Україна і глобальна криза: напередодні ідеального шторму
Україна і глобальна криза: напередодні ідеального шторму

Україна і глобальна криза: напередодні ідеального шторму

11:22, 15 жовтня 2008
15 хв. 12809

Ми стоїмо лише на початку серйозного падіння економіки, далі буде гірше. Життя не закінчується, але глибока криза таки змусить українців змінювати світоглядні принципи...

Ми стоїмо лише на початку серйозного падіння економіки, далі буде гірше. Життя не закінчується, але глибока криза таки змусить українців змінювати світоглядні принципи...

Аналізуючи причини та розвиток глобальної фінансової кризи (дивіться тут), ми не можемо не задаватися питанням, яким чином це відіб’ється на українській економіці та гаманцях пересічних українців. Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно розібратися в тому, як ми жили протягом останніх восьми років, за рахунок чого зростали доходи державного бюджету, підприємств, «покращувалося життя українців уже сьогодні». Те, що це покращення для абсолютної більшості громадян мало місце, – незаперечний факт. І його всі провідні політичні лідери та урядовці без зайвої сором’язливості приписують саме собі, в усіх негараздах звинувачуючи своїх опонентів.

Звідки взялося зростання доходів

Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко
Чому за початок відліку я беру другу половину 2000 року? Тому що, незважаючи на те, що певне зростання економіки почалося вже у 1999-му, уся економіка залишалась достатньо бактеризованою, більшість розрахунків проводилася заліками векселів. Тільки починаючи з 2000 року, стараннями тодішнього уряду Ющенка було заборонено негрошову форми розрахунків з бюджетом. У тому ж таки 2000 році Юлія Тимошенко як віце-прем’єр з питань ПЕК, ведучи особисту запеклу боротьбу з групою Медведчука – Суркіса (чи можна було тоді уявити, що у 2008 році Медведчук стане одним з найбільш наближених до ЮВТ?), за допомогою легендарно “непідкупних” комуністів домоглася змін у законодавстві, які зумовили формування енергетичного ринку в його сьогоднішньому вигляді. Найважливішими елементами тієї реформи був перехід на розрахунки на енергетичному ринку через єдиний розрахунковий центр і виключно в грошовій формі.

Саме завдяки цим двом реформаторським крокам у бюджетній та енергетичній сфері істотно зросли грошові доходи державного та місцевих бюджетів, що, у свою чергу, дало змогу уряду підвищити пенсії та зарплати, при цьому виплачувати їх виключно в грошовій формі.

Які ж основні джерела формували зростання доходів громадян, починаючи з 2000 року й по сьогодні?

По-перше, в українській економіці розпочався стійкий процес підвищення продуктивності праці та зростання промислового виробництва. Це було пов’язано з відродженням промислових підприємств, особливо тих, що вже були приватизовані й працювали на експорт. Певною мірою цьому сприяла й зовнішня позитивна динаміка зростання економік Європи, США, Китаю, Індії, Росії, країн Латинської Америки й Африки.

По-друге, у державний бюджет почали надходити доходи від продажу державних підприємств. Що, у свою чергу, дало змогу збільшувати соціальні виплати населенню. Саме з 2000 року починається продаж пакетів акцій за хоч трохи пристойними цінами. Так, було продано 30-відсотковий пакет Миколаївського глиноземного заводу за 100 млн. дол. І хоча ця ціна була на багато разів нижчою від ринкової вартості цього підприємства, але це був перший приклад надходження реальних доходів від приватизації.

Третім джерелом доходів державного бюджету та громадян у ці вісім років стало нарощування іноземних інвестицій. І хоча значною мірою це були кошти українських бізнесменів, котрі почали повертати їх з офшорів, проте й від них по ланцюгу якась дещиця потрапляла і до державного бюджету, і в гаманці пересічних громадян. Так з липня 2003 року по липень 2008-го приріст обсягу прямих іноземних інвестицій становив 30,4 млрд. дол. США: з 6 млрд. дол. до 36,5 млрд.

Четвертим дуже важливим джерелом доходів держави та українців стали кошти, що почали надходити в Україну у вигляді кредитів приватному сектору (банкам та корпораціям). Приватні підприємства України за останні чотири-п’ять років змогли наростити обсяги кредитної заборгованості перед іноземними фінансовими та промисловими компаніями майже з нуля до 85 млрд. дол. США. Мені доводилось писати, що інфляція у 2007 – 2008 роках значеною мірою пояснювалася накачуванням економіки кредитними коштами, що залучалися за кордоном – потім дуже суттєва їх частина видавалися у вигляді споживчих та іпотечних кредитів населенню. Водночас, крім розкручування інфляції, ці кредитні кошти по ланцюгу формували як збільшення ВВП, так і вагоме надходження до державного бюджету та до гаманців громадян – від отриманих кредитів та у вигляді зарплати працівників торгівлі, сфери послуг, будівельного й низки інших секторів, що працюють на кінцевих споживачів.

П’ятим джерелом доходів громадян у ці роки були кошти, що надходили від українських заробітчан, які працюють за межами України. Найбільша хвиля цих заробітчан прийшлася на середину та кінець 90-х років. І якраз у 2000–2001 роках вони вже більш-менш облаштувалися за кордоном, і в них з’явилась можливість робити офіційні та неофіційні перекази родичам на батьківщину. На сьогодні обсяги таких щорічних трансферів, за різними оцінками, коливаються в межах від 5 до 7 млрд. дол.

Шосте джерело підвищення добробуту населення – це проїдання основного капіталу державних та комунальних підприємств, громадської інфраструктури. Розмір амортизації комунальної (мереж газового господарства, тепло- та водоканалів, житлового господарство тощо), та транспортної (автомобільні дороги, залізничне господарство, трубопровідний транспорт) інфраструктури, енергетичного господарства (ТЕЦів, атомних та гідроелектростанцій, мереж передачі струму високої напруги) був незрівнянно більший, ніж витрати на відновлення. Таким чином держава, замість повноцінного фінансування та відновлення цих основних фондів, спрямовувала кошти на поточне споживання реально бідного населення.

Сьомим, не зовсім очевидним, фактором зростання добробуту пенсіонерів була так звана демографічна яма, у якій перебувала Україна в період з 2000 по 2007–2008 роки (певною мірою це стосується всіх європейських країн). Саме в цей період кількість осіб, що виходили на пенсію, було значно нижча, ніж у попередні та наступні роки. Це пов’язано з тим, що в цей проміжок часу на пенсію мали виходити ті, хто народився в 1940–1947 роках, а таких зі зрозумілих причин було небагато. Це тимчасове зменшення кількості осіб пенсійного віку дало урядам змогу нарощувати їх пенсійне забезпечення. Але навіть незважаючи на це та на надвисокий рівень відрахувань до Пенсійного фонду України, дефіцит його бюджету з кожним роком дедалі зростає і покривається за рахунок державного бюджету. Так, у 2004 році власні доходи Пенсійного фонду (від зібраних внесків) були затверджені в розмірі 28,2 млрд. грн., а видатки – 36,2 млрд. грн., у 2005 році – відповідно 41,6 млрд. та 65,5 млрд., у 2006 році – 50,6 млрд. та 70,2 млрд., у 2007-му – 67,3 млрд. та 90,3 млрд., у 2008-му – 101, 8 млрд. та 141, 2 млрд. грн.

Криза зовнішня помножилася на кризу внутрішню

Як бачимо, практично всі джерела, що формували зростання доходів громадян у період з другої половини 2000 року донині, майже повністю вичерпані, або ж їх збереження, тим більше зростання, внаслідок світової економічної кризи є вкрай проблематичним. Більш того, можна очікувати суттєвого звуження тих джерел доходів, які формували добробут населення при зростанні вимушених витрат, особливо в частині комунальної та транспортної інфраструктури, яка в багатьох містах України розвалюється прямо на очах.

Так, уже з другої половини 2008 року почалося істотне скорочення експорту металургійної та хімічної галузі, що призводить до скорочення та навіть повної зупинки певної частини виробництв.

Унаслідок світової фінансової кризи, про аналіз причин та наслідків якої я писав у статті «Глобальна фінансова криза: світ стає іншим» відбулося різке скорочення кредитного фінансування з-за меж України, що в другому та третьому кварталі 2008 року спричинило заморожування більшої частини проектів, пов’язаних з будівництвом житла, офісних і торговельних приміщень. Це, у свою чергу, призвело до скорочення працівників у девелоперських та будівельних компаніях. Якщо не здійснити певних кроків (про це в подальшій статті) у другій половині 2008 року та особливо у 2009-му, слід очікувати суттєвого падіння обсягів виробництва підприємств будівельної галузі з відповідним вивільненням робочої сили.

Через обмеженість можливостей кредитних установ для нарощування кредитної активності вже почалося суттєве скорочення обсягів торгівлі споживчими товарами, товарами довгострокового використання. Це, у свою чергу, призводить до скорочення доходів усіх, хто задіяний у просуванні цих товарів до кінцевого споживача. Так, слід очікувати скорочення продажів меблів, автомашин, холодильників, телевізорів тощо. Це також зумовлюватиме падіння доходів банків (за іпотечними та споживчими кредитами), страхових і рекламних компаній, засобів масової інформації, головним джерелом доходів яких є реклама. А це все, крім падіння заробітків працівників у цих галузях, означає скорочення доходів Державного та місцевих бюджетів і Пенсійного фонду.

Що буде з банками

Окремо хочу висловити певні міркування щодо можливої кризи в українській банківській системі та проблем курсу національної валюти.

З одного боку, українські банки практично не брали участі в операціях на фондових ринках. Тому проблем обвалу вартості активів, з якими зіштовхується більшість іноземних фінансових установ, наші банки не відчують. Водночас ситуація тут не така вже й проста.

По-перше, більшість українських банків, які вагомо нарощували свої кредитні портфелі, робили це за рахунок залучення іноземних кредитів. За нормальних умов більшість цих запозичень після настання часу їх повернення (а видавалися вони, як правило, на строк від одного до трьох років) могла бути рефінансована, тобто пролонгована іноземними фінансовими установами. В умовах же фінансової кризи більшість іноземних банків закривають усі ліміти на банки країн, що розвиваються. Таким чином, певна кількість великих банків уже до кінця цього року та особливо у 2009-му та 2010 роках може зіштовхнутися з кризою ліквідності. Тобто вони не зможуть виконувати свої зобов’язання перед кредиторами.

По-друге, у багатьох банків (хоча це проблема кожного окремо взятого банку) є досить великі портфелі споживчих та іпотечних кредитів. Якість портфелів споживчих кредитів не дуже гарна. В умовах певної кредитної піраміди збитки від поганих кредитів покривалася за рахунок ще більшої кількості нових споживчих кредитів. Після вимушеної зупинки в зростанні таких кредитних пірамід значна кількість банків почне зіштовхуватися з істотним погіршенням загальних фінансових результатів своєї діяльності.

Не менш складна ситуація може виявитися і з іпотечними кредитами, які надавались для придбання квартир, будинків та земельних ділянок. Більшою мірою ці кредити брали співробітники поки що успішних комерційних структур. І досі вони вправно виконують свої зобов’язання. Але, як правило, заробітна платня є для них фактично єдиними джерелом доходів. У разі втрати місця роботи багато хто з них фізично не зможе виконувати свої зобов’язання перед банками. До того ж деякі банки закладали в кредитні договори можливість підвищення процентних ставок, що може ще більше погіршити можливості для обслуговування зобов’язань за цими кредитами. До того ж банки вже зараз стикаються з проблемами неякісного обслуговування зобов’язань за кредитами, котрі надавалися будівельним, торговельним компаніям і фірмам ряду інших галузей економіки.

Таким чином, банкам і Національному банкові потрібно серйозно готуватися до різкого погіршення ситуації навколо кредитних портфелів.

Додатковою проблемою стає ситуація з курсовою стабільністю національної валюти. З одного боку, з точки зору купівельної спроможності, гривня відносно долара США і Євро є недооціненою, з другого – у нас таке негативне сальдо торговельного балансу, що це не може не спричиняти значного тиску на курс гривні. Досі негативне сальдо торговельного балансу перекривалося за рахунок великого позитивного балансу надходжень інвестицій та кредитів. Але глобальна фінансова криза зумовить згортання іноземних інвестицій та кредитів, що означатиме погіршення не тільки торговельного, а й загалом платіжного балансу країни. При цьому суттєве падіння курсу гривні до іноземних валют може становити ще більшу загрозу для якості кредитних портфелів комерційних банків, коли позичальники, особливо фізичні особи, не зможуть погашати свої валютні кредити.

Життя не закінчується, але воно стає іншим

Продавати з державного майна майже нічого не залишилося, а багатьом іноземним та українським інвесторам зараз буде взагалі не до нових придбань. Крім того, ми матимемо справу з суттєвим зростанням пенсійних витрат при скороченні чисельності працюючих. У нас підскочать витрати у зв’язку з наростанням техногенних катастроф внаслідок хижацького поводження з навколишнім середовищем і тотальної зношеності комунальної та транспортної інфраструктури... Тому можна з певністю сказати, що вся країна почне відчувати наслідки соціального популізму й небажання проводити реформи.

І це не спроби налякати когось. Потрібно чітко уявляти, що ми насправді стоїмо лише на початку серйозної рецесії української економіки. Далі буде гірше.

Декілька років тому на екрани вийшов американський блокбастер «Ідеальний шторм». У цьому фільми було показано, як людський авантюризм та жадібність в умовах надсильного шторму призвели до загибелі сейнера та усієї його команди.

Певною мірою події, свідками яких ми стаємо зараз, схожі на ідеальний шторм, що неухильно наближається до всіх нас. Нам ще не відома майбутня кількість людських трагедій, пов’язаних зі втратою роботи, власних помешкань, здоров’я. Але з певністю можна стверджувати, що таких буде дуже багато.

Зараз відбувається накладання глобальної фінансової кризи на накопичені внутрішні проблеми, пов’язані з корупцією, вадами нереформованого комунального сектора, нереформованої і неефективної (часом абсурдної) соціальної системи, зволіканням з адміністративно-територіальною реформою, реформою судочинства та багатьма іншими проблемами, якими наша еліта протягом усіх цих років не готова була займатися. А розплачуватися будемо ми всі, громадяни України, незалежно від наших поглядів. Тому що протягом цих років готові були все прощати «своїм» політикам і вірити в солодкі обіцянки щодо «покращення життя вже сьогодні» без болючих тривалих реформ.

Життя не закінчується, і кінця світу, безперечно, не буде, але всіх нас чекає серйозна, довготривала криза, яка таки змусить громадян країни змінювати світоглядні принципи.

Борис Кушнірук, економіст

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

+
Погоджуюся
Продовжуючи переглядати www.unian.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся c Політикою конфіденційності