"Перемовини щодо обміну не будуть йти легше. Ми це розуміємо" - Котелянець / фото УНІАН

Ігор Котелянець: Тиск України на агентів Росії не спростить перемовини про обмін

19:28, 26 лютого 2021
11 хв. 1340 Інтерв'ю

Голова «Об'єднання родичів політв'язнів» Кремля Ігор Котелянець в інтерв’ю УНІАН розповів, в яких умовах зараз перебувають ті, кого окупанти запроторили за грати, чому не відбуваються обміни та чи допоможуть зрушити це питання нові санкції щодо проросійських сил в Україні, а також яким чином кожен з нас може підтримати в’язнів прямо зараз.

На думку колишнього політв’язня Володимира Балуха, тема підтримки політв’язнів взагалі випала з державного контексту. Чи згодні ви з цим?

Абсолютно згоден. Неодноразово були домовленості України з Росією про обміни. Ще в грудні 2019 року на зустрічі Нормандської четвірки була спільна заява щодо обміну «всіх на всіх» у 2020 році (Путін це підтвердив). Протягом минулого року були анонси, що ось-ось відбудуться обміни політичних в'язнів та полонених з Донбасу. Жоден обмін не відбувся. Російська сторона без пояснень не виконує  обіцянки. 

Зараз заборонили віщання телеканалів та деяких сайтів з російською пропагандою, почали щось робити з російськими пропагандистами псевдоблогерами. Наша організація та я особисто підтримуємо цей крок для мінімізації російського впливу на інформаційне середовище України. Ці сміливі рішення мали бути ухвалені ще за минулого президента. Але Росія сприймає їх, як  втрату своїх позицій в інформаційному середовищі та наш наступ. На тлі цих подій та подальшого тиску на російських агентів перемовини щодо обміну не будуть йти легше. Ми це розуміємо.

Де-факто, питання перебуває в замороженому стані. Нормандський формат не працює. Мінський також. В межах будь-яких інших комунікацій ці питання не обговорюються. 

Розуміючи ці сумні висновки, наша організація зараз більше орієнтується на забезпечення політв'язнів продуктами та медикаментами. Ми не розуміємо, коли питання обмінів повернеться до порядку денного. Тому робимо все, щоб люди витримали у в'язниці ще певний період. 

Як кожен охочий може допомогти нашим політв’язням? Ви збираєте кошти чи можна самостійно надсилати посилки в колонії?

Є три способи. Перший - зробити благодійний внесок. Вітаються будь-які. Контакти та реквізити у нас на сайті, звітуємо регулярно. Благодійні внески використовуємо в першу чергу на посилки політв’язням. Це пріоритет номер один. 

Другий варіант - відправити посилку політв'язню або перевести йому гроші на рахунок колонії. Інформацію про місцеперебування людини, якій хочете допомогти, також можна взяти на сайті або звернутися до нас. Якщо хочете відправити посилку, краще зателефонувати нам, проконсультуємо. Щоб не відправили заборонені солодощі, які працівники колонії людині не передадуть, а з’їдять самі.  

Третій варіант - написати листа. На сайті у розділі «Бранці Кремля» є адреси, де утримують кожного з політичних в'язнів. Лист - не менш значущий вклад, ніж гроші чи посилки. Звільнені політв'язні завжди говорять, що від листів сильно залежить ставлення до політв'язня з боку працівників колонії. Олег Сенцов днями про це говорив. Ті, кому не пишуть, частіше піддаються психологічному та фізичному тиску. Якщо адміністрація колонії спостерігає певну активність та увагу до політв'язня, вони до них не чіпляються, як правило. Це питання безпеки. 

"Людям потрібна системна допомога та довгострокова терапія принаймні перший рік після звільнення" - Котелянець / фото УНІАН

Торік «Об'єднання родичів політв'язнів» скаржилося на бутафорський характер комунікації з Офісом президента, брак конструктивних відповідей. Щось змінилося?

На сьогодні системної комунікації так і нема. Влітку минулого року на засідання робочої групи при Офісі президента з питань полонених, політв'язнів та  зниклих безвісти (наша організація входить в робочу групу) прийшов чомусь пан Подоляк (радник керівника ОП, - УНІАН). Ані він, ані деякі інші представники держустанов не очікували стільки проблем та запитань, виглядали розгубленими. Іноді агресивно реагували на коментарі родичів та не були готові відповідати, чи тривають  перемовини, чому родичів політв'язнів не інформують, чому законопроект про соціальну та правову підтримку полонених та політв'язнів не винесено в парламент. 

Певно, тема настільки їх злякала, що вирішили до неї не повертатися та «згорнути лавочку» щодо діяльності цієї робочої групи при Офісі президента. Я це пов'язую не з особистою позицією президента, а зі спроможністю чи неспроможністю відповідальних людей в ОП, яким було доручено вести цю тему.

Сподіваюся, цього року контакт налагодиться. Річниця окупації Криму та «Кримська платформа», створена для об’єднання світу навколо питання деокупації, можуть дати новий поштовх співпраці ОП та державних установ з неурядовим сектором. Зокрема навколо адвокаційної роботи для посилення міжнародного тиску на Росію з вимогами звільнити наших  людей. 

Поясніть нашим читачам загальну ситуацію зі згаданим вами законопроектом про соціальну та правову підтримку полонених. Там якась давня історія.

Так, ще кілька років тому були написані різні законопроекти про підтримку політичних в'язнів та полонених. Час та можливості ухвалити закон були, реальні сподівання ми покладали на Ірину Геращенко, яка особисто це вела та була віце-спікером Верховної Ради. Коли Володимир Зеленський став президентом, він зустрівся з нашим Об'єднанням та зазначив пріоритетність цього питання. Сказав, що може внести законопроект як президентський (відповідно за процедурою - прискорити його розгляд). Нам залишалося розробити цей документ. 

Новий законопроект був розроблений на основі минулих із залученням багатьох громадських організацій і ключових міністерств. Його презентували 9 листопада 2019 року разом з тоді ще Міністерством ветеранів та реінтеграції окупованих територій та відправили в Офіс президента. Відтоді законопроект в ОП на експертизі. Що це за експертиза та чому така довга? - Незрозуміло. 

Навесні 2020 року законопроект відправляли з Офісу президента в різні міністерства на погодження та офіційні висновки. Влітку документ повернувся до Офісу президента з коментарями та досі там лежить. Ми не знаємо його долю. 

Можу тільки сказати, що серед всіх органів влади головним та майже єдиним драйвером питання цього законопроекту є представництво президента України в Криму. Вони постійно наголошують, що питання треба пришвидшити, зв'язуються з колегами з ОП. Очевидно, їх бажання замало. Треба рішення на вищому рівні. 

За словами правозахисника, не менше 70% українських політв'язнів перехворіли, маючи симптоми ковіду / фото УНІАН

Ви раніше розповідали, що більшість з наших політв'язнів в Криму та Росії перехворіли на COVID-19, не отримавши медичної допомоги. Нагадайте читачам, в яких реаліях перебувають люди. Наразі маємо вже 109 політв’язнів в Росії та Криму. 

Маємо відомості, що не менше 70% українських політв'язнів перехворіли, маючи симптоми ковіду. Не знаємо, чи точно це був ковід, бо тестування не проводилося. 

Це зараз найактуальніша та болюча проблема. Коли тільки стикнулися з викликом минулого року, не знали, що робити. Очевидно, якщо цей вірус просто потрапить у колонію, перехворіють всі. А медичну допомогу ніхто надавати не буде. Тому намагалися в посилки політв’язням класти імбир, часник, лимони. Щоб принаймні імунітет у наших людей був міцнішим. 

Треба розуміти, коли з'являються симптоми, людей просто ізолюють. Звозять хворих або тих, у кого є підозра, в одну камеру без лікування. Слава Богу, серед наших політичних в'язнів смертельних випадків не було. Але вони перебували в спільних камерах з тими, хто хворів і помер.

Звичайно, пандемія суттєво обмежила можливості відвідувати політичних в'язнів. Контакту немає, блокують можливість спілкуватися з родичами телефоном (навіть, якщо він є в колонії). 

Інший виклик для політв'язнів - умови, постійний психологічний тиск. Погіршення умов перебування просто заради розваги працівників колонії. Безпідставні санкції, відправлення у ШІЗО. Заборона отримувати посилки. Всім цим сильно зловживають. 

Ще хотів би звернути увагу на реалії життя частини політичних в'язнів, звільнених не в рамках обміну, а тому, що строк ув'язнення завершився. Про цих людей мало знають, їх не показували на телебаченні. Але через відсутність згаданого закону про соціальну та правову підтримку, вони не можуть лікуватися, відновити ресурс, влаштуватися на роботу. Таких випадків багато. 

Людям потрібна системна допомога та довгострокова терапія принаймні перший рік після звільнення. Їм потрібна можливість оговтатися. На жаль, нині держава не здійснює такого піклування про своїх громадян, які звільнилися після ув'язнення за політичними мотивами. По суті, після звільнення держава припиняє якусь участь в житті цих людей. 

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова мала б приділяти увагу цьому питанню?

Людмила Денисова доволі активно працює у напрямку політв'язнів. Це один з її пріоритетів. Але щоб цим питанням займатися, потрібні інструменти. 

Думаю, якби питання законодавчо врегулювали, Людмила Денисова могла б стати запобіжником від невиконання закону. Вона могла б підключатися в питаннях забезпечення прав, якби хтось відмовлявся виконувати закон або державні органи блокували б його виконання. А так поки що це робить лише неурядовий сектор, який має більше можливостей через гнучкість, але мало ресурсів. В цьому головна проблема. 

"Родичі рідко беруть участь у судових засіданнях, переважно це роблять адвокати" - Котелянець / фото УНІАН

Читала, що так звані судові засідання на окупованому Донбасі проходять в закритому режимі. Вже довгий час на них не можуть потрапити навіть представники міжнародних організацій, про родичів полонених мова просто не йде. Що можете сказати про доступ родичів політв'язнів на судові засідання в Росії та Криму? 

Більшість з понад ста ув’язнених політв'язнів - кримські татари. Деколи родичам вдавалося потрапити на судові засідання, але за останні півтора року ситуація погіршилася. Нещодавно російські правоохоронні органи за надуманими причинами зупинили по дорозі в Ростов родичів політв'язня, якого там судять у справі Хізб ут-Тахрір. Зупинили та далі не пустили. 

Все-таки родичі рідко беруть участь у судових засіданнях, переважно це роблять адвокати. Вони принаймні можуть працювати в Криму та Росії, на відміну від Донбасу. Там адвокати майже не працюють, адже закони там не діють, лише бандитизм.

Зверну увагу читачів, що в політичній справі адвокат важливий не тільки з точки зору правового захисту (в таких справах точно не буде виправдального вироку). Найголовніше, що адвокат може мати контакт з політичним в'язнем. Він може фіксувати порушення в судах, може поговорити з засудженим, скласти скаргу в Європейський суд з прав людини. Може відстежувати, де знаходиться людина. Адже після засудження «етапи» іноді проходять протягом трьох місяців. Людину возять по Росії, а родичі гадки не мають, де вона. 

Також справедливо буде відмітити, що така можливість є у деяких консулів України в Російській Федерації. Найзапекліший консул, який вболіває за долю політв'язнів - Генеральний консул України в Ростові-на-Дону Тарас Малишевський. Він їздить в колонії до політв'язнів, підтримує психологічно, інформує про боротьбу України за них. Це вже не робота, а місія.

Ірина Петренко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies