СПРОЩЕННЯ ДЕРЖРЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ: НОВІ ЗАСОБИ БОРОТЬБИ З ПІДПРИЄМСТВАМИ-ПРИМАРАМИ

В Україні виникла велика кількість підприємств-примар... У багатьох випадках займатися процедурою їх ліквідації просто нікому. Коментар юриста...

Ще з середини 90-х років в Україні так повелося, що процедури державної реєстрації створення юридичних осіб приватного права (в першу чергу – підприємств) та реєстрація фізичних осіб-підприємців, в різні роки маючи дещо різний вигляд, завжди були легшими, ніж процедура державної реєстрації припинення існування даних суб’єктів господарювання.

У зв’язку з цим, в Україні виникла велика кількість підприємств-примар, які давно з тих чи інших причин де-факто припинили своє існування, роками не подають органам державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності, однак де-юре стоять на обліку у всіх відповідних інстанціях як діючі суб’єкти господарювання.

У багатьох випадках займатися процедурою ліквідації таких підприємств-примар просто нікому. Боргів перед державою чи контрагентами у таких юридичних осіб, як правило, немає, наймані працівники давно звільнилися, а засновники просто втратили інтерес до даної юридичної особи та не бажають витрачати свій час та кошти на ліквідаційні процедури.

Можливою така ситуація, почасти, стала і через те, що законодавство, яким донині врегульовувалися питання державної реєстрації припинення суб’єктів господарювання, мало значні прогалини. Зокрема, не було передбачено порядку дій державного реєстратора у випадках, коли суб’єкти господарювання, щодо яких прийняте судове рішення про ліквідацію з підстав, не пов’язаних з банкрутством, не подають йому у встановлений термін відповідних ліквідаційних документів. Також у чинному законодавстві не міститься жодних приписів щодо порядку дій державного реєстратора у випадках, коли ліквідаційні документи не надходять від суб’єктів господарювання, які прийняли власне рішення про ліквідацію, припинили подачу фінансової звітності до податкових органів, однак не проводять ліквідаційної діяльності. Правові особливості цих механізмів прокоментував для “УНІАН-Право” партнер адвокатського об’єднання «Актіо», кандидат юридичних наук Владислав МАКСИМОВ.

Підстави та порядок спрощеної реєстрації припинення суб’єктів господарювання

До певної міри усунути згадані проблеми покликаний нещодавно прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» № 2390–VІ.

Цим законом запроваджується спрощена процедура реєстрації державним реєстратором припинення суб‘єктів господарювання на підставі відповідного судового рішення (за виключенням банкрутства). Крім цього, новим законом передбачається завершити процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які були зареєстровані до 1 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору відомості про себе для їх включення до вказаного реєстру.

Відтепер вказана спрощена процедура державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації буде проводиться державним реєстратором на підставі судових рішень двох типів.

По-перше, на підставі судового рішення про скасування (визнання недійсною) державної реєстрації юридичної особи, у випадках, передбачених законом, якщо таке рішення прийнято судом до 1 липня 2004 року (крім банкрутства).

По-друге, на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов`язане з її банкрутством, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року та в разі, якщо голова ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи або ліквідатор юридичної особи протягом трьох років з дати опублікування в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо відповідного припинення юридичної особи, не надав державному реєстратору передбачені законом ліквідаційні документи.

За наявності вказаних вище підстав державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про те, що ним розпочато процес проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.

Одночасно державний реєстратор надсилає рекомендованим листом до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, фондів соціального страхування та голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) юридичної особи повідомлення про те, що з відповідної дати розпочинається процес проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.

Органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, фондів соціального страхування у місячний строк з дати надходження повідомлення від державного реєстратора повинні надіслати йому відповідні довідки про відсутність або списання відповідних заборгованостей юридичної особи щодо сплати податків, зборів, страхових внесків, інших обов’язкових платежів, а також про відсутність нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи.

Після надходження згаданих довідок державний реєстратор заповнює відповідну реєстраційну картку та вносить до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за спрощеною процедурою шляхом її ліквідації та про втрату чинності установчими документами і свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи з дати внесення цього запису до Єдиного державного реєстру.

Якщо до державного реєстратора надходить повідомлення про наявність у юридичної особи заборгованості перед кредиторами чи заінтересованими державними органами, він зобов’язаний внести до Єдиного державного реєстру запис про зупинення процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення такої юридичної особи у зв`язку з початком процесу проведення заходів з припинення юридичної особи з підстав банкрутства.

У випадку неприпинення юридичної особи шляхом ліквідації протягом одного року з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про зупинення процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи державний реєстратор повторно розпочинає спрощену процедуру державної реєстрації припинення такої юридичної особи.

Майже аналогічно (з врахуванням відповідних особливостей) виглядає і порядок проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Підприємств-примар в Україні не поменшає

Як бачимо, новий спрощений порядок державної реєстрації припинення суб’єктів господарювання не розповсюджується на тих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які прийняли власне рішення про ліквідацію, однак з різних причин не проводять ліквідаційної діяльності. Це, зрозуміло, є досить значним недоліком, оскільки такі суб’єкти господарювання надалі продовжать своє примарне існування, додаючи цілком зайвого клопоту, в першу чергу, органам податкової служби.

Звертає на себе увагу розтягнутість у часі підстав, з яким державний реєстратор повинен розпочати процедури спрощеного порядку реєстрації припинення суб’єктів господарювання. Цілих три роки після опублікування повідомлення про прийняття судового рішення щодо припинення відповідного суб’єкта господарювання його ліквідатори можуть не подавати до державного реєстратора відповідні ліквідаційні документи. Можливо, цей строк варто було б скоротити хоча б для окремих видів суб’єктів господарювання, наприклад, для фізичних осіб – підприємців.

Також викликає запитання передбачена законом необхідність повідомлення органів статистики про початок спрощеної процедури державної реєстрації припинення суб’єкта господарювання, оскільки органи статистики не зобов’язуються законом до вчинення будь-яких дій у зв’язку з надходженням такого повідомлення.

Окрім цього, внесені до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» зміни передбачають справляння плати за офіційну публікацію повідомлень про прийняття засновниками (учасниками), уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також справляння плати за публікацію повідомлень про прийняття фізичною особою – підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Кошти, як бачимо, не надто великі, однак у Законі не уточнюється, з кого саме повинна справлятися така плата, що може ускладнити практичну реалізацію даних положень Закону.

Зауважимо окремо, що протягом проходження відповідним законопроектом № 2390–VІ належних стадій законотворення з нього були вилучені усі положення, якими тією чи іншою мірою вносилися зміни до інших нормативно-правових актів, окрім Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Отриманий в результаті Закон № 2390–VІ втратив цілісність концепції та первинну пов’язаність з іншими законодавчими актами.

Таким чином, новостворений спрощений порядок державної реєстрації припинення суб’єктів господарювання лише частково ліквідував згадану раніше законодавчу прогалину і залишив без відповіді цілу низку нагальних питань розвитку процедур державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Владислав МАКСИМОВ спеціально для "УНІАН-Право” 

УНІАН в Google News