REUTERS

Легіонери АТО: третій рік без громадянства

13:24, 17.08.2016
13 хв.

Ціна неотримання українського громадянства для багатьох легіонерів в АТО – свобода. Незважаючи на обіцянки влади, воюючи на боці України іноземці третій рік безуспішно намагаються добитися отримання заповітного паспорта з тризубом (рос.).

В принципі, сказати, що Україна просто закрила очі на легіонерів в АТО, буде несправедливим. Верховна Рада прийняла кілька законопроектів, покликаних допомогти іноземцям, воюючим в зоні АТО у легалізації на території нашої країни. Мова йде про можливості підписати контракт зі Збройними силами України, а також спрощений порядок надання громадянства, коли чекати рішення потрібно, проживаючи в Україні не п'ять років, а три. Але на ділі ці закони виявилися половинчастими.

«Закони не дають відповідей, що, наприклад, робити тим, хто звільняється з армії за станом здоров'я. Адже контракт і військовий квиток підтверджують їх статус легальних в Україні тільки до тих пір, поки вони служать. А якщо до звільнення за станом здоров'я три роки ще не пройшло, у людини все ще немає законного статусу перебування в Україні», - нарікає президент ГО «Юридична сотня» Ірина Лоюк.

За її словами, потрібні зміни поки що тільки готуються в стінах Верховної Ради. Але, судячи з загальної ситуації в парламенті, надій на те, що у вересні вони будуть винесені в сесійний зал і проголосовано, немає.

Відео дня

Разом з тим, відповідаючи минулого року на електронну петицію про надання українського громадянства іноземцям, які стали на захист України, президент Петро Порошенко зазначив, що такі питання будуть розглядатися невідкладно. Але своєї обіцянки не дотримав.

Саме тому, як і два роки тому, питання легалізації бійців АТО з «іноземного легіону» вирішуються в індивідуальному порядку. Саме тому історії з видачею українських паспортів міністрам, які, згодом, так і не відмовилися від попереднього громадянства, або, наприклад, деяким представникам російського ліберального спільноти, які працюють в українських медіа, викликають резонанс в українському суспільстві. Кожен раз критика супроводжується, в тому числі, розповідями про десятки добровольців з Грузії, Молдови, Білорусі чи Росії, які, ставши на сторону України, досі не можуть отримати українське громадянство, незважаючи на обіцянки влади всіляко сприяти їм у цьому. Разом з тим, більшість з них, в разі депортації, відправляться на батьківщині прямо за ґрати.

Різні громадяни – схожі історії

Такий незавидної долі намагається уникнути білорус з позивним «Док» з батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Він приїхав в Україну у травні 2014 року, коли усвідомив: про громадянський конфлікт тут не йдеться, конфлікт спровокований і підтримується Росією. «Одразу стало зрозуміло, що додому вже не повернуся, тому що мої особисті дані якимось чином потрапили в мережу і були опубліковані на одному з сепаратистських сайтів. Звичайно, було зазначено, на чиєму боці я воюю. Перші особи Білорусії відреагували одразу заявили, що хочуть бачити мене у білоруській в'язниці», - розповів він УНІАН.

фото: УНИАН

Спочатку такі «перспективи» не лякали, оскільки українська влада обіцяли надіслати легіонерам АТО нові паспорти з українським громадянством чи не на передову. Але законні для іноземця три місяці перебування в Україні закінчилися, бойові дії тривали, а по їх закінченню замаячила депортація... «Повинна бути поважна причина, щоб продовжити термін перебування в країні, не маючи громадянства. А участь у бойових діях на боці України не була такою поважною причиною», - говорить «Док».

В аналогічній ситуації опинився і громадянин Російської Федерації, боєць ДУК «Правий сектор» Олег. Чоловік з дружиною-українкою і десятьма дітьми переїхав з Росії в серпні 2014 року. У жовтні набув ДУК «Правий сектор», але на фронт потрапив лише на початку 2015 року. «В державну міграційну службу я пішов відразу по приїзду в Україну, ще до відбуття на фронт. Сказав чесно, що йду воювати, і що буду щось вирішувати з своїм громадянством, якщо залишуся в живих. У той час Порошенко обіцяв громадянство добровольцям з інших країн, так що я особливо не морочився. Тим більше, думав, що громадянство може мені навіть не знадобитися», - розповів він УНІАН.

Через півроку, коли Олег приїхав на ротацію, про подання документів на отримання заповітного паспорта мова вже не йшла: нелегали не мають на це права. «У ДМС сказали подавати документи на отримання статусу біженця, - каже Олег. – Мої документи прийняли, але вже другий рік вони знаходяться на розгляді... Зараз у мене на руках лише довідка про те, що я їх подав. Вона дійсна до 31 серпня, і що робити по закінченню цього терміну – не знаю».

Олег упевнений, що Україні не може відмовляти в отриманні громадянства тим, хто за неї воював. А видача паспортів має відбутися всім і відразу. «Нас таких – сотні. І всі варті легально жити на землі, за яку захищали. Але отримувати громадянство з жалю або бути якимось особливим я не бажаю», - зазначає Олег.

Тимчасовий статус: біженець або потребує захисту?

Поки українське громадянство для легіонерів АТО залишається утопією, іноземці намагаються легалізуватися через статус біженця або особи, яка потребує захисту. За словами президента ГО «Юридична сотня» Ірини Лоюк, принципова відмінність цих двох позицій полягає в тому, що статус біженця передбачає наявність чітких доказів того, що на батьківщині людина піддається або зазнає переслідувань. Стосовно особи, яка потребує захисту, достатньо всього лише підозр про можливі переслідування.

У будь-якому випадку, у період розгляду документів на отримання будь-якого з цих статусів, людина перебуває на території країни легально. «Так я зміг подати документи на громадянство, але результатів поки немає», - розповідає «Док».

Россияне и белорусы борются за Украину спроса на украинское гражданство / © UNIAN

Такою можливістю скористалася і росіянка з батальйону «Айдар» з позивним «Валькірія», яка більше року ходила по різних інстанціях, спілкувалася з депутатами, військовими, писала заяви на ім'я президента, але поки що отримала лише посвідчення особи, яка потребує захисту. «Бажання отримувати українське громадянство виникло з двох причин: необхідність (документи згоріли під час боїв, повернутися додому я не могла) і внутрішні переконання (як моя країна могла взагалі напасти на Україну?)», - розповіла вона УНІАН.

За словами дівчини, допомогти їй у цьому зголосився народний депутат Олег Ляшко. «Він приїжджав до нас у «Айдар» у Щастя. Перед безліччю камер заявив: «Я, депутат Ляшко, обіцяю особисто вручити паспорт України цієї громадянці Росії». Але як тільки пройшли вибори в Раду восени 2014-го, він навіть перестав брати трубку. За фактом, не зробив нічого, що обіцяв. Досі хочу зустрітися з ним особисто і висловити в обличчя все, що я про нього думаю», - каже «Валькірія».

А сказати їй, дійсно, є що. Справа в тому, що після заяв депутата, про дівчину вийшов сюжет на одному з російських телеканалів, який масово розійшовся і за іншими медіа: чи жарт, росіянка стала «українським карателем, поїдають немовлят в Україні». «Валькирию» почали переслідувати спецслужби РФ: «Дзвонили мені, моїм батькам, які залишилися там. Приходили до них додому, погрожували. Стало зрозуміло, що ні можливості, ні бажання повернутися додому вже немає».

За словами дівчини, їй зараз в Україні допомагають депутати Ірина Геращенко та Юрій Береза, а міністр оборони нещодавно підписав прохання про надання громадянства за участь у бойових діях на боці України.

Вид на проживання через волонтерство

Ще одному громадянину РФ, бійцю батальйону «Азов» Микиті пощастило куди більше – він зумів отримати в Україні посвідку на проживання, оскільки його документи не були втрачені під час бойових дій. Чоловік зізнається, що, коли приїхав в Україну у 2014 році, про громадянство не думав, вважаючи, що на війні можуть вбити і воно просто не знадобиться. «А коли дізнався, що в Росії спецслужби почали штурмувати мій будинок і знайомих, вирішив поїхати в Київ і робити документи», - розповів він УНІАН.

ГМС миграционная служба миграция мигранты / Фото УНИАН

Микита додає, що воював не заради громадянства, і навіть не заради держави, яке могло депортувати в будь-який момент, а заради людей, «щоб дати українцям можливість побудувати державу, якого вони заслуговують». За його словами, будь-які спроби зробити це в Росії можуть призвести або в тюрму, або в могилу». «Може, це дивно звучить, оскільки я росіянин, але тому я вирішив боротися за українське майбутнє», - зазначає він.

Боєць розповідає, що без допомоги друзів з громадянського корпусу «Азов» і без чуйності співробітників київської обласної ДМС, швидше за все, зневірився б і, як і інші іноземці, пішов за статусом біженця – «але на цей крок можна піти від повного безсилля». За словами президента ГО «Юридична сотня» Ірини Лоюк, ДМС дійсно йдуть назустріч іноземцям-бійцям АТО, навіть якщо ті вже є нелегалами, але у яких є на руках документи. «Для них ми отримуємо волонтерські види на проживання, але необхідно також платити штраф 510 гривень», - розповіла вона.

Микита це підтверджує: «Офіційно я брав участь в АТО як волонтер, оформивши всі документи, все-таки отримав вид на проживання... Тепер я вдруге подав документи на отримання громадянства, але не вірю, що це вийде. Вважаю, що для цього потрібна воля президента, якої у нього немає. Він роздає громадянство кому завгодно, але не тим, хто його заслуговує».

Нещаслива довідка

Втім, легалізувався на час і продовжуючи спроби отримати громадянство, потрібно бути готовим до затяжної паперової тяганини. Головна заковика для всіх без винятку іноземців в АТО, бажаючих отримати паспорт з тризубом, необхідність надати в ГМС довідку про несудимість. «Якщо цього немає, документи навіть не доходять до комісії при адміністрації президента. У багатьох є проблеми з отриманням такої довідки, тому що для цього потрібно повернутися додому, де можуть тут же посадити. Але деяким все ж вдавалося», - розповів боєць «Донбасу» «Док».

Фото: УНИАН

«Коли вже зібрав всі документи, а тобі кажуть, що не вистачає довідки про несудимість, їдь, мовляв, за нею на батьківщину, це виглядає як плювок в обличчя. Тому що у нашому випадку це неможливо, - обурюється Микита з «Азова». – За великим рахунком, вони самі можуть дістати її, приміром, через запит в Інтерпол, але чомусь цього не роблять».

Юристи також вважають, що необхідності підтверджувати інформацію про несудимість такою довідкою, немає. «В комісію при президентові, яка розглядає клопотання на отримання громадянства, входять представники СБУ, МВС, у них є всі дані», - підкреслює Ірина Лоюк.

Ілюстрацією цієї думки служить приклад бійця ДУК «Правий сектор» Іллі Богданова, який – один з небагатьох – все ж домігся отримання українського громадянства. Щоб влада звернула увагу на проблему легіонерів АТО, чоловік активно розповідав про неї у соціальних мережах, на різноманітних зустрічах, знайомився з простими людьми, з депутатами, постійно піднімав тему громадянства для іноземців, які воюють за Україну. «Ажіотажу додало і моє ФСБшное минуле, зі мною почали зв'язуватися великі ЗМІ, сюжети про мене пройшли на всіх телеканалах, з'явилася петиція до президента... А довідкою про несудимість, в результаті, займалася та сама СБУ, в якій раніше говорили, що нічого не вийде. Вийшло. Просто все закрутилося, про мене заговорили, з'явився «зелений світ» і вони почали мені допомагати», - розповів він.

Поки ж деякі бійці йдуть на ризик, і знаходять можливість отримати довідку про несудимість, не виїжджаючи за межі України. «Для цього необхідно знайти родичів у Росії, взяти в Україні довіреність, завірену у нотаріуса, та надіслати до них. Так, за дорученням, довідку можна отримати», - говорить Ірина Лоюк.

На сьогоднішній день точного обліку іноземців-бійців АТО, які хотіли б отримати українське громадянство, ніхто не веде. У Державній міграційній службі України є тільки загальна статистика: за станом на початок серпня, з початку 2016 року указами президента до громадянства України було прийнято 340 осіб. Ілля Богданов переконаний, що легіонерам не варто чекати милості від долі і сподіватися, що хтось у владі схаменеться і почне вирішувати їх проблеми. А в «Юридичній сотні» закликають не впадати у відчай і звертатися за допомогою. Адже українці – чуйний народ. Допоможуть.

Наталія Косякова, Тетяна Урбанська

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся