Акціонування ГТС і риторика пана Тігіпка

За заявами віце-прем’єра щодо акціонування газотранспортної системи не стоять реальні реформи... Чи зможе нинішня влада зупинити дію кабальних газових угод?..

За заявами віце-прем’єра щодо акціонування газотранспортної системи не стоять реальні реформи... Чи зможе нинішня влада зупинити дію кабальних газових угод?..

Останнім часом Сергій Тігіпко все більше робить гучних заяв, які, схоже, призначені лише для того, щоб показати його реформаторський запал. З одного боку, не може не викликати поваги та симпатії щире бажання “соціального” віце-прем’єра піти шляхом реформ, у тому числі й тих, що вважаються не дуже популярними. Але з другого – дедалі очевиднішим стає його відверте нерозуміння – що ж мають являти собою ті чи інші реформи та в якій послідовності їх слід проводити. Відчувається також небажання пана Тігіпка публічно визнати, що цей уряд узагалі неспроможний проводити реформи в інтересах усієї країни, а не великого олігархічного капіталу.

Пенсійна реформа для іноземців?

Справжні реформи об’єктивно передбачають комплексний підхід до розв’язання тих чи інших проблем. Якщо пенсійна реформа зводиться лише до підняття пенсійного віку, то це назвати реформою доволі важко.

І тоді самі по собі заклики про підняття пенсійного віку є реформаторським популізмом, орієнтований, скоріше за все, на іноземців. 

Але проблема в тому, що, кинутий на амбразуру пан Тігіпко, відповідаючи за пенсійну реформу, не має реального впливу на ту її частину, яка зачіпає інтереси великого капіталу чи нинішніх можновладців. Тому все й зводиться до заяв про необхідність підвищення пенсійного віку, які загалом є правильними, але якщо це буде зроблено ізольовано, без комплексного розв’язання всіх проблем системи пенсійного страхування, то тільки дискредитує справжню реформу, яку раніше чи пізніше все одно потрібно буде проводити.

Про всі ці комплексні проблеми я докладно писав раніше.

Акціонуваня ГТС? Коли і за яких умов?

Іншим прикладом нерозуміння пана Тігіпка того, які реформи та в якій послідовності слід проводити, може слугувати його остання заява щодо необхідності акціонувати газотранспортну систему та продати її іноземцям.

Річ у тім, що ГТС, а також газові сховища, які не менш цінні, ніж сама ГТС, перебувають у оперативному управлінні Нафтогазу. За законом вони не можуть бути приватизовані. Тому проблема акціонування ГТС на сьогодні взагалі звучить не зовсім коректно.

Крім того, перед тим, як вести розмову щодо продажу акцій ГТС, необхідно привести діяльність нашого газового монополіста у відповідність до Енергетичної хартії. Тобто мають бути розділено функції оптового та роздрібного продажу газу, а також відокремлено діяльність з його транспортування. Таке відокремлення повинне мати юридичний характер. Тобто на основі Нафтогазу мають бути створені окремі, незалежні одне від одного юридичні особи. І вже після того постане питання, акції яких із цих підприємств і на яких умовах збираються продавати.

А ще перед тим, як здійснювати продаж акцій ГТС, необхідно вирішити проблему кабальних газових угод, підписаних у січні 2009 року урядом Тимошенко. Тоді, крім жахливих умов купівлі газу, було підписано також угоду про занижені в рази тарифи на його транспортування. Потрібно також розривати чи переглядати угоди, пов’язані зі збереженням газу в сховищах, бо в них деякі компанії, наближені до сьогоднішніх можновладців, мають право зберігати свій газ практично безкоштовно.

Отже, заява про акціонування ГТС без вирішення цих питань виглядає пустою. Якщо ж їх вирішити, то проблема створення більш привабливих для іноземних компаній умов транспортування газу по Україні може виглядати зовсім інакше. По-перше, в цьому разі буде достатньо коштів для модернізації ГТС та забезпечення її стабільної роботи. По-друге, треба дати західним компаніям – покупцям російського газу – право укладати угоди на транспортування газу по території України. І тоді це вже будуть їхні проблеми – які аргументи навести Газпрому, щоб той погодився продавати їм свій газ на українсько-російському кордоні. Ураховуючи неодноразові заклики європейських компаній щодо допуску їх до української газової труби, можемо бути певні, що вони зможуть переконати Росію саме в такому механізмі продажу їм російського газу.

Але чи наважиться нинішня влада піти на те, щоб припинити дію газових угод а-ля Тимошенко? Дуже сумнівно. Точно не викликає сумнівів лише те, що вплинути на це рішення в інтересах України пан Тігіпко ніяк не зможе. Тому і його заяви щодо акціонування ГТС виглядають просто реформаторською риторикою, за якою не стоять реальні реформи.

Борис Кушнірук

УНІАН в Google News