Чи вдасться регіоналам і комуністам віддати Москві Лавру?

Культурне майно світового значення передається одній конфесії, управлінський центр якої перебуває в іншій державі. Куди дивиться РНБО?.. Лавра будувалася, коли ще Московської патріархії не було…

Культурне майно світового значення передається одній конфесії, управлінський центр якої перебуває в іншій державі. Куди дивиться РНБО?.. Лавра будувалася, коли ще Московської патріархії не було…

Михайло Кулиняк

Недавні кадрові призначення міністра культури Кулиняка так і залишилися непоясненими. Сам міністр не спромігся розкрити, чому з посади гендиректора Києво-Печерського заповідника звільнив Марину Громову й призначив 33-річну медичку Вікторію Лісничу, або чим завинила Неля Куковальська, яка очолювала заповідник “Софія Київська”.

Дивно збіглися з кадровими перетрясками в музейній сфері дії нардепів провладної більшості. Затятий прихожанин Московського патріархату “регіонал” Василь Горбаль з групою інших нардепів – Деркачем, Шенцевим (обидва з фракції ПР), Гриневецьким (“Народна партія”), комуністом Голубом і членом депгрупи "Реформи заради майбутнього" Рибаковим – зареєстрували в парламенті законопроект №9690«Про внесення змін до деяких законів України (щодо передачі об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям)».

Законопроект передбачає передачу об’єктів культурної спадщини національного значення в безоплатне користування або у власність релігійним організаціям. За цим документом, уряд має «у тримісячний строк вирішити питання стосовно передачі об’єктів, розташованих у Кременецькому районі, Свято-Богоявленському жіночому монастирю Тернопільської єпархії і Почаївській Свято-Успенській Лаврі УПЦ МП, а об’єктів, розташованих у місті Києві, – Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічому монастирю) УПЦ МП без права відчуження».

Законопроект містить на десяти сторінках перелік пам’яток архітектури та культури, розміщених на території Почаївської та Києво-Печерської лаври, які пропонується виключити зі списку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Дивна якась реституція – в одні ворота, адже всі три святині пропонується передати тільки одній конфесії – Московському патріархату. Пани “регіонали” й комуністи навіть не потрудилися бодай б для окозамилювання щось «повернути» КП чи УГКЦ.

Як і слід було чекати, така регіонально-комуністична ініціатива викликала неоднозначну реакцію громадськості.

Реституція та політичні реститутки

Пан Горбаль у спілкуванні з нами навіть не намагався приховати, що він лобіює інтереси МП. Він каже, що Києво-Печерський заповідник, Почаївська Лавра й так де-факто віддані МП, і мовляв, треба зробити де-юре те, що є де-факто.

– Рада Європи неодноразово робила зауваження Україні щодо реституції церковного майна, – каже він. – Нехай хоч у такий фрагментарний спосіб, але ми ініціювали процес реституції церковного майна. Це не заважає прихильникам інших конфесій, які є у ВР, ініціювати доповнення до цього законопроекту щодо інших храмових споруд.

А якщо таких прихильників у парламенті немає? То, значить, іншим конфесіям нічого не дістанеться?

Патріарх УПЦ КП Філарет

“Посилання на ці рекомендації є безпідставними, – пише патріарх УПЦ КП Філарет у листідо Януковича, де просить не допустити прийняття і введення в дію «провокаційного» законопроекту, – адже їх законопроект спрямований не на комплексне вирішення питання реституції, а на передачу духовних святинь українського народу конкретним громадам лише однієї церкви. Особливе ж обурення викликає намагання авторів законопроекту тихцем відібрати в КП на користь МП комплекс Феодосіївського монастиря в Києві! Невже народні депутати України не розуміють, яке релігійне протистояння вони провокують лише самими намірами вчинити подібне беззаконня?”

Патріарх застерігає: у разі його прийняття в Україні загостриться міжконфесійна ситуація.

Не промовчали й в Українській греко-католицькій церкві:

Єпископ УГКЦ владика Богдан (Дзюрах)

– Ми не проти реституції церковного майна, але вважаємо, – наголошує єпископ УГКЦ владика Богдан (Дзюрах), – що це питання потребує комплексного вирішення в діалозі з усіма церквами й релігійними організаціями, а рішення мають прийматися за умови консенсусної згоди. Тим більше щодо святинь, які мають загальнонародне й понадконфесійне значення. Такими є, поза всяким сумнівом, Святоуспенська Києво-Печерська лавра – колиска українського чернецтва, духовне серце України. Як така вона має відігравати також і важливу націєтворчу та об’єднавчу роль. До Лаври скеровано погляди й серця всіх вірних чотирьох гілок колись єдиної Київської митрополії – УПЦ, УПЦ КП. УАПЦ та УГКЦ. Тому передача Києво-Печерської Лаври у власність одній з цих Церков не тільки назавжди закріпить болючий розділ церкви в Україні, а й ослабить незалежний статус української церкви та держави. Ця остання небезпека пов’язана з традицією східних церков надавати ставропігію окремим великим монастирям, підпорядковуючи їх безпосередньо владі патріарха. Беручи до уваги, що найвище керівництво УПЦ знаходиться в Москві, а спроби позбавити УПЦ її автономного статусу стають щораз більшими, згадану небезпеку не можна недооцінювати. Також можливе зростання соціальної напруги, якщо Лавра втратить нинішній статус музею і стане церковною власністю тільки однієї з конфесій. Вже й нині трапляються випадки недоброзичливого ставлення прислуги Лаври до відвідувачів, які належать до інших конфесій і які приходять, щоб поклонитися загальнонаціональній святині та спільним для всіх вірян подвижникам, мощі яких перебувають у Києво-Печерській лаврі.

Єпископ стверджує, що як у Печерській, так і в Почаївській лаврі попи МП поводяться, м’яко кажучи некультурно щодо представників інших конфесій.

– У Почаївській лаврі ставлення до так званих «іновірців» є вкрай агресивне, - сказав він, - від них не приймають прохання про молитви, їм не продають релігійну атрибутику... З центру духовного єднання це святе місце може перетворитися на ще одне вогнище релігійного протистояння та соціальної напруги. Чи цього хочуть ініціатори цієї ідеї?

Такої ж думки дотримується і професор історії мистецтва Київської духовної академії, професор історії культури Українського вільного університету в Мюнхені Дмитро Степовик. Він нагадує, що, наприклад, греко-католицька церква теж певний час була причетна до Почаївської лаври і до Софії Київської, бо тривалий час там правилися літургії греко-католицькими єпископами та священиками. Отже, надання переваги одній конфесії, тим паче залежній від іншої держави, абсолютне неприйнятне навіть з цієї точки зору.

Колишній директор Києво-Печерського заповідника історик Сергій Кролевець вважає, що законопроект від провладної більшості – це чиста політика, бо цьому кроку немає жодного юридичного виправдання, це суперечить історичній справедливості, оскільки всі конфесії в Україні зареєстровані Мін’юстом, і жодна з них не визначена як правонаступниця котроїсь церкви, яка була доти.

– І не відомо, відколи брати відлік, чи до 1917 року, чи до 1941, чи взагалі до XVII сторіччя. Лавра будувалася українським народом, усім православним світом і належить як об’єкт культурної спадщини державі Україна. Нагадаю, що до лютневої революції 1917 року в Російській імперії церква не була відокремлена від держави, і все церковне майно водночас вважалося державним. Церквою керував синод як орган влади. Імперія розвалилася. Тож кому передавати? Відновлювати імперський синод, а разом і імперію чи як? Тоді давайте відновимо Уніатську церкву, яка була на всій Правобережній Україні, відповідно, віддамо греко-католикам усе їхнє майно.

Чи має МП якесь відношення до Лаври?

Дмитро Степовик

Дмитро Степовик стверджує, що МП не може претендувати на ці пам’ятки, тому що вони збудовані Київською метрополією, яка ще не була підпорядкована МП.

– Це середньовічні пам’ятки, збудовані за кошти українців, українськими архітекторами та будівельниками. Москва не має жодного до них стосунку. Тим паче що Київська метрополія була незаконно передана Москві – продана Константинополем у травні 1686 року. Ми навіть знаємо, яку ціну було заплачено константинопольському патріархові Москвою за те, щоб передати Київську метрополію, яка доти 700 років була незалежна. Від московського царя Олексія Михайловича і московського патріарха Якима прибуло в Константинополь двоє послів Микита Олексіїв та Іван Лисиця й передали константинопольському патріархові Діонісію 200 злитків золота й 120 соболиних шкурок, ще 200 золотих злитків одержав посередник з Константинополя Досифей. Це був незаконний акт! Потім, щоправда, синод константинопольської церкви усунув Діонісія від влади. Тобто російська держава абсолютно ніякого не має відношення – ні морального, ні юридичного – до українських святинь!

Лавру віддати, музеї відселити

Василь Горбаль

Горбаль з Голубом і про музеї не забули «подбати», які розташовані на території Києво-Печерського заповідника: у законопроекті передбачено, що Кабмін протягом трьох місяців має вирішити питання з їх переселенням. Щоправда, куди, цих панів не хвилює.

– Можливо, якийсь музей і залишиться, з огляду на ту хорошу співпрацю, яка є між ним і церквою, – поблажливо каже він.

Дмитро Степовик нагадує, що в усіх цих пам’ятках знаходяться шедеври української національної культури: іконостаси, архітектура, рукописні й друковані книги, інтролігаторське мистецтво (зовнішнє оформлення книг). На території Лаври є маса музеїв: книги й друкарства, декоративно-прикладного мистецтва, мініатюр Миколи Сябристого, історична бібліотека…

– І що з цим, на думку законодавців, треба зробити? Це тільки з надзвичайною фантазією можна собі уявити, що за три місяці такий великий книжковий фонд можна кудись перевезти. І взагалі куди це перевозити? Коротше кажучи, складається враження, що це держава не розумних людей...

Професор історії мистецтва наголошує, що це пам’ятки світового значення.

– Хоч Почаївська лавра не є в списку ЮНЕСКО, але може в ньому бути… У ЮНЕСКО декілька тисяч пам’яток по всьому світу, але досі ще не було прецеденту, аби якусь пам’ятку передали у власність будь-якій релігійній конфесії. Та ось знайшлася групка депутатів у парламенті, які захотіли віддати ці знакові пам’ятки іншій державі через церковні структури. Це є нонсенс. Брутально!

– А на якій підставі передавати ці пам’ятки Московському патріархату, якщо вони не мають до нього жодного відношення? – риторично запитує Сергій Кролевець. – Після революції за часів УНР на території Лаври була зареєстрована зовсім інша релігійна громада, яка не була правонаступницею імперського синоду. І намісник Лаври після 1917 року ходив до всіх урядів, які одне за одним змінювалися в Україні, з проханням вирішити питання в той чи інший спосіб. Вирішили – зареєстрували нову юридичну особу, якій передали Лавру в КОРИСТУВАННЯ, а не у власність. Відбулися події, які мають незворотний характер. Тому цей крок можна розглядати як спробу відновлення імперії і не що інше.

Куди дивиться РНБО?

Патріарх Філарет наголошує, що віддавати святині в руки МП – означає втратити їх назавжди для України.

Дмитро Степовик, у свою чергу, стверджує, що це взагалі небезпечно для країни, й ініціативою нардепів мають зацікавитися РНБО, СБУ:

Софія Київська

– У нас є закон про відділення церкви від держави. Тепер виходить так, що культурне майно світового значення передається одній конфесії, управлінський центр якої перебуває в іншій державі. Це має бути предметом розгляду для РНБО... Нагадаю, що Софія Київська і Києво-Печерська лавра знаходяться в центрі міста неподалік від урядових структур. І хто може дати гарантії, що структура, яка управляється з-за кордону, не розташує там небажаних для держави об’єктів стеження? Це дуже легко зробити, адже відстань від Лаври до урядових структур – півтора кілометра!

Історики та представники конфесій переконані, що президент не піде на такий «брутальний» крок і не підпише закон у разі його прийняття, бо позбуватися святинь – ще більш небезпечно ніж «віддати газову трубу».

***

Геродот у своїй Історії розповів таке. Перський цар Дарій, завойовуючи скіфів, запитав їх: «А чого ви відступаєте, чому не б’єтеся зі мною? Ви ж, скіфи, такі хоробрі, відомі на весь світ». На це скіфи відповіли: «Єдине, що ми маємо боронити, – це могили наших предків. Спробуй їх зачепи, тоді побачиш усю силу й міць скіфського народу». І відомо, що Дарій ледь урятував своє життя, тікаючи зі Скіфії.

Оксана Климончук

УНІАН в Google News