Тримай фальсифікатора!

Гучні заяви дають Тимошенко ефект у двох аспектах. По-перше, мобілізують її електорат,  по-друге, відвертають увагу від фальсифікацій, які ведуть інші штаби...

Гучні заяви дають Тимошенко ефект у двох аспектах. По-перше, мобілізують її електорат,  по-друге, відвертають увагу від фальсифікацій, які ведуть інші штаби...

Кілька останніх місяців команди обох основних кандидатів у президенти змагаються в тому, хто гучніше крикне «Тримай фальсифікатора!» Поки що відчутно сильніше лунають крики бютівців. Мовляв, Партія регіонів організувала «неправильне» рішення ЦВК від 4 січня й спеціально валить зміни до закону про вибори Президента, щоб цинічно фальсифікувати їх підсумки з використанням як мінімум двох дірок у чинному законодавстві.

По-перше, критикуються можливості «будь-кому» проголосувати на дому, не надавши жодних медичних довідок на підтвердження своєї нездатності доповзти до виборчої дільниці. Отут, мовляв, і відкриються можливості для «регіоналів» накидати собі якомога більше сфальшованих голосів лже-надомників.

Юлія Тимошенко

Кандидат у президенти Юлія Тимошенко подала була позов до Київського апеляційного адміністративного суду на згадане рішення ЦВК, яке дозволяє всім бажаючим не мерзнути на морозі, а чекати біля родинного вогнища члена дільничної комісії з великим прозорим ящиком. Але суд залишив рішення в силі: Центвиборчком анітрохи не порушив чинний закон. Нині Юлія Володимирівна оскаржила у Вищому адміністративному суді ухвалу Київського апеляційного адміністративного. Але результат передбачити легко – на даний момент немає жодних юридичних підстав скасовувати рішення ЦВК.

Тимошенко спробувала зайти з іншого боку: змінити «дірявий» закон. Для цього ініціювала позачергове засідання Верховної Ради, а молоде бютівське юридичне обдарування Валерій Писаренко швиденько накатав відповідні зміни. Щоб їх на цьому позачерговому засіданні й прийняти. Називається законопроект «Щодо недопущення спотворення волевиявлення виборців».

У ньому пропонується, щоб виборець, який хоче проголосувати дома, до заяви обов`язково додавав документ, що підтверджує неможливість прибути до приміщення для голосування. Це може бути листок непрацездатності або медична карта амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідка медико-соціальної експертної комісії або органу соціального захисту населення, які підтверджують факт постійної нездатності виборця пересуватися самостійно.

По-друге, Писаренко пропонує законопатити ще одну «діру»: змінити строк подачі скарги щодо списку виборців. Побачивши, що став у списку, скажімо, замість Петренка Рабиновичем, виборець може подати скаргу не пізніше ніж за чотири дні до дня голосування. Вона розглядається невідкладно, але не пізніше ніж за три дні до дня голосування. Скарга, подана після зазначених строків, не розглядається. Отже, усі ті, хто на даний момент став мимовільними рабиновичами, у петренки вже не повернуться. Зате в останній день зловмисники не зможуть понасовувати в списки на дільницях десятки й сотні чиїхось «лівих» персональних даних і отримати під них бюлетені.

Володимир Литвин

Голова ВР Володимир Литвин зазначив, що норма про вільне домашнє голосування, звичайно, відкриває простір для фальсифікацій, але нагадав: її свого часу спільно й дружно приймали як ПР, так і БЮТ. А скликання позачергового засідання парламенту для розгляду змін у закон про вибори Президента в частині голосування вдома Володимир Михайлович вважав недоцільним. Причина дуже проста: навіть у разі скликання такого парламентського засідання й затвердження відповідних змін у закон, цей документ не набуде чинності до першого туру, враховуючи процедурні моменти й конституційне право Президента Віктора Ющенка розглядати документ за 15 днів.

Проте навколо позачергового засідання почалася якась потішна метушня. «Регіонали» наввипередки зібрали 163 депутатських підписи, щоб провести 13 січня таке засідання, поховавши проект Писаренка під 80-ма (!) іншими питаннями порядку денного, у тому числі держбюджетом-2010 та звітом уряду про боротьбу з грипом. У відповідь бютівці зажадали провести сесію 14-го числа – і на ній розглянути й проголосувати лише одне питання. Яке? Угадайте з двох разів.

Литвин поблажливо махнув рукою та ініціював проведення позачергового засідання протягом двох днів – і 13, і 14 січня. Але ще раз повторив, що навіть у разі прийняття зміни до закону про вибори Президента навряд чи набудуть чинності до 17 січня.

Власне, через що здійняли таку буча, якщо все одно шансів у БЮТ на скасування або зміну «шкідливих» норм ні в судовому порядку, ні в парламенті практично немає?

Відповідь проста: бучу здійнято заради бучі. Масована інформаційна атака штабу Тимошенко означає домінування в інформпросторі та закріплення в громадській думці постулату: «штаб Януковича готує масові фальсифікації». Він підкріплюється, так би мовити, «бекграундом» 2004 та 2007 років.

Таки фальсифікували. У тому числі й через «надомне» голосування.

А ще малюються вражаючі цифри: один з кишенькових бютівських політтехнологів заявив, що на Донбасі й Півдні України, де штаби ще не забули ці технології з 2004 року, часом розтягання реєстру виборців досягає 20%. «Сьогодні на Донбасі ніхто й не намагається приховати той факт, що в штабі Віктора Януковича відкрито ставлять завдання довести голосування дома до рівня двадцяти відсотків від загальної чисельності виборців».

Мабуть, на «піпл» справляє враження. Автор же цього матеріалу, пройшовши добрий десяток виборчих кампаній, може сказати, що таку норму фальсифікації (і навіть її половину) штаби Януковича не виконають, навіть якщо члени виборчих комісій літатимуть зі швидкістю ющенківських бджілок і друкуватимуть зміни до списків у темпі японських барабанів.

Зате подібні гучні заяви дають для Тимошенко корисний ефект у двох аспектах. По-перше, мобілізують її електорат, який охочіше піде на дільниці в прагненні «дати одкоша фальсифікаторам». А якщо буде потрібно, то, можливо, візьме участь і в масових акціях.

По-друге, безперервні крики «тримай фальсифікатора!» відвертають увагу від тих приготувань до власних фальсифікацій, які, за всіма ознаками, ведуть і інші штаби. Чого варті лишень сотні тисяч паспортів гастарбайтерів, які «готові проголосувати» в Західній Україні? А кошти, які розвозяться для керівництва та членів виборчих комісій у Західній та Центральній Україні? А маніпуляції з виборчими списками? А широке долучення так званого «адмінресурсу», у тому числі правоохоронних органів? Про все це – і про багато всього іншого – ті ж «регіонали» зараз практично мовчать. Їм би хоч якось від звинувачень відбитися...

Київська організація ПР подала заявку на проведення масових акцій щодо «захисту перемоги» в столиці. Але штаб Тимошенко настільки масовано й уміло готує суспільну думку і в Україні, і за кордоном про підступних нерозкаяних фальсифікаторів, що цей захист може виглядати «соромним», «аморальним».

І рімейк подій кінця 2004 року стане цілком імовірним. Лузер буде той самий – але переможниця інша?..

Петро Осадчук