Толока Repair together: УНІАН побачив, як поціновувачі рейву відбудовують села
17:29, 26.09.2023
7 хв.
Репортаж
Ще два роки тому поціновувачі сучасної музики тусувались в клубах і на вечірках, а зараз збираються на толоки, щоб відбудовувати українські села. УНІАН побачив усе на власні очі, взявши участь у толоці Repair together на Чернігівщині.
Села Іванівка, Лукашівка та Бакланова Муравійка Чернігівської області не так медійно відомі, як сумнозвісне Ягідне. Але вони зовсім поруч - розташовані трохи східніше. Усі населені пункти в окрузі сильно постраждали від злочинних дій російських окупаційних військ. І, попри те, що були звільнені від окупантів навесні 2022 року, відбудова триває й досі.
Напевно, багато хто свого часу бачив відео, на яких волонтери під електронну музику розбирають завали на місці зруйнованих росіянами будинків. Так само хтось мав чути і про Repair together – волонтерську спільноту, одну з ініціативних груп, які налагодили роботу з відновлення знищених осель українців. Такі рейв-толоки стали, по суті, їхньою візитівкою.
23-24 вересня відбулася Толока 39. Цими днями волонтерське ком’юніті прибирало, розчищало та будувало саме на Чернігівщині. На допомогу приїхали понад 100 молодих осіб з різних міст України. Але участь у відбудові беруть не лише українці, а й іноземці. Адже Repair together – це не лише толоки, але й ІНБУТ – інтернаціональний будівельний табір. До нього, зокрема, входить виконроб Оуен з Ірландії.
За прикладом друзів, які вже брали та беруть участь у толоках та будівництві, зареєструвалася на дводенну толоку і кореспондентка УНІАН. Обрала для себе роботу з розбору завалів. Хоча також можна було доєднатися до будівництва будинків, або ж окремого, жіночого, будівництва – "Великого дівництва".
Чому я не обрала будівництво? Напевно, не була впевнена у своїх будівельних спроможностях. Було легке відчуття синдрому самозванця. Гірше за це було хіба тоді, коли ми з подругою, навіть не айтішниці, поїхали колись штурмувати міжнародну конференцію з розробки комп'ютерних ігор. Але, забігаючи наперед, хочу зазначити: після цих вихідних я зрозуміла, що немає нічого неможливого…
Оскільки роботи відбуваються різні і відразу на декількох майданчиках, хоч я й обрала спершу умовний "розбір завалів", із запропонованих для мене опцій я взяла на себе обробку деревини (шліфування та фарбування). Потім ця деревина використовуватиметься у зведенні будинків. Так я потрапила до команди "Багряних".
Як взагалі усе відбувається? В суботу, після організованого автобусами та машинами кількагодинного ранкового переїзду з Києва до табору в Лукашівці, усі волонтери майже відразу були розподілені на свої ділянки і взялися за роботу. Локація, яка дісталась моїй команді, розташовувалася на фермі у цьому ж селі, поруч з корівником. Нам видали рукавички і ми взялися за зачистку дощок. Звісно ж, під музику. Власне, вчені кажуть, що музика знижує рівень болю. Під музику радять займатися спортом, та й робота під неї йде простіше й ритмічніше.
Толока Repair together на Чернігівщині
Попри те, що, радше за все, у більшості з групи у тридцять осіб це був перший досвід роботи з деревом, як я вже казала, нічого неможливого немає. Всі чудово впоралися зі своїм завданням на день: одні сортували й зачищали, інші – фарбували та складали дошки, а дехто встиг спробувати кожну з цих справ.
В перерві нашого робочого дня, який тривав до 18:00, команду смачно погодували гречкою та салатом (з урахуванням смаків вегетаріанців). Крім того, приємним бонусом в перерві для нас стало споглядання того, як обідають корови. А ще - імпровізований десерт – яблука з дерев у саду на території ферми.
Оскільки на територію табору нас віз автобус, то я не встигла роздивитися ситуацію з руйнуваннями в селі. Але просто поруч з нашою локацією - фермою - стояла будівля, по даху, стінах та вікнах якої було видно, що там були прильоти.
Вже повертаючись до основного табору пішки, я побачила зруйновані будинки та церкву, у якої немає одного купола. І, звісно, розглядаючись по сторонах, відстала від толочан. Довелося запитати у місцевих, куди ж далі йти.
"Що вона кричить?", - перепитувала баба у діда, до якого я звернулася.
Я ще раз повторила, що відстала, і чи можуть вони підказати, де табір толочан. У відповідь дід дуже приязно взявся пояснювати, де, куди і скільки разів потрібно повернути, щоб дістатися потрібного місця. Навіть взявся проводжати. Відчувалося, що ставлення до толочан тут позитивне…
В таборі волонтери теж мали завдання. Треба було поставити намет та повечеряти. З наметом справа не забарилася. І, повечерявши дуже смачним супом, ми пішли дивитися інтерактивну культурну програму, під час якої наші телефони стали колонками та освітлювальними пристроями.
Толока Repair together на Чернігівщині
Це був цікавий та незвичний перформанс з живою електронною музикою. Для її створення навіть використовувалася тенісна ракетка. Особисто мені і все це дійство, і музика нагадали про химерний психоделічний фільм зі Скарлетт Йоганссон "Опинись у моїй шкірі". А далі був виступ діджеїв.
Усе це важко уявити, але варто спробувати. Бо, ще раз зауважу, дійство відбувалося у фермерському ангарі, серед мішків з картоплею. Тобто антураж дуже прикольний і, власне, відповідає сільському. Йти до ангара треба було десь 20 хвилин, вже стемніло, адже сонце тепер сідає рано, і дорогою я зловила себе на думці, що перебуваю неначе у 90-х у Британії, причому, йду на заборонений тоді рейв…
До речі, танці допомогли забути про біль в руках після цілого дня роботи з деревом. А бонусом вечора стало всіяне зірками небо, якому не заважали вогні великого міста.
На другий день "Багряні" знову поїхали на свою локацію, аби закінчити з деревиною, але впоралися ми раніше, ніж мали, тож нас перекинули на допомогу "Волошковим", які в іншому селі, Іванівці, готували локацію для зведення будинку.
Там наші команди волонтерів стали "Багряно-Волошковими", і вже разом копали периметр для фундаменту майбутнього будинку. Всі поріднилися з лопатами та ломами, і під музику лупали сю скалу майже в буквальному сенсі. Подекуди в землі нам зустрічалося щось схоже на якийсь старий фундамент та залишки арматури. Але це нікого не лякало й не зупиняло: всі толочани налаштовані на позитивний результат, і, знову повторюся, на толоці немає нічого неможливого.
Після "зміни" усі повернулися до табору, пообідали булгуром з салатом, а далі на нас чекав концерт гурту Nazva (ви маєте знати їх за "Сіґеле-міґеле"). На цей концерт прийшла й відома у спільноті Баба Надя – місцева жителька, яка потоваришувала з волонтерами. Вона щиро раділа та танцювала разом з усіма. І це було дуже щемко та неймовірно мило.
Толока Repair together на Чернігівщині
Але настав час повертатися до Києва. Дорогою толочани ще заїхали на озеро і покупалися, змивши з себе втому…
Добрі справи - це і є той наркотик, про який дійсно варто писати на стінах. Простягнути руку допомоги постраждалим та налагодити їхнє життя – хочеться повторити це знову. І, до речі, тепер особисто у мене вже не буде сумнівів "а, чи вмію я будувати?". Тож наступного разу можна буде спробувати себе і в цьому.
Таня Поляковська
