Для кого новий КПК - для громадян чи для влади

Сьогодні вночі був прийнятий новий Кримінально-процесуальний кодекс, але головне завдання влади - примусити правоохоронні органи дотримуватися законності і поважати права громадян.

Ухваленню цього документа, який вже назвали малою Конституцією, передував неймовірно широкий процес його обговорення. Якби інформаційне тло (хвороби Луценка, вирок Іващенку, нові кримінальні переслідування опозиції і громадських лідерів) був більш сприятливим, то можна було б говорити про те, що у нас відбулася справжня суспільна дискусія і демократичний прорив. Але навіть з урахуванням усіх обтяжуючих для владної юридичної команди обставин, не можна не зазначити, вони намагаються переконати суспільство, що прийняли правильний кодекс, з масою важливих демократичних норм і що жити з таким європейським документом стане веселіше (в усякому разі, тим громадянам, у яких виникли проблеми із законом). Заступник глави Адміністрації президента Андрій Портнов, керівник роботи зі створення КПК, виходив з докладною презентацією проекту кодексу в ефіри телеканалів, давав інтерв'ю, відповідав на запитання. І здається, зробив усе, щоб журналісти і громадяни зрозуміли: для його юридичної команди новий КПК справа настільки значна, що такої може вже й не бути і що все, зроблене його юристами та експертами раніше, не дорівнюватиме й одному відсотку реформи.

Вивчаючи стенограми парламентського обговорення кодексу, ми фіксували головні претензії опозиції. Вони такі. За новим КПК звужується коло осіб, які можуть бути захисниками. Тобто цивільні захисники фактично виключені з процесу. Створення суду присяжних - це всього лише перейменування суддів у присяжних. Прокурор має безроздільні повноваження щодо слідства.

Але після прийняття кодексу ми вирішили обговорити основні його нововведення з практикуючими адвокатами.

Ми попросили їх висловити свою думку щодо таких пунктів, як створення суду присяжних, скасування додаткового розслідування, ліквідація цивільних захисників, скасування стадії порушення кримінальної справи та додаткового розслідування. Чи зручний новий КПК для захисту? Чи справді будуть створені рівні можливості для кожної зі сторін у кримінальному процесі?

Ігор Степанов, адвокат:

НОВИЙ КПК ОДНОЗНАЧНО КРАЩИЙ ЗА СТАРИЙ

Ігор Степанов

У будь-якому кодексі можна знайти вади, але прийнятий КПК однозначно кращий за той, за яким зараз здійснюється судочинство. Права захисту (звинувачення) серйозно збільшені. Більш регламентовані різні процедури: і слідчі дії та можливість доступу адвокатів до доказів, і запобіжний захід. Тобто вже не буде таких ситуацій, коли суддя, як зараз, вислухав подання про взяття під варту, і ніхто не слухає адвоката. І автоматично приймається взяття під варту. При цьому прокурори кажуть одну фразу: вважаю, що необхідно застосувати цю міру запобіжного заходу. Вони навіть не вдаються до якихось доказів. А за новим кодексом потрібно буде довести, чому арешт зможе припинити порушення процесуальних зобов'язань, а інші заходи не зможуть.

Так, ліквідується норма про цивільних захисників. Але вони за старим КПК не захисники. Це люди, які стають захисниками тільки для того, щоб мати можливість для побачень кожен день. Вони ж не надають захисту. Але краще змінити норму, що стосується побачень, ніж вдаватися  до ось таких хитрощів.

Абсолютно позитивним я вважаю створення суду присяжних. Нехай в урізаному вигляді. Але це ж не обов'язково повинно бути дванадцять чоловік, як в суді присяжних в Америці. Присяжні - це, грубо кажучи, люди «з вулиці». Там буде три професійних судді та двоє людей «з вулиці». Цей інститут вводиться, і це можна вітати.

Що стосується ролі прокурора. Прокурор - це особа, яка підтримує державне обвинувачення. І прокурор завжди повинен мати можливість мати нагляд за слідством, щоб докази, до яких будуть апелювати в суді, були адекватними та підтверджували або не підтверджували діяння людини. На сьогодні є слідчий, «незалежна» фігура, яка безправна і залежна від тих же прокурорів,  він працює за «поняттями», які усталились, але не завжди є здоровими. Ці слідчі щось там збирають, а потім справа потрапляє до прокурора, який її вперше бачить, але зв'язаний своїм корпоративним обов’язком і честю мундира, він буде наполягати на обвинуваченні навіть якщо бачить, що це маячня. А за новим кодексом він буде присутній від початку розслідування і потім представлятиме обвинувачення. Це ж краще.

В цілому, позитивним я вважаю поділ злочинів на адміністративні проступки, кримінальні порушення і злочини. Наскільки я розумію, злочини будуть міститися в КПК, і, я припускаю, буде документ, в якому розпишуть кримінальні проступки. І туди піде частина статей з Кримінального кодексу. Вони не будуть розкидані по масі законів. Це буде єдиний акт.

Кодекс зручний не адвокатам, а всім громадянам, які (не дай Бог) можуть виявитися учасниками процесу, відстоюючи свої права.

Максим Стеценко, адвокат:

ПЕРШІ ПІВРОКУ БУДЕ БЕЗЛАД, СИСТЕМА МАЄ ВТРЯСТИСЯ

Максим Стеценко

Що стосується тези про зрівнювання права захисту і звинувачення ... Боюсь, що це просто декларація. Те, що написано в новому кодексі - це одне. Як працюватиме правозастосовна практика - інше. А зараз вона працює на посилення лінії звинувачення.

І головне моє побоювання, пов'язане з прийняттям КПК, полягає в тому, що правозастосовна практика в країні і звичка правоохоронної системи певним способом розглядати кримінальні справи виявляться сильнішими за будь-який КПК. Те, що після прийняття нового кодексу перший час буде безлад, - це до ворожки не ходи. Система повинна звикнути до роботи за новими правилами. За півроку люди тільки глибоко прочитають кодекс. Все має втрястися.

Як працює система зараз за заявленої лібералізації економічних злочинів? Припустімо, виходить на трибуну генпрокурор і каже: хлопці, я не хочу, щоб когось закривали за економічними статтями, за посадові злочини. Те ж саме роблять президент, заступник генпрокурора Ренат Кузьмін і вся ця гоп-компанія. Реально, на ділі, виглядає так: є факт отримання хабара в 1000 гривень. Прокурорське слідство вносить подання про запобіжний захід взяття під варту, і суд бере під варту - розмова закінчена. З високої трибуни вимовляється одне, а реальні дії зовсім інші. Людина, яка навіть не  є суб'єктом злочину, сидить.

Новий КПК вводить домашній арешт. І це в цілому прогресивна міра. Але як і до кого вона буде застосовуватися? Свого часу було дозволено використовувати таку міру запобіжного заходу як заставу (вона є і в новому КПК). Але слідство такої міри не застосовувало, а суди з великим скрипом йшли на її застосування. Суми застави могли варіюватися від восьми з половиною тисяч гривень до кількох сотень тисяч гривень. Тому незрозуміло, як буде застосовуватися домашній арешт.

Багато суперечок викликало скасування такої стадії як порушення кримінальної справи. Сама постанова про порушення кримінальної справи використовується захистом як можливість подивитися матеріали справи. Адвокат приходить до слідчого і каже: дайте матеріали, що послужили підставою для порушення кримінальної справи. Той не дає. Або робить вигляд, що дає, але не дає. Тоді пишеться скарга на постанову про порушення кримінальної справи, він передає матеріали в суд, і в тебе є можливість з ними ознайомитися. Іноді з дозволу суду можна навіть пофотографувати їх і мати максимум інформації про справу. Не для того, щоб використати це на шкоду слідству, а щоб використати для блага клієнта. Крім того, це була форма судового контролю за слідством. Тому що насправді правоохоронці безпідставно порушували кримінальні справи. Наприклад, податкова міліція порушувала кримінальні справи, навіть коли не були узгоджені податкові зобов'язання, не було факту ухилення від податків. З іншого боку, будь-який адвокат, який займається кримінальними справами, скаже, що в 99 випадках зі 100 суди не йшли на те, щоб скасовувати порушення кримінальної справи. Але слідство знало про таку можливість і розуміло, що матеріал повинен якось виглядати. Зі скасуванням цієї фази ми фактично втрачаємо з рук захисту ще один механізм впливу на правоохоронну систему.

Ще одна важлива норма - скасування додаткового розслідування.

Коли суди бачили, що потрібно винести виправдувальний вирок, вони відправляли справу на дорозслідування. У нас суди кілька років тому виносили 0,52% виправдувальних вироків від усієї маси кримінальних справ, а зараз цей показник 0,2%. У два з половиною рази впала кількість виправдувальних вироків. Судам не дозволяють їх виносити. Хто не дозволяє? Наприклад, прокуратура через Вищу рада юстиції вміє «переконати» суди.

Система працює в один бік: якщо справу порушено, то воно повинна мати обвинувальний вирок. Бо ж кримінальний процес у нас має інквізиційний характер, що б там не казали теоретики. Система ж дорозслідування використовувалася судом, щоб м'яким для звинувачення способом вирішити питання про закриття кримінальної справи. У мене були справи, виносив постанову про направлення справи на додаткове розслідування (хоч треба б винести виправдувальний),  а  прокуратура, обливаючись сльозами, після додаткового розслідування закривала справу, наприклад за недоведеністю. Так, з одного боку ура: не буде додаткових розслідувань, коли справи ще рік-півтора висять. А якщо людина знаходиться в СІЗО, навіть не в Лук’янівському, а в Кривому Розі, де ще гірше ніж у Лук’янівському в 25 разів? І на весь час додаткового розслідування чоловік сидить, йому ніхто не міняє запобіжний захід здебільшого до закінчення додаткового розслідування.

З іншого боку (вважайте, що звертаюся до влади): дозвольте судам виносити виправдувальні вироки. Я не кажу, що всі справи повинні закінчуватися виправдувальними вироками. Злочинність є злочинність, нікуди не дінешся. Але там, де це можливо, дозвольте судам виносити виправдувальні вироки. А за відсутності реальної можливості виносити виправдувальні вироки система буде працювати дуже жорстко. Справи Філліпічука та Іващенка чітко показують, як на сьогодні працює система.

Що стосується створення суду присяжних, то це хороший інститут.

Ні суспільство, ні держава не готові до широкого застосування суду присяжних. Печерський суд - один із судів Києва, але там навіть немає адвокатських кімнат. А де будуть присяжні? Як розміщувати, як годувати. Ну і суспільство повинне звикнути, згадати, що колись в середині 19 століття була царська судова реформа, коли був введений суд присяжних. Але тоді суспільство було іншим. У нашому суспільстві суд присяжних потрібно вводити обережно.

Така норма, як договір з правосуддям, теж правильна. Вона запозичена з американського правосуддя. Але є небезпека, що вона простимулює бажання слідства зробити «провину» тяжчою. І це можна вважати типом маніпуляції.

Михайло Ілляшев, адвокат:

ГОЛОВНА ЗАДАЧА ВЛАДИ - примусити ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ дотримуватися Закону

Михайло Ілляшев

У професійних колах новий КПК обговорюється глибоко і серйозно. Права захисту і звинувачення не те, щоб зовсім зрівнюються, але робляться більш збалансованими. Сторона захисту отримує більше прав і більше можливостей у порівнянні з тим, що має на сьогодні. Але говорити, що права зрівнялися, не можна, права захисту ніколи не будуть ідентичним правам звинувачення. Тому що звинувачує державу та її апарат.

А захищається людина сама.

Більшість практикуючих юристів зазначають, в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу безліч позитивних моментів.

Наприклад, суд присяжних. У нас застосовується європейська доктрина, присяжні вводяться до складу суду і розглядають справу з професійними суддями, беруть участь в питанні призначення покарання.

Важливий і поділ злочинів на проступки і злочини, це правильна норма. Протиправні дії повинні бути, таким чином, класифіковані за різними рівнями серйозності.

Головною перешкодою на шляху реалізації прав громадян у кримінальному процесі є не тільки застарілий КПК, а і його невиконання. Сьогодні порушується право на захист, не допускається адвокат, застосовуються тортури. Закон і сьогодні не дає на це право. Чи будуть люди, які не дотримуються старих  законів і КПК, дотримуватися нового? Складно відповісти. Саме тому робити висновок про те, чи захистить новий Кримінально-процесуальний кодекс права громадян, можна буде тільки після того, як ми побачимо практику його реалізації. В цілому ж, слід позитивно оцінити виконану роботу з розробки нового КПК.

Практика обвинувального ухилу в кримінальному процесі була у всі часи, починаючи з часів СРСР і закінчуючи незалежною Україна, за різних президентів і різних прем'єр-міністрів.

Сьогодні, по факту, багато критики нового Кримінально-процесуального кодексу фактично опонує не проекту нормативного акта, а тій правоохоронній системі, яка склалась і працює не на забезпечення прав людей, а на державний апарат. І ця система з прийняттям нового КПК сама по собі не зміниться. Тому головне завдання влади - примусити правоохоронні органи належним чином дотримуватися законності і поважати права громадян.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News