Голова Донецької ОВА Павло Кириленко: Ворог сподівався захопити Донеччину в червні, проте ЗСУ контролюють 45% області
17:15, 16.08.2022
12 хв.
Інтерв'ю
Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко в інтерв’ю УНІАН розповів, як зараз відбувається евакуація з регіону, що змушує людей відмовлятися від виїзду й лишатися під обстрілами та чи вдається їх переконати, а також які населені пункти найнебезпечніші та "найгарячіші".
Попри очевидне бажання росіян вийти на адміністративний кордон Донецької області, їм це, схоже, не дуже вдається. Завдяки чому ЗСУ так ефективно утримують позиції протягом довгого часу? Це тому, що Україна отримала високоточну зброю?
Ворог сподівався, що Луганщина буде захоплена на 9 травня, а Донеччина десь у червні. І, нагадаю, що про постачання високоточної зброї у травні ще навіть не йшлося.
В тому, що росіяни не змогли реалізувати своїх планів, є багато складових. Передусім, це стійкість і професіоналізм Збройних сил України. Фактично, бої йдуть – без перебільшення! – за кожен метр нашої землі. І ми як обласна воєнна адміністрація всіляко допомагаємо нашій армії виконувати поставлені перед нею завдання. Ми будуємо укріплення, які дають нашим військовим тактичну перевагу і значно сповільнюють просування ворога. І це другий, вкрай важливий фактор того, що область тримається.
Відео дня
Активно працювати над розбудовою оборонних споруд ми почали ще в березні. І, як бачимо, це дало свої результати. Плюс – на сьогодні ми вже маємо далекобійну артилерію, яку надали партнери. А це дозволяє вирішувати більш складні, стратегічні задачі. Зокрема, ми бачимо, що знищення складів — це те, що не дозволяє ворогу розвивати його наступальний потенціал.
Отже, підсумовуючи, скажу так: армія, розвинена потужна лінія оборони і зброя, яку надали партнери – основні фактори, які дозволяють нам контролювати 45% території області.
Якщо говорити про найбільш небезпечні місця регіону, наскільки зараз великий ризик захоплення росіянами, наприклад, Бахмуту?
Ризик є завжди. І основними напрямками фронту, найбільш напруженими, вже протягом трьох місяців залишаються Лиманський та Бахмутський.
Щодо першого, йдеться про наступ на Слов’янськ і далі - на Краматорськ. Однак сьогодні ворог вже зрозумів, що не може розвивати свій наступ, з огляду на створені нами укріплення.
Щодо другого напрямку, російські окупаційні війська дійсно намагаються максимально наблизитись до Бахмуту – "підтискають" з боку Зайцевого, там зараз дуже гаряче. Та й сам Бахмут перебуває під постійними вогневими ударами росіян.
Ще один напрямок, про який варто сказати – Авдіївський. Мова про Піски та, власне, Авдіївку. Вже кілька місяців поспіль там постійно точаться бої, але попри усі намагання, ворог не може взяти Авдіївську промзону. Звичайно, він може вдатися до маневру й спробувати обійти місто, але ці наміри чітко зрозумілі українському військовому командуванню.
Ви згадали про Піски та Зайцеве. Ці населені пункти сьогодні повністю під контролем українських сил?
Так, українські війська контролюють ці населені пункти. Ми розуміємо, наскільки вони є стратегічно важливими - і для нас, і для ворога. А тому, звичайно, знаємо, що росіяни не припинять спроб їх захопити. Ба більше, вони активно залучають свою пропагандистську машину. На окупованих територіях людям відверто брешуть, зокрема про те, що російські війська вже нібито зайшли в Авдіївку, взяли Бахмут та Піски… Відповідально заявляю, що це неправда.
За умов безперервних боїв, не вважаєте, що починати обов’язкову евакуацію населення в Донецькій області лише 2 серпня було вже запізно?
Некоректно говорити про буцімто запізнілі дії щодо евакуації, оскільки фактично вивозити людей за межі області у більш безпечні місця ми розпочали 24 лютого, у перший день широкомасштабного вторгнення РФ на нашу територію. І відтоді вивезли абсолютну більшість.
1 млн 670 тисяч – стільки людей проживало на контрольованій нами частині області до 24 лютого. 350-370 тисяч – стільки людей залишається зараз. Ми розуміємо, що серед них переважна більшість виїжджати не хоче. І своє небажання пояснює, здебільшого, трьома причинами: на нас ніхто не чекає; нам ніде і ні на що жити. І власне, під час обов’язкової евакуації, яка відбувається за розпорядженням уряду з 2 серпня, оці три основні побоювання людей ми намагаємося розвіяти.
Алгоритм евакуації повністю відпрацьований. Люди отримують повний супровід від моменту посадки в транспорт в точці евакуації до тих громад, де вони проживатимуть. Зараз, наприклад, евакуація відбувається залізницею до Кропивницького, на Кіровоградщину. Там на наших людей чекають. Оформляють статус переселенця. У цьому статусі люди отримують виплати. Соціальні служби беруть їх під свій патронат: з’ясовують потреби, надають психологічну допомогу, допомагають з розселенням, пошуком роботи тощо. Тобто, все робиться для того, щоб максимально спростити процес переїзду і зробити його безболісним.
Скільки мешканців регіону вже виїхали, починаючи з 2 серпня?
З 2 серпня в рамках кампанії з обов'язкової евакуації було вивезено близько 6 тисяч громадян. І ми наполегливо працюємо над тим, щоб пришвидшити цей процес. Зараз люди виїжджають доволі повільно. Але ми прогнозуємо, що восени темпи евакуації зростуть – на тлі розуміння, що пережити осінньо-зимовий період за відсутності газу й частково електрики буде вкрай складно.
А зараз цього не розуміють?
Загалом, з тією категорією мешканців Донеччини, яка має найменше бажання евакуюватись, ведеться складна робота. Ми всім надаємо роз’яснення, чому немає газопостачання. На жаль, деякі люди не хочуть почути нас. Мовляв, це просто влада не вмикає газ...
Якщо не помиляюсь, ви закликали населення до повної евакуації ще на початку квітня. Тоді один з волонтерів розповідав УНІАН, що це, в принципі, правильне рішення, було непродумано озвучене. Мовляв, на фоні збільшення обстрілів у людей просто почалася паніка...
Не погоджуюся з твердженням щодо паніки. Евакуація як тоді, так і зараз відбулася й відбувається чітко й скоординовано. Я б навіть сказав спокійно, якби це слово в принципі можна було застосувати до умов, в яких опинилася Донеччина. Ці умови – це постійні обстріли з важкого озброєння, ракетні й авіаційні удари, від яких щодня (я підкреслюю – щодня!) гинуть та отримують поранення люди. За таких умов я, як керівник області, просто не маю морального права зволікати або навіювати людям оманливий спокій, оскільки розумію, що йдеться про їхнє життя. Я звик завжди говорити з людьми чесно й відкрито, брати на себе відповідальність.
Звичайно, запобігти усім ризикам повною мірою - неможливо. Ми ж розуміємо, що, навіть коли інформуємо людей про ту таки евакуацію, то і цю інформацію може використати ворог у своїх цілях. Нам протистