“Біженець” з НСНУ: Якби я хотів когось мочити, то розшифрував би кожне слово нашої заяви
“Біженець” з НСНУ: Якби я хотів когось мочити, то розшифрував би кожне слово нашої заяви

“Біженець” з НСНУ: Якби я хотів когось мочити, то розшифрував би кожне слово нашої заяви

19:23, 19.02.2008
6 хв.

Подальші події будуть значно цікавіші... Людей скуповують, умовляють переходити в іншу партію, і партійне керівництво на це не реагує... Інтерв’ю з одним із "шестірки"

Подальші події будуть значно цікавіші... Людей скуповують, умовляють переходити в іншу партію, і партійне керівництво на це не реагує... Якщо це неприродний процес, то я не хочу брати в ньому участь...

16 лютого голова Секретаріату Президента Віктор Балога заявив про свій вихід з партії “Наша Україна”, пояснивши це тим, що “можливості, пов’язані з його перебуванням у лавах «Нашої України», повністю вичерпані”. Більшість експертів прокоментувало це так, “що Балога йде з партії, щоб створити інший політичний проект “під Президента”. А вже 19 лютого про свій вихід з Народного союзу “Наша Україна” заявило ще шестеро її поважних членів. Серед них п’ятеро народних депутатів України – голова Центральної контрольно-ревізійної комісії партії Михайло Полянчич, заступник голови партії Ігор Кріль, член Президії НСНУ Віктор Тополов, член політради партії Оксана Білозір та член Політради партії Василь Петьовка. Крім того партію залишив заступник глави Секретаріату Президента Роман Безсмертний.

Груповий вихід політиківіз “Нашої України” супроводжувався їхніми запевненнями, що це не вплине роботу чи монолітність коаліції (вони вийшли з партії “Народний союз “Наша Україна”, але не з парламентської фракції блоку “Наша Україна – Народна самооборона”, до якого входять різні політичні сили).

Відео дня

Один із шести “емігрантів” від НСНУ дав інтерв’ю УНІАН, попросивши не називати його ім’я.

Якось ваша група дивно поводиться – обмежилися заявою про вихід і мовчок. Мобілки вимкнені...

Ну, я ж розмовляю з вами. Я сьогодні мав щонайменше п’ятнадцять дзвінків з регіонів. І партійці сказали, що наша заява абсолютно співзвучна з їхнім ставленням... Ми будемо послідовні і сказавши “а”, скажемо “бе”. Повірте, подальші події будуть значно цікавіші – такі, що спрямовані на розбудову...

Розбудову – нового проекту?

Ми поки що не можемо про це говорити. На даному етапі все, що ми хотіли сказати, сказали у своїй заяві.

У заяві ви сказали, що “втратили впевненість, що на ключових посадах перебувають люди, віддані Президенту”. Кого ви мали на увазі?

Ідеться не лише про центральний апарат партії. Такі процеси відбуваються і на регіональному рівні. Людей скуповують, умовляють переходити в іншу партію. І партійне керівництво на це не реагує. Повірте, якби я хотів когось, вибачте за слово, “мочити”, я б кожне слово нашої заяви розшифрував. Бо за кожним словом – велика інформація. Ви думаєте, мені приємно, коли за моєю спиною вирішуються питання, за які я несу відповідальність, а впливати на процес не маю можливості. І сьогодні, вийшовши з НСНУ, я спілкуюся з вами набагато легше.

А скільки ще людей піде з партії?

Не знаю. Кожен хай сам собі думає.

Кажете, що вони мовчать? А що вони можуть сказати – як погано в “Нашій Україні”? Нема такого бажання.

Разом з Вами з фракції пішла Оксана Білозір, яку вважають пов’язаною з Петром Порошенком. Чи означає це, що до цих процесів має стосунок Петро Олексійович? І чи є він серед імовірних спонсорів нової партії?

Думаю, що – ні...

Ви в заяві написали, що окремі керівники партії грають “за власною партитурою та виходячи з власних інтересів”. Хто це?

Це – відомо.

В’ячеслав Кириленко стільки разів повторював, що він – людина Президента і його фракція – фракція Президента...

Так, так... Він це багато разів повторював. Це – правда. Особливо після того, як нібито добровільно відмовився від балотування на посаду Голови Верховної Ради.

Він вчинив мужньо...

Я б теж так вважав, якби це був його особистий крок.

Чи правда, що обличчям нової партії може бути Арсеній Яценюк?

Про яку партію ви кажете?

Ну, припиніть, усі знають, про яку партію йдеться. Усі про це говорять. Для чого спростовувати очевидні речі?

А ви самі вважаєте, що нова партія потрібна чи ні?

Я б хотіла голосувати за непопулістську національно-демократичну партію...

Тобто в принципі ви не проти?

Але сама традиція викликає несприйняття: бігом – під Президента робити новий проект... І так із кожним новим Президентом.

А як створювалася “Наша Україна”? За місяць.

Це партія, даруйте, значною мірою “народжена Майданом”...

У якій опинилася вся кон’юнктура Майдану...

Від чого всі проблеми? Я теж вважаю як ви. Якщо казати, що хтось ініціює неприродний процес, – то я не хочу в цьому процесі брати участь. Он Волга створив собі партію (Василь Волга – лідер новоствореної партії “Союз лівих сил. – Авт.). Ну й що?

У нього нема адміресурсу й особливих грошей.

Ні – немає внутрішнього процесу. Якщо в людей не буде потреби, то таку партію не треба створювати, вона не принесе користі нікому.

Я сам для себе намагаюся розібратися, чи є в людей запит на таку нову силу. І якщо запит є, то кожен робитиме свої кроки.

Офіційно ваша позиція така, що коаліція існуватиме і без вас. Але це ж несерйозно...

А про яку коаліцію може йтися, якщо НУ–НС не голосує за закон про держзакупівлі, а БЮТ голосує.

На одному із сайтів з’явилися матеріали розсилки від групи “Гарт”, адресовані депутатам фракції НУ–НС. Там містяться рекомендації – як і що коментувати політикам.

Журналісти зробили з цього сенсацію... Є багато аналітичних служб, котрі розсилають рекомендації політикам, у тому числі з пропозиціями, рекомендаціями... Чомусь зацікавилися саме “Гартом”... Ну, отримав народний депутат документи, ну, має такі пропозиції, ну, хтось дослухається до них, а хтось несе їх на електронні ресурси оприлюднювати. Ну й що?

Скільки по-Вашому потрібно часу, щоб дозріти до “оформлення партії”? Хто буде головою?

Якщо створюватиметься партія, то голову обере з’їзд.

А джерела для фінансування є?

Джерела для фінансування взагалі непотрібні, якщо є рух, процес у суспільстві.

Облиште... Власне, цікаво, серед фінансистів нової партії будуть закарпатські бізнесмени, київські чи, може, навіть донецькі?

Закарпаття – бідна, нещасна область... Найбагатші хлопці там - жебраки, порівняно з київськими олігархами.

Розмовляла Маша Міщенко

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся