Постпред України при ЄС: Україна не торгуватиме національними інтересами та європейським вибором

Постійний представник України при ЄС Костянтин Єлісєєв роз’яснив УНІАН особливості ухвалених рішень щодо відтермінування імплементації частини Угоди про асоціацію, які викликали в Україні чималий суспільний резонанс.

12 серпня соцмережі в Україні заповнили повідомлення про зраду національних інтересів, бо, мовляв, «асоціацію з ЄС продали Росії». Нервові, ба, навіть істеричні повідомлення спровокувала інформація щодо відтермінування запуску зони вільної торгівлі до 1 січня 2016 року. Така домовленість була досягнута у тристоронньому форматі Україна-Росія-ЄС. Заради роз’яснення проєвропейськи налаштованим українцям змісту та наслідків ситуації, що відбулася, УНІАН зібрав найбільш поширені тези обговорень і поставив відповідні запинання постійному представнику України при ЄС, послу Костянтину Єлісєєву.

12 вересня інформаційний простір сколихнула новина про відтермінування Україною імплементації Угоди про асоціацію до кінця 2015 року. Це викликало, говорячи дипломатичною мовою, нерозуміння з боку деяких громадян України. Чи варто було йти на такий суперечливий крок?

Перш за все, хочу підкреслити, що 12 вересня сторони домовилися лише про терміни тимчасової імплементації Угоди в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Фактично, Європейський Союз зобов’язався виконувати цю частину Угоди до 31 грудня 2015 року в односторонньому порядку, надавши можливість Україні зберегти існуючий рівень захисту свого ринку ще на 14 місяців (відлік – від 1 листопада 2014 року). Тобто, фактично йдеться про асиметричне виконання торговельної частини Угоди про асоціацію.

Про вигоди цього рішення для української економіки, особливо за сучасних складних обставин, уже було сказано чимало. Найголовніше – воно дасть додатковий час для українських підприємств підігнати свою продукцію під євростандарти, щоб стати більш конкурентоздатними як на внутрішньому, так і на європейському ринках. Крім того, протягом 14 місяців український бюджет отримуватиме такі необхідні на сьогодні додаткові надходження, які стануть, фактично, своєрідними непрямими інвестиціями в нашу країну.

Знаєте, кожен студент мріє про хоча б ще одну ніч перед важливим екзаменом. От ми з тих щасливчиків, які отримали такий додатковий час. І ми маємо використати його належним чином.

Виходить так, що ми штучно розділяємо виконання цілісного документа?

Насправді, ні. І до цього рішення Угода, до завершення всіх ратифікаційних процедур, в повному обсязі виконуватися не могла б.

Існує відмінність між набранням угодою чинності та її тимчасовим застосуванням. Як відомо, Європейський Союз має складну систему прийняття рішень, де прописані повноваження і Брюсселя, і столиць держав-членів. Оскільки наша угода зачіпає сфери як спільної, так і національної компетенції, вона розпочне повноцінно функціонувати лише після її ратифікації всіма 28-а країнами ЄС, а також Європейським Парламентом. При чому, як показує досвід, ратифікаційний процес розтягується на роки. На сьогодні свою згоду висловили лише парламенти Румунії, Латвії, Литви, Болгарії, Мальти та Європейський Парламент. 

Разом з тим, стаття 486 дає можливість для тимчасового застосування певної частини Угоди вже після її ратифікації Верховною Радою України, не очікуючи завершення аналогічних процедур всіма державами-членами. Йдеться про ту частину, яка стосується спільної компетенції Європейського Союзу. Рішення з цього приводу приймається Радою ЄС. За згодою з українською стороною, вона може також визначатися і з графіком набрання чинності тими чи іншими розділами Угоди.

Все ж таки, який сухий залишок домовленостей від 12 вересня? Що виконуватиметься в рамках так званого тимчасового застосування Угоди? Чи не вийде так, що нам залишиться виконувати одні декларації? 

Це далеко не так. Навіть і без так званої торговельної частини, тимчасове застосування Угоди передбачає виконання цілої низки важливих положень, які стосуються верховенства права, економічного та галузевого співробітництва, взаємодії в сфері фінансів та інше. 

У практичному вимірі це означає проведення реформ у сфері дотримання прав людини та верховенства права, правосуддя, боротьби з корупцією. Здійснюватиметься робота з адаптації національного законодавства до директив ЄС у таких галузях як енергетика, транспорт, фінансові послуги, довкілля, сільське господарство, морська політика, у сфері захисту прав споживачів. У центрі уваги буде також розвиток співробітництва з питань громадянського суспільства, роль якого у житті української держави важко переоцінити. І, безумовно, громадяни України зможуть відчути переваги асоціації від співробітництва в сфері пересування осіб, що сприятиме якнайшвидшому запровадженню безвізового режиму. Як бачимо, обсяг роботи досить значний.

Водночас, ми не відмовляємося і від економічної інтеграції. В рамках програми реформ триватиме робота з адаптації національного законодавства до стандартів ЄС. Тобто Україна готуватиметься до роботи в умовах зони вільної торгівлі.

Будуть створені також нові так звані спільні органи асоціації, що переведуть партнерство між Україною та ЄС на якісно новий рівень. Вже в листопаді ми плануємо провести перше інавгураційне засідання Ради асоціації.  

Чи не стало рішення 12 вересня сигналом про те, що Україна готова далі іти на поступки російській стороні у питаннях асоціації, включаючи внесення змін до Угоди? Ми бачимо, що такі пропозиції уже підкріплюються конкретними погрозами з боку російських урядовців. 

Жодних стратегічних поступок, жодного відступу від курсу європейської інтеграції  Україна не робитиме. По-перше, Угода ратифікована без змін і в повному обсязі. Це значить, що вона стала доконаним юридичним фактом. І це реальність, до якої має адаптуватися політика Росії відносно України.

Більше того, разом з ратифікацією, Верховна Рада України ухвалила заяву, де чітко прописано, що Україна робить свій суверенний вибір на користь членства в Європейському Союзі.

По-друге, президент і прем’єр-міністр України чітко заявили, що виконання Угоди розпочнеться з першого ж дня після її ратифікації. І ми вже маємо на столі національний план імплементації Угоди, який, до речі, розроблений у координації з ЄС.

Адже, що таке Угода про асоціацію? Це, насамперед, дорожня карта для реформ, як політичних, так і соціально-економічних. І це буде не фасадний, а капітальний ремонт держави. Заперечувати право України на реформи – абсурдно.

По-третє, слід врахувати, що у мирні часи Україна розраховувала компенсувати зменшення бюджетних надходжень внаслідок відкриття свого ринку притоком іноземних інвестицій. Сьогодні країна фактично у стані війни, а отже на інвестиції розраховувати не доводиться. 14 місяців відстрочки – це шанс стабілізувати ситуацію і покращити інвестиційний клімат. Цьому ж сприятимуть реформа правосуддя та боротьба з корупцією, які, переконаний, стануть першими кроками в рамках виконання політичної частини Угоди про асоціацію.

І наостанок, я вірю в наш успіх, бо маємо дві ключові складові – потужний запит з боку українського народу на життя у демократичній та європейській державі і сильну політичну волю керівництва держави рухатися до цієї мети. Тому, оцінюючи останні рішення, не потрібно піддаватися емоціям. Не потрібно забувати, що Україна має власний національний інтерес. Протягом року ми вже не раз довели, що цим інтересом та суверенним європейським вибором ніхто торгувати не збирається.

Ірина Сомер, Брюссель

УНІАН в Google News