Якщо Янукович Президент, то як будуватиметься енергетична політика з РФ?

В обмін на зменшення ціни на газ нас люб`язно запросять у мишоловку... «Дружитимемо» з Росією, як Білорусь... Газпром має отримати преференції...

Віктор Янукович, виступаючи в період виборчої кампанії на телеефірах, публічно обіцяв: газові контракти України з Росією буде переглянуто. На прес-конференції наступної після дня голосування ночі журналісти УНІАН запитали його про перспективи повернення в нафтогазову галузь члена його команди, батька «РосУкрЕнерго» і колишнього керівника Нафтогазу Юрія Бойка. Віктор Янукович такої перспективи не заперечуваві сказав, що якщо знайдеться людина, здатна знизити ціну на газ для України хоч би до рівня Білорусі, то він цю кандидатуру підтримає. Ще одна новація, про яку вчора сказав Янукович, – приєднання, у разі його перемоги, України до консорціуму з будівництва Північного потоку.

Чи чекають вітчизняну енергетику зміни, якщо Президентом стане Янукович? Це запитання ми поставили вітчизняним і російським експертам.

Олександр Гудима, радник прем`єр-міністра, народний депутат:

В ОБМІН НА ЗМЕНШЕННЯ ЦІНИ НА ГАЗ НАС ЛЮБ`ЯЗНО ЗАПРОСЯТЬ У МИШОЛОВКУ

Звичайно, на енергетичну політику чекають зміни.

Десять років починаючи з 1999 року Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко та всі інші керівники урядів йшли шляхом створення свого ядерного палива. Це спільний проект з росіянами. Але вони свого часу були противниками такого заводу, оскільки не хотіли зменшувати залежність України від Росії в постачаннях палива. Росіяни, підкреслю, пішли на будівництво заводу, оскільки український уряд грав з американцями, укладав контракти з американською компанією «Вестінхауз», створюючи конкуренцію. Я переконаний, що якщо прийде Янукович, то навряд чи може йтися про будівництво заводу. Росіяни намацають слабинку. А ні Янукович, ні члени його енергетичної команди не в захваті від перспективи будівництва заводу. Це їм нецікаво.

Настають зміни в газовій сфері. Росіяни тільки під тиском світової спільноти і України відмовилися від «РосУкрЕнерго». Однозначно ця структура буде відновлена. Прихід Януковича означає відновлення старої схеми посередників на ринку газу. В обмін на зменшення ціни на газ нас люб`язно запросять у мишоловку. Заморозять ціну на транзит на п`ятнадцять років – подібний договір підписав свого часу міністр Януковича Юрій Бойко. А Росії зараз вигідно пропускати великі потоки газу при мінімальних витратах на транспортування. Тому що вони заробляють на експорті.

Врешті-решт, буде повернення до ідеї консорціуму. В обмін на подачку (зменшення ціни) ми повинні будемо віддати контроль над ГТС. У найближчій тактичній перспективі це вигідно Януковичу, оскільки він і наближені до нього власники газоємних підприємств матимуть дешевий газ. Але в стратегічній перспективі це приведе до втрати Україною ГТС.

І я би попросив усіх визнати просту істину. Ніколи не буде тристороннього консорціуму з управління ГТС, як кажуть кандидати в президенти. Не буде жодних трьох сторін з укладання угоди. Газпром домовиться з європейськими компаніями, і фактичний контроль буде за ним. Європі такий консорціум вже не надто потрібен. Не треба прикривати свій намір словами «тристоронній консорціум». Його немає. Власником ГТС, яка його контролює, може бути або Україна, або Росія в особі Газпрому. Не можна бути наполовину вагітним.

Михайло Гончар, керівник енергетичних програм Центру «Номос»:

«ДРУЖИТИМЕМО» З РОСІЄЮ, ЯК БІЛОРУСЬ

Вітчизняну енергетику чекають зміни. Вони пройдуть під девізом «все нове – це старе, яке не встигли забути». Двічі прем`єрство Віктора Януковича було ще в поточному десятилітті і ознаменувалося впровадженням, розвитком і вдосконаленням непрозорих схем торгівлі газом.

Ймовірно, зараз відбудеться ренесанс. Звичайно, навряд чи варто говорити про пряму реанімацію схем типу «РосУкрЕнерго» і «Укргазенерго». Але в певній модифікації і з певною часткою модернізації ці схеми реанімуватимуться. Справа не в тому, що цього хотітиме група Фірташа, яка складає одну з опорних конструкцій команди Януковича. Цього хотітимуть і їх російські патрони. Адже український газовий сектор після підписаних 19 січня минулого року контрактів становить досить серйозний інтерес для російського Газпрому, який розглядає Україну як своєрідний компенсаторний механізм тих витрат, яких зазнає Газпром на європейських ринках. Тому тут продовжуватиметься та сама лінія – на виконання контрактів, підписаних Юлією Тимошенко (що б там зараз не заявляли в команді Януковича).

Якщо відбудеться вкорінення цієї групи у владу, швидше за все, буде заява такого змісту: ми почитали контракти і жахнулися, але їх доведеться виконувати, тому що договори повинні виконуватися. Звичайно, вони можуть зробити спробу пом`якшити цінову політику Газпрому, але максимум, чого вони зможуть добитися, це не такого інтенсивного зростання цін. Але й це є малоймовірним, оскільки треба буде міняти положення контракту, де зафіксована прив`язка ціни газу до ціни нафти. Ціна нафти змінюється, але зараз вона тримається на рівні 70–80 доларів за барель, є достатньо високою і це влаштовує Газпром. В обмін на обіцянку утримання («незростання») ціни на газ, російська сторона може зажадати створення консорціуму з управління ГТС у тому варіанті, як вона це бачить. І це співпадає з тими намірами, які декларувалися командою Януковича.

Нагадаю, що в 2006 році ціна на газ імені Ющенка–Івченка–Плачкова складала 95 доларів за тисячу кубометрів. Коли в серпні 2006 року уряд Єханурова змінили на уряд Януковича, то переговорний процес між Україною і Росією, який пройшов під егідою Януковича, приніс не обіцяне зниження ціни на газ, а зростання до 130 доларів. А на докори команда Януковича відповідала: могло бути й більше.

Навряд чи сьогодні ситуація зміниться. Тим більше що політична лояльність Януковича до Росії зовсім не є гарантією економічних преференцій у ціні на газ. Щоб у цьому переконатися, достатньо подивитися на сусідню Білорусь, яка реалізує максимально лояльний політичний курс. Виконавши всі умови Росії щодо участі в різних формах інтеграції, маючи союзну державу Росія – Білорусь, митний союз, сприяючи російській військовій політиці в регіоні, – Білорусь має ті самі проблеми в економічній сфері, що й Україна. Політичні поступки з боку Білорусі вже сприймаються Росією як щось, що й так зрозуміло, а економічні преференції Росія зараз дати не в змозі. Цього року вона буде змушена вдатися до масштабних зовнішніх запозичень. Отже, мабуть, білоруське коріння Януковича дає про себе знати – і білоруська модель переноситиметься до України.

Ну а що стосується заяви Януковича про приєднання до Норд Стріму. Нічого в державний бюджет Україна не отримає від такої відверто дурної ідеї. Але багато хто з цього матиме доходи на особистий рахунок. Януковичу і його поплічникам, очевидно, подобаються схеми газового бізнесу, де фігурує швейцарський кантон Цуг. Проект «Норд Стрім» реалізується компанією, зареєстрованою зовсім не в Німеччині чи Росії, а там же, де й пріснопам`ятне «РосУкрЕнерго» – в кантоні Цуг. До речі, й офіс «Південного потоку» знаходиться там само. Отже Янукович ще має можливість видати ідею і про приєднання до «Південного потоку».

Що стосується атомного сектора, то у разі перемоги Януковича, швидше за все, слід чекати заморожування проектів, пов`язаних зі створенням власного неповного ядерно-паливного циклу. А якщо він і створюватиметься, то це буде російська модель: збагачення урану проводитиметься в Росії – в Ангарському гірничо-хімічному комбінаті. Тут просто міняється безпосередня залежність на більш опосередковану залежність. З одного боку, буде побудований завод з виробництва тепловиділяючих збірок. Ми пишатимемося тим, що такий проект реалізований. А ключовий елемент знаходитиметься на території іншої держави. Від якої ми залежимо.

Євген Мінченко, директор Міжнародного інституту політичної експертизи (Росія):

ГАЗПРОМ ПОВИНЕН ОДЕРЖАТИ ПРЕФЕРЕНЦІЇ

Навряд чи варто чекати кардинальних змін в енергетичній політиці у разі приходу до влади Тимошенко або Януковича.

В атомній енергетиці ймовірним є продовження співпраці з ТВЕЛом як основним постачальником паливних збірок для українських АЕС. І мені здається, що основним проектом може стати будівництво спільного підприємства з виробництва збірок на території України і можливість виходу продукції цього підприємства на ринки третіх країн.

Що стосується газових питань, тобто якась об`єктивна реальність, з якою доведеться рахуватися будь-якому Президентові України. Перше – це те, що й «Північний» і «Південний» потоки будуть побудовані. Друге: ніякого альтернативного джерела газу для України не буде, оскільки Росія підписала договір з Туркменістаном, і всі об`єми туркменського газу законтрактовані трьома країнами (Іран, Китай і Росія), вільних об`ємів газу, альтернативних російському, сьогодні немає. І якщо Янукович говорить про зміни формули ціни в наших контрактах, то відповідно мають бути якісь зустрічні рухи з боку України. Як варіант створення ГТС, прямий доступ Газпрому на ринки України. Зараз дочка Газпрому купує газ у Нафтогазу, і Газпром не має ніякої конкурентної переваги. Якщо ж буде можливість прямого доступу Газпрому на ринок України, в обхід Нафтогазу, це буде цікаво і дозволить знизити ціну на газ. Ще можлива спільна гра на зовнішніх ринках, тема з розробкою шельфу Чорного моря. Круг питань для торгу широкий. Але вже жодних посередників на ринку, ніякої маржі і доданої вартості поза Газпромом не буде.

Тимошенко чи Бойко – що краще? Обидва мають свої плюси і свої мінуси. Я б не перебільшував поступливість Бойка Росії. Юрій Бойко – дуже жорсткий парламентер, здатний торгуватися. При Тимошенко Росія одержала набагато комфортніші умови і дуже хорошу формулу ціни на газ. Ми підписали минулого року вигідний для себе контракт. Не знаю, чи підписав би такий контракт Бойко. Плюс Юрія Бойка для Росії в його передбаченості, зрозумілості і несхильності до театральних ефектів. У Тимошенко для Росії своя проблема: її непередбачуваність, постійна зміна правил гри. Ну як так – спочатку підписати газовий контракт на одинадцять років, а потім поїхати до Брюсселя і підписати декларацію, яка прямо суперечить цьому контракту? Ви питаєте, яка Росії різниця, з ким Україна модернізує ГТС, якщо Україна акуратно платить? Але в самій декларації з модернізації озвучено розділення НАКу, виділення з нього транспортної складової. А це суперечить договору, оскільки в нас суб`єкт договору – це Нафтогаз. Якщо НАК – покупець, то він і транспортувальник. А розділення на двох суб`єктів суперечить контракту. Отже непередбачуваність Тимошенко напружує Росію.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News