Переможець 10-мільйонного джек-поту: куплю дружині шубу

Купив білетів, як завжди, на сто гривень. Побачив, що нібито виграв 10 мільйонів гривень... Я десять днів усе осмислював. Перші два дні навіть погано спав...

Купив білетів, як завжди, на сто гривень. Побачив, що нібито виграв 10 мільйонів гривень... Я десять днів усе осмислював. Перші два дні навіть погано спав...

Валерій

Сьогодні в УНІАН завітала людина, яка 16 жовтня зірвала джек-пот. Інженер-будівельник киянин Валерій (він просив не називати його прізвища) виграв десять мільйонів гривень у “Лото- Забава”. Пан Валерій прийшов до агентства на прес-конференцію із керівниками організації “Оператор державних лотерей”, сином Володимиром та невісткою Юлією та розповів про свою перемогу й про те, як витрачатиме виграш.

- Я граю в лотерею з 1974 року. Спочатку грав “Спорт лото”, – розповів пан Валерій, – Але там вигравав лише по три, п’ять рублів. А потім став грати в “Лото-Забаву”. Це дуже просто, купуєш лотерейні квитки із перекресленими лініями, потім звіряєш із виграшем. Тут я за дванадцять років вигравав лише приз на тисячу триста гривень, фотоапарат. У той день, коли я купив лотерейний білет, сталася така історія. У мене, коли я їхав з роботи, зупинилася машина. Потім завелася, потім через сто метрів знову зупинилася. Таксист допоміг затягнути її на стоянку. А я вирішив купити лотерейний квиток у тому самому кіоску у своєму районі, де завжди купую. Причому зазвичай я ввечері купую, а тут вирішив удень взяти. Мене в тому кіоску добре знають, купив білетів, як завжди, на сто гривень. У неділю був розіграш. Я побачив, що нібито виграв десять мільйонів гривень. Не повірив, звірив у Інтернеті, так і є. Була неділя, дітей у місті не було. Прийшла дружина, перевірила – все точно...

Ви відсвяткували це з дружиною? Пили шампанське...

Відсвяткував... Але це було не шампанське.

Вона попросила щось купити?

Так, вона шубу хоче. Куплю шубу. А дітям по квартирі. У мене двоє дітей, обоє не мають свого житла. Вони хочуть квартири в одному будинку, щоб бути сусідами. Ще планую на церкву занести, яка будується в нашому районі. А ще на храм у селі, де моя мама живе, бо там на церкву ніхто майже не жертвує, самі старенькі живуть, по дві гривні заносять. І гадаю, що вкладу у будівельний бізнес. Я ж сам будівельник, і все життя був будівельник.

Ще машину відремонтую.

А чого не купите собі нову?

А ця виявилася щасливою.

А ви не боїтеся, що рідня об’явиться, почне просити гроші?

Чого боятися? Рідним можна й допомогти. Це ж свої люди.

Оператор лотереї казав, що ви десять днів не зголошувалися. Чому ви так довго не казали організатором, що ви переможець?

Так. Я десять днів усе осмислював. Ну, перші два дні навіть погано спав. А потім, на десятий, прийшов.

Ви казали, що завжди купували білетів на сто гривень. Чимала сума. Дружина не сварилася?

Усяке бувало. Але вчора купили білети разом. Суму, на яку купую, не збільшував – сто гривень. Руку не міняю (сміється) – я вірив, що колись щось виграю, але на джек-пот не розраховував.

Напевне, гроші “падають з неба” не просто так, є якесь їхнє призначення...

Я згоден. Хіба житло для дітей це не ціль?

Моя тітка грає в "Лото-Забаву” вже майже тринадцять років. І нічого не виграла. Що ви їй порадите?

Вірити, що ти колись купиш той самий білет.

Леся Дідківська