Газові схеми: неодноразово намальований чорт уже не лякає

Прихильникам прямих газових постачань з Росії до України неабияк зіпсував настрій Міллер... Вражаюче, але в Кабміні серйозно обговорюють ідею створення СП з Газпромом... Сенсації закінчилися.....

Не встигла ще Україна переварити благу звістку про ліквідацію газових посередників і перехід на прямі ринкові відносини, як преса почала розкривати карти. І дорозкривалася – здається, сенсації на газовому ринку просто закінчилися.

Юлія Тимошенко

Ледве прем`єр-міністр заявилапро «гідну перемогу всієї демократичної команди» щодо газових домовленостей українського і російського президентів, як пролунав грім з ясного неба – в пресі з`явилися подробиці майбутньої реорганізації газового ринку. З`ясувалося, що нині існуючі газові посередники – «Росукренерго» і «Укргаз-енерго» нікуди з ринку не поділися. УГЕ залишиться, як мінімум, до того моменту, поки з цією компанією не закінчать всі розрахунки. А тему ліквідації РУЕ, за словами першого віце-прем`єра Олександра Турчинова, так і зовсім фактично залишили на відкуп Газпрому. «Якщо Газпром скаже, що треба залишати до кінця року контракти, де фігурувала «Росукренерго» – це їх рішення», – заявив Турчинов.

Загалом, зі всього виходить, що газові посередники – як той казковий Кощій: у вогні не горить і у воді не тоне. Сонми багатирів знищують його по-всякому. То півжиття віддадуть, щоб меч-сім голів з плеч відкопати та порубати негідника на шматки. То купу звірини випатрають у пошуках «смерті в яйці», то ще що-небудь таке ж витіювате придумають. А зрештою все одно знаходиться який-небудь Іван-дурень, який, мабуть з хворобливої цікавості, подає ходячому трупу ківш води. І історія боротьби з уселенським злом тут же перетворюється на казку про білого бичка.

Судячи з усього, і Україна з газовими посередниками в черговий раз прокололася.

Про що домовилися?

За результатами своїх переговорів з Володимиром Путіним Віктор Ющенкозаявив, що досягнута домовленість про наміри адаптувати контрактну базу газового ринку «до формування найбільш прямих – без посередників, або з мінімальною кількістю посередників» – відносин України і Росії в газовій сфері. Президент уточнив, що реалізувати ці наміри належить Нафтогазу і Газпрому. Тобто, президенти всього лише обкреслили своє бачення ситуації.

Далі: домовилися про те, що Україна розрахується за поставлений в 2007 році газ виключно за цінами 2007 року. Тобто так, як це було записано в контракті, і не більше. Домовилися про те, що в 2008 році контрактна ціна на газ для України «залишається на рівні 179 доларів США за одну тисячу кубометрів газу». Тобто Президенти підтвердили раніше прописану в договорах суму.

Віктор Ющенко та Володимир Путін

Від себе Ющенко додав, що «українська сторона пропонує повернутися до рішень 2006 року щодо діяльності «Укргаз-енерго», відповідно до яких цій структурі передається не більше 5 мільярдів кубометрів для роботи в індустріальному секторі». Президент тут же відзначив існування одного проблемного моменту: йдеться про вже існуючу контрактну базу, яка сформована під «нинішню структуру газового ринку». І Нафтогазу з Газпромом, відзначив Президент, ще належить, з одного боку – «погодити позицію з власниками контрактів», а з іншої – забезпечити структурну оптимізацію газового ринку.

Зрозуміло, що це питання не одного дня. А з урахуванням вже існуючої контрактної бази і того, що договори можуть бути укладені на дуже тривалий час, – можливо, і не одного року. В принципі з віддаленою перспективою ліквідації газових посередників можна було б змиритися, коли б не заяви про передбачувану заміну їх на... інші такі ж.

Що за звір такий – «формальний посередник»

Олексій Міллер

Прихильникам ідеї прямих газових постачань з Росії до України неабияк зіпсував настрій керівник Газпрому Олексій Міллер, заявивши буквально таке: замість «Росукренерго» – СП Газпрому і українських бізнесменів (мається на увазі Дмитро Фірташ і Іван Фурсін) – оператором постачань газу до України буде створене на паритетних умовах спільне підприємство Газпрому і Нафтогазу. «Ця компанія буде створена у процентному співвідношенні 50 на 50, – уточнив Міллер. – 50% в цій компанії одержить безпосередньо компанія «Газпром» і 50 інших відсотків одержить компанія НАК «Нафтогаз України».

На жаль, на цьому «приємні» сюрпризи не закінчилися. Міллер оголосив про створення ще одного СП: «Також створюється нова компанія для торгівлі газом на внутрішньому ринку України. Ця компанія буде створена також на паритетній основі: 50% цієї компанії безпосередньо одержить компанія «Газпром» і 50 інших відсотків одержить компанія НАК «Нафтогаз України».

Перш за все, шкребе нехороше відчуття при порівнянні двох частин одного твердження: Газпром одержує свої 50% безпосередньо, а Нафтогаз – просто одержує. Виходить, не можна виключати ситуацію, що пай Нафтогазу може «розповзтися» по руках всяких-різних «дочок» і «синочків», тих, що вже існують, так і ще не створених...

А на додачу до цього слід ще і звернути увагу на те, що друге з двох «запроектованих» СП з Газпромом створюється для торгівлі газом на внутрішньому ринку України.

Тут слід нагадати, що до цих пір постачання газу до України здійснюється, так би мовити, в два етапи. Монопольний постачальник – «Росукренерго», в якому 50% належить Газпрому, передає Україні газ на кордоні. Далі за справу береться «Укргаз-енерго» (50% належить «Росукренерго», 50% – Нафтогазу України), яке, власне, і займається збутом газу на внутрішньому ринку України.

Фактично на даний момент Газпром не має ніякого відношення до збуту газу в Україні. Хіба що можна говорити про опосередкований вплив російського газового монополіста через пакет «Росукренерго» в «Укргаз-енерго».

Замінити цю схему пропонується на таке ж число посередників, але Газпром вже одержує пряму 50-процентну участь в збуті газу на території України. Відзначимо, в збуті середньоазіатського газу. Українська сторона наполягала і продовжує наполягати на тому, що ми не споживаємо жодного кубометра газу виробництва Росії.

Олександр ЧАЛИЙ

Заступник Віктора Балоги Олександр Чалий підтвердив «схему Міллера», але чомусь вважає це «пошуком алгоритму виходу на прямі відносини по постачанню газу». Також він вважає, що заміна двох газових посередників на двох інших, але з більшою часткою Газпрому, приведе до того, що «елемент посередництва буде формальним, але, по суті, ми вийдемо на прямі відносини між НАК і Газпромом. Це ж стосується реалізації газу і на внутрішньому ринку», – уточнив заступник Балоги. (Треба відзначити, що на неосвічений погляд є видимим єдине «випрямлення» газових відносин – газовий монополіст з Росії дістає прямий доступ на внутрішній газовий ринок України).

Неодноразово намальований чорт  вже не лякає?

Вражаюче, але в Кабінеті міністрів серйозно обговорюють ідею створення СП з Газпромом. І навіть, дуже може бути, справа зайде далі, ніж намітив Міллер. «Коли йдеться про створення спільного підприємства, то не може йтися тільки про постачання газу на внутрішній ринок. Потрібно говорити також і про транзит газу по території України, від якого наша країна повинна одержувати дохід...» – заявив Турчинов. Чому раптом тема прибуткового транзиту виникла стосовно створення газового, назвемо це м`яко – СП з Росією, – краще навіть не намагатися припускати. А то можна доприпускатися до того, що Газпром знову націлився на частку в транзиті по українській території...

Ні вже, краще почекати офіційних пояснень того, що саме мав на увазі перший віце-прем`єр в уряді, який оголосив війну з газовими посередниками чи не метою свого існування.

Проте поки складається враження, що Газпром прагне наздогнати упущене: так чи інакше відсутність доступу на український газовий ринок давно вже стояла російському газовому монополістові кісткою в горлі. Якщо ж до цього додати ще і гіпотетичне СП, під контролем якого може опинитися український збут (і, не приведи Боже, транзит), плюс перехід на європейські ціни за газ – про це говорять вже політики всіх забарвлень і мастей, не боячись навіть падіння рейтингу. Можна сміливо констатувати, що потік «газових сенсацій» вичерпав себе. Принаймні, сьогодні у сфері газових відносин складно придумати ще що-небудь, здатне викликати здивування.

Олена Перегуда