Сага про палець, який було показано Яценюку і який викликав праведний гнів Президента

Яценюк відмовився від охорони, а де ж тоді взялася машина УДО?.. Притисли “пацана” до узбіччя, а той візьми й покажи палець... У якому законі записано, що можна звільнити посадовця “за палець”?..

Усе це було б дуже смішно, якби не було так сумно.

Здавалося б, Президент продемонстрував ну просто вражаючу рішучість. За один показаний палець звільнив керівника “Кобри”. Знайдіть країну, де так рішуче борються з хамством! Знайдіть такого вольового Президента!

Але від усієї цієї історії за три кілометри тхне нещирістю, показухою і відвертою зневагою до всіх нас.

Те, що за такі жести, а особливо в бік одного з керівників держави треба питати, ні в кого сумнівів не викликає. Але коли в країні має місце повний “апофігей”, а керівники держави виміщають свій праведний гнів на ексцентричному хамові-полковникові, якось не бере за душу такий гнів.

Згадаймо лише події останніх тижнів.

Наші доблесні правоохоронні органи відпускають на всі чотири сторони феноменального пройдисвіта американського походження, якого затримують на кордоні з підробленим українським паспортом. За підробку документів той відбувається легким грошовим штрафом і з новими силами кидається збирати з довірливих українських лохів мільйони доларів для своєї фінансової піраміди. Телеканали демонструють вражаючі сюжети про фантастичні суми готівки, що збирає шахрай, а податкова, міліція, СБУ, прокуратура вперто того не бачать.

В Ужгороді так само доблесні представники двох славних міліцейських підрозділів влаштовують у ресторані масове побоїще. Розбороняти їх беруться бандюки. І, звісно, ті ж бандюки потім і виявляються винними. Має ж хтось бути винним.

У Кривому Розі вбивають підприємця. Міліція починає слідство. При цьому під час обшуків на численних квартирах загиблого всі документи, що можуть привести до вбивць, ніхто навіть не намагається вилучити, зате конфіскують усе, що має грошову цінність – коштовності, готівку, автомобілі. Усього на таку собі суму в 10 мільйонів гривень. Усі намагання адвокатів матері загиблого ні до чого не призводять. Дуже швидко знаходять нібито вбивцю та замовника. Журналісти пишуть про те, що сумнівний бізнес підприємця, “кришували” саме місцеві правоохоронці, саме вони його прибрали й саме вони тепер швидко призначили “стрілочника”. Але нікому до тих публікацій немає жодної справи. А 10 мільйонів як корова язиком злизала.

Це вже не кажучи про щоденні побори на дорогах “людей зі смугастими ложками”, про “кришування” ринків, проституток, наркоторговців по всій країні.

І на тлі цього – звільнення за піднятий палець.

А ще просто вражає щирість наших перших осіб.

Спочатку – Яценюк.

Арсеній Яценюк

Читаємо в стрічці УНІАН. “А.Яценюк поінформував присутніх, у тому числі Президента, що минулої суботи він, перебуваючи за кермом автомобіля й не порушуючи Правил дорожнього руху, У СУПРОВОДІ АВТОМОБІЛЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ рухався у своїх справах. У якусь мить на автодорозі з’явився джип, який не реагував на сигнали автомобіля супроводження й порушував Правила дорожнього руху. Цей джип, який перешкоджав руху автомобіля А.Яценюка, прийняв праворуч, після чого було опущено одне з його вікон і особа, яка перебувала в тому автомобілі, показала, за словами А.Яценюка, «вельми відомий жест», який використовується «в американських кінострічках». Як з’ясувалося пізніше, за кермом джипу перебував заступник начальника спецпідрозділу ДАІ МВС України на прізвище Кожа, розповів А.Яценюк”.

Як бачимо, у повідомленні фігурує машина Управління державної охорони...

І що тут дивного, запитаєте ви. Мають же спікера охороняти державні служби!

Мають то мають. Але перечитаємо інформацію тритижневої давності, від 29 січня цього року. Вона обійшла багато ЗМІ під заголовком “Яценюк вважає «гіршими рудиментами радянщини» перекриття доріг для проїзду чиновників і заявляє про відмову від держохорони”.

Вчитаємось: “У прямому ефірі ДТРК «Крим» А.Яценюк назвав мигалки, ескорти та перекриття доріг «азійщиною» і «гіршими рудиментами радянщини». «Я по місту Києву їжджу без мигалок, без ескортів, без перекриття дороги, ну, це азійщина (вибачте за грубість мови), гірші рудименти радянщини, яких давно пора позбуватися», – відзначив голова парламенту країни. На переконання А.Яценюка, єдина особа, яка може їздити з такими атрибутами, – це Президент. «Єдина особа – це Президент, який всенародно обраний і повинен їздити зі всіма цими атрибутами. Усі інші: прем’єри, голови парламенту – у загальну чергу і поїхали, – сказав Голава ВР України. – Ось я їжджу вже півтора місяця без мигалок і ескортів – живий, здоровий». А.Яценюк також повідомив, що два тижні тому написав вимогу в Управління державної охорони, щоб з нього зняли держохорону. «Мене немає від кого охороняти, на мене ніхто не робить замах. Мене від українського народу охороняти не треба», – сказав глава ВР України.

Тут і виникає запитання. Якщо Яценюк казав правду і справді відмовився від “рудиментів радянщини” у вигляді “мигалок і ескортів”, то звідки взялася поруч з авто, у якому він їхав у приватних справах, “автомобіль Управління державної охорони”?

Якщо Яценюк, як це прийнято в наших політиків, просто піарився, заявляючи про відмову від держохорони, то, м’яко кажучи, казав неправду. А як можна тоді вірити історії про палець, коли її розповіла людина, схильна казати неправду?

Але ще більше запитань до Президента.

Віктор Ющенко

Свого часу Президент одним реченням, як ми пам’ятаємо, розігнав ДАІ. Проігнорувавши при цьому всі закони, нормативні акти, Конституцію і таке інше. Сказав, не буде ДАІ – і не повинно бути.

Минуло майже два роки. Здавалося б, за цей час ми всі чогось навчилися. Зокрема, й Президент.

Ні-чо-му. Ті ж самі граблі. З тим самим праведним гнівом.

Де, у якому законі записано, що можна звільнити людину “за палець”? Чому Президент не запитав Яценюка: “Арсенію Петровичу, чи подав ти відповідно до закону письмову заяву про незаконні дії того самого полковника? Якщо не подав, то тим самим приховав злочин, а тепер скаржишся мені?”

Чому не було створено комісію за цим інцидентом, яка б перевірили всі факти, аби не покладатися на усні розповіді емоційного спікера?

І ще багато “чому”...

Тепер про те, як усе могло бути насправді.

Яценюк у вихідний день у супроводі держохорони, як прийнято в наших можновладців, мчав у своїх справах. Несподівано його обігнав на “Порше” якийсь ще швидший “пацан”. Як це так, образився Яценюк. Притисли “пацана” до узбіччя, а той візьми й покажи палець. Затамував образу спікер, і при нагоді поскаржився Президентові. А Президент того дня був дуже злий – на Луценка, на Тимошенко, на Балогу, на інших. І вибухнув. Покарав. Розпік. Звільнив.

Іншими словами, усі разом, вони, можновладці, показали нам, неможновладцям, того самого пальця.

У відповідь ми можемо зробити те саме. Але є різниця. Ми їхній палець бачимо, бо вони в телевізорі. А вони наш – ні. Бо нас там нема.

Олександр Шкурко