Поради батькам від батьків. Як не з’їхати з глузду з дітьми на карантині

УНІАН запитав у батьків школярів - з різних міст та різних професій, які лайфхаки допомагають їм поєднувати на карантині власну роботу, дистанційне навчання дитини, родинне дозвілля та не з’їхати з глузду.

Майже всім українцям, хто має дітей шкільного віку і працює, карантин дається важко. «У мене один коментар - це п**дєц», - озвучує те, про що думають тисячі українців, батько двох синів, український письменник Артем Чапай. Чоловік запевняє кореспондента УНІАН, що не матиме часу дати розгорнутий коментар: «Часу поїсти не знаходжу. Зуми вимотують до обіду, а потім ще терпіти… Після кінця робочого дня – домашка…».

"Дистанціонне навчання – знущання з дітей та батьків"

Приблизно за таким карантинним «сценарієм» вимушені жити зараз й інші українці. У «батьківських групах» у соцмережах, де УНІАН шукав охочих розповісти про свій досвід, дистанційне навчання називають не інакше, як «знущанням з дітей та батьків». Киянка Тетяна через закриття шкіл вимушена працювати з дому. Бо чоловік не зміг би працювати віддалено, а бабусь-дідусів посидіти з дитиною 1 класу родина не має.

Жінка працює в державному секторі. Офіційно її робочий день триває з дев’ятої до шостої. Але насправді майже завжди відтерміновується на вечірній час - після 18:00. Тетяна зізнається: навантаження на карантині для неї стало шаленим. Серед робочого дня вона відривається, щоб допомогти дитині з уроками,  бо не всі завдання першокласник може зробити самостійно. Плюс, через брак фахового пояснення, дитина вже має прогалини у знаннях.

«Не проти, якби навчання продовжили влітку хоча б на два тижні, щоб дитина наздогнала прогалини. А я сама дуже чекаю на відкриття шкіл», - зазначає жінка.

Навіщо опановувати вміння адаптуватися

Дехто справляється краще, дехто – гірше. А хтось за рік обмежень вже так втягнувся, що має кілька порад для «друзів по нещастю».

Лідер гурту «Без обмежень» переконаний: необхідно з розумінням ставитися до ситуації, що склалася. «Бо важко всім: батькам, вчителям і особливо дітям.  Це для молодшого сина Лук’яна нічого не змінилося, бо йому три роки.  А для нашої Насті, школярки 6 класу, змінилося кардинально все. Необхідно було опановувати нові навички, прилаштовуватися до розкладу», - розповідає співак.

Сергій Танчинець вважає, що головним в карантинному навчанні є своєчасна допомога дитині / Фото: UNIAN

За його словами, на щастя, донька вже самостійна і не потребує тотального контролю з боку батьків: «Головне розбудити вчасно та перевірити, щоб був інтернет. Звичайно, якщо є питання, ми обов’язково допомагаємо та заохочуємо за старання».   

Мама двох дітей, «зірковий» фітнес-тренер Марина Боржемська переконана: найголовніше – це організація та вміння адаптуватися до будь-яких ситуацій. Вона розповідає:

«Потрібно заздалегідь складати план, щоб все об’єднувати. Наприклад, коли мені потрібно їхати на зйомки, можу завезти дітей до батьків. Вони мене завжди підтримують. Важливо не боятися підключати старших дітей, якщо вони є, щоб допомагали з молодшими», -

Її старший син Роберт розбирається в новітніх технологіях, користується інтернетом, зібраний та самостійний. А доньку Олівію потрібно в цьому плані контролювати, тому Роберт їй допомагає. «Дистанційне навчання вчить ще більше цінувати вчителів та школи. Оскільки кожній дитині потрібна окрема платформа, комп’ютер. Моя робота також залежить від інтернету. Тож все організувати допомагає лише планування. Кожен з нас розуміє, що несе відповідальність за свій шматок роботи», - підкреслює Боржемська.

Фітнес-тренер Марина Боржемська для того, щоб встигати робити всі справи, заздалегідь складає план для себе і дітей / Фото: UNIAN

HR-фахівець та психолог з Києва Анастасія Березюк через пандемію та дистанційне навчання сина взагалі змінила кар’єру. До торішнього локдауну жінка працювала в офісі. На початку карантину компанія відправила працівників на віддалену роботу, але через кілька тижнів зобов’язала повернутися до офісів. «Компанія сплачувала таксі, але мені не було з ким залишити дитину, тоді школяра 1 класу. Тому звільнилася та почала шукати іншу роботу, щоб мати змогу працювати з дому», - розповідає Анастасія.

Попри це, про свій батьківський досвід «виживання» в карантинних умовах жінка відгукується позитивно та наводить лайфхаки, які їй допомагають.

Що робити, щоб мати більше часу на дозвілля?

Коли дитину перевели на дистанційне навчання, то доступні в родині гаджети – ноутбук і телефон – мама і син ділили між собою. Поки тривав урок і син навчався на ноутбуці, Анастасія працювала через телефон. У перервах між уроками – сідала за комп’ютер. Перший лайфхак для працюючих батьків від Анастасії Березюк - змістити графік.

Наприклад, у неї син навчається з дев’ятої ранку до першої дня. Тому свій робочий день Березюк розпочинає о 13:00, працює до восьмої вечора: «Якщо він на уроці, мені не треба нічого контролювати, спокійно з телефону проводжу співбесіди тощо».

Коли є термінова робота, зайву годину працює з сьомої ранку до початку занять сина. Контроль за його домашніми завданнями багато часу не займає: «Коли вчимося в школі, дитина робить їх на «продльонці» за 30 хвилин. Я можу перевірити за п'ять хвилин. На дистанційному навчанні вчителька задає додому тільки вчити вірші, читати та малювати. Письмові завдання робить з ними в зумі». Анастасія з подякою відгукується про вчительку, з якою, завдяки прогресивності педагога, не було зайвих складнощів ні у батьків, ні у школярів: «Багато історій, коли викладачі «забили», нічого не перевіряють у дітей. Наша вчителька не з таких. Викладачам, як вона, на віддаленій роботі набагато гірше, ніж батькам».

Другий лайфхак з досвіду жінки - більше замовляти готової їжі, щоб менше готувати.  

«А коли готуєте, то робіть це разом з дитиною. Ми з сином почали разом готувати, бо дитині було сумно сидіти під час локдауну в чотирьох стінах», - розповідає вона.

Коли минулого року через місяць дистанційного навчання дитина втомилася сидіти в зумі та плакала: «Мамо, не можу витримати цей шум», - Березюк попросила викладачку написати їм завдання на тиждень наперед. Потім разом із сином за день все переробили: «Виконане сфотографувала та відправила вчительці, а ми на тиждень поїхали за місто».

Cпілкування з дитиною в моменті може бути дуже важливим і зайняти більше часу, ніж передбачалося / Фото: ua.depositphotos.com

Восени минулого року у їхній школі захворіли на COVID-19 кухарі, тому дітей знову відправили на віддалене навчання. «Спокійно це пережили. Все було налагоджено і Google-class, і зум. Дитина вже сама сказала, що тиждень навчається у зумі, а тиждень робить уроки самостійно», - пригадує Березюк.

В питанні організації дозвілля для дитини Анастасія також має свої методи. Коли у сина легкі уроки, писала вчительці, мовляв, зробимо завдання самостійно. Натомість йшли розважатися, пам’ятаючи про карантинні обмеження: «В середу о 9-й ранку відвідувачів майже немає в зоопарку – йшли туди. Або в понеділок о 10-й ранку на космічну виставу. Також нікого більше немає, екскурсовод займалася тільки моєю дитиною, а я працювала на телефоні. На ранньому сеансі в кінотеатрі у будній день також нікого немає…».

Анастасія зауважує, що за цей рік провели з дитиною більше спільного часу, ніж коли він ходив до школи. Емоційно це непросто, але вони стали набагато ближчими: «Син перейняв мої звички, слова. Стало нормою їсти та чистити зуби разом, наш графік став спокійнішим».

Нестабільність як норма життя

Мешканка Броварів (Київська область) композитор Анастасія Комлікова – мама школярки 2 класу – теж поділилася з УНІАН кількома лайфхаками, які дозволяють поєднувати дистанційне навчання у загальноосвітній, музичній школах та хореографічному гуртку.

Жінка працює дистанційно та переконана, що усі робочі процеси треба розбивати на найменші часові сегменти:

«Таким чином контроль над дитиною не завадить роботі та не буде психологічного відчуття, що тебе постійно переривають. Сегменти мають приблизно відповідати тривалості онлайн-занять».

По-друге, Анастасія закликає не нервувати, якщо розклад і усі справи йдуть шкереберть. «Як кажуть, нині нестабільність - це норма життя. Приймати це як аксіому. Допомагає», - відзначає Комлікова.

По-третє, варто враховувати, що спілкування з дитиною в моменті може бути дуже важливим і зайняти більше часу, ніж передбачалося. «Тому обережно ставитися до термінів роботи і, в ідеалі, мати деякий «запасний» час на усякі доопрацювання», - додає Анастасія.

Мешканка Кривого Рогу Олена Тимоніна має сина, учня 3 класу. Жінка працює конструкторкою меблів. На початку локдауну минулого року якийсь час працювала віддалено, але незабаром керівництво повернуло працівників на підприємство. Син Олени не був готовий самостійно навчатися дистанційно, тому Тимоніна була змушена шукати іншу роботу. 

Цього навчального року Олена працює так само не вдома, тому винесла для себе і сина головний лайфхак - розмежовувати справи за важливістю. Наприклад, хлопчик робить уроки, які йому цікаві та подобаються. Олена допомагає розібратися в темі, якщо бачить, що син не розібрався. Але жінка може не перевіряти його домашні завдання, а відразу відправити вчителю. «Ми з ним визначилися, що математика і письмо мають бути зроблені. Решта - на його розсуд. Дозволяю не робити уроки типу «Я досліджую світ», музики чи читання. Між іншим, щодо читання - він прочитав із підручника всі твори, які сподобалися», - розповідає Тимоніна.

«Така я мама. Мені важливіше, щоб дитина мені не брехала, і щоб відповідальність, покладена на нього, була йому по силах», - додає вона.

На думку Олени, сину комфортно навчатися дистанційно. В школі вчитель може занадто напосідати через акуратність, «не виходь за поля, три клітинки вниз» тощо. А зараз дитина не читає таких коментарів вчителя і відчуває себе впевненіше.

В родині психолога та тренера з Вінниці Віталія Бєлова так само прагнуть не навантажувати дитину 6-класника. Тому менше звертають увагу на успішність з тих предметів, які родина вважає менш важливими.

Батькам важливо налаштувати режим дітей - від навчання до часа користування гаджетами / Фото: ua.depositphotos.com

Віталій розповідає, що час від часу слідкує за онлайн уроками дитини. Може просто посидіти у кімнаті, коли вчитель веде урок. Або детально працювати по предметах, в яких сам розуміється. Наприклад, кілька параграфів з географії для 6 класу вивчали з дитиною через Google maps. «Зазвичай у школі вчаться по підручниках, ігноруючи сучасні інструменти. А Google maps одночасно пояснює географію і корисний в житті», - пояснює Бєлов.

Чоловік зауважує, що дистанційне навчання дитини мало заважає йому працювати, бо карантин не суттєво змінив робочий розклад. Натомість родина отримала можливість проводити з дітьми більше часу на дозвіллі, разом займатися спортом. «Спільна діяльність згуртовує родину. Наприклад, я ходжу з дитиною на спільні тренування з бойових мистецтв. Є можливість спілкуватись, іноді підказувати якісь нюанси техніки», - розповідає Бєлов.

Приватні школи полегшують життя

Співзасновниця мережі шкіл англійської мови Green Forest та засновниця бренду креативних подарунків Gifty Світлана Грибенюк (мама п’ятьох дітей від 2 до 14 років) також наводить плюси дистанційного навчання для себе і дітей: «Можна довше поспати, сидіти на уроці в пледі та попивати чайок зі смаколиками, відключити камеру і при цьому бути в темі».

Перший карантин минулого року жінці давався набагато важче. Потрібно було за кілька днів переналаштувати дітей, свої проекти та працівників, і, найголовніше - самих себе. «Важко було обходитись без няні, поєднувати робочі задачі з домашніми. Важко було розриватися між 2-х річним малюком і «зумколами».  Якщо чесно, була певна депресія, особливо коли в бізнесі все почало йти на спад», - згадує Світлана.

Нині Світланині діти звикли, що є час, коли мама зайнята роботою і її не можна смикати. Домашні справи ділять з чоловіком навпіл, старші діти допомагають. Крім того, в цей квітневий карантин родині також допомагає няня.

«Важливо налаштувати режим, графік: навчання, заняття спортом, вільний час, обмежити користування гаджетами, організувати прогулянки та донести до дітей, що важливо поважати час і простір інших членів сім‘ї», - підкреслює Грибенюк.

Так чи інакше, дистанційне навчання скоротило її робочий графік. Вдень виходить десь 5-6 годин присвятити роботі. Що не встигла, допрацьовує ночами. «Інші працівники кажуть, що вдома більше встигають, але я не вірю в це, особливо, якщо вдома діти. Ти не можеш від них відгородитись на цілий день», - зауважує вона.

Родина Грибенюк живе в Києві. Світлана визнає: пощастило, що діти навчаються в приватних школах. У них не був пропущений жоден урок і навіть більшість гуртків працюють онлайн: шахи, хореографія, програмування, весела наука. «Мені подобається, що в школах запроваджені заняття, на яких діти можуть просто розповісти про свої вихідні – де були, що робили, поділитись емоціями поза шкільної програми», - додає вона.

IT-фахівець Надія Храновська радить зайнятим батькам, за можливості, обирати онлайн школу, в якій дитина буде справлятися з усім самостійно: «Там мають бути живі уроки, тьютор, модульна система навчання, великий акцент на соціалізацію та повний день».

Навчання онлайн - шанс для батьків проводити більше часу зі своїми дітьми, кажуть психологи / Фото: УНІАН, Олександр Синиця

В сім’я Храновської про таку школу для своєї школярки 4 класу задумалася восени 2020 року, коли знову почав маячити привид карантинів. «Щоб не повторити жах минулої весни, коли мені доводилось працювати вдома та бути для моєї Влади мамою, педагогом, менеджером та тьютором одночасно», - пояснює Надія.

Разом з чоловіком вони працюють в IT-сфері. Проживають у Києві. А їх донька тепер навчається в онлайн-школі, в якій навчальний день починається разом з робочим днем Надії. «Розходимось кімнатами та кожен вмикає свій ноутбук. Я навіть перекладаю на школу деякі «мамські» обов'язки – ранкову руханку дитина вже робить в онлайн-школі. А у мене лишається більше часу на роботу та домашні справи», - додає Храновська.

***

Карантинні часи всі переживають по-різному. Але для працюючих батьків з дітьми шкільного віку – це особливий виклик. Адже люди вимушені поєднувати свою роботу, слідкувати за дистанційним навчанням дитини та ще й вигадувати варіанти родинного дозвілля, щоб відтягнути дитя від комп’ютера. Одним це дається простіше, бо мають підтримку родичів чи можуть винайняти няню, інші - шалено мріють про повернення дитини до школи. Кожна історія індивідуальна, але їх всі мало б об’єднати одне – піклування про себе. Мами й тата школярів з різних міст України не мають бути занадто вибагливими до дітей і до себе. Давайте собі час, користуйтеся перевіреними лайфхаками та бережіть психологічне здоров’я своє та своїх дітей.

УНІАН в Google News