Посівна

При нинішніх цінах провести посівну – для аграріїв це вже подвиг

Тернопільщина – аграрна область. Про тенденції у головних напрямках галузі спілкуємося з заступником директора департаменту агропромислового розвитку ТОДА Володимиром Стахівим

Посівна

Об’єднання спиртзаводів в ДП "Укрспирт" виявилося неефективним

Після того, як виникли фінансові проблеми у агрохолдингу «Мрія», посівні площі цукрових буряків на Тернопільщині минулого року скоротилися удвічі. Які перспективи цукрової галузі цьогоріч?

–Агрохолдинг «Мрія» працював на те, щоб стати монополістом з виробництва цукру в області. Маючи 6 цукрозаводів, вони не створювали бурякопункти, думали, як відбити бажання в населення сіяти цукровий буряк, стати монополістом і диктувати свої умови в межах області. Добре, що зберігся самостійний Чортківський цукрозавод, була конкуренція і це завадило повною міри втілити їхні плани.

Минулого року відбулася зміна власників «Мрії». Необхідної кількості техніки для посіву та збору цукрових буряків нові власники не мали. Частина техніки пропала. Власником цукрових заводів став «Промінвестбанк», оскільки він кредитував свого часу агрохолдинг під заставу цукрових заводів.

На даний час нові власники «Мрії» та банку шукають компроміс. «Мрія» готова сіяти буряк, але за умови, що будуть погашені борги, які мають перед ними цукрозаводи, або принаймні узаконені ці борги.

Наразі у поточному році в «Мрії» не планують сіяти цукрові буряки.

Загалом посіви цукрового буряка цього сезону складуть орієнтовно 17-20 тис. га – на рівні минулого року.

Для Чортківського цукрозаводу цього сезону, бачимо, буде сировина. Прогнозуємо, що заводи банку домовлятимуться про сировину із сільгосппідприємствами та населенням, тож працюватиме завод у Збаражі, а також, надіємось, у Хоросткові і Козовій. У свій час, в  кінці 90-их, населення в сіяло більше, ніж сільгосппідприємства. Якщо буде вигідна ціна, то особисті селянські господарства частково сировиною заводи забезпечать.

–Починають відновлювати роботу спиртзаводи області. Що заважає повернути їм самостійний юридичний статус?

–Минулого року із зупинками працювали 5 з 11-ти спиртзаводів. Цього року після тривалого простою відновили роботу два заводи: у січні – в Ковалівці, на початку лютого – у Залізцях. Запуском цих заводів особисто займався голова облдержадміністрації та народні депутати від області, які у Києві наполягали, щоб ці заводи запустили. Тепер дані підприємства вироблятимуть спирт для горілчаних заводів.

Спиртові заводи / depositphotos.com

До 2010 року 11 спиртзаводів області були самі собі господарями. Після цього, як вони стали цехами Укрспирту, навіть щоб купити олівець їм потрібно дозвіл з Києва. За часів Януковича, вочевидь, робилося все для того, щоб максимально укрупнити структуру, а потім приватизувати все одразу.

Як на мене, монополію на виробництво спирту має мати держава. Можна приватизувати заводи, які виробляють біоетанол та спирт на технічні цілі.

Бо спиртзаводи рентабельні, вони приносять прибуток. Для чого продавати курку, яка несе золоті яйця? На приватизацію доцільно виставляти хіба ті заводи, для відновлення роботи яких  необхідні чималі інвестиції.

Ми ж наполягаємо, щоб надати заводам окремий юридичний статус. Раніше завод в області міг прокредитувати сільгосппідприємству весняно-польові роботи. Але потім мав гарантію, що підприємство продасть йому сировину. Це було вигідно обом сторонам.

Самостійні заводи були більш мобільними, думали, як здешевити виробництво, шукали ринки збуту. Зараз собівартість виробництва спирту на одному заводі – дорожча, на іншому – дешевша, але стимулу здешевити виробництво на першому заводі немає, оскільки розраховується середня ціна спирту по концерну. Навіть якщо завод простоює, його керівник все одно отримує зарплату. То який у нього стимул шукати нові ринки збуту?

Минулого року працівники сільгосппідприємств перекривали дорогу, бо ДП «Укрспирт» не розрахувався за поставлену сировину. «Зависло» 3-4 млн грн, це була проблема для місцевих аграріїв.

Керівництво облдержадміністрації неодноразово зверталося в Кабмін, який власне і зробив заводи цехами Укрспирту, з проханням відновити самостійний статус спиртзаводів області. Однак нам відповідали, що юридично це зробити неможливо. Фактично, це були звичайні відписки.

Супермаркети області перейшли на яблука місцевих аграріїв

–Із зміною клімату в області аграрії почали збільшувати площі садів, велася мова навіть про розвиток виноградарства. На скільки перспективними є ці напрямки для Тернопільщини?

–Для садівництва і 10 років тому були сприятливі кліматичні умови. Але в попередні роки ще була державна програма підтримка садівництва. Відшкодовувалися до 50% витрат на посадку та догляд протягом трьох років. ТОВ «Бучачагрохлібпром» заклало понад 470 га садів, ТОВ «Україна» – 161 га, багато дрібних фермерів скористалося програмою. Наразі програма уже не діє і залишилась кредиторська заборгованість перед аграріями в сумі 25,5 млн грн.

Значною частиною вирощеними фруктами ми себе забезпечуємо, але не повністю. Представники Чернівецької області активно у нас на ринку торгують яблуками. Бачимо, що ринок споживання є і в цьому напрямку можна розвиватися.

Фото УНИАН

Супермаркети Тернопільщині забезпечуються яблуками від місцевих виробників. ТОВ «Україна» та «Бучачагрохлібпром»  та ряд інших господарств збудували фруктосховища, мають можливість зберігати і забезпечувати якісну продукцію круглий рік. Яблука від товариств «Україна» та «Бучачагрохлібпром» є у супермаркетах всеукраїнських мереж.

Одне господарство на півдні області спробувало себе у виноградарстві. Але це невелика площа, наразі важко говорити про перспективність цього напрямку.

Чи відбилися кримінальні неприємності Дмитра Фірташа на роботі його тепличного комплексу в рідному селі Синьків Заліщицького району?

–Цей комплекс працює. Вони частково перепрофілювалися. Зараз зосередили увагу на вирощуванні перцю. Очевидно, вирощувати перець їм вигідніше.

Людей ледь не силою довелося привчати до дотацій

–Після того, як ТОВ «Агро-Ланівці» заявило про намір закрити репродуктор і вивезти свиней, чи можна говорити про вирішення тривалого конфлікту в райцентрі?

–Розроблено графік вивозу свиноматок. Але це не зробиться за день,  графік розписаний до середини літа. Адже там не просто поголів’я, яке можна вивезти на забій. Це племенні свиноматки, в них вкладені великі кошти. Люди, які протестували проти смороду у місті від свинокомплексу, повинні це розуміти і зараз не створювати вже жодних перешкод. Лише контролювати дотримання графіків.

–Які загалом тенденції в галузі тваринництва на Тернопільщині?

–В останні роки іде тенденція до зменшення поголів’я. Зокрема, кількість ВРХ у 2015 році скоротилася на 4% до 156,6 тис. голів. З них кількість корів зменшилась на 4,3% до 95,3 тис. голів.

Усе через брак підтримки. В Європі є дотації. Навіть у Греції з її економічними проблемами аграрії отримували дотацію з розрахунку 600-700 євро за гектар. У нас в державі дотацій зараз фактично має, залишилась лише компенсація відсотків за користування кредитами.

От якби дали, скажімо, 5-10 тис. грн дотації за голову ВРХ, то у сільгосппідприємств був би стимул. Сільгосппідприємство – це насамперед якісна продукція, оскільки там є доїльний зал, молокопровід, нема контакту молока з повітрям.

Колись діяла програма відшкодування вартості доїльних апаратів, він коштував 5,2 тис. грн, людям 5 тис. грн компенсовували. Багато людей тоді скористалися програмою, вже доять не руками і мають якісніше молоко.

Фото УНИАН

Але в нас населення не завжди знає про програми, а навіть якщо знають, то не завжди вірять. Була програма, в рамках якої виплачували 1 тис. грн дотації за кожну голову молодняка ВРХ для населення. Треба було тільки здати в сільську раду паспорт на корову, надати свій банківський рахунок та ідентифікаційний код. Ми всім управлінням виїжджали в райони, пояснювали людям по селах. А вони не вірили. Зустрів людину, в якої 3 корови. Ледь не силоміць відвів в сільраду. І коли за ці 3 корови почали надходити дотації – аж тоді сусіди повірили і теж почали подавати документи.

Доки діяла ця програма, кількість ВРХ у населення зросла. А зараз вже нема жодних програм.

До 2016 року ще діяв спецрежим оподаткування аграріїв: позитивна різниця між вхідним і вихідним ПДВ залишалася в підприємства на розвиток матеріально технічної бази. Держава лишала аграріям у 2013 році 250 млн грн, у 2014 – 460 млн, у 2015 – 948 млн грн.  Це була хороша пряма прозора дотація. Тепер залишиться мізер, 20-30% – залежно від того, займається агрофірма лише рослинництвом чи ще виробляє і продукцію тваринництва.

Кредити – наддорогі, але без них не обійтися

–Тенденція зменшення цін на сільгосппродукцію – на скільки вона може бути затяжною і як відбивається на аграріях області?

–Все залежить від купівельної спроможності населення. Ціна формується на основі того, за якою ціною товар можна продати. Своє ще забирає переробка. Раніше еквівалентом була тонна зерна по ціні рівноцінною була тонні селітри. На сьогодні селітра більш ніж у 2 рази дорожча. І аграрії змушені працювати в такій складній ціновій ситуації.

Хто впровадив нові технології, той виживає.

 – Чи лишаються кошти на нові проекти?

–Що почали будувати, те завершать і введуть в експлуатацію. Будувати щось нове буде складно. Цього року агрофірма «Горинь» завершить елеватор на 37 тис. т, ТОВ «Україна» збільшить потужність вже діючого елеватора. Є  ще кілька фірм, які завершать елеватори, бо зберігати зерно на землі – це вже технологія вчорашнього дня. А елеватор дозволяє без над зусиль і  прорухати зерно, і завантажити його у вагон.

поле / grishasergei.livejournal.com

– На скільки готові аграрії Тернопільщини до посівної?

–Посівна дуже дорога цього року. Порахували, що аграріям області на ці цілі необхідно 3,3 млрд грн. Частина коштів – 1,8 млрд грн – аграрії мають, бо був не поганий врожай минулого року. В облдержадміністрації провели нараду з банками, домовилися, що вони прокредитують сільгоспвиробників. Відсоткова ставка – 20-24% і залежить від кредитної історії сільгосппідприємства. Відсотки дуже високі, але іншого виходу немає.

Насінням аграрії забезпечені, міндобрив – понад 60%, є пальне та протруйники. Але це загальна картина. Бо є підприємства, які готові вже завтра виходити в поле, а є такі, які ще в пошуках необхідних ресурсів.

Загалом при нинішніх цінах провести посівну – для аграріїв це вже подвиг.

Розмовляв Андрій Вацик

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter