Г.Омельченко: Справу педофілів можуть слухати на сесії ПАРЄ

Г.Омельченко: Справу педофілів можуть слухати на сесії ПАРЄ

Я поінформував ПАРЄ, що в цій справі генпрокурор керується політичною доцільністю... Крадіжку документів організувала сама прокуратура?.. Чому одних педофілів затримали, інших – ні?..

Я поінформував ПАРЄ, що в цій справі генпрокурор керується політичною доцільністю... Крадіжку документів організувала сама прокуратура?.. Чому одних педофілів затримали, інших – ні?..

Справа педофілів стала цього року однією з найбільш резонансних. Відтоді, як мати постраждалих дітей Олена Полюхович написала заяву в міліцію про зґвалтування її дітей, минуло вісім місяців, відколи батько – підозрюваний у ґвалтуванні дітей – опинився в СІЗО – чотири, а як із парламентської трибуни було оприлюднено інформацію про ймовірну участь у цьому скандалі депутатів, минуло два місяці. Олена так і живе з дітьми в тимчасовому помешканні, ходить під охороною СБУ, відбивається від публічних звинувачень політиків, намагається довести всьому світові, що психічно здорова. Народні депутати – фігуранти скандалу – живуть своїм звичним політичним життям, хоча й заявляють, що усунулися від виборчої кампанії. Попри публічні наміри міністра внутрішніх справ “посадити” адвокатів Олени, прокуратура міста не знайшла фактів “здирництва”, за що він їх звинувачував.

Політикум та журналістський корпус поділилися на дві частини: на тих, хто захищає матір (при цьому спирається на документи, медичні довідки й свідчення Олени та її адвокатів) і тих, хто захищає депутатів (спирається на публічні заяви Луценка та самих політиків).

Що нового у справі педофілів? Про це ми запитали народного депутата України, з подачі якого, власне, ця справа й набула широкого розголосу, – Григорія Омельченка.

ВІД МАТЕРІ ТЕРМІНОВО ВИМАГАЛИ ОЧНОЇ СТАВКИ ДІТЕЙ ІЗ БАТЬКОМ

Григорію Омеляновичу, ви нещодавно виступили зі звинуваченнями на адресу Генпрокуратури, сказавши, що це відомство затягує справу “депутатстької педофілії”. Чому слідча група, по-вашому, так поводиться?

Григорій Омельченко Я попереджав, що генеральний прокурор України Олександр Медведько під політичним тиском зацікавлених осіб у зв’язку з президентськими виборами робитиме все, щоб до закінчення виборів ця кримінальна справа не була завершена. Хід досудового слідства мої побоювання підтверджує.

Минулого тижня я брав участь у роботі юридичного комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи. І поінформував голову комітету юридичних питань і прав людини про те, що Генпрокуратура навмисне зволікає з притягненням до кримінальної відповідальності всіх інших учасників цього страшного, ганебного злочину проти неповнолітніх. На засіданні комітету були присутні представники Міністерства закордонних справ України, Мін’юсту, які слухали мою аргументацію.

З юридичної, процесуальної точки зору, не може бути так, що одні й ті самі встановлені слідством докази для одного з співучасників злочину є достатніми, щоб утримувати його під вартою та пред’являти звинувачення в неодноразовому ґвалтуванні спільно з іншими особами малолітніх дітей, а щодо інших співучасників – цих доказів недостатньо. Бо троє з них народні депутати, а їхній лідер балотується кандидатом у президенти України. З точки зору кримінального процесу, це нонсенс, а якщо грубо казати, то це – юридичний маразм.

Якщо Генпрокуратура вважає, що стосовно інших ґвалтівників недостатньо доказів і не порушує навіть проти них кримінальну справу, тоді потрібно відпускати з-під варти батька, закривати щодо нього кримінальну справу, вибачатися перед ним, але після цього притягувати до дисциплінарної відповідальності слідчих, котрі незаконно його затримали й пред’являли звинувачення в ґвалтуванні.

Я проінформував ПАРЄ, що в цій справі генеральний прокурор Олександр Медведько керується не законом, а політичною доцільністю у зв’язку із тим, що на нього чиниться тиск з боку зацікавленої політичної сили.

З травня по жовтень я домагався, щоб прокуратура забрала цю справу від слідчої групи МВС, але вона до останнього цього не робила й ухилялася від вимоги закону. І лише 26 жовтня кримінальна справа була взята у впровадження, і досі триває політичне зволікання з притягненням до кримінальної відповідальності інших осіб. Хоча Олександр Медведько сам 20 жовтня заявив, що діти під час проведення слідчих дій упізнали трьох народних депутатів, які їх ґвалтували.

Нещодавно слідчі прокуратури повідомили матері постраждалих, що діти повинні пройти очну ставку з батьком. Психологи кажуть, що це не просте впізнання, це процедура, розмова, яка може виявитися дуже важкою для дитячої психіки...

Якщо законний представник малолітніх потерпілих заперечує проти проведення очної ставки, то слідчий не має права її проводити. Тому що це діти. І їхній батько, враховуючи, що він спілкувався з ними не один рік, може психологічно вплинути на них всіляким способом. Мати має право заявити, що не дозволяє дітям проводити таку очну ставку з батьком.

Чим можна пояснити, що Генпрокуратура в письмовій формі заборонила матері спілкуватися з членами парламентської слідчої комісії?

Я особисто знайомий з тим документом. І мене здивувала така поведінка слідчого. Це формально надумана заборона, пов’язана зі страхом, що мати розповість депутатам, що роблять із нею, з дітьми, який шалений психологічний тиск чиниться на неї, як її провокують, аби вона не витримала та психологічно зірвалася, як усе робиться, щоб довести її “психічну неповноцінність”, як затягується розслідування, як не задовольняються клопотання адвоката й матері.

Мати не може розголосити таємницю слідства, бо вона просто її не знає. Вона може говорити про те, про що писала в заявах та скаргах, про що офіційно свідчила.

Усе робиться для того, щоб на засіданні слідчої комісії мати не розповіла, як зволікається розслідування у справі. Прокуратура боїться, що вона переповість про цю психологічну атмосферу й відносини, які складаються навколо неї та її дітей.

Коли я говорив про це на ПАРЄ, голова юридичного комітету – вона жінка – сказала, що якщо мати потерпілої з’явиться в юридичний комітет ПАРЄ зі скаргою та заявою на таку бездіяльність Генпрокуратури, то це питання буде розглянуто офіційно на засіданні комітету, поставлено на контроль і не виключено, що може слухатися на сесії ПАРЄ – як і справа журналіста Георгія Гонгадзе, з прийняттям відповідної резолюції та зверненням керівництва юридичного комітету ПАРЄ до Генпрокуратури про надання необхідної інформації щодо розслідування цієї кримінальної справи. Мати не вчинить жодного злочину, якщо прийде на засідання слідчої комісії парламенту й розповість, що роблять із нею та її дітьми, як їй створюють умови для того, щоб психологічно її зламати.

МІНІСТРА ТА ДМИТРА ПОЛЮХОВИЧА ОБСЛУГОВУЮТЬ ОДНІ Й ТІ САМІ АДВОКАТИ?

Адвокатам матері відмовили в порушенні кримінальної справи проти Луценка за розголошення таємниці усиновлення. Як ви це прокоментуєте?

Григорій ОмельченкоЯ коли прочитав мотивацію відмови в порушенні кримінальної справ, то просто подумав: хто навчав цих людей?.. Я – колишній слідчий. Розслідував подібну категорію справ. Я – кандидат юридичних наук у сфері кримінального процесу й кримінального права і, зауважте, захищався сам ще в радянські часи. Я навчав майбутніх слідчих, як обґрунтовано та правильно складати процесуальні документи.

Так ось мотивація – що справу проти Луценка не можна порушувати, бо він не назвав якогось документа, – сміховинна. Він на прес-конференції сказав, що це діти, усиновлені матір’ю. Цього достатньо для порушення кримінальної справи та притягнення Луценка до кримінальної відповідальності. За це може бути штраф, позбавлення волі, але потрібний вирок.

У житті всяке бачив, але коли бачиш цинічні, нахабні, незаконні процесуальні рішення, то розумієш, що в країні нема ні генерального прокурора, ні Генеральної прокуратури. Я деколи думаю, ця справа набула неабиякого резонансу, але все одно прокуратура гальмує. А уявіть якусь матір із забитого українського села, до якої у зв’язку з такою погодою навіть не доїдеш... Як такій жінці захисти порушені права? Коли таке відбувається по всій вертикалі прокуратури, починаючи з Генеральної...

Тож якщо мама потерпілих дітей захоче звернутися до ПАРЄ, то це її право, цю заяву приймуть і розглядатимуть згідно з процедурою, передбаченої ПАРЄ.

Пишуть, що міністра Луценка обслуговує та сама адвокатська група, що й Дмитра Полюховча. Це правда?

