Мітинг під стінами Верховної Ради: «Крємлю прівєт! Крим - для українців!»

Мітинг під стінами Верховної Ради: «Крємлю прівєт! Крим - для українців!»

З-за спин беркутівців з`явився і Ющенко у супроводі охорони. Ніхто з мітингувальників його не вітав.. Екс-Президенту навіть не було кому махнути рукою...

Вже о 8-й ранку під Верховною Радою активно збиралися мітингувальники на підтримку опозиції і Партії регіонів. Перше коло – прихильники біло-блакитних – були щільно оточені кордонами “Беркута” та інших спецпідрозділів МВС. Тож протестуюча опозиція була на десяток метрів відгороджена від стін парламенту живим кордоном з міліціянтів.

“Геть Верховну зраду! Зека геть! Банду геть! Путіна геть!” – голосно скандували “свободівці”. А згодом затягнули український гімн.

– Гей, козаки, чому такі сумні? – звернувся один з прихильників Тягнибока до юнака з “Верховного козацтва”, що тримав плакат з написом: “За единство Украины, России и Беларуси”.

Але хлопець у козацькій формі лише мовчки опустив очі. Ці козаки – традиційні учасники майже всіх регіоналівських акцій. Останнім часом вони активно мітингують на підтримку нині головного освітянина Дмитра Табачника.

Біля 4-го під’їзду Ради, де і відбувалися основні події, почалася шарпанина. В колах регіоналів виявили “ворога” – літню жінку з українським прапором і помаранчевою стрічкою на сивому чолі. Міліціянти намагалися змусити стареньку перейти на інший бік дороги, де мітингувала опозиція. 

– Там “ваші”, перейдіть туди! – промовляв співробітник МВС до бабусі, взявши її під руку. 

– Що значить “ваші”? Чому я не можу тут постояти, це що, не мої земляки? – не здавалася літня мітингувальниця, окидаючи оком присутніх прибічників Партії регіонів. – Це що, якісь турки? Ми всі українці, не має значення, якою мовою ми балакаємо.

Відійшовши від бабусі, міліціянт дав вказівку своїм підлеглим перевести її на інший бік, коли “не буде камер”. Щойно жінку захотіли примусити піти, як вона вчинила галас і, на її щастя, її почула Віра Ульянченко, яка саме біля Верховної Ради чекала приїзду екс-Президента Віктора Ющенка. 

– Не чіпайте жінку. Хай стоїть. Дивіться, щоб міліція не була проти людей, – застерегла Ульянченко правоохоронців. 

– Сесія відкрита, але Литвина закидали тухлими яйцями і помідорами, – радісно повідомив у гучномовець один з модераторів “Свободи”. “Ура!” – заревів натовп.

Раптом з-за спин беркутівців показався і Ющенко у супроводі охорони. Ніхто з мітингувальників його не вітав, хоча прапори “Нашої України” миготіли серед іншої партійної символіки натовпу. Екс-Президенту навіть не було кому махнути рукою. Регіонали дивилися на нього з байдужістю, а “свободівці” зустрічали вигуками “Ганьба!”. 

Журналісти російського Інтернет-телересурсу з промовистою назвою “Кремль” розпитують українців, чому вони проти базування ЧФ РФ.

– Крим – це українська земля. Хай Чорноморський флот забирає свої корита і повертається у Новоросійськ, якщо вони, звісно, допливуть. Кремлю - привет! Крим - для українців!

Двоє міліціянтів тягнуть під руки хлопця. Їм залишається минути живий кордон опозиції. Народ дружно намагається відбити молодого чоловіка у правоохоронців. Починається перше зіткнення мітингувальників і міліціонерів, на допомогу останнім приходять беркутівці.

– Но пасаран! – вигукує жінка з натовпу, намагаючись захистити хлопця.

Чисельна перевага явно на боці протестувальників. Врешті-решт їм вдається заховати хлопця у своїх рядах. Міліція повертається ні з чим. Але настрої серед натовпу стають все агресивнішими.

 – Кого ви захищаєте, – лунає з натовпу звернення до правоохоронців. – Вони ж бандити! (маючи на увазі владу – Авт.) Міліція проти народу!

Перші ряди мітингувальників намагаються прорвати кордон беркутівців. Йде стінка на стінку.

– Ви прийшли не штовхатися, а висловлювати свою політичну волю. Дотримуйтесь громадського порядку. Організатори партій, дотримуйтесь порядку, – намагається контролювати ситуацію один з керівників спецпідрозділу і звертається до своїх підлеглих. – Стояти на місці! Крок назад!

За декілька хвилин протистояння вщухає. На згадку про зіткнення під ногами залишаються потоптані українські прапори і флагштоки.

У Верховній Раді ратифікують угоду про ЧФ РФ. Невдовзі з будівлі виходить Ющенко і проводить невеличкий брифінг для журналістів.

– Відбулася зрада. Почали торгувати суверенітетом України... Я переконаний, що на цьому крапка не ставиться. Безумовно, це рішення є тимчасове і,  безумовно, ми його повинні переглянути... Учора ми прийняли рішення нашою фракцією про перехід в опозицію... Я чув позаду репліку, що Янукович пройшов завдяки мені. Я можу сотні разів журналістам і нації повторювати, у нас дві проблеми: Янукович і Тимошенко. І якщо хтось хоче порівняти, що щось менше , а щось більше, ви увійдете в оману. Немає більшого і меншого зла.

– Ви будете об’єднуватися з Тимошенко? 

– Що таке об’єднання з Тимошенко, скажіть мені? Я двічі об’єднувався з Тимошенко, об’єднувався і результат був один – глибше і глибше роздроблення патріотичних і демократичних сил. Ми того маємо проблему демократичного руху. Нам треба така консолідація, яка нікого не знищує. Не Янукович нас переміг. Бійня в оточенні Ющенка не від Януковича почалася і, вибачте, не від Симоненка. Не від їх позицій, а від тієї політичної некоректності, від  відсутності національних пріоритетів, а тільки бачення одного – де ти є у владі. І будь- яка дорога, яка вела до крісла, до влади нищила демократичні сили.

Вчора у мене була зустріч з Тимошенко і я сказав: "Юля, перше, з чого починається порозуміння і консолідація, це щоб ти зробила уроки від того, що ти принесла країні. Де сьогодні демократи? 12 політичних сил 5 років тому стояли пліч-о-пліч, де вони сьогодні у тебе?"

Газова угода, підписана Тимошенко, привела до економічної капітуляції України. По цій угоді – Україна безперспективна країна, банкрот. Янукович посилається на те, що у нас такі газові угоди, які роблять зашморги. Так треба не суверенітет віддавати, а газові угоди переглядати. Одна фатальна економічна помилка привела до фатальної політичної помилки.

– Ця влада надовго?

– Переконаний, що ні. Але відповідь не у них, а в нас. Вона настільки, наскільки ми даємо квоту на подібні рішення.

Між прихильниками опозиції і "Беркутом" знову починається зіткнення. 

– Людей б’ють ногами! Міліція б’є людей, – вигукують у натовпі.  

Тхне газом.

– Це “черемуха”, – запевняють фотокори.

“Партія регіонів, не бійтесь свого народу! Вийдіть до нас!” – скандують протестувальники. 

Але виходить бютівець Андрій Шевченко.

– Ми зараз говоримо з міліцією. Попереджаємо, якщо будуть напирати ззаду (учасники мітингу – Авт.) і міліція напирати, вони можуть подавити людей. Зараз має підійти їхнє керівництво і, сподіваюся, ми якось вирішимо це питання. Ми чули, що були палиці, кийки і газ. Хоча була обіцянка, що ніякі спецзасоби не будуть застосовувати. 

З приміщення Ради виходять депутати-нашоукраїнці. Іхній вигляд (піджаки і штани в розводах від сирих яєць, підбиті носи) красномовно свідчить про нещодавню бійку, що відбулася у парламенті.

– Багатьох били, нападали ззаду. Такого звірства, коли один тримає за волосся, а другий б’є в обличчя я ніколи в житті не бачив, – розповідає про перебіг ратифікації угоди про ЧФ РФ нардеп нашоукраїнець з підбитим носом Володимир Карпук. –  І це депутати Верховної Ради – представники Партії регіонів. Прикро, що люди можуть застосовувати фізичну силу. При цьому грубо, як при бандитських бійках. Це досить серйозне випробування для нашої нації. Треба зробити все, щоби ці бандити не були при владі.

Народ знову напирає і прагне прорватися до парламенту.  

– У що виллються громадянські протести? – питаю у Юрія Костенка, що стоїть поряд.

– Нічим добрим, якщо говорити про такі одноразові акції, це закінчуватися не може. Це може тільки призвести до кровопролиття, не дай Боже. Але якщо говорити про подальші перспективи відстоювання українських інтересів, то це не один день і мітинг, це досить довга дорога. Швидкі перемоги зараз неможливі. 

– А чи можливий другий Майдан?

– Можливий. Але треба бути щирим і відвертим, Майдан був після двох з половиною років дуже активної політичної роботи з людьми. Будемо відверті, що сьогодні всі, хто зібралися на цьому політичному мітингу, не прийшли за покликом серця, за сумлінням. Майдан може бути. Але не сьогодні, на превеликий жаль... 

Серед натовпу з’являється лідер об’єднаної опозиції Юлія Тимошенко. Вона разом з Луценком, Гриценком, Кириленком, Яценюком, Тягнибоком та іншими опозиціонерами виходить на невеличку сцену, влаштовану на розі Грушевського і Шовковичної.

– Тільки що у приміщенні цієї зрадницької Верховної Ради відбулася ратифікація угоди, яка повністю відкриває процес до втрати Незалежності нашої держави. Відкриває шлях до втрати частини території України, втрати Севастополя і Криму... Це чорна сторінка в житті нашої держави... Сьогодні ми мусимо бути єдиною командою.

– Тягнибок! Тягнибок! – голосно скандують свободівці, заважаючи виступу Тимошенко.

– Ось приклад того, як консолідувати зусилля! Замість того, щоб бути разом, зараз просто слова не дає сказати партія “Свобода”, – обурюється Тимошенко.

– З сьогоднішнього дня вони закрили Верховну Раду, і вони не хочуть, щоб вона працювала аж до 11 травня, тому що чорну роботу вони вже зробили. З сьогоднішнього дня ми починаємо об’їжджати всю країну для того, щоб люди, які здатні стояти за Україну, підтримувати Україну в такий важкий момент, щоб мали можливість 11 травня, коли будуть заходити ці зрадники до Верховної Ради, зібратися і стояти, поки вони не денонсують цю угоду, або поки не будуть оголошені дострокові вибори.

– Ви готові разом з нами сьогодні йти і піднімати людей? – звернулася вона до натовпу. Народ загув.

– Буде Киргизія? – почула з-за спини розмову двох чоловіків.

– Ще ні...

“Смута наступає”, – приречено промовив нунсівець Владислав Каськів.

Анна Ященко

Фото УНІАН

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter