Фінансова піраміда церковних надприбутків

Пожертви на церкву – звична практика. Але чи контролюють віряни, куди насправді йдуть їхні кошти? Адже деякі батюшки за пожертви купляють собі елітні автомобілі й будують котеджі.

Житомирщина, село Піски. Селяни збираються на церковне свято. До церкви приїжджає елітна Аudi Q7 із «мажорними» номерами. Такої розкоші у селі ще не бачили! Чому раптом хтось дуже багатий вирішив відвідати скромний сільський храм? Відповідь проста – з автівки виходить… священик! І не хто-небудь, а сам митрополит житомирський Никодим. За канонами він - увага – монах!

Ціни на таку новеньку автівку – розкіш, непритаманну життю монахів - стартують від двох мільйонів гривень. При цьому зареєстрована вона особисто на митрополита.  

Як вдалося довідатися «Грошам», вартість автомобілів митрополита росте разом із його кар’єрою.  У 2011 році журналісти вже знімали його біля іншої, дещо дешевшої автівки – Lexus LX.

Жити скромному монаху теж є де. І це зовсім не келія. Митрополит має три квартири в Житомирі. Має житло у Кривому розі. І ще будує непоганий будиночок на 321 квадрат.

Святий отець, як бачимо, явно не бідний. Дарма, що монах.

Втім, цікавіше навіть не те, ЩО він понакупляв, а те – на які гроші? Адже монахи проповідують відречення від мирського. Але самі відрікатися – не поспішають. Звідки у митрополита Житомирського такі статки?

«Мені це неприємно, тому я погодився вам про це розказати», - говорить священик житомирської єпархії, приховуючи обличчя, адже боїться помсти від «начальства».

Про те, звідки саме у церковних чинів з’являються великі гроші, він знає не з чуток. За його словами, 500 гривень на місяць «плану» він повинен виконувати… за продаж свічок! «Це мінімально на сільський прихід, це – п’ять пачок. Чи є в тебе на то кошти чи люди, чи немає… А якщо прихід більший, то і план більший», - розповідає він.

Дійсно, 500 гривень, наче, і небагато. Але ж це для невеликого села! «Це є значні гроші, так. Якщо приходить [на службу] 10-12 чоловік. Ну, 15 може прийти…», - розповідає священик.

Митрополит їздить на Аudi Q7 із «мажорними» номерами / фото УНІАН

За його словами, митрополит Никодим навіть із найменшого приходу вимагає купити свічок на 500 гривень. Загалом же в єпархії майже 200 приходів. Тобто лише продаж свічок приносить щонайменше сто тисяч гривень на місяць!

Чому щонайменше? Тому що із багатших приходів заробляти можна більше. Адже більший прихід – більше свічок. Тож загальний дохід свічкової каси обчислюється сотнями тисяч.

Здавалося б, ну, яка різниця митрополиту, скільки свічок поставлять віряни на молитвах? Але і тут не все просто.

«Звідки ці свічки беруться, ви знаєте?», - питаємо нашого співрозмовника.

«Звичайно, - чуємо у відповідь. - Він має завод свій свічний, буквально тут, в Житомирі. Робить свічки. Думаю, що це приватний завод єпископа».

Виявляється, мрію мати свічний заводик мав не тільки герой Ільфа та Петрова отець Федір.

Ще «дещо», за даними наших інформаторів, – це «відкат» за церковні  нагороди.

«Для того, щоби ти отримав нагороду – постав сто доларів. Крутіша нагорода – протоієрейство там, чи митра – 250 доларів. Це тільки щоби тобі назначили!», - розповідають наші джерела.  

Нагорода у церковному світі – це як просування по службі. Нове «звання» для священика та вищий статус.

Ну, і не забуваймо про стару-добру «десятину» від пожертв. Яку теж у Житомирі треба «відкотити» наверх.

«За правилами, повинен десятину віддати єпископу. Отцю Никодиму. І так - з кожної церкви», - розповідають священики Житомирщини.

Що цікаво, гроші беруть тільки у доларах: «Ну, ти можеш йому [єпископу] принести у гривнях, а він запитає «а, що це таке?».

Никодим визнає, що план по свічках таки існує / фото УНІАН

Завдяки цим свідченням, бачимо: на церковних справах можна добре поживитися.

Сам митрополит Никодим визнає, що план по свічках існує: «Є певна норма свічок, яку священик має купувати і саме за це утримується управління». Але божиться, що те – виключно аби вистачало грошей на потреби церкви. «Я в цих свічках впевнений, що це я їх десь виготовляю і ми для своїх соборів, для своїх храмів забезпечуємо своїх священиків», - говорить він.

А от закиди своїх підлеглих про платні нагороди відкидає…

Але і це ще не всі статті доходу. Церква завжди мала чимало майна та цінної землі. Чому б її не забрати «під своє крило»?

Житомирський поділ, історична місцина. Тутешня окраса – старовинна церква. Пам'ятка архітектури 19 сторіччя. Зовсім поруч – архітектура століття уже 21-го. Росте великий та явно недешевий будинок. Хто ж вирішив оселитися поруч із церковним подвір'ям?

«Пан Горенко виявив бажання приватизувати цю ділянку на території пам’ятника», - розповідає нам місцевий активіст та ветеран АТО Сергій Недашківський.

Та Горенко Віктор Васильович – це і є той самий митрополит Никодим!

Тутешня окраса – старовинна церква / фото УНІАН

Жити поближче до власного храму – справа, наче, і благодатна, якби не одне але. Справа у тому, що земля належить громаді міста, це комунальна власність. Вона не має права приватизовуватися. Раніше тут був старий будинок для єпископів, який належав церкві. Але Никодим його викупив через дуже хитру схему. «Митрополит Никодим дає довіреність працівниці єпархії, щоби вона продала цей будинок. Продавався він частинами. І ця особа йому продає!», - розповіли нам джерела.

Одразу фактично зруйнував та почав будувати на тому місці новий. Сам називає це реставрацією.

«Він був аварійний… Значить на тих старих фундаментах ми проводимо реставрацію того будинку», - говорить він.

Справа, наче, і добра. Але новий будинок належить уже аж ніяк не церкві, адже митрополит, за його словами, його «тимчасово приватизував».

Як можна «тимчасово приватизувати» церковне майно? На це відповіді немає.

Але Никодим розповідає, що надалі воно залишатиметься церкві: «Складено одразу від мене особисто заповіт, що цей будинок передається наступним поколінням у довічне користування церкві».

Ну, а далі митрополит Никодим звернувся до міськради, мовляв, передайте мені ще й всю землю навколо цієї церкви. Та скандал зчинився такий, що житомирські депутати навіть побилися!

Активіст та ветеран АТО Сергій Недашківський добре дослідив цю ситуацію. Прогулюємося з ним біля церкви, але на територію не заходимо та закону не порушуємо. Однак на церковному подвір’ї заметушилися. Комусь телефонують. А як тільки місцеві активісти починають розповідати правду – одразу з’являються дивні молодики, які провокують конфлікт та заважають нам знімати.

Ба більше, у них є плакати, на яких – гасла проти московського патріархату. Вони нібито за українську церкву. Але поводять себе явно не по-християнськи. Крім того, охоронець знімає все на телефон. І це дуже схоже на сплановану провокацію, аби виставити нашу знімальну групу хуліганами.

На шум від чубанини збігаються священики. Цікаво, а вони знають про приватизацію церковної землі? 

«Кому належатиме цей будинок?», - питаємо у них про дивну забудову біля церкви.

«Ну, будь-який наступний архієрей, який буде тут…», - відповідають.

«А чому ж тоді в документах вказано, що це його приватний?», - питаємо.

Священики такій заяві дивуються. Вони нібито нічого не знають. Може, митрополит дійсно тримає приватизацію у таємниці?

«Ну, так людина собі нічого не забере. Не думаю, що він така людина», - говорить нам один зі священиків, отець Михайло, посміхаючись.

Нічого «такого» не думає, виявляється, і мер Житомира. «Він [митрополит] може отримати в оренду чи приватизацію тільки те, що він може отримати згідно з чинним законодавством. Тому і надається дозвіл на розробку технічної документації», - розповідає міський голова Сергій Сухомлин.

Але як же тоді із цілою схемою навколо викупу цього будинку? Позиція мера проста: «Це внутрішнє питання цієї єпархії. Це їх відповідальність».

«А вам не здається, що це схоже на оборудку?», - питаємо.

«Ні, не здається», - чуємо у відповідь.

Що ж, повертаємось з мерії на церковне подвір’я. Недаремно отець Михайло так дивно посміхається. Бо насправді він дещо лукавить. Вже після інциденту із незрозумілими молодиками, у нашому розпорядженні з’являються дуже цікаві документи.

Це - довіреність на розпорядження церковним майном від Никодима. І той самий договір купівлі-продажу будинку. І представником митрополита Никодима виступає той самий отець Михайло. У миру – Кондратюк.

А інший священик, який так захищав свого владику – це його колишній водій Голубовський.

Будинок Никодима у елітному передмісті Житомира / фото УНІАН

У Житомирі подейкують, що митрополит Никодим вибудував цілий клан наближених. «У нього є свої люди, які для нього роблять, чоловік п’ять», - розповідають наші джерела.

І для «своїх», звісно, всі дороги відкриті.

Елітне передмістя Житомира, мажорні будиночки, серед прекрасної природи нещодавно виріс новий - паркан із дорогого граніту, велика територія і ще одне свіже будівництво біля річки. Цікаво дізнатись, хто це собі «намолив»? «Я про це нічого не знаю», - говорить митрополит Никодим.

Та реєстри знають усе!

Ця ділянка належить Гуллі Вардаєвій, матері ще одного скромного монаха та духівника єпархії Геогрія Вардаєва - отця Гавриїла. Духівник за церковними канонами - це найбільший авторитет у єпархії. Той, хто мав би контролювати самих священиків. Та, схоже, за новими канонами він просто має бути найбагатшим.

Андрій Засаднюк, Тетяна Стежар

УНІАН в Google News