Вирватися з "братніх обіймів": шляхи виїзду з-під російської окупації

Терористам потрібні заручники. Саме такими заручниками для Росії є мешканці окупованих нею українських територій. Не виключено, що хтось за дев’ять років вже отримав "стокгольмський синдром", але більшість не сприймають окупацію. І якщо не чинять спротив, то намагаються будь-що виїхати "додому".

Матеріал підготовлено в рамках кампанії "Мости солідарності та відновлення: звільнені та прифронтові міста" за підтримки благодійної організації "Смарт Ангел".

Вже понад рік Російська Федерація на захоплених нею територіях України проводить примусову паспортизацію. УНІАН писав, як українці, тривалий час залишаючись в окупації, перебувають під постійним тиском: змушені коритися російським військовим, змушені використовувати російські рублі, змушені брати російські документи, щоб виживати…

Одна з відповідей на питання: "Навіщо примусово видавати російські паспорти?", дуже проста – мобілізація. Кілька тижнів тому росіяни оголосили про початок осіннього призову, який проводять, в тому числі, на тимчасово окупованих територіях.

Як повідомляють в Центрі національного спротиву, до кінця року росіяни планують набрати на війну 130 тисяч осіб. Частину з них – з-під власної окупації. При цьому, за даними Центру, мобілізацію на ТОТ особисто контролюватиме заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв, який у вересні відвідав окуповану Росією Донеччину.

До речі, син Дмитра Медведєва Ілля, за завданням путінської партії "Єдіная Росія", курував створення спеціального порталу "Я в Росії", через який для жителів окупованих території України мають оформлюватись російські паспорти. Насправді, на цьому окупаційному порталі збиратимуться всі відомості, пов’язані з примусовою паспортизацією. І про це у вересні, не криючись, заявив сам заступник голови російського Радбезу.

Також в Центрі національного спротиву повідомляють про зафіксовані випадки роздачі повісток співробіникам закладів освіти, які перебувають під контролем окупаційних адміністрацій.

"Зокрема, відомо про такі випадки на тимчасово окупованих територіях в Запорізькій області. В одній з захоплених шкіл повістки вчителям роздавала особисто "директор", яку призначили окупанти", - йдеться в повідомленні Центру.

За даними радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, відбувається й прихована мобілізація під виглядом призову.

"І в Маріуполі, і в Бердянську, і в частині окупованої Херсонщини процес набирає обертів, з Маріуполя вже відправили кількадесят юнаків", - зазначив він в ефірі одного з українських телеканалів.

При цьому він додав, що обіцянкам росіян про нібито незалучення призовників на фронт вірити не варто. Адже ще торік в таборах підготовки мобілізованих вже бачили призовників, які потрапляли в них… за контрактом.

"Схема проста. Повістка дорівнює контракт. Згоди не дуже питають", - зазначає Андрющенко.

Інформацію підтверджують і в ГУР Міноборони. Говорячи про мобілізацію в РФ в ефірі телемарафону "Єдині новини", представник ГУР МО Андрій Юсов зазначив: росіяни бояться мобілізації, "бояться, що їх забиратимуть з вулиці". Але "саме так зараз роблять на окупованих територіях України, зокрема на Донбасі".

В такій ситуації порятунок один – спробувати виїхати з-під окупації. Але й тут все непросто.

Річ у тім, що й без примусової мобілізації багато українців воліли би виїхати на підконтрольні Україні території. Однак, на жаль, чимдалі, тим важче це зробити. І не лише тому, що Сили оборони України поступово тіснять росіян з позицій, і скористатись знайомими "коридорами", які ще не так давно як-не-як працювали, без загрози життю вже не можна. А й тому, що випускати цивільних, які формально перетворились на заручників, росіяни не зацікавлені.

Наприклад, коли у травні російські окупанти організували так звану евакуацію для членів сімей працівників Запорізької АЕС з міста Енергодар, то самим співробітникам електростанції виїзд з міста було заборонено. Та й "евакуювали" родини заручників не далеко – до Бердянська і Кирилівки, на бази відпочинку та готелі. Лише декого вивезли до Ростовської області, але там розмістили… у наметових містечках.

За словами міського голови Мелітополя Івана Федорова, російські окупанти почали ускладнювати виїзд на підконтрольну Україні територію ще влітку. Зокрема, охочі втікати від "російських братів" проходили принизливі процедури на блокпостах, а моральні знущання часто-густо супроводжувались ще й грабунком. З вересня ситуація з поганої перетворилась на геть кепську.

Після того, як країни ЄС, що межують з Росією, одна за одною почали забороняти в’їзд авто з російськими номерами на свою територію, українців з тимчасово окупованих територій, які хочуть "на волю", росіяни зобов’язують отримувати російські номерні знаки на їх автівки.

"Тобто, раніше українці з-під окупації могли через тимчасово окупований Крим, через континентальну Росію, потрапити до країн Європейського союзу, і через них – в Україну. Зараз росіяни роблять все, щоб наші жителі отримували не лише російські паспорти, а й російські номери. Виїхати з окупації стає все складніше", - заявив він в ефірі телемарафону.

Разом з тим, шлях через територію Росії (і Білорусі) – іноді єдиний, яким можна скористатись, щоб утекти від "братніх обіймів", влаштованих РФ для українців на ТОТ.

Саме такий довгий і страшний переїзд довелося подолати кримській активістці, учасниці руху спротиву "Жовта стрічка" Віолетті Столяровій. Після викриття її діяльності з боку ФСБ (пані Віолетта розвішувала на деревах жовті та блакитні стрічки, малювала "Ї" на стінах будівель, чи писала "Слава Україні" там, де цей напис могли побачити), жінці довелося тікати з Севастополя. Не вдаючись у подробиці, вона розповідає, що повернутись в Україну їй пощастило "в районі Бєлгород – Суми". Перетинала кордон за українським паспортом, який змогла зберегти, попри дев’ять років російської окупації півострова.

Координатор руху "Жовта стрічка" на півдні Україні Іван розповідаючи УНІАН, як працює ця фактично партизанська мережа, зазначив, що такий шлях зараз є чи не єдиною можливістю виїхати для багатьох українців не лише з Криму, а й з тимчасово окупованих Донеччини, частин Херсонської чи Запорізької областей. Його слова його слова підтверджують волонтери БФ "Восток-SOS". Зокрема, координатор напрямку евакуації фонду Ярослав Корнієнко зазначає, що через пункт пропуску на Сумщині в Україну в’їжджають українці з окупованого Бердянська.

Своїми історіями українці, які долають цей шлях, діляться в різних закритих і відкритих групах в соцмережах. Адже це – досвід для інших, хто волів би скористатися шансом вирватись з окупації.

Наприклад, адміни телеграм-каналу "Как доехали" просять розповідати про те, яким перевізником скористалися люди, чи були з ними діти та тварини, які мали при собі документи, якою була перевірка на російському кордоні, чи перевіряли телефони, які питання ставили тощо.

Звісно, історія виїзду кожного українця унікальна. Але, якщо узагальнити, то варто підготуватися до ймовірних обшуків на російських блокпостах – шлях пролягає через Мелітополь, Бердянськ, Маріуполь до Новоазовська. Там - пункт перетину кордону з Росією (через Крим і Керченський міст перевізники зараз в РФ не їздять). На кордоні правила прості: менше говорити, мати "легенду" про поїздку до родичів чи друзів в Росію, жодним чином не говорити, що їдуть до російського КПП в Колотилівці, щоб перетнути кордон у зворотному напрямку – в’їхати в Україну.

Ще один нюанс – документи. Чим старше людина, тим менше до неї прискіпуються з приводу українських паспортів. Чим молодше людина, тим більше до неї питань і щодо наявності українського, а не російського паспорта (примусова паспортизація в дії). Крім того, "молодих" на кордоні часто водять "на розмову" з представниками ФСБ, на якій питають про цілі поїздки в Росію (тож "легенду" варто продумувати до дрібниць), про родичів або друзів в ЗСУ та ставлення до "СВО" (люди радять "підтримувати" війну, щоб не було інших питань та проблем). Також у "підозрілих" українців знімають відбитки пальців та фотографують. І треба бути готовим до того, що можуть забрати на перевірку телефон – перевіряють усі контакти, фото та відео тощо.

На російській митниці в Колотилівці українців також чекає ретельна перевірка. А далі – два кілометри пішки по дорозі зі щебню до українського КПП у Покровці (Сумська область). Ті, хто подолали цей шлях, радять брати з собою дійсно найпотрібніше – лише ту кількість речей, які в змозі донести…

Після українських прикордонників та митників людей зустрічають волонтери, які допомагають дістатися Сум, а звідти українці вже роз’їжджаються хто куди.

Щоб скористатися цим "шляхом життя", дізнатися подробиці про дати виїзду і рекомендації, як підготуватися до виїзду, можна звернутися на "гарячу лінію" Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Крім того, Мінреінтеграції для українців, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та потребують евакуації чи гуманітарної допомоги, а також тих, хто був примусово депортований до РФ або інших країн та хочуть повернутися в Україну, торік запустили офіційний чат-бот Minre_1548_Help_Bot. Для того, щоб ним скористатися, необхідно залишити свій контактний номер телефону, а далі з людиною зв’яжеться оператор.

Також з питань евакуації, за гуманітарною, психологічною та юридичною допомогою можна звернутися до БФ "Восток-SOS": 0 800 332 614 (безкоштовно), Viber +38 099 710 48 72, +38 099 311 53 14 Telegram +38 096 108 60 48

Підтримкою та евакуацією людей з інвалідністю займається команда  Fight For Right. "Гаряча лінія" організації: 0 800 30 66 33.

Гуманітарна місія "Проліска" вивозить людей з прифронтових територій. Щоб записатися на евакуацію, волонтери просять звертатися до цивільно-військових місцевих адміністрацій. Проте, якщо вам або вашим рідним потрібна спеціалізована евакуація медичним транспортом, можна звернутись на "гарячі лінії" "Проліски": +38 093 202 22 32, +38  096 404 10 34

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News