Ірина Бережна: У нас 0,2% виправдувальних вироків, 50% обвинувальних, а решта чекають суду в СІЗО

Я збрешу, якщо скажу, що Партію регіонів не цікавить, як нас підтримують люди. Цікавить. Але ж якщо ви подивитеся на цифри, то побачите, що в суспільстві зараз ще не актуалізована тема виборів…

Я збрешу, якщо скажу, що Партію регіонів не цікавить, як нас підтримують люди. Цікавить. Але ж якщо ви подивитеся на цифри, то побачите, що в суспільстві зараз ще не актуалізована тема виборів…

Про підсумки з’їзду Партії регіонів, ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу та лібералізацію візового режиму в інтерв`ю УНІАН розповіла народний депутат, голова підкомітету з питань захисту прав, свобод, інтересів громадян та систематизації, адаптації законодавства України до міжнародно-правових стандартів у сфері правосуддя і статусу суддів, член парламентського комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС Ірина Бережна.

Пані Бережна, днями до Партії регіонів влилася “Сильна Україна”. Думаєте, Сергій Тігіпко підніме рейтинг ПР?

Не вважаю, що рейтинг – це найголовніша проблема. Давайте подивимося глибше. По-перше, політична система країни повинна структуруватися. Процес укрупнення, об’єднання – це цiлком правильний демократичний процес. Як можна говорити про політичну відповідальність в Україні, де існують понад 150 партій, з яких лише десяток – парламентські? Подивіться на більшість європейських країн, чи на США, де фактично дві сильні потужні партії. У Європі – чотири, п’ять. Виконали обіцяне – будь ласка, за вас знову проголосують. Не виконали – поступіться місцем іншим. Більше того: згадайте, як у 2005 році так звані «демократи» намагалися об’єднатися під брендом «Нашої України». Запрошували і Тимошенко, і Литвина, з’їзди проводили. І що? Не змогли. Вони не можуть об’єднатися ні коли при владі, ні коли в опозиції.

По-друге, сильна (тобто конкурентна) Україна можлива тільки тоді, коли існує політична сильна команда. Я б навіть сказала про таку формулу: сильна країна – сильні регіони. І це вже питання назрілих змін у країні і їх реалізації.

Я вважаю, що Сергій Леонідович зарекомендував себе як реформатор, який працює у команді, що не боїться покласти ані свій персональний рейтинг, ані зусилля на те, щоб перезапустити державну машину. Навчити її працювати по-новому. Зараз ми взялися за соціальні перетворення. І я бачу ключову роль Тігіпка, яку він відіграватиме в партії в якості вже заступника голови. А судити про якість цих реформ можна буде лише через деякий час, коли середня ланка чиновників збагне: повернення назад не буде. Є політична воля, є розуміння, що треба робити, має пройти трохи часу, щоб було видно результати.

Щоправда, історично чомусь так складається, що уряди, які формуються нашою партією, закладають фундамент економічного зростання, а плодами користуються наші опоненти. Так було у 2002 році, й у 2006. Саме уряд Віктора Януковича стабілізував економіку, а наші опоненти зняли вершки і видали цей економічний успіх за свій.

Кажуть, ЄЦ теж збирався з вами об`єднуватися. Але Тігіпко поставив ультиматум: або він - або Балога...

Як юрист я ніколи не коментую чутки чи домисли, тим паче в українських реаліях. Я не виключаю, що такі переговори мали місце, бо і Президент, і лідери нашої фракції неодноразово заявляли: ми відкриті до співпраці з усіма, хто приймає нашу платформу, програму Президента і готовий її виконувати.

Більше того, принцип нашої партії, зокрема кадровий, - в першу чергу професіоналізм. Скажімо, Раїса Богатирьова працювала в РНБО за Ющенка, і вона гарний фахівець – просимо, ось вам ділянка роботи в міністерстві охорони здоров’я. Той самий Віктор Балога має міністерську посаду в уряді Миколи Азарова. Петру Порошенку Президент запропонував пост міністра економіки. Всі ці приклади я навожу для того, щоб показати: важлива в першу чергу справа, а не політичні торги. Легше всього виходити щоп`ятницi в ефіри і говорити, що все неправильно робиться. Але моя позиція: вмієш краще – приходь і працюй.

У ПР не бояться, що вірні регіонали втратять місця у списку через вливання людей Тігіпка?

Боятися конкуренції – це тупик. Свіжа кров, нові ідеї, нові погляди – все це робить нашу політичну силу не слабшою, а сильнішою. Людям, які свого часу підтримали Сергія Тігіпка на посаді лідера «Сильної України», якщо вони професіонали, знайдеться робота. Ми всі працюємо на спільний результат. Чого боятися? Той, хто сильний, тому боятися немає чого. Скільки б ще партій не влилося, така людина ніколи не залишиться у тіні чи за бортом. А ті, хто звикли нічого не робити і апелюють лише до того, що вони перевірені і свої – таким людям, можливо, варто хвилюватися.

Рейтинг ПР неухильно падає. Про це красномовно свідчать чисельні соціологічні дослідження. З чим ви підете на вибори?

З соціальними ініціативами Президента. Журналісти, в тому числі й вашого видання, пишуть про це як про черговий піар-хід. Але у мене тоді виникає запитання: ви що, проти того, щоб люди більше відчували підтримку держави? Можна що завгодно називати піаром. Тоді, за такою логікою, треба сісти, скласти руки і нічого не робити, боячись, що тебе звинуватять у гонитві за рейтингом? Якщо який-небудь інший уряд здатен втілити в життя всі запропоновані Президентом ініціативи, при цьому не загнати країну в інфляцію, не нарощувати зовнішній борг, то я за такій піар!

Президент чітко сказав, і прем’єр це підтвердив, що і виплата за вкладами Ощадбанку СРСР, і підвищення пенсій, і дотації ветеранам та малозабезпеченим, все це повинно бути реалізовано. Попередній уряд Юлії Тимошенко весь час розказував, що вони живуть в умовах кризи, тому неможливе економічне зростання. Взялися ту тисячу виплачувати, побачили, що лізе інфляція, що навіть зовнішніх запозичень не вистачає, - припинили виплачувати. Хто отримав, хто ні – то нікого не хвилювало. Ми ж два роки навіть мови не заводили про те, щоб підвищувати соціальні стандарти! Бо ж знали чітко: економіку попередня команда довела до переддефолтного стану. Україна мала всі шанси стати другою Грецією, тільки нам весь світ не кинувся допомагати. Нам вдалося не лише стабілізувати ситуацію, скоротити зовнішній борг, виплисти з кризи, а й сміливо заявити, що Україна уже в змозі реалізовувати нові, підкріплені економічними показниками, соціальні ініціативи. Тепер кожен громадянин, який до цього тільки чув про потенційні наслідки реформ, зараз зможе побачити наслідки проведених реформ у своєму власному гаманці.

І чому тоді падає рейтинг ПР?

Ви яку соціологію дивились? Спочатку давайте розберемося, хто робив ті чи інші заміри, наскільки вони є репрезентативними. Ще не почався старт виборчої компанії, а рейтинги і заміри, які робляться за півроку до виборів, достатньо істотно відрізняються від тих, які будуть вже на старті виборчої кампанії, не кажучи вже про фініш.

Я збрешу, якщо скажу, що Партію Регіонів не цікавить, наскільки нас підтримують люди. Цікавить. Але ж якщо ви подивитеся на цифри, то побачите, що у суспільстві зараз ще не актуалізована тема виборів, і рейтинги не ростуть в жодної політичної сили. У деяких опозиційних сил рейтинг теж падає – це свідчення, що люди взагалі від політики втомилися. Тому рахуватимемо восени, що і в кого є.

Але ж сам Азаров у 2008 році різко критикував видачу “Юліної тисячі”. Тож виглядає як мінімум дивно, що за півроку до виборів ви повернулися до ініціативи, яку свого часу піддавали нищівній критиці.

Ще раз наголошую: тоді і зараз економічна ситуація в країні - різна. Тоді ми стояли на порозі фінансової економічної кризи. А зараз всі експерти-економісти кажуть, що хоча ми остаточно не вийшли з кризи, найбільший кризовий момент вже позаду. Інфляція суттєво знижена. Зовнішній борг не зростає. І у мене немає підстав не довіряти нашим економістам, в тому числі Сергію Тігіпку чи Ірині Акімовій, котрі кажуть, що ініціативи Президента цілком можна виконати без шкоди для економіки.

А чому це не робилося восени? Тоді Тігіпко категорично заявив, що грошей на афганців і чорнобильців у бюджеті нема, а зараз раптом з`явилися?

 

От дивіться: в ж самі собі суперечите! Якби ми дійсно були популістами, і в соціальних виплатах керувалися не економічним розрахунками, а демагогією, то уряд ще б тоді намагався домовитися і з афганцями, і з чорнобильцями. Але Сергій Леонідович чітко заявив: пільги збільшуватися не будуть, буде справедливий перерахунок. Зараз наша мета зробити соціальні ініціативи адресними. Неможливо всіх зробити щасливими, тому питання пільг, які у нас мають досить чимало категорій населення, і не завжди виправдано мають, до речі, треба серйозно вирішувати. Іноді це буде боляче, але так буде правильно. Водночас є категоріi людей, які гостро потребують соціальної допомоги. І вони її отримають.

Дослідження КМІС показали, що 80% українців не задоволенні економічним життям. Політичне теж не набагато відстало. Де покращення життя, яке ви обіцяли?

Я вже казала вище, що перебудувати країну, яка була на межі банкрутства за два дні не вдасться. І навіть за два тижні теж. Подивіться на історію будь-якої країни: Америка, Великобританія, всі вони виходили з кризи і депресії поступово, крок за кроком.

І економісти, і неекономісти знають, що без проведення непопулярних реформ неможливо підняти економіку. Чому зараз такі результати досліджень? Тому що непопулярні з точки зору пересічного українця реформи вже почали проводитися. Коли люди зможуть відчути позитивні наслідки цих реформ, маючи змогу купити набагато більше, ніж 2-3 роки тому, тоді соціологічні дослідження моментально віддзеркалять зміну ситуації. Потрібен час, щоб реформи запрацювали.

Я вам скажу й ще одну непопулярну думку: добре, що люди навіть не уявляють, на який колапс була приречена економіка в 2010-му. Якби не вдалося зупинити ту кризу страшну, от тоді б всі зрозуміли: добре – це коли не погано.

Ви виступаєте за лібералізацією візового режиму і обіцяєте допомагати журналістам…

Хочу одразу уточнити: я не консульський відділ! Мова йшла про те, що коли журналісту необґрунтовано відмовили у видачі візи, або дали на досить короткий термін, то я взяла на себе місію посла доброї волі звертатися до послів з приводу таких відмов. Адже як юрист я чітко розумію пункти Угоди про лібералізацію візового режиму. І там зокрема йдеться про те, що певним категоріям населення, у тому числі і журналістам, можна видавати візи строком до 5 років. Та прецедентів видачі таких віз досить мало. Саме тому я закликала звертатися всіх, кому необґрунтовано відмовили, кому не ставлять довгострокові візи. Але це призвело до того, що до мене почали звертатися і казати: ось наші документи, зробіть нам візу. Так не піде! (сміється)

Після ваших звернень посольства якось реагують?

Звичайно. До мене звертаються українці, які скаржаться, як іноді принизливо ставляться до них у посольствах, можуть кинути папери без жодного пояснення. Іноді до абсурду доходить: видають візу на місяць, але перебувати там можна виключно протягом трьох днів.

Після мого звернення винесено догану працівниці одного з посольств, яка нагрубіянила одній дівчині, коли та зверталася до консульського відділу за візою. Пан посол при особистій зустрічі сказав, що з цією ситуацією розібрався і більше такого не повторюватиметься. Буває, сидить хтось у цьому віконечку, вважає себе носієм влади і переходить межу у суто людських відносинах.

До речі, я вже проводила зустріч з послом Німеччини паном Гаймзьотом. У нас триває епістолярна дискусія з приводу візового питання. Він мені надав статистичні дані, що зараз вже збільшена кількість виданих німецьким консульством довгострокових віз. Рухаємося у правильному напрямку.

На своїй сторінці у Facebook я проводила опитування: як користувачі соцмережі оцінюють роботу консульських відділів та посольств і запропонувала зробити градацію найбільш лояльних до українців та найменш лояльних шенгенських консульств. Найбільш лояльним з точки візових питань було визнано посольство Польщі. На другому місці - Австрія, на третьому – Німеччина. З Чехією гарна ситуація. Найгірша ситуація традиційно з Італією.

Наскільки ви вважаєте реалістичною лібералізацію, зважаючи на доволі складні нині стосунки України з ЄС через судові справи з Тимошенко і Луценко?

Вам відомо, що План дій з лібералізації візового режиму виконаний Україною вже приблизно на 80%. Це дуже багато. Ми швидко рухаємося, і, сподіваюсь, скоро можемо перейти до другої фази Плану дій щодо лібералізації візового режиму. Що ще не зроблено з ключових речей - це три речі: не прийняті так званий закон про біометричні паспорти, антидискримінаційний закон, який вже розроблений в уряді, і закон про створення незалежного антикорупційного органу.

І саме зважаючи на не зовсім прості стосунки між Україною та ЄС на даному етапі, я переконана, що питання лібералізації є об’єднавчим. Це та площина, на основі якої Україна і ЄС можуть повністю порозумітися.

Чи відбудеться парафування та підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, навіть якщо не буде вирішене питання Тимошенко - наріжне на сьогодні у відносинах з ЄС?

100% парафування завершиться найближчим часом. Це вже вирішене питання.

Щодо підписання, то, на мою думку, Європа сама себе загнала у глухий кут, прив’язавши підписання угоди про Асоціацію с ЄС виключно до окремих судових справ. На мою думку, це не зовсім вдала позиція. Такими кроками можна не допомогти, а навпаки відтермінувати процес євроінтеграції нашої країни. Хоча це так само невигідно самому ЄС. Бо відсутність ЗВТ з Україною – це втрата для Євросоюзу 50-ти мільйонного споживчого ринку, маю на увазі український.

У геополітичному сенсі провал євроінтеграції буде свідчити про повний провал «Східного партнерства», бо без України цей проект просто втрачає сенс.

Переконана, що європейці і українська влада шукатимуть шляхи, як гідно вийти з цієї ситуації. Вже сьогодні риторика Європи не носить такий радикальний характер, як це було ще кілька місяців тому.

За вашими прогнозами, у березні буде прийнятий новий Кримінальний кодекс. Експерти кажуть, що у нас багато чудових прописаних законів, але проблема в тому, що вони не виконуються. Де гарантія, що цей закон, який хай навіть буде ідеальний, виконуватиметься?

Гарантія у правовій площині, і вона в тому числі в новому КПК. Цей проект пройшов три міжнародні експертизи. Навіть у Резолюції ПАРЄ окремим абзацом було зазначено: ми вітаємо рух до подальшого і якомога скорішого прийняття КПК. 99% всіх рекомендацій, поправок, які були висловлені міжнародними експертами, враховані у даному проекті.

Звичайно, одним Кодексом ситуацію не виправиш. Саме тому зараз майже завершено проект нового закону про адвокатуру, про прокуратуру. Завдяки таким комплексним крокам буде мінімізовані будь-які шляхи, щоби скористатися певними колізіями в законі, як це часто буває.

Реформа давно назріла. У нас просто якийсь репресивний механізм, який діє ще з радянських часів. Лише 0,2% виправдувальних вироків. Це жахливо. І при цьому 50% обвинувальних. А решта де?

У СІЗО.

Так. Роками люди можуть сидіти, поки нібито на дорозслідування направляється справа. Це неприпустимо. Такого не повинно бути в нормальній цивілізованій європейській країні.

І я хочу наголосити, що цей Кодекс – не політичний крок, а реальний механізм для простого громадянина. Революційність цього КПК полягає в тому, що буде застосовано принцип змагальності сторін у судовому процесі. Це означає, що лише під час судового розгляду будуть заслуховуватися покази свідків і надаватися докази. Не потрібно жодних тортур. Якщо прокурор просто принесе покази свідка – вони не долучаються до справи. Виключно під час судового процесу з відеофіксацією, аудіо фіксацією можуть надаватися свідчення. Повністю вирівнюються процесуальні права захисту і обвинувачення - захист отримує більше прав за рахунок зменшення прав прокурорів. Один і той самий прокурор буде від початку справи і аж до судового захисту. Бо зараз у нас так – один відкриває, інший щось дорозслідує, наступний у суді вже намагається щось захистити. Тому більшість критики цього КПК лунає саме з вуст прокурорів і слідчих.

Які ще нові норми передбачає КПК?

Прокурорів позбавлено права накладати арешт на майно. Виключно суд може прийняти таке рішення. Не буде мати права прокурор обирати запобіжний захист і проводити обшук – виключно суд буде приймати рiшення.

Прогресивною нормою є запровадження такого запобіжного захисту як домашній арешт із застосуванням електронних браслетів. Вони всім відомі з голлівудських бойовиків. Абсолютно в усіх злочинах, окрім тяжких насильницьких дій, буде запропоновано сплатити заставу до держбюджету і таким чином людина може не перебувати за гратами, а знаходитися під підпискою.

Будуть замінені ці принизливі металеві клітини на прозорі скляні кабіни.

Пропонується угода між потерпілим і підозрюваним. Приміром, у вас вкрали мобільний телефон, потім людину знайшли. Справа не важка, людина провину визнає. І ви маєте право домовитися з підозрюваним, що він вам компенсує збитки, а у відповідь отримує по мінімуму. І всі сторони ніби зацікавлені.

Передбачено, що арешт застосовується строком на два місяці. Може бути подовжений до шести місяців. Максимально – це рік. Не змогли за цей час довести провину – відпускайте.

Кодексом передбачена і відміна дорозслідування. Суд повинен винести або обвинувальний або виправдувальний вирок - третього не дано. Такого, що люди рокам сидять, поки там щось дорозслідується, більше не буде.

Протягом минулого тижня у Верховній Раді головним питанням було питання української труби. Опозиція блокувала трибуну, щоб не допустити можливої приватизації ГТС. Росія неодноразово заявляла, що без здачі ГТС перегляд газових контрактів неможливий. Ви готові віддати трубу?

Питання реорганізації ГТС – це не питання здачі труби. Сьогодні у ВР зареєстровано два законопроекти стосовно ГТС: один – Юрія Кармазіна, інший – Кабміну. Вони по суті абсолютно ідентичні. У чому різниця. Кармазин пише: заборонити приватизацію ГТС. А в законопроекті Кабміну записано, що 100% повинно залишатися у державній власності. Формально-юридично це одне й те саме.

Я вважаю, що найоптимальніший варіант – це тристоронній консорціум, де 50% повинна мати Україна, ну і решту ділять Європа і Росія.

Без прийняття закону про ГТС - одного чи іншого - консорціум не може мати право на життя. Мова не йде про здачу труби. Мова йде про перший крок для створення консорціуму.

Нещодавно відбулися гучні кадрові перестановки в уряді. Як оцінюєте рокіровку Богатирьова-Клюєв і чим поясните стрімкий злет Хорошковського по урядовій драбині?

Всі люди, яких ви назвали, є менеджерами найвищої ланки. Вважаю, що даною рокіровкою Президент показав: він чітко розуміє проблеми, які сьогодні існують як в економіці, так і в суспільстві в цілому. Бачачи певні напрямки, які потребують сильного кризового менеджменту, він їх посилив за рахунок свої кращих кадрів.

Абсолютно не згодна з тезою, що перехід в РНБО є пониженням ваги Андрія Петровича. Це не заслання. Він є одним з найсильніших менеджерів нашої країни. Він дуже активно взявся за роботу і думаю, що він буде дуже ефективний на цій посаді.

Те саме можна сказати і про Валерія Івановича. Він працював не в одному уряді і завжди демонстрував високий результат. Впевнена, що у питанні євроінтеграції він теж себе покаже на дуже високому рівні.

Ви вже кілька років ведете програму на радіо. Як почуваєтесь у ролі радіоведучої?

(Сміється) Я періодично була гостею політичної програми «Від першої особи» на Ера-FM, яка передбачає, що телефонують слухачі і питають про те, що їх турбує. І до мене завжди телефонували і казали, ви юрист, допоможіть, у нас така проблема, що нам робити, куди бігти? Керівництво замислилось і запропонувало зробити цикл передач, де б я надавала фахову юридичну допомогу.

На жаль, у наших людей дуже низький рівень юридичної грамотності. Але з тим, як часто змінюється наше законодавство, навіть фахівці-юристи не завжди встигають його вивчити.

Я вже півтори роки в ефірі. Ми отримуємо купу вдячних листів і я розумію, що не дарма попрацювала, і мені не соромно дивитися людям в очі.

Інколи людей цікавить навіть порада не юридична, а психологічна. Що ми робимо. Ми телефонуємо опонентами. І у нас вже величезна статистика, коли ми примиряємо людей в ефірі. Наші люди бояться говорити один з одним. Вони цю ворожнечу розпочинають, сусіди за якихось три сантиметри землі роками, десятиліттями не розмовляють. А питання вирішується елементарно. Уклали договір земельного сервітуту – і забули.

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН в Google News