Свині капітана Кудюкіна

Колишній керівник Чорноморського пароплавства, яке стало в центрі грандіозного скандалу початку 90-х, відбув строк у в’язниці й нині – розводить свиней під Києвом...

У першій половині 90-х в Україні спалахнув грандіозний скандал, пов’язаний з розкраданням Чорноморського морського пароплавства. У скандалі був замішаний тодішній Президент України Леонід Кравчук. За кілька років третій у світі торговельний флот практично зник: кілька сот суден було розкрадено. Очолював пароплавство Павло Кудюкін, який зрештою був засуджений до 10 років позбавлення волі.

Що нині робить головний фігурант скандалу – Павло Кудюкін? Чим займається колишній розкрадач?... Нещодавно його ім’я з’явилося в пресі у зв’язку з призначенням його колеги по пароплавству Віри Ульянченко головою Київської обласної адміністрації.

Виявляється, морський капітан розводить свиней. Не морських, звичайно...

Розташувалася вотчина моряка на 15 тисячах гектарів неподалік від Києва – у селі  у Баришівському районі Київської області.

ЯКБИ НЕ МОРЕ, ЗАЙНЯВСЯ Б СВИНАРСТВОМ

З Павлом Вікторовичем кореспондент УНІАН зустрівся у травматології однієї з київських лікарень – він лежав з поламаною ногою. Аж не вірилося, що такий “залізний” чоловік, морський вовк до мозку костей, який зберіг і капітанську хватку, і командирський голос, міг собі щось зламати. У відділенні лікарні він практично створив і офіс, і приймальню. Щохвилини - телефонні дзвінки та постійні відвідувачі. Одразу по закінченні нашої зустрічі капітан аграрного флоту відбув на зустріч з австрійськими партнерами.

Як сталося, що Ви так кардинально змінили заняття?

У моїй діяльності була певна пауза, коли один із друзів запросив попрацювати над одним проектом. Це було фермерське господарство на Київщині. Я приїхав сюди з Одеси й захопився цим заняттям. Три з половиною роки тому, коли я прийшов сюди, тут був “убитий” тваринницький комплекс - 700 голів худоби та 120 працівників підприємства, які два з половиною роки не отримували зарплату. Лише за два останніх роки ми з партнерами влили в його розвиток близько 170 млн. грн. У цьому проекті ми найкращі в країні. Хоч і є свої проблеми. Сьогодні знову актуальна проблема з виплати зарплати. Але ми її розв’яжемо найближчим часом. Бракує кредитних коштів та цінних фахівців: мало ветлікарів, технологів, зоотехніків... Зрештою, страждаємо тим, чим і вся країна.

Вам одразу сподобалося нове заняття?

Так. Навіть мама мені казала: якби ти не займався пароплавством, займався б оцим. Пам’ятаю, каже, твою дитячу любов до тварин. Завжди мав кролів, собак, котів...

А сьогодні я вже можу говорити однією мовою з птахівниками, спеціалістами з тваринництва. Багато читаю, учуся, спілкуюся. Запрошують читати лекції, захищаю наші проекти в держустановах та перед іноземними партнерами.

До речі, у нас є і свій заповідник - з ламами, муфлонами, оленями, ведмедями, дикими кабанами. Є табун чудових коней. Це тварини для радості. Я дуже люблю тварин. Сам за ними доглядаю, будую господарство. Відпочиваю, коли все це бачу. Мені подобається наше село. Воно не менш гарне, ніж будь-яке місце у Європі. І я щасливий.

На полювання не ходите?

Колись ходив. Це було дуже давно. Підстрелив якось дику кізку, після чого довго мучився. Тоді пороздавав усю мисливську зброю, більше цим не займаюся.

А капітаном Ви залишилися?

Колишніх капітанів не буває. Це звання –  не лише в суднокеруванні та навігації. Якщо капітанський шлях пройдено гідно, людина здатна впоратися з іншими речами, “некапітанського” значення. Це навіть не звання, - це стан. Для мене це улюблена професія, професія дитячої мрії. Моє життя розпорядилося інакше. Але те, чим сьогодні займаюся, - не менш важливе за капітанську діяльність.

Хочете повернутися в море?

Це нескладно. Але ж в Україні немає пароплавства. Нікуди повертатися...

Чи надягаєте свій кітель?

Звичайно! Ось прийдете до мене в гості, я заварю самовар чаю і вдягну кітель. Вдягаю його, коли в мене свято – особисте або сімейне. Кітель – це також не просто одяг, але й стан душі.

Кажуть, із в’язниці Вам допомагав вийти Ющенко, ще будучи прем’єром...

Це не так. Навряд чи він мав таку можливість. Наказ про помилування підписав Кучма, який мене своїми ж руками туди й відправив. Тоді був складний політичний момент в країні, й між іншим до виру потрапило й пароплавство.

Мене засудили за статтею, якої не було у звинуваченні. Кучма розграбував Чорноморське пароплавство, а потім вирішив мене випустити – коли справу було зроблено. Від пароплавства вже нічого не залишилося.

Під моїм помилуванням стоїть підпис Кучми, але я йому за це не вдячний. Якби мене не випустили в березні, я вийшов би в серпні – за амністією.

Ніколи не зможу забути 10 страшних, злочинних років часів Кучми.

Ви - патріот?

Хіба це не очевидно? Я переживаю за те, що відбувається в цій країні. І за Кучми, і сьогодні, коли країна розділилася. Я розчарований тим, що нинішньому Президентові за півтора року не вдалося здійснити те, про що мріяв і він, і я, і всі...

Не можна просто говорити про любов до Неньки-України - треба демонструвати кожен день, як ти її любиш і що для неї робиш. Я принаймні самому собі демонструю свою любов до неї.

А яке ваше ставлення до нинішньої політичної ситуації?

Ющенко, хоч є найкращим сином цієї вітчизни, не має можливості, як і будь-який Президент, керувати всіма процесами в країні. Він не може вибудувати все так, як хоче. Тим більше, що вже діє конституційна реформа. Але все ж Україна не парламентська держава. Це тимчасова умова, яка влаштовує тих, що сидять у парламенті. Оскільки всі вони думають не про демократію, а про переміщення центру керування країною ближче до себе. Можливо, прийде час, коли країна сама прийде до парламентсько-президентської форми.

Як групуються люди? За партійною ознакою, професійною або за метою. Україна розділена за цілями та інтересами. Такі політичні угруповання, як БЮТ і Партія регіонів, – це ж не партії. У них немає ні філософії, ні національної ідеї. Її ні в кого немає!

Якось до мене на ферму приїхали гості з місцевої адміністрації. Був звичайний робочий день. Голова адміністрації запитав: яка в тебе національна ідея? Я показав на сто тисяч гусей, кажу: ось моя національна ідея!

А жодна з українських влад - ні попередня, ні сьогоднішня – не змогли видати такий документ, який би пояснював, що таке ідея, за яку може піднятися народ...

Головне завдання Президента сьогодні має бути таке: зняти помаранчеву стрічку з лацкана піджака та об’єднати державу і церкву. Якщо йому вдасться це зробити до закінчення його правління, його можна буде віднести до лику святих.

Віру Ульянченко, яка з Вами працювала у концерні “Бласко”, призначили головою Київської обласної адміністрації. Як би Ви оцінили її як керівника?

Ми знайомі з нею стільки, скільки існує незалежна Україна. Вона очолювала представництво “Бласко” в Києві, працювала з Ющенком, коли він був в опозиції та в уряді. Я б назвав її професіоналом не лише в політиці, а й в організаційній та господарській діяльності. Вона не займається бізнесом, дуже віддана громадянка, уміє напружено і плідно працювати. Вважаю, вона готова виконувати й ту роботу, яку їй доручили. Головне, аби її не висмикнули з цієї посади раніше завершення президентського терміну.

Якою Ви пам’ятаєте її з часів діяльності “Бласко”?

Власне, вона не підпорядковувалася мені напряму. Організовувала зовнішньоторговельні та зовнішньополітичні зустрічі, зрештою, мала навантаження суто організаційного характеру.

Уже тоді, після розвалу ЧМП, багато говорилося про те, що вона була одним із тих, хто розкрадав пароплавство....

Не хочу обговорювати ці питання – хоча б тому, що вона не мала можливості розкрадати ЧМП. Вона навіть не мала доступу до коштів.

Ви часто з нею спілкуєтеся?

По телефону, переважно з якихось консультативних питань. Та й займаємося ми різними справами, тому дуже рідко спілкуємось.

Вона приїжджає до Вас у гості?

Була в нас кілька разів – разом з представниками адміністрації Президента, які ознайомилися з нашим бізнес-проектом. Власне, це й усі наші спільні справи сьогодні.

А зараз Ви розглядаєте можливість співпраці, враховуючи її нову посаду?

А яка у нас може бути співпраця? Зараз у не ї може бути лише один інтерес: піднімати підприємства області на вищий рівень.

“ТЕРМІНАЛ” У СТЕПАХ УКРАЇНИ

Наскільки успішним виявився свинячий бізнес пана Кудюкіна, з’ясовував наш спеціальний кореспондент.

Київська область, Баришівський район. У селі – незвичні чистота й порядок. Поруч із сільрадою – гарна триповерхова садиба, наче багатопалубний корабель серед океану. Чия хата? – питаю в перехожого.

- То палац Кудюкіна...

- А хто такий?

- Начальник свиноферми...

Місцеві чудово знають, хто такий Кудюкін Павло Вікторович. Знають, що саме йому належать свиноферма та комбікормовий завод у Коржах, та ще кілька фермерських господарств у селах району. Але знають його по-різному. Одні сварять, інші – захищають.

Наші співбесідники влаштували суперечку просто на вулиці.

- Та він же зарплату не платить по кілька місяців!

- Зате згадайте, як вулиці освітили, дороги поприбирали...

- Ну й куди те освітлення ділося після виборів?

- Вам усе не так...

Коли один з опонентів пішов:

- Бач, як захищає! Це він з тими Кудюкіними, які всією сім’єю хотіли депутатами стати, теж на вибори у блоці Литвина йшов. Ну повкручували лампочки на ліхтарях, але як Литвин провалився (лише дружина Кудюкіна стала депутатом місцевих Рад), так усі ті турботи про народ і скінчилися...

Поспілкуватися з родичами Павла Вікторовича, який на той час перебував у Києві з поламаною ногою, нам не вдалося. Жіночий голос у домофоні різко відказав: “Нікого немає дома!”

На підприємстві, яке очолює колишній капітан далекого плавання, вдалося поговорити з кількома робітниками. Кажуть те, що й більшість: працювати ніде, доводиться сидіти тут, хоч і зарплату не виплачують...

- Мені, - каже чоловік, у якого зарплата близько 500 гривень, - уже три місяці не платили. 

Чимало людей, позвільнялися, а зарплату по кілька тисяч гривень через суд отримували.

Неподалік свиноферми та племінного заводу – адміністративний центр ще не добудованого м’ясопереробного заводу “Трубіж”, корпорації “Термінал” та Торговельно-фінансового дому “Навігатор”, який курує роботу 14 підприємств. У кожного з них – свій профіль. Приміром, “Гендер” вирощує гусей. “Грейн” зберігає та переробляє зерно. “Флеш” здійснює переробку м’яса.

- Звідки такі назви в українському селі? – запитую в одного з керівників.

- Дак у нас же президент – колишній моряк. Ось і назви заморські.

Тут вирує робота - як у порту. На території тимчасового офісу розвантажуються будматеріали для м’ясопереробного підприємства, неподалік, на комбікормовому заводі, ставлять силоси.

Керівництво компанії зустріло журналіста з певною підозрою: а звідки ви про нас дізналися? А що ви про нас писатимете? Хороше чи погане? Після переконань у тому, що все буде висвітлено “так як є”, та кількох дзвінків шефові погодилися розповісти й показати підприємство.

Проблеми з виплатою зарплат пояснили нестачею обігових коштів.

"Для завершення будівництва комбікормового заводу, елеватора та м’ясопереробного заводу нам потрібно близько 300 млн. грн., - розповів директор м’ясопереробного заводу Анатолій Семененко. - А нам не дають кредитів...”

Через те, каже, і на зарплати не вистачає: один лише “Термінал” заборгував робітникам близько 2 млн. грн., а це – заборгованість за 5 – 6 місяців.

Бідкаються фермери-бізнесмени на український АПК: державної підтримки немає, ціни на сировину падають, білого італійського гуся купувати ніхто не хоче. Потрібен повний цикл виробництва – від вирощування кормів для тварини аж до виробництва ковбас. Тоді, мовляв, буде діло. Сьогодні рентабельність у тваринницькій галузі – лише 9%. А після повного розгортання виробництва має зрости до 50%. Водночас від свинокомплексу підприємство торік отримало 1,8 млн. гривень (майже стільки, скільки концерн не доплатив своїм співробітникам).

Цікаво, що не тільки вони недоотримують свого. Виходячи зі свинячої ферми, почув від робітників репліку: “Влаштовують тут показуху... а свині вже два дні негодовані...”

Довідка

При розвалі СРСР ДСК ЧМП вважалася третьою у світі за кількістю суден та обсягами перевезення вантажів. У ньому працювало близько 80 тис. чоловік. За 1990 рік підприємство отримало понад 1 млрд. доларів прибутку.

ЧМП мало 300 океанських суден, 1100 суден допоміжного флоту. Сьогодні  залишилося 36 плавзасобів. З них тільки 3 суден.

На момент прийняття Кудюкіним ЧМП у складі пароплавства нараховувалося 212 суден.

Хроніка скандалу

• 13 серпня 1993 року Президент України Л.Кравчук, (як писалося, “перевищуючи свої посадові повноваження та порушуючи вимоги ст. 114—5 тодішньої Конституції України”) своїм указом створив акціонерний судноплавний концерн «Бласко — Чорноморське морське пароплавство», а також “незаконно” призначив П.Кудюкіна президентом цього концерну.

  Після цього на особистий валютний рахунок «457-Марія» сина Л.Кравчука П.Кудюкін та інші фізичні та юридичні особи почали перераховувати великі суми іноземної валюти.

• 24 грудня 1993 року Верховна Рада України наклала вето на зазначений указ Президента як такий, що суперечив Конституції України. Але Л.Кравчук свій антиконституційний указ не скасував. Лише після арешту П.Кудюкіна 24 січня 1995 року цей указ був скасований Президентом Л.Кучмою.

• 2 листопада 1993 року співзасновник німецької фірми «Євроконзальт» громадянин України О. Лазебний перерахував за вказівкою П.Кудюкіна отримані від нього 790 тис. марок ФРН через «Обербанк» (м. Мюнхен) на рахунок «457-Марія» О.Кравчука. Допитаний як свідок О.Лазебний підтвердив зазначені обставини відкриття О.Кравчуком рахунка у Швейцарії і перерахування на нього цієї валюти та надав слідству документи, які підтверджували його свідчення. Як учасник кримінального процесу О.Лазерний постановою Генеральної прокуратури від 18 травня 1995 року був взятий під охорону Службою безпеки України.

• 4 листопада 1993 року П.Кудюкін з філії «Комерцбанку» (м. Бремен ФРН) перерахував на зазначений валютний рахунок О.Кравчука майже 100 тис. дол. США.

  Встановлено, що жодних фінансово-комерційних зобов’язань між О.Кравчуком та компанією «Бласко», німецькою фірмою «Євроконзальт», О.Лазебним не було.

  Створення президентом України Л.Кравчуком з порушенням вимог Конституції України АСК «Бласко-ЧМП» та незаконне призначення П.Кудюкіна його керівником, за висновками уряду, Генеральної прокуратури та депутатської слідчої комісії у справі «Бласко», завдали великої шкоди державним інтересам України.

  У цих висновках, зокрема, зазначено, що «економічний і фінансовий стан пароплавства досяг критичної межі й характеризується повною кредитно-фінансовою неспроможністю. Масове списання ЧМП суден, їх продаж іноземним судноплавним компаніям, масові арешти суден в іноземних портах можуть призвести до того, що наша держава залишиться без морського торговельного і пасажирського флоту. Загальна сума боргів ЧМП перед іноземними кредиторами в 1995—1997 роках не тільки не зменшилась, а навпаки, зросла до 300 млн. дол. США» (Постанова Кабінету Міністрів України ѕ 614 від 28 червня 1997 р., доповідна записка Генерального прокурора президенту України Л.Кучмі від 1 липня 1997 р. за ѕ 23—69, подання Генеральної прокуратури міністру транспорту України ѕ 23—63 від 12 березня 1997 р., інформація Генеральної прокуратури ѕ 23—84—97 від 14 жовтня 1997 р., інформація депутатської слідчої комісії у справі «Бласко» ѕ 06—36/35—40 від 13 листопада 1997 р.).

• У січні 1995 року Кудюкіна затримано в Москві, де він приховувався від українських правоохоронців.

• 15 червня 1998 року Миколаївський обласний суд визнав П.Кудюкіна винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.80,80—1, 86—1, 165, 166, 172 КК України, і засудив його до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та вкладів, а також валютної виручки, цінних паперів, які знаходились на валютних рахунках у банках ФРН.

• 5 листопада 1998 року Верховний Суд України залишив у силі вирок Миколаївського обласного суду.

• У 2000 році Президент Л.Кучма помилував П.Кудюкіна, і його було звільнено з місць позбавлення волі.

Дмитро Стаховський, фото автора