аналізи показали в незалежних лабораторіях “потрібний” результат.

Зрозуміло, отримавши такий багатий матеріал, Верховна Рада вже не стала себе обмежувати. Григорій Смітюх одразу поставив питання руба: а чи не доручити Генпрокуратурі та СБУ розібратися з іноземними спецслужбами, які «за участі громадян України фальсифікували справу» про отруєння Ющенка. Виявилося, що комісія додумалася до цього першою, і питання вже вирішує. Ярослав Сухий пригадав, як нардепи «довгий час з острахом відвідували їдальню, буфет Верховної Ради після заяви міністра внутрішніх справ про те, що йому достеменно відомі прізвища народних депутатів України, які провозили через кордон на територію нашої держави діоксин, яким отруїли Президента». І попередив, що розслаблятися зарано: «Ви можете собі уявити, зараз ми ходимо поруч з цими людьми. А може, в нього щось там лишилося десь у кишені, чи в чомусь... Ви встановили прізвища тих народних депутатів України, що це за такі покидьки? Ми разом з ними здороваємося тут. Ходимо разом у їдальню, а воно в кишені носить, стерво таке, діоксин!..»

«Було б так смішно, якби не було так гірко, – поскаржився у відповідь голова ТСК Володимир Сівкович. – Тому що, на жаль, ви пам’ятаєте ці роки – 2005 – 200…» Остаточно заплутавшись у датуванні, пан Сівкович зробив рішучу спробу перевести дискусію на склад… блювоти кандидата в президенти зразка 2004 року. Проте зала тему не сприйняла й закидала оратора звинуваченнями в політичній заангажованості.

Насамкінець слід згадати позитивний момент: термін дії цієї ТСК ще не закінчився, тож принаймні ще один раз пан Сівкович потішить Україну своїми одкровеннями. Якщо в березні 2010-го тему отруєння Ющенка топ-політикум ще вважатиме цікавою.

Та хай би там як show must go on – це наші високооплачувані обранці добре засвоїли. Тож замість ТСК, що передохли минулого тижня чи то дихають на ладан, запропонували створити дві інші. Одна має розбиратися, чому Янукович указав різні цифри в угоді купівлі-продажу своєї київської квартири та декларації про доходи. Інша – з’ясовувати не менш соціально значуще для України питання – як Тимошенко вдається жити на її офіційні доходи. І безсумнівно, результат буде не гірший за «досягнення» минулого тижня – гучне шоу з потугами на оригінальність, але без жодної претензії на практичні результати.

У матеріалі використані елементи стенограм пленарних засідань Верховної Ради України

Олена Перегуда