Так. Я сам хотів вам про це повідомити. Мною багато ще що встановлено й направлено в Генпрокуратуру для долучення до матеріалів кримінальної справи й перевірки. Наприклад, установлено з ким і як батько приходив до начальника міліції Дніпровського району Києва. Це підозрюваний у вчиненні такого тяжкого злочину спокійненько – з певною посадовою особою, громадським діячем – приходить до начальника міліції... Відомо, хто дзвонив, хто тиснув на начальника міліції...

І хто тиснув?

Вищі посадові особи МВС. Я добився проведення службового розслідування й отримав віл Луценка відповідь, що до дисциплінарної відповідальності притягнуто дев’ять чоловік. Я затребую, аби мені вказали прізвища, ім’я, по батькові, посади, копії наказів про те, яке вжито дисциплінарне покарання. І якщо побачу, що в їхні діях є ознаки злочину, то добиватимусь у Генпрокуратури порушення кримінальної справи та звільнення їх з органів внутрішніх справ.

Я знаю, що з дітьми Олени Полюхович проводилися слідчі дії в Артеку. І начебто всупереч прийнятим правилам. Якщо, скажімо, злочин відбувався в денний час, то слідчі дії проводили ввечері, дітей всіляко намагалися заплутати... Це правда?

Ще 14 серпня цього року заступник начальника відділу слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Києві Микола Мороз установив, що “в період з вересня 2006-го по березень 2009 року арештований, перебуваючи в квартирі (номер) по вулиці (вказано), а також у відомчому готелі “Адалар”, розташованому на території міжнародного дитячого центру “Артек”, використовуючи безпорадний стан своїх малолітніх дітей (імена), які за своїм віком не могли усвідомити характер і значення вчинених ними дій, діючи повторно з групою осіб, задовольняв статеву пристрасть неприроднім способом”... З 14 серпня на мої депутатські звернення в Генпрокуратуру я в жовтні отримав відповіді, які підтвердили сказане.

Чому ще в серпні 2009 року не проводилися необхідні слідчі дії за участю дітей у таборі “Артек”, обшуки осіб, яких вони впізнали, виїмка необхідних документів та інші слідчі дії?

Якщо Генпрокуратура так усе гальмує, то, може, у цих оргіях брали участь політики різної партійної належності, а не лише з тієї політичної, про яку ви кажете?

Я не роблю припущень... Але вважаю, що робити припущення – це законне право журналістів. Знаю, що коли після мого чергового звернення в серпні батька взяли під варту, справу терміново забрали в МВС України й почали її там гробити...

КРАДІЖКУ ДОКУМЕНТІВ ОРГАНІЗУВАЛА САМА ГЕНПРОКУРАТУРА?

Скажіть, а як справа про загублені в потягу документи щодо зґвалтування дітей в Артеку у 2000-х роках співвідноситься з останнім педофільним скандалом?

Я звернувся в Генпрокуратуру, аби витребувати інші кримінальні справиякі пов’язані зі зґвалтуванням дітей, які відпочивали в Артеку. Генпрокуратура, виконуючи моє доручення, звернулася та затребувала матеріали кримінальної справи, які передавалися в такий злочинний спосіб – поїздом. І в мене складається враження, що це було зроблено спеціально, що цю крадіжку організувала сама Генеральна прокуратура. Є ж порядок – як транспортуються кримінальні справи. За те, що було зроблено представниками Генеральної прокуратури Автономної Республіки Крим і Генеральної прокуратури України, – за це не звільняти треба, а судити. Допускаю, що це було зроблено навмисно – з метою знищення матеріалів кримінальної справи.

Проте, схоже, у цій брудній історії є один позитивний момент. Міліція раптом почала плідно ловити педофілів. Ректора Водної академії Михайлова піймали, ще сюжети з сіл почали з’являлися – як у регіонах виявляють педофілів...

Григорій ОмельченкоІ я б хотів адресувати запитання панові Луценку. Шановний пане міністре, як же це так? Згадані вами особи (підозрювані в педофілії) були затримані, у них та вилучено докази – і це все за оперативними даними, які ви отримали. А чого ж ви не розслідували оперативні матеріали ще з серпня, коли арештували Полюховича? Бо вже тоді, у серпні, вам було відомо про причетність до зґвалтування посадових осіб з Артеку та народних депутатів?

За неперевіреною інформацією всі фігуранти скандалу в останні роки змінювали прізвища. Геннадій Ратт став Генріхом Раттом, Роман Мусієнко став Романом Богданом, Віктор Ткачук – Віктором Уколовим. Це, по-вашому, випадково?

У світі немає нічого випадкового. Але це ваше запитання – тема моєї наступної прес-конференції.

Розмовляла Лана Самохвалова

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter