А.Коваленко: Не хочу одного разу прокинутися не в улюбленому Києві, а в центрі чиєїсь бізнес-імперії

Крім дострокових перевиборів, іншого шляху зупинити цю вакханалію немає… У київської влади колінця затремтіли, відчувають, що можуть не встигнути… Як роздається земля в столиці… Інтерв`ю

Депутат Київради (фракція Народної партії України), колишній голова Печерської райадміністрації, голова постійної комісії з питань екологіної політики Анатолій Коваленко поділився з УНІАН своїм баченням того, що відбувається в столиці, розповів про проблеми міста і про необхідність позачергових виборів...

МІСЬКА ВЛАДА, ЯК ЗАМКНУТИЙ КЛАН, ПРАЦЮЄ САМА НА СЕБЕ

Анатолію Андрійовичу, в столиці рік завершується сесією Київради, на яку, як передбачається, буде винесений цілий ряд “земельних” пропозицій. Тим самим, треба розуміти, в Києві стане ще більше землі в приватних руках?

Проблема не в переході землі в чиїсь руки. Вся річ у тому, як це робиться, наскільки відповідає законові і що одержить від цього місто. Сесія 27 грудня, якщо все пройде, як заплановано столичною владою, – це або передсмертна агонія, або роздача новорічних подарунків собі й своїм близьким. Сьогодні в Києві роздається (зрозуміло, в обраному колі) все – земля, ліс, водоймища, майно. Це злочин нової київської влади і виконавчої влади Київради, за які, упевнений, прощення їм бути не повинно ні від нинішнього покоління, ні від майбутніх.

У чому сьогодні трагедія Києва? У тому, що реальні розміри катастрофи встановити неможливо. Неможливо з двох основних причин. Правоохоронні органи сьогодні мовчать, попри неодноразові звернення до них, центральна державна влада також мовчить, відбуваючись якимись незначними репліками, на які ніхто в місті Києві вже не реагує ні позитивно, ні негативно. І міська влада, як замкнутий клан, або як прийнято нині називати «сім`я», працює сама на себе.

Візьміть хоч би проблему з дерибаном зелених зон столиці. Ми встановили передачу під забудову десь близько 400 га зеленої зони. Але це лише те, що екологічній комісії вдалося вивудити з секретів і недомовок нинішнього керівництва міста. Це по тих ухвалених рішеннях, які офіційно вдалося одержати на руки. Це тільки верхня частина айсберга, який пливе на Київ. У цих цифрах не враховані рішення «знаменитої» сесії від 1 жовтня нинішнього року.

Скільки ж «з`їв» цей айсберг в цілому?

До сьогоднішнього дня немає офіційних рішень, скажімо, по сесії 1 жовтня. Ми так і не змогли поки що добитися, скільки роздано землі – 600 га чи скільки.

Більше того, після цієї сесії промерська «більшість» Київради дійшла до такого ступеня цинізму, що голосує за номером, без рішення, без кадастрової справи, і встановити, скільки ще – 100, 200, 400 або 600 га зелених зон було передано – не видається можливим.

Сесія 20 грудня взагалі продемонструвала повну профанацію під соусом демагогії. Запросили людей, в президію – журналістів, заявляючи, що нібито перейшли до відкритої роботи. Спочатку ми подумали, що злякалися майбутніх виборів. Тепер ясно, що зовсім ні. Ніхто нічого не злякався. З голосу виносяться ухвали, проекти яких не роздаються депутатам. Голосують, а потім випадково дізнаєшся, що тільки в двох цих рішеннях знову 50 га зеленої зони віддається під забудову. Все всі знають, але ніхто ні на що не реагує.

Саме так, Ви вважаєте, пройде і сесія 27 грудня?

Так, думаю, роздача новорічних подарунків пройде за схемою сесії 20-го: перед сесією з голосу «накачають» і проголосують. Наведу один приклад: президія Київради, яка засідала тиждень тому, затвердила до голосування проект рішення про землевідведення ділянки в зеленій зоні площею 28,5 га. Цю землю передбачається вилучити для хокейного клубу «Сокіл–Київ». Екологічна комісія заздалегідь розглянула це питання, і дійшла висновку: спортивна база на території зеленої зони може бути, але для цього немає ніякої необхідності виключати територію з Програми розвитку зеленої зони. Вона просто переводиться в розряд рекреаційних земель, але не йде під забудову – готелі, котеджі, житлові будинки. За всієї пошані до збірної України з хокею цього не можна робити. Також ідеться ще про близько десяти гектарах за різними проектами.

Але знову це – лише верхівка айсберга. Виявляється, на президії було внесено з голосу ще 36 питань землекористування на сесію. І ось по них досі не роздані проекти рішень. Скільки тут землі і скільки ще буде внесено з голосу на сесії – невідомо. Оце стиль роботи і прозорість роботи Київради.

Весь трагізм ситуації виявиться через 3–4 роки. Сьогодні і кияни дрімають, та всі інші. Всім здається, що землі в Києві багато, що їх проблема із забудовою садка, скверика не торкнеться. Сьогодні бунтують ті кияни, куди прийшли забудовники. Адже про більшість виділених майданчиків люди не знають, оскільки сьогодні поки тільки готується проектна документація, тихенько видаються дозволи на будівництво, земля два-три рази перепродується. Зрештою через три роки в двір прийде добросовісний будівельник, скаже: «Даруйте, я цю землю купив, у мене все оформлено згідно із законом». І через три роки це вже буде трагедія.

Але столиці необхідно розвиватися. Чи не зіткнемося ми з тим, що містові потім доведеться викуповивати втридорога ті землі, які нині продаються, щоб, побудувати наприклад нову дорогу або лікарню. На минулій сесії, до речі, вже скасували одне з попередніх рішень, і тепер місто має повернути приватній компанії з бюджету близько 2,5 млн. грн.

А це друга частина трагедії. Дуже багато сьогодні відводиться тієї землі, яка старим Генпланом (нового немає, їм ніхто не займається), була передбачена саме для розвитку інфраструктури міста: транспортні коридори, коридори для прокладання інженерних комунікацій, майданчика для будівництва трансформаторних підстанцій тощо. І ось ця земля продається. Подивіться, яким цинізмом виявляє міська влада. Буквально півроку тому був скандал, який не вщух іще, пов`язаний із земельною ділянкою біля Театру російської драми. Тоді вийшла фракція Черновецкого, особисто мер вніс пропозицію відмінити рішення про виділення цієї землі, тому що там будувати не можна. Київрада тоді підтримала це і проголосувала за скасування виділення землі. А 20 грудня та сама «більшість» голосує за продаж цієї ж землі під те саме будівництво! Ось вам характеристика того, що відбувається в Київраді за останні два роки. Знову ж таки проект цього рішення був внесений з голосу.

У БАГАТЬОХ ПІСЛЯ ФОРМУВАННЯ НОВОГО УРЯДУ КОЛІНА ЗАТРЕМТІЛИ, ВІДЧУЛИ, ЩО МОЖУТЬ НЕ ВСТИГНУТИ

Але секретар Київради Олесь Довгий запропонував новий формат ведення сесій. Зокрема, не вносити до порядку денного питання з голосу...

Якщо проаналізувати склад Київради, то ви легко знайдете відсотків 70 депутатів Київради, тим чи іншим чином пов`язаних з питаннями землекористування або будівництва. Це і є «більшість» в Київраді. Тобто зацікавлені люди. Якщо треба якесь питання не пропустити, то вони згадують, що так, з голосу не можна. Коли ж потрібно порядок денний «накачати», то все всі забувають і все включається в розгляд. Тому всі ці розмови про відвертість, про нову роботу Київради у людей тих, які здатні думати, викликають посмішку. Витримки вистачило на 2–3 сесії, а тепер нові питання прорвало: адже вже є новий уряд, від якого у всіх коліна затремтіли, знаючи як Юлія Володимирівна може взятися і наводити лад. І відчули, що можуть не встигнути...

Тобто ви вважаєте, що промерська більшість тримається саме на земельних інтересах?

Це очевидний факт, який не потребує ніяких доказів. Земля, майно і посади – ось три кити, на яких тримається сьогодні більшість.

І як довго вона зможе протриматися? За Вашими прогнозами, на скільки її може вистачити?

Думаю, що надовго, тому що потім виділену сьогодні землю потрібно ще якимсь чином освоювати. А це дуже тривалий процес. Потрібні дозвільні документи, потім потрібне проектування, містобудівні ради, нормативні відрахування і таке інше.

Чи допускаєте Ви думку про те, що Леонід Черновецький необізнаний щодо земельного дерибану?

Поставлю зустрічне запитання. Як Ви вважаєте, якщо голова підписує рішення Київради по зелених зонах, де першим пунктом записано «вивести з складу зеленої зони Києва 20 га» і на зворотному боці немає підпису екологічної комісії, – то знає він чи не знає? Зацікавлений він чи не зацікавлений? І робить це, до речі сказати, порушуючи регламент, де записано, як повинні ухвалюватися такі рішення і як вони повинні оформлюватися. Тим більше що стосується питань відведення землі, бездумно і не вникаючи в суть проблеми, вважаю, мер нічого не підписує.

Втім, йому, щоб бути в курсі подій, треба ходити на сесії і головувати.

Чому все ж таки нинішня київська влада допускає таке? Їй байдуже, в якому місті житимуть діти, правнуки?

Більшість з них розглядає Київ, на мій великий жаль, тільки як засіб для заробляння грошей, не більшк. Вони не переживають, що це твоє рідне місто, що це місто, де повинні рости і вчитися твої діти.

ОКРІМ ДОСТРОКОВИХ ПЕРЕВИБОРІВ, ІНШОГО ШЛЯХУ ЗУПИНИТИ ЦЮ ВАКХАНАЛІЮ НЕМАЄ

У чому вихід? Як зберегти місто комфортним і безпечним, уникнути екологічної катастрофи? Чи можлива відміна таких рішень нинішнім депутатським скликанням?

Ось я почитав цікаву інформацію Секретаріату Президента про події в Дніпровській адміністрації. Телевізор гув два дні про захоплення органу державної влади, газети всі пишуть!.. Виступає начальник управління Секретаріату і каже: ми моніторимо, але офіційного звернення до нас немає, тому ми втручатися не будемо.

Для себе зробив висновок, що для екологічної комісії залишилося тільки офіційно звернутися до Президента України. Тому що, я так розумію, Секретаріат моніторить ситуацію також по Києву, але коли немає офіційних звернень, він не втручається. Нам залишається звернутися до Президента України і розповісти йому, як, зокрема, фракція «Нашої України» в Київраді, «підтримуючи» стурбованість Президента зносом зелених насаджень в Києві, яку він висловив на зустрічі з мером, не проголосувала за рішення, яке ускладнювало б знос зелених насаджень. І в повному складі проголосувала на останній сесії за виділення тих 50 га зелених насаджень під забудову, про які я вже говорив...

А крім звернення до Президента, як ще можна зупинити рішення Київради, які зовсім не захищають інтереси киян? Кличко ось до судів звертається...

Додайте до цього, що екологічна комісія вже більше двадцяти звернень надіслала до прокуратури.

Все ж таки, я думаю, треба звернутися до Президента. Мені ситуація в правовій державі, якою ми себе намагаємося називати, незрозуміла. Чиновники ховаються за колективний орган – Київраду. Коли я запитав начальника головного управління земельних ресурсів столиці пана Муховикова, на якій підставі він як суб`єкт подає проект рішення про знищення 50 га зелених зон на розгляд сесії Київради, одержав відповідь: а що такого, я маю право, я нічого не порушую. Що можна відповісти, такому чиновникові? При цьому справді, він рішення не ухвалює, але свою «чорну» справу зробив – він підготував і подав. А ви – депутати – ухвалили і відповідайте.

А ви знаєте, який спрос у нас за законом з колективного органу? Ніякого. А ось дістатися до персональної відповідальності чиновників за поставлені підписи – начальника юридичного відділу, начальника управління земельних ресурсів – у правоохоронних органів чомусь руки не доходять. Чому – ми можемо тільки здогадуватися. Може, проаналізувавши рішення Київради: земельні, майнові, – ми там знайдемо відповідь.

Фракція Народної партії в Київраді, до речі, голосує на підтримку більшості Черновецького. Ви казали, що перед вищим керівництвом партії порушите питання щодо виконання фракцією програмних принципів Народної партії. Що в результаті?

Я собі залишив останню надію, що все-таки у центрального партійного апарату дійдуть руки до роботи фракції Народної партії в Київраді, і він займеться аналізом того, як фракція голосує і як це поєднується з програмою, з якою ми йшли на вибори. Бо надію, що цим займатиметься київська партійна організація, я вже втратив остаточно. Якщо ні, дуже великий в кінці знак питання, яке я ставлю сам собі в першу чергу.

Єдиний вихід для Києва, який може докорінно виправити ситуацію, – це, виходить, перевибори?

Виходить, що так. Він би не був єдиним виходом, якби щодо організації влади в Києві було більш досконале законодавство. А сьогодні Київ як ніяке інше місто потребує вдосконалення цього законодавства. Сьогодні, керуючись законом про місцеве самоврядування – з одного боку, законом про столицю – з іншого, і «дивним» законом про референдуми – з третього, окрім дострокових перевиборів, ніякого іншого шляху зупинити цю вакханалію в Києві я не бачу.

Є два шляхи, щоб ці дострокові перевибори провести. Перший – довести до практичної реалізації закон про імперативний мандат, і я вважаю, що цей шлях найлегший. І другий – внести зміни до закону про місцеве самоврядування, закону про столицю, закону про референдум і прийняти рішення Верховної Ради про проведення дострокових виборів в Києві. Зазначу, що це в умовах, коли правоохоронна система і державна влада на вищому рівні мовчить або як я уже казав «моніторить ситуацію».

Уточніть, про які саме зміни в законодавстві Ви кажете?

Я не хочу співати дифірамби панові Поживанову (Михайло Поживанов – депутат ВР від БЮТ, колишній заступник голови Київської міської держадміністрації. – Авт.), який заставив усе місто своїми біг-бордами, але вони справді несуть корисну інформацію для думаючих киян.

Щоб допомогти киянам уникнути повторно такої помилки у виборі, потрібно повернутися до системи виборів мера в місті в два тури. Тому що, якщо знову це буде «пайково-роздавальна» система виборів, то ми можемо одержати те саме, що маємо сьогодні. Навіщо тоді ці вибори проводити? Друге, що обов`язково треба допрацювати законодавчо, – це систему проведення референдумів. Треба радитися з людьми не тільки з питання, чи задоволені вони роботою мера, а з усіх злободенних питань розвитку міста. У деяких містах Західної Європи референдуми проводять раз на тиждень, і це для них звичайна справа. Є спеціальні місця, де приймається твоя думка: ти зайшов і залишив свою інформацію. Там не треба забезпечувати явку в 50%, хоча є певний поріг. У нас, на жаль, громадські слухання – це не гарантія ухвалення рішення на користь жителів, а часто навпаки! Сьогодні громадські слухання у нас перетворюються, загалом, в непоганий засіб заробляння грошей. Наприклад, коли слухання щодо будівництва об`єкту на Печерську проводяться на Лівому березі, о третій годині дня. «Жодних проблем», все нормально, і всі при цьому сміються.

Потрібно також врахувати, що закон не приймається на сто або тисячу років: він повинен відповідати сьогоднішній проблематиці. Завтра, якщо відпаде потреба в імперативному мандаті, від нього можна відмовитися. Нині підняли гвалт, що це порушення прав людини, депутата. Так, я згоден. Але якщо ми так різко перейшли з мажоритарної системи, яка була у нас, на партійну, то як запобіжний засіб, як профілактичний засіб, на одне скликання може бути, на два, тобто з обмеженням терміну, імперативний мандат потрібно було одразу приймати як норму. І, повірте, все б стало на свої місця! І тоді б фракції дотримувалися своїх партійних програм, в першу чергу, тому що на наступні вибори ця партія має знову йти до виборця і звітувати про виконання попередніх обіцянок.

З чим іти моїй рідній партії на вибори в Києві, я поки що сказати не можу. Окрім авторитету нашого лідера на рівні державному – Володимира Литвина, я поки що не знаходжу відповіді.

Анатолію Андрійовичу, припустімо, питання з проведенням місцевих дострокових виборів вирішене, вони призначені. На ваш погляд, хто може очолити місто?

