Анатолій Гриценко: влада причепила приватизацію ГТС до захисту рослин

Януковичу імплантована така фобія, що можемо дійти до анекдотичної ситуації... Закон, який назвали “Про гарантії держави щодо виконання рішень суду” – політичне шулерство... Інтерв`ю 

Анатолій Гриценко - народний депутат, міністр оборони в урядах Тимошенко, Єханурова і Януковича, кандидат в президенти України на минулих виборах, лідер партії “Громадянська позиція”, яка є суб’єктом переговорів оголошеного нещодавно об’єднавчого процесу демократичних партій.

Голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони читає всі президентські та урядові документи, та деколи знаходить у звичайних, цілком прохідних, непомітних загалу дорученнях Президента та законопроектах уряду грандіозні за своїм розмахом плани. Про наміри влади, про кроки опозиції, про останні події нібито радикальних організацій УНІАН розпитав самого Анатолія Гриценка.  

ВЛАДА ПЕРЕБИРАЄ ПІД СВІЙ КОНТРОЛЬ УСЕ, ЩО РУХАЄТЬСЯ

Буквально тиждень тому з’явилася інформація про об’єдання таких демократичниї партій, як “Фронт Змін”, “Громадянська позиція”, “Собор”, “Європейська партія”. Відразу активізувалися експерти,  які стверджують про неможливість вашого альянсу та пророкують вам долю “канівської четвірки”. Анатолію Степановичу, Ви самі вірите, що попри специфічність лідерів згаданих партій та непросту взаємну сполучуваність, таке об’єднання можливе?

Коли влада внутрішньо монолітна, сильна з точки зору прийняття будь-яких рішень та робить серйозні помилки, які загрожують згортанню демократичних процесів, прав і свобод людей, коли крок за кроком втрачається суверенітет країни, коли ми віддаляємося від Європи, то таку владу треба стримати. Стримати сильну владу можуть сильна опозиція, сильна преса і сильне суспільство. Тому об’єднання опозиційних сил, і парламентських і позапарламентських, вкрай необхідне. Я говорю про об’єднання - це не створення координаційної ради, комітетів, це буквальне об’єднання, коли замість п’яти-десяти-п’ятнадцяти партій буде створена одна, а решта ліквідована. Це питання ставлять у всіх аудиторіях. Під час виборчої кампанії я об’їхав всю Україну та всюди, де виступав, у місті, селі, сільському клубі, Палаці культури, університетському середовищі, звучало запитання: коли ви нарешті об’єднаєтеся? Чому ви, демократичні партії, йдете із розчепіреною п’ятірнею. Тому ми розпочали процес переговорів. Коли він завершиться, я зараз сказати не можу. Як він проходить, не скажу навмисно. Для того, щоб він ішов успішно, партія “Громадянська позиція” налаштована на процес об’єднання абсолютно щиро. Я отримав повноваження від Ради партії, ми зняли всі бар’єри та амбіції. Не наполягаємо, щоб партію обов’язково очолив Анатолій Гриценко. Не наполягаємо, щоб партія називалася “Громадянська позиція”. Але ми наполягаємо на чіткій і зрозумілій основі такого об’єднання. Перше: Україна – самостійна  суверенна держава. Друге: Україна - не просто суверенна держава, вона шанує та впроваджує європейські цінності у всьому: у стандартах життя, в екології, освіті, у ставленні до журналістів, у проведенні виборів, у судочинстві. Третє: економіка України базується на конкурентних ринкових засадах. Ці три позиції відрізняють нас від Януковича. Він здає суверенітет країни, руйнує європейські цінності та будує економіку на монопольних олігархічних засадах, віддаючи конкретним людям цілі сектори економіки. Це ідеологічна позиція. Всі, хто готові під цим підписатися, я переконаний, мають стати поряд. Коли переговори завершаться? Не знаю, я би хотів, щоб це відбулося максимально швидко.    

Анатолію Степановичу, ви у своєму блозі раптом виявили інтерес до землі, фактично звинувативши владу у намірах забрати собі всі землі країни - у містах, а також розпродати чи скупити землі сільськогосподарського призначення. Але, даруйте, влада ще нічого не зробила у цьому напрямку, за що б її можна було критикувати, хіба ні? 

Давайте розділимо інтереси Гриценка та інтереси Януковича. Гриценко, як людина, не проявляє інтересу до землі. Я не збираюся ставати латифундистом чи професійно займатися сільгоспвиробництвом. Але Гриценка, як громадянина, народного депутата, лідера політичної партії, турбує ситуація, що склалася. І саме тому я два роки тому вніс законопроект “Про територіальний устрій України”. За офіційними даними, які я отримав з уряду, лише 12% земель України, в межах забудови населених пунктів, перебувають під контролем місцевих рад. Решта – 88% непідконтрольні. А ці ресурси, чия вартість вимірюється сотнями мільярдів, контролюють голови державних адміністрацій, призначені особисто Президентом. Вони мають право розчерком пера передати землю в оренду будь-кому на тих умовах, які вони визначили. Дати дозвіл на будівництво чого завгодно, не питаючи думки громади. Більше того, податок з тих 88% не йде до місцевого бюджету, а йде до адміністрацій та використовується за їхніми рішеннями. Оскільки це підриває основу місцевого самоврядування, його ресурсну базу, то я  вніс законопроект “Про територіальній устрій”, де передбачено принцип повсюдності місцевого самоврядування. Без згоди громади не можна вирішувати питання землі. А зараз голова адміністрації, не радячись з людьми, може передати землю з орендною платою в 3-5 або хай 12% від оціночної вартості, як він захоче. Але Віктор Янукович 22 грудня видає таємне розпорядження. На ньому нема грифу “таємно”, але цього доручення ви не знайдете на президентському сайті. Це доручення містило два пункти. Перше – підготувати законопроект, який би передбачив, щоб повноваження із розпорядження землями навіть в межах населених пунктів (оті 12%) передати до виконавчої вертикалі, до державних адміністрацій. Тобто Янукович хоче взяти всі сто відсотків земель України під свій особистий контроль. Друге завдання – щоб Азаров у місячний термін підготував законопроект “Про ринок землі”. Тобто мова йде про вільні купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.

Ну і що? Давно пора...

Я категорично проти цього. У червні, коли було оприлюднено попередні плани економічних реформ Януковича, там був план-графік, яким передбачалося впровадження ринку землі  сільськогосподарського призначення з терміном до кінця 2012 року. Але тепер ми бачимо, що він хоче це зробити на рік раніше. Тобто фактично розпродати (а читай: скупити) всі сільськогосподарські землі України ще в цьому році. Чому я проти цього? Не тому, що я людина лівої ідеології. Якби таку пропозицію уряд Януковича вніс у 2003 році, задовго до світової кризи, я би його підтримав. Тоді, під час стабільної економічної ситуації через впровадження ринку земель та механізм іпотеки можна було би залучити багатомільярдні ресурси та за ці роки наше село стало би абсолютно іншим, із сучасною інфраструктурою та сучасним виробництвом. У селах можна було б жити по-європейськи, а селяни користувалися б усіма благами, доступними жителям міста. Але зараз я – проти. Доки не закінчиться світова криза, доки не стабілізуються світові валюти, нам категорично не можна впроваджувати ринок землі. Тому що прямо чи опосередковано сюди прийде іноземний капітал і скупить землі за начебто тверду валюту, яка насправді нічим не підкріплена.

Чому не можна? Якщо при цьому включити запобіжники, детально прописати окремим законом особливості обігу ринку землі та прийняти його у пакеті із зняттям мораторію?..

Прямо чи опосередковано, через різні механізми, все одно обдурять бабусь та дідусів і заберуть у них землю. У ситуації, коли в світі палає криза, коли абсолютно безвідповідально уряди навіть провідних країн  друкують (буквально!) мільярди доларів, євро, фунтів, не можна за фантики продати своє майбутнє. Це перше. Друга причина: характер нинішньої влади, яка перебирає під свій контроль усе, що рухається, будь-які залишки державної власності, перерозподіляє ринок. Зрозуміло, що незадорого будуть скуплені землі, і знаємо навіть назвати прізвища тих, хто це зробить. 

А що краще: чекати двадцять років, а весь цей час п’ять відомих сімей, які і зараз тримають землю в оренді, будуть виснажувати грунти, не дотримуючись жодних законів аграрного виробництва? 

Те, що земля буде скуплена олігархами, наближеними до влади, то нема жодних сумнівів. І буде скуплена задешево, бо люди не знають реальної вартості. І потім, такі ключові зміни можна впроваджувати лише за певних умов. Перша – довіра до влади. А її у народу до влади - немає. Немає довіри ані до влади Януковича, ані до влади взагалі, яка була  ці роки. Немає довіри – не можна проводити реформи. Крім того, необхідна підтримка переважної частини суспільства такого кроку. Слід провести роз’яснювальну роботу та показати запобіжники. Нинішня влада цього навіть не збирається робити. І третє – як я казав раніше, слід, щоб застабілізувалася ситуація у економіці країни та у світі. Є багато країн, які абсолютно нормально розвиваються навіть за відсутності механізмів продажу земель. Так, зараз селян теж дурять, зараз землі теж скуповують, але коли прийде нормальна влада, то земля буде легко повернута. Тому що всі ці довіреності, кредитні угоди, якими спокушають зараз селян, аби потім забрати їхню землю, будуть одним голосуванням у Верховній Раді зведені нанівець. Коли в нормальних умовах буде запроваджено ринок землі, то до постанови про введення відповідних супутніх законів (а їх повинно бути чимало, щоб воно було зроблено системно) буде додана постанова визнати недійсними усі попередні акти та угоди щодо оренди землі.

ЗАКОНОПРОЕКТ № 7562 - ПОЛІТИЧНЕ ШУЛЕРСТВО

Ви в ЗМІ також стверджуєте, що влада проштовхує закон, яким хоче зняти заборону на приватизацію ГТС. Деталізуйте це.

Мова йде про законопроект № 7562, який зареєстрований за підписом Азарова 14 січня цього року. Цей закон, який назвали “Про гарантії держави щодо виконання рішень суду” – політичне шулерство. І це ще один аргумент, чому не можна довіряти владі. Якщо ви почитаєте текст законопроекту, то побачите, що він відповідає назві. Але до цього тексту злодійкувато підчепили цілий “потяг” із сімнадцяти інших законопроектів. Один закон скасовується повністю, а до 16-ти вносяться зміни. Знімається заборона на приватизацію ГТС та на її відчуження, що створює загрозу національній безпеці України. І другий напрям змін – обмежити,або скасувати пільги для багатьох категорій: вчителів, шахтарів, пенсіонерів, ветеранів, інвалідів...

Анатолію Степановичу, захищати пільги - це все одно, що пропонувати мільярдерам поділитися багатством. Від цих ваших тез йде амбре популізму...

Ні, зовсім ні. Реформа пільг назріла. Але це питання не можна вирішувати в режимі “гоп-стоп”, тихенько підсовуючи вирішення питання під інший законопроект, назва якого не має жодного відношення до пільг. Нехай вони діють чесно, внесуть законопроект від імені Януковича або від імені уряду, який назвуть “Про обмеження або скасування пільг для певних категорій населення”. Нехай вносять, відстоюють і пояснюють суспільству. Страшно? Якщо вони вирішили передати нашу ГТС у власність чи то Російській Федерації чи Фірташу, Ахметову чи сім’ї Януковича, нехай чесно внесуть законопроект під назвою “Про зняття обмежень на приватизацію ГТС”.

Вони цього не роблять, вони злодійкувато під закон, який має іншу, нейтральну назву, в якому йдеться про процедуру виконання рішення Європейського суду за конкретним позовом, додають у перехідні положення зміни до сімнадцяти законів, включаючи “Про захист рослин”, “Про трубопровідний транспорт” та багато інших. Оце я називаю обманом людей і політичним шулерством. Янукович прекрасно знає, йому це написали іноземні радники з Мак-Кінзі, що реформи матимуть успіх, якщо вони підтримуються суспільством. Якщо суспільству навіть не говорять про системні зміни, не інформують, а депутатам навіть не показують зміст закону, а ховають у перехідні положення, то, вибачте, добрі справі під килимом не робляться. Ось проти чого я виступаю, а не проти того, щоб упорядкувати систему пільг.

А ви помітили, як змінився дискурс: раніше ми говорили про неможливість приватизації ГТС, а зараз говоримо про те, кому ми її віддамо: Газпрому чи людям Януковича?

Якби ми сиділи у приміщенні напроти, у Кабміні (інтерв’ю відбувалося у комітеті ВР), якби там працював Кабінет міністрів України, тоді багато питань в ході інтерв’ю не виникло би взагалі. А так? Засідання українського уряду проводяться російською мовою. Символічний, але важливий факт. Засідання німецького уряду не проводяться англійською мовою. Політика цього уряду з самого початку мала перекіс в сторону інтересів сусідньої держави, починаючи від харківських угод та угод у сфері енергетики. Усюди Росія, Росія, Росія. Я поважаю Росію як державу, вона наполегливо проводить свій курс. Але нам так само слід мати свій курс. Якби в нашій економіці були присутні Росія, Польща, Франція, Німеччина, Японія, Китай, проблем би не було. Але якщо у ключових секторах лише Росія, то, вибачте, ми ж з вами живемо в державі Україна. Якщо уряду передати право розпоряджати нашою ГТС, то уряд - це колективний орган, але в ньому є конкретний міністр палива і енергетики, до сфери якого це належить. А по траєкторії життя Юрія Бойка ми бачили, чиї інтереси йому ближчі, ми бачили прямі зв’язки та участь у роботі компанії “РосУкрЕнерго”, починаючи з 2004 року. Якщо глибше копнути бізнес-інтереси, про які  попри всю їхню непублічність знають фахівці газового ринку і про що мали б знати наші правохоронні органи, то ви побачите його приватні бізнесові відносини Фірташем. Ось чому я проти того, щоб Бойко отримав право розпоряджатися ГТС України після піднятої руки Чечетова по команді з Банкової.

Ви пам’ятаєте, як пан Фірташ під час скандалів з Тимошенко в інтерв’ю одному виданню заявив, що він контролює 75% облгазів України? Я негайно схопив за язик і направив звернення до Антимонопольного комітету, СБУ, задав запитання: хто дав право Фірташу монопольно контролювати ринок газу в Україні? Отримав купу відписок: питання вивчається, вивчається... Нарешті звернувся із депутатським запитом до прем’єр-міністра, тоді Юлії Тимошенко, який назвав “Про неспроможність органів державної влади забезпечити контроль за діяльністю компанії “РосУкрЕнерго” у сфері постачання газу українським споживачам”. Я запитав, чому уряд дозволив собі втратити контроль у такій стратегічно важливій сфері, як постачання газу? У відповіді уряду, це не рояль в кущах, можу його показати (показує документи – ред.), йшлося, що “на даний час не знайдено доказів наявності відносин контролю між громадянином Фірташем Д.В. і компанією “РосУкрЕнерго”, з одного боку, та українськими підприємствами газопостачання та газифікації, з іншого боку. Дослідження цього питання продовжується”. Простими словами це означає, що уряд, СБУ та АМК не змогли або не захотіли виявити відносини власності між Фірташем та облгазами. А я вірю Фірташу, вірю його заяві, що він контролює 75% облгазів. Зараз, спілкуючись з експертами, дізнався, що він контролює вже майже 90%. А уряд, СБУ та АМК цього або не бачать або не хочуть бачити. Це картина Репіна: “Приплыли”. Держава не повинна втрачати контроль над стратегічними галузями. Це не означає, що в цих галузях має існувати виключно державна власність. Це не найефективніша форма. Але контроль за життєдіяльністю, цінові параметри, відповідальність повинен забезпечувати уряд. Тому передавати нинішньому уряду ще й ГТС - я категорично проти цього!

