Що хотіло сказати МЗС України про Косово?

Чому заява нашого МЗС про Косово така розмита? Чи це нормально, коли Президент каже, що в країни другий день поспіль нема своєї позиції з топ-питання зовнішньої політики? Що буде у другій заяві МЗС?

Міністерство закордонних справ України зробило заяву щодо Косово. Таку “хитру” заяву – яка складається з вісьми речень і не містить майже нічого: “Майбутнє Косово й регіону в цілому – у європейській перспективі... Сподіваємося на відновлення плідного діалогу між усіма залученими сторонами... Вважаємо, що ситуація навколо Косово не може бути прецедентом”. Наступного дня Президент України також висловився про те, що Україна ще не має позиції щодо статусу Косово.

Чому заява нашого МЗС про Косово така розмита? Чи це нормально, коли Президент каже, що в країни другий день поспіль нема своєї позиції з топ-питання зовнішньої політики? Які фактори формують українську позицію з приводу Косово? Кажуть, що заява МЗС – це перша реакція, і українська сторона ще формує свою позицію з визнання чи невизнання Косово. Що буде у другій заяві МЗС? У ній ми будемо як Британія і Штати чи як Греція та Болгарія? Що краще: не визнати Косово й нашкодити “євроатлантичній репутації” чи визнати незалежність краю, чим на думку окремих експертів, вибити цеглину з власної територіальної цілісності? Адже ніхто не заперечує, що визнання незалежності краю – це порушення десятків міжнародних документів і головного принципу територіальної цілісності держави.

Про це ми запитали зовнішньополітичних експертів, які можуть дозволити собі більшу відвертість, ніж офіційні представники дипкорпусу.

Григорій Перепелиця, директор Дипломатичної академії при МЗС України:

ЄВРОСОЮЗ ПОРУШИВ ОДИН З ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

Чому така непевна позиція України? Перш за все, вона зумовлена односторонніми зобов’язаннями України підтримувати заяви ЄС щодо Косово. Євросоюз заявами про визнання Косово фактично порушив один з основних принципів міжнародної безпеки й стабільності, принцип територіальної цілісності, суверенітету й недоторканості кордонів, на якому базується вся міжнародна безпека. І це сьогодні є дуже серйозним прецедентом на європейському континенті. У випадках, коли зачіпається питання міжнародної стабільності та безпеки й коли такі питання відбиваються на національній безпеці нашої країни, Україна не повинна слідувати тим заявам, які робить Євросоюз. Є односторонні зобов’язання України перед Європейським Союзом долучатися до заяв ЄС. Саме зобов’язання України і було враховане українським керівництвом, внаслідок чого виникла така непевна позиція.

Курс не євроінтеграцію є приоритетним, і Україна робить все, аби просунутися в цьому напрямку, але в даному разі до уваги має братися насамперед міжнародна і власна національна безпека. І якщо заяви ЄС ставлять під сумнів основоположні принципи міжнародного права, на якій базується міжнародна безпека, то Україна має бути більш зважлива. Затримка українським керівництвом чіткого формулювання щодо Косово пов’язана з, так би мовити, оцінкою ситуації й розумінням того, що подвійну позицію вже зайняти буде не можна.

Я не можу чітко стверджувати, якою буде власна позиція України, але мені здається, що вона акцентуватиметься на праві територіальної цілісності країни.

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України:

ЗАЯВА МЗС МІСТИТЬ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: ПОДІЯ В КОСОВО НЕ МОЖЕ БУТИ ПРЕЦЕДЕНТОМ

Стверджувати, що питання незалежності Косово остаточно вирішене, було б великим перебільшенням. Про це, зокрема, свідчить реакція окремих країн балканського регіону й низки інших держав, котрі висловили свою незгоду й не зможуть приєднатися до акцій, пов’язаних із визнанням Косово.

Скриньку Пандори відкрито... Це питання має розглядатися відповідними міжнародними інституціями, котрі несуть відповідальність за забезпечення миру та безпеки. Це насамперед ООН, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи. Було б слушно не гаяти часу, а розпочати відповідні консультації щодо того, як вгамувати пристрасті навколо Косово. Як міжнародному товариству знайти підходи, проявити толерантність, зваженість, не допустити конфліктної ситуації.

Думаю, що вітчизняне міністерство закордонних справ хотіло дати першу реакцію на факт проголошення незалежності Кососво. І ця заява, хоч і стисла, але досить об’ємна й дає чітко зрозуміти, у якому напрямку має розвиватися ситуація і яким може бути наше ставлення. У заяві МЗС міститься обережне застереження: подія в Косово не може бути прецедентом. Оскільки можна передбачити, що ця подія може спричинити ланцюгову реакцію й поставити світ у дуже невизначену ситуацію.

Почалася хвиля поспішного визнання незалежності Косово – уже близько двадцяти країн висловилися щодо цього. Проте є держави, котрі мають заморожені, а також “тліючі” конфлікти – вони загалом надзвичайно обережно ставляться до питань порушення кордонів і територіальної цілісності. Навіть серед країн ЄС немає одностайності щодо визнання Косово. І це не можна не брати до уваги.

Я думаю, що масові виступи сербського населення засвідчують: нема успішного розв’язання проблеми, усе перебуває на мінному полі.

Перша реакція МЗС свідчить про нашу обережність, але за цією заявою буде друга – більш змістовна. І вона дасть можливість зрозуміти позицію України щодо цієї проблеми. Я не можу передбачити, якою буде наступна заява, вона диктуватиметься, зокрема, ходом подій навколо Косово.

Питання Косово слід розглядати в контексті міжнародного права і з урахуванням Гельсінкського заключного акта 1975 року. Тут проглядається багато порушень, і про це слід говорити на експертному рівні. Тому, гадаю, це питання не закривається.

Валерій Чалий, Центр Разумкова:

СЛІД ДОЧЕКАТИСЯ КОНСОЛІДОВАНОЇ ПОЗИЦІЇ ЄС

Важливо зауважити, що вектор Косово став викликом у питаннях формування зовнішньої політики України. У даному разі не було глибокої дискусії на рівні державних установ і недержавних інституцій. Ми діяли зовсім не так, як, скажімо, щодо Іраку, коли проходили серйозні обговорення. Тож нечіткість позиції – це також результат того, що процес обговорення не відбувся.

Щодо подальших заяв, то вони можуть стосуватися тільки визнання чи невизнання Косово як незалежної держави. Україна не буде й не повинна поспішати. Слід дочекатися консолідованої позиції Європейського Союзу. Проблема ще й у тому, що абсолютно неправильно йти за рішеннями США, ЄС чи Росії. Це питання зачіпає інтереси європейської безпеки, де Україна є контрибутором, і нам потрібно виробляти свою унікальну позицію. Поки що цього не зроблено.

Щодо заяви Президента про те, що ми не маємо позиції з Косово, то, гадаю, вона стосується відповідних інститутів, а саме – до Ради національної безпеки і оборони. Це якраз таке питання, яким має займатися РНБО. Якщо заява Президента не є дипломатичним ходом, щоб виграти час (можливо, позиція в нас є, але ми чекаємо слушного моменту, щоб її оприлюднити), то такі підходи не відповідають викликам, що стоять перед Україною.

Косово – це питання і європейської, і нашої національної безпеки. Тут недостатньо аналізувати позиції провідних країн – у нас має бути вироблена власна позиція, з урахуванням інтересів України. Хоча спочатку маємо довідатися про консолідовану позицію ЄС. Крім того, Україна має можливості використати інструменти ООН, провести консультації зі стратегічними партнерами. У цьому ми маємо бути більш наполегливі.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News