Понеділок,
21 серпня 2017
Наші спільноти

Міністр палива під охороною швейцарського права?

Згідно зі швейцарським правом ведення реєстру акціонерів – справа компаній, а не держави... Акції «на пред`явника» не містять жодних даних про власника.

Юрій Бойко офіційно відхрестився від своєї причетності до кампанії «РосУкрЕнерго».

Інформація про те, що на етапі самого створення РУЕ в 2004 році він був одним із безпосередньо причетних, ні для кого не є секретом. У нашому розпорядженні є копія протоколу перших загальних зборів РУЕ, фактичне свідоцтво про народження. Серед учасників – Юрій Бойко, який фігурує як представник приватної австрійської компанії «Центрагаз А.Г.» пана Фірташа. Хоча тоді, крім того, він був першим заступником міністра палива і енергетики України, головою правління НАК «Нафтогаз України». Ми попросили прокоментувати заяву міністра директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла Гончара.

Юрій Бойко
Те, що міністр говорить про свою непричетність до РУЕ зараз, може бути правдою. І з таким же ступенем імовірності це може бути брехнею. Підтвердженням його причетності або непричетності можуть бути достовірні документи по складу акціонерів РУЕ і Координаційного комітету. Але навіть якщо уявити, що ці документи будуть в наявності, це не дасть повної картини, і не тільки у випадку з Юрієм Бойком і РУЕ, але й будь-якої іншої особи і будь-якої іншої компанії, створеної за аналогічною схемою.

Згідно зі швейцарським господарським правом, яке зазнало змін із 1 січня 2008 року (і зовсім не в бік прозорості), ведення реєстру акціонерів є виключно корпоративною прерогативою. Тобто якщо раніше реєстр акціонерів вівся на кантональному рівні (у разі РУЕ – це кантон Цуг Швейцарської Конфедерації), то з 2008 року це здійснюється на корпоративному рівні. Компанія веде сама реєстр акціонерів і нікого про це не зобов`язана інформувати. Законодавство Швейцарії чітко фіксує обмежене зобов`язання компанії оприлюднювати свою ділову інформацію. Наприклад, щорічний звіт, бухгалтерський баланс, звіт аудиторів доводяться тільки до уваги акціонерів. Тому на сайті РУЕ ви не знайдете звітності за 2008 і подальші роки.

Про те, який «вичерпний» об`єм інформації про РУЕ можна одержати з відкритого офіційного джерела може переконатися кожен, хто захоче подивитися Комерційний реєстр кантону Цуг.

За швейцарським законодавством, компанія вважається створеною з моменту внесення запису про це в Комерційний реєстр. У ньому містяться відомості про місцерозташування, статутний капітал, членів керівного органу, про того, хто має право підпису, про відповідальних осіб. А ось відомості про акціонерів не відображені, оскільки ця інформація надається третім особам лише з відома самих акціонерів. Ось це один із ключових моментів для розуміння того, наскільки можуть відповідати дійсності ті або інші вислови особи, причетної до певного бізнесу, зареєстрованого в Швейцарії.

Тому, поки є в наявності не спростована документально інформація про причетність до РУЕ пана Бойка, яка відноситься до 2004 року – до моменту виникнення компанії і до моменту зміни в 2008 році Швейцарського зобов`язального кодексу. І щоб тепер упевнитися, чи є та або інша особа причетною до РУЕ в певний період часу, потрібно, по суті, одержати відповідні протоколи, починаючи з 22 липня 2004 року, коли компанія була внесена до Комерційного реєстру, і до цього дня. Але навіть, якщо це буде надано, то потрібно розуміти, що це буде не інформація державного (кантонального) органу, а корпоративна, нехай навіть завірена нотаріально. Тобто її складно верифікувати з незалежних джерел.

 Друга важлива особливість компаній типу РУЕ полягає в наявності акцій двох видів – іменних і на пред`явника. Іменні акції можуть бути у Фірташа і Фурсіна, принаймні, вони не спростовують цього. Можливо, ситуація вже й інша, можливо пропорція не така, як називалася – 45% у Фірташа, 5% у Фурсіна, 50% у Газпрому, але акціонерам вигідно, щоб циркулювала саме ця інформація. Тоді як реальне співвідношення могло мінятися. Так от «родзинка» полягає в тому, що за рішенням акціонерів іменні акції можуть трансформуватися в акції «на пред`явника» (по суті, анонімні) і навпаки.

Сертифікат акцій «на пред`явника» не містить ніяких даних про власника. Власник сертифікату акцій «на пред`явника» автоматично вважається власником. Він не реєструється в реєстрі компанії. Ані компанія, ані збори акціонерів, ані який-небудь посадовець не зобов`язані з`ясовувати, як сертифікат опинився у його власника. Акції «на пред`явника» передаються шляхом фізичного вручення сертифікату. При продажі таких акцій не потрібне внесення якої-небудь передавальної інформації на сертифікат або складання якогось супроводжуючого документа. Той, хто ними володіє, може заперечувати особисту причетність до них, оскільки його прізвище там не фігурує, але регулярно вимагати і одержувати дивіденди. Це відкриває широкі можливості для дій компанії на користь реальних власників. Компанія типу РУЕ, спираючись на швейцарське право, може відхилити запит із приводу власників акцій і тривалості періоду володіння ними. Це дає можливість не тільки нинішньому міністрові, але й будь-якій іншій особі, причетній до компанії, з «чистою» совістю стверджувати про свою до неї непричетність. У цьому й полягає тонкість подібних схем організації бізнесу. Вона дає практично необмежені можливості своїм реальним власникам і фактично оберігає їх від різних видів відповідальності в своїх країнах.

Дмитро Фірташ
Але, припустімо, що Бойко і Фірташ розбіглися, можливо, навіть і не вчора. Проте питання з приводу відповідності антикорупційному законодавству України «поєднання» посади першого заступника міністра палива й енергетики, голови Нафтогазу, представника приватної австрійської компанії і члена Координаційного комітету швейцарської компанії, з якою НАК у тій же особі підписує 29 липня 2004 року контракт до 2028 року, залишається. І це не пустопорожнє питання. Адже діяльність в рамках довгострокових контрактів, підписаних з подачі посадовця між приватною зарубіжною компанією і державною, – Нафтогазом, привела до тяжких наслідків для останньої. Тому важливо встановити не стільки «хто винен», скільки те, хто нестиме відповідальність і компенсуватиме завдані збитки. А для цього необхідно встановлювати «хто є хто». Не виключено, що в списку тих, через чиї руки проходили акції «на пред`явника», можуть бути, не лише міністерські чиновники, але й деякі прем`єри, президенти, що діяли через особливо довірених осіб. Адже не випадково, що президенти і прем`єри змінюються, дешевого туркменського газу вже й близько немає, а схема залишається.

Михайло Гончар

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку