Неопалимі: як повернути якість життя після опіків і поранень через війну

Війна для багатьох українців залишить фізичний слід у вигляді рубців та шрамів після опіків та поранень. УНІАН дізнавався, як можна допомогти таким людям поліпшити самопочуття, відновитися і повернутись до нормального життя, та що роблять для цього в Україні.

Складний шлях до зцілення

Тетяна, 46-річна жителька Чернігова, отримала опіки 30% тіла на роботі – нещасний випадок.

Торік влітку, проводячи експертне дослідження підприємства, яке зазнало збитків під час бойових дій на Чернігівщині, вона отримала ураження електричним струмом, коли наблизилася сфотографувати пошкоджений трансформатор та потрапила в електричну дугу. Тиждень за життя Тетяни лікарі боролися в реанімації обласної лікарні. Ще три місяці вона лікувалася в опіковому відділенні, потім – у Києві. Чоловік та її родина доклали багато зусиль для відновлення жінки. Перші місяці навіть годували, бо самостійно нічого не могла робити.

Вона вважає, що рівень надання медичної допомоги з цього профілю у Чернігові варто підвищувати.

"Я розумію, що й відділення невелике, і досвіду з тяжкими опіками не так багато, але…", - розмірковує чернігівка.

Наприклад, за її словами, перевʼязки опіковим хворим там чомусь роблять без анестезії. У столичній лікарні їх проводили зі знеболенням.

Протягом восьми місяців лікарі провели Тетяні пʼять операцій з пересадки шкіри, оскільки серйозних уражень зазнали шия, грудна клітина, руки.

"У лікарні все, що потрібне для порятунку пацієнта – безкоштовно, але для подальшого відновлення потрібні кошти", - говорить жінка.

До того ж складно знайти кваліфікованих спеціалістів, які можуть результативно розв’язати проблему.

"Тоді приходить усвідомлення безпорадності, відчуття, що твоя біда стосується лише тебе і твоїх рідних", - наголошує вона.

Після повернення додому Тетяна зіткнулася з новою проблемою – рубцями. Вони боліли, тягнули, щеміли. Руки не слухалися, жінка навіть не могла самостійно відчинити чи зачинити двері квартири.

На звернення про полегшення життя і лікарі, і косметологи у Чернігові говорили, що не знають, як допомогти. Тільки в Житомирі лікарка Оксана Блищук порадила звернутися до проєкту "Неопалимі". До цього Тетяна чула про нього по телебаченню, але тоді подумала, що є пацієнти, яким допомога потрібніша.

Понад пів року жителька Чернігова щомісяця відвідує клініку, де їй роблять процедури, інʼєкції. Потім змащує шкіру спеціальними кремами. Все в рамках проєкту жінка отримує безкоштовно, хоча комерційна вартість курсу лікування висока.

"Як довго триватиме лікування, складно сказати, бо для відновлення потрібен час. Ймовірно, одним роком не завершиться. Але для мене важливішим є покращення якості мого життя, аніж естетична складова, хоча і це для жінки має значення. Я розумію, що після таких серйозних травм не зможу повернутися до того, як було, але стан має покращитися", - ділиться Тетяна.

Ще одним викликом після тяжких опіків для неї став психологічний барʼєр. Після пережитого вона не хотіла ні з ким спілкуватися, виходити на роботу. Однак чоловік Тетяни суворо наполіг на необхідності повернутися в колектив. Сам він з перших днів повномасштабного вторгнення захищає Україну.

"Я серйозно переосмислила своє життя вперше після вторгнення, коли залишалася в Чернігові під час облоги. Вдруге – після травмування. Прийшло розуміння, що найбільша цінність – моя сімʼя", - наголошує Тетяна.

На її думку, вже зараз потрібно дбати про травмованих – на рівні держави посилювати реабілітаційні відділення в лікарнях і психологічну підтримку постраждалих військових та цивільних.

Дороговартісне лікування

За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, серед травм, яких зазнають українці під час війни, непобутові ушкодження шкіри, як-от опіки та рубці, посідають значне місце. Такі пацієнти потребують комплексного лікування, яке включає, зокрема, корекцію та пластику тканин. Це важливо не тільки з естетичного боку та для самооцінки, але найперше для того, щоб відновити функцію ураженої частини тіла, щоб людина могла повернутися до повноцінного життя, не переживати через отримані ушкодження.

У світі естетична медицина є платною послугою і коштує вкрай дорого, тож доступна далеко не всім, хто її потребує. На сьогодні вартість лікування одного пацієнта може перевищувати пів мільйона гривень.

Благодійний проєкт "Неопалимі", який реалізується у співпраці з МОЗ, функціонує понад рік саме для допомоги такого роду постраждалим. Він надає військовим, волонтерам, цивільним та дітям, які отримали опіки і рубці внаслідок війни, комплексне безоплатне лікування. Команда проєкту налагодила співпрацю з 25 клініками, де й відбувається сам процес.

Кількість процедур варіюється від ступеня тяжкості ушкоджень, але, в середньому, їх потрібно від 3 до 12-ти для досягнення позитивних результатів. При цьому вартість лише однієї процедури (без урахування медикаментів) становить близько 1000 доларів.

За словами керівника проєкту "Неопалимі" Максима Туркевича, загалом розрахувати вартість відновлення одного пацієнта дуже складно.

"Іноді травма виглядає страшно, особлива для не лікарів, але відновлення нескладне і не потребує багато часу, іноді – навпаки. Якщо у пацієнта, приміром, обпечені руки, спина – це дуже довгий процес зцілення і величезний обсяг роботи для лікаря", - підкреслює він.

У середньому, вартість лікування одного пацієнта може складати 12-18 тисяч доларів. Фінансування проєкту здійснюється через донорів, а саме – приватний бізнес. Державні кошти він не отримує, так само не співпрацює із міжнародними інституціями і не має донатів від фізичних осіб.

Максим Туркевич зазначає, що наразі неможливо точно визначити кількість українців, які після завершення війни потребуватимуть лікування ран і рубців: "Досвід сучасних воєн, зокрема в Афганістані, Іраку, свідчить, що кількість таких пацієнтів рахується десятками тисяч, 90% з них мають мінно-вибухові травми. Крім цього, кожен другий поранений із ампутаціями має рубці. А ще ті, хто зазнав катувань. Тому можна прогнозувати, що потреба в реабілітаційному відновленні після опіків і поранень в Україні буде значною".

Він переконаний, що держава вже зараз має активно включатися в реабілітацію, створювати необхідну інфраструктуру і переглядати пакети НСЗУ.

"Роль держави має бути відчутнішою, адже говоримо про завдання підтримати постраждалих від війни людей. Але поки вона повноцінно не включається, цю місію виконує громадський сектор", - каже Максим Туркевич.

Нові підходи у лікуванні ран та рубців

Батько Максима – професор дерматології, естетичний хірург Олександр Туркевич – курує у проєкті сферу надання медичної допомоги.

Він розповідає, що для відновлення пацієнтів вдалося залучити сучасні технології, а також розробити нові підходи у лікуванні ран і рубців. Зокрема, для полегшення станів чи виправлення наслідків ушкоджень використовуються препарати на основі полінуклеотидів, європейського та південнокорейського виробництва, що мають хороший регенераційний ефект. Завдяки їм виходить помʼякшити загрубілі рубці. Також використовується новітня лазерна апаратура.

За словами пана Олександра, більшість клінік, які беруть участь у проєкті, розташовані в Україні. Їхній відбір здійснено на підставі обладнання, що використовується, та кваліфікації лікарів. Також обрано клініки в Польщі та Молдові - для того, аби українці, які виїхали за кордон, також мали доступ до зовнішньої реабілітації.

Після звернення до проєкту, пацієнта скеровують на консультацію в клініку, яка найкраще підходить до його вимог. Там лікар оцінює, як відбувається загоєння ран і розробляє курс відновлення. Іноді доводиться зачекати, адже лікування рубців можна розпочинати не раніше, аніж за 3-4 місяці після поранення чи травмування.

Олександр Туркевич додає, що на сьогодні команда "Неопалимих" залучила до діяльності медичних амбасадорів, у тому числі відомих за кордоном лікарів.

"Проведена велика колективна робота, за підсумками якої розроблено унікальний протокол лікування деформаційних травм, отриманих внаслідок війни. Українські медики матимуть найбільший досвід у цій сфері", - каже професор.

Олександр Туркевич переконаний, що напрацювання українських фахівців медичної галузі згодом будуть використовувати в усьому світі. Зараз, за його словами, йдеться про кейсове дослідження, яке стосується відносно невеликої кількості пацієнтів.

"Це субʼєктивний досвід: як лікували, що спрацювало. Але з часом це дослідження з кейсового перейде у статистичне, коли ефективно будуть відновлені сотні пацієнтів. Коли буде пройдено шлях, умовно від точки А до точки Б, коли будуть зроблені висновки, і лікарі матимуть позитивні результати. Це питання часу. Лікарі в проєкті розробляють найінноваційніший у світі посткомбатантний деформаційний протокол", - підкреслює він.

За його інформацією, на сьогодні через проєкт пройшли або проходять понад 150 пацієнтів. Лікування посттравматичних рубців довготривале – за 2-3 тижні відновитися не вийде. Іноді для цього потрібні місяці, часом – понад рік.

"Це не класична хірургія, це поступова довготривала робота. У цьому проєкті ми розвиваємо естетичну медицину, доводимо, що це не тільки губи і ботокс, а значно більше напрямів, у тому числі й реабілітація людей з травмами, опіками, пораненнями", - наголошує Олександр Туркевич.

Багатьох своїх пацієнтів лікар добре памʼятає, адже їхні історії - свідчення військових злочинів російської армії проти українців. Це, приміром, історія Наталії з Маріуполя, до якої в будинок прилетіла ракета, Артема із Києва, який потрапив під обстріл біля ТРЦ "Ретровіль", та пацієнт з випаленою свастикою на лобі після полону…

Водночас він вказує, що відновлення фізичних травм впливає і на психологічний стан пацієнтів. Чим ефективнішим є відновлення, тим швидше покращується настрій і загальне самопочуття людини.

Важливість постійної психологічної підтримки

Військовий психолог, ветеран АТО Андрій Козінчук зазначає, що соматичні травми обов’язково впливають на психіку людини. Тому після травматичного досвіду варто працювати над відновленням і супроводжувати це психологічною підтримкою.

"Для військових чи цивільних, які пережили травми, допомога має бути комплексною. Людина пережила операцію, лікується в лікарні, виписується додому, проходить реабілітацію – на кожному з цих етапів їй має бути забезпечений психологічний супровід або допомога соціального працівника. Має працювати мультидисциплінарна команда – це золотий стандарт допомоги", - наголошує фахівець.

Він зазначає, що люди, які пережили травмування, можуть замикатися у собі, обмежувати коло спілкування, уникати виходу в люди.

"Їм може видаватися, що суспільство ніби засуджує їх: якщо ти не такий, як всі – сиди вдома. У США чи інших країнах на вулицях, у громадських місцях можна побачити значно більше людей із інвалідністю, аніж в Україні. Це через те, що ці люди за кордоном відчувають себе рівноправними членами суспільства, і для них створені необхідні умови. Нам потрібно рухатися до таких же стандартів", - вважає Козінчук.

Психолог зазначає, що робота з пацієнтом після травмування починається з пропрацювання фобій, які в кожного свої – після опіків людина боїться вогню, після підриву на міні – ходити по траві, і так далі.

За його словами, важливо розв’язати внутрішні проблеми, підвести до усвідомлення, що людина може функціонувати у цьому світі. Далі пропрацьовуються корисні звички, які плавно повертають до соціуму.

"Ми знаємо, що немає стандартів краси, навіть людина з ампутацією є гарною. Є питання психологічного прийняття свого тіла", - підкреслив Козінчук.

А завдання суспільства – зробити все, аби такі люди почувалися комфортно, а не ізольовано.  

Ірина Синельник

УНІАН в Google News