Перше, чого слід дуже боятися і в чому дуже сильно буде зацікавлена нинішня київська влада – нинішній мер і його оточення, – це якомога більшої кількості кандидатів. Це кандидати і від кожної окремо взятої партії, а крім того, нинішня влада «рухатиме» своїх кандидатів – солідних людей, з ім`ям, і це не складно робиться... На цьому фоні – 10–12 кандидатів – нинішній мер одержить свої 20, як зараз називають ЗМІ, «підгодованих» відсотків, і знову буде переможцем мерських перегонів. Це перше, чого не можна допустити.

Друге – потрібно достукатися до киян, щоб вони зрозуміли: Києвом повинен управляти професіонал. Наголошую, не політик – це виключено. І не фінансист, і не банкір – ми це керівництво вже побачили. Повинен бути саме професіонал, який глибоко знає проблеми міста і який разом із своєю командою розглядатиме міську владу не як засіб особистого збагачення, як це відбувається зараз, а як важку роботу – щоб місто справді ставало, як 8–15 років тому, комфортним для мешкання, в т.ч. і зеленим містом.

Я згадую, якою проблемою було при мерові Валентині Згурськом знести в Києві хоч одне дерево! У Московському тоді ще районі за несанкціонований знесення зелених насаджень зняли першого секретаря або, не пам`ятаю точно, голову райвиконкому. У суботу зібрались у виконкомі і зняли з роботи керівника району за кілька дерев! Зараз за вихідні дні в кінці бульвару Дружби народів знесено більше 200 дерев, яким по п`ятдесят і більше років. І нікого це не обходить і ніхто за це не відповідає, все «зроблено згідно із законом»!

Тому, якщо ці два принципи киянами будуть виконані, тоді у Києва є майбутнє. Якщо ні – то є майбутнє животіння.

А Ви балотуватиметеся на виборах мера Києва?

Це залежатиме від багатьох обставин. Поки, думаю, це розмова передчасна. Подивіться, що відбувається у Верховній Раді...

Я був депутатом ВР, працював у бюджетному комітеті і вважаю, що працював непогано. Керував районом, досконало знаю систему управління великим мегаполісом, яким є сьогодні Київ. А от депутатом Київради я раніше не був, і це мені цікаво. Напевно, я все-таки більше схильний до практичної роботи, ніж до політичної.

ОДНОГО ЧУДОВОГО РАНКУ МИ МОЖЕМО ПРОКИНУТИСЯ НЕ В МІСТІ, А ПОСЕРЕД ОДНІЄЇ БІЗНЕС-ІМПЕРІЇ

Чому зняли голову Дніпровського району Сотникова? Землі цього району – добрі землі? Чи це підготовка до можливих позачергових виборів в Києві?

Починався конфлікт з Сотниковим як якийсь, мабуть, міжособовий. Причин не знаю, глибоко не вивчав. Але закінчується він з Сотниковим і з іншими трьома головами районів страхом чи побоюванням з боку київської влади перед наближенням дострокових виборів. І централізація медицини, спроба централізації освіти, житлового господарства, спроба посадити на бюджет консьєржок – це все розбудова одного великого механізму, який називається адмінресурс. Він буде сконцентрований в їх руках і готуватиметься до дострокових виборів. Це однозначно.

А починалося все дуже просто: нова міська команда просто централізувала фінансові потоки з «усіма наслідками», які при цьому мають місце. А коли реально стала проблема дострокових виборів, ось воно все і стало в нагоді. І все це збирається в один великий кулак.

Якщо це триватиме і далі таким чином – а є небезпека, що більшість у Київраді це благословлятиме й надалі, – то, думаю, ми можемо одного чудового ранку прокинутися не в місті Києві, а посеред чиєїсь однієї бізнес-імперії. І вибори в ній тоді вже не матимуть ніякого сенсу.

Тим часом, поки на порозі – Новий рік. Що б Ви хотіли побажати напередодні свята?

Побажав би своїм колегам-депутатам, щоб всі вони відмовилися від «подарунків» у вигляді земельних наділів у зеленій зоні, якщо їх їм пропонуватимуть перед Новим роком!

Розмовляла Інна Андаліцька