Серйозні речі потребують серйозного обговорення. Для цього парламент має бути парламентом, а не машиною для голосування, а комітети – комітетами. Сьогодні ж більшість Януковича голосує закони одразу у першому читанні та в цілому, без жодних правок. За таких умов забезпечити об’єктивний розгляд бюджету, принципів земельної реформи, чи питання щодо ГТС неможливо. Ось чому такі злодійкуваті законопроекти, як № 7562, не повинні вноситися в принципі. І на першій же погоджувальній раді я вимагатиму, щоб цей законопроект уряд відкликав, або, принаймні, щоб його обговорення йшло по повній процедурі. Більше того, я переконаний, що парламентська більшість ще взагалі не знає, що їм підсунули такий новорічний подарунок.

ЯНУКОВИЧУ ІМПЛАНТОВАНА ТАКА ФОБІЯ, ЩО МОЖЕМО ДІЙТИ ДО АНЕКДОТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ

Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко в газеті “Дзеркало тижня. Україна” написав статтю про особливий шлях та нову ідеологію України. Ще написав, що ця влада будує політику, виходячи з принципу європейського прагматизму. Чи нам дійсно слід створювати нову ідеологію?

Я читав статтю Грищенка. Там є нові тези для роздумів тих, хто цікавиться зовнішньою політикою. Але що відштовхнуло та змазало враження від статті – це нещирість і подвійні стандарти автора. Грищенко - розумна людина. Він не може не помічати, що відбувається у країні. Він бачить, що виборча кампанія пройшла не по-європейськи, набагато гірше, ніж попередні виборчі кампанії. Грищенко прекрасно знає, що ринок газу монополізується. І він знає прізвища тих монополістів. Він дуже-дуже добре знає їх особисто. А в цьому матеріалі пише як про позитив, що ми прийняли закон “Про ринок газу”. Це  – нещиро.  Але Грищенко має зрозуміти, що люди, які читають статті за підписом міністра, включаючи представників посольств, вони теж не дурні. Крім офіційних повідомлень МЗС, вони сканують усе наше інформаційне середовище. Вони вже склали своє враження про Україну Януковича. І сигнал з Чехії (маю на увазі притулок Данилишину), а очевидно не лише з Чехії, бо вона приймала це рішення, напевно, консультуючись із ЄС, це – сигнал. І якщо члени команди Януковича не спроможні ловити сигнали тривоги, попередження на ранніх стадіях, то вони провалять зовнішню політику і ставлення до України у всій Європі, і не лише в Європі.

Анатолію Степановичу, і ми хотіли б вас запитати, як колишнього очільника силового міністерства: яка загроза президенту Януковичу на Івано-Франківщині була більша: коли у нього кидали яйцем, чи коли в його літак нібито хотіли стрільнути з гвинтівки?

У Януковича був унікальний шанс. Він створив ситуацію, коли може провести будь-які рішення. Він не може показати пальцем на “неслухняний” парламент, як це робив Кучма чи Ющенко. Йому підконтрольна вся влада, всі посадові особи. Якби він використав час для чогось корисного, то йому не було б загроз ані від яйця, ані від пострілу по літаку. Я б не хотів розвивати цю тему, бо коли ми спостерігаємо непомірні заходи безпеки, всілякі обмеження, коли Президента лякають навіть депутати, яких він раніше не боявся, то мені здається,  що Януковичу імплантована така фобія, що можемо дійти до анекдотичної ситуації.

Ми намагаємося розібратися, чи може гвинтівка вцілити в літак. Якщо так, то за скільки метрів?..

Вам слід взяти підручник, або увійти в Інтернет та подивитися на сайти експортерів озброєнь, у тому числі тих, хто виробляє переносні зенітноракетні комплекси, крупнокаліберні кулемети, гранатомети, снайперські гвинтівки. Компанії, які рекламують зброю, дають перелік цілей, які вражаються, відстаней, відповідно калібр, типи головок самонаведення...

А оптичні гвинтівки спеціально для борту номер 1 теж продають?

Ставлю на цьому крапку. Без коментарів (сміється – ред.).

Розмовляла Лана Самохвалова   

УНІАН в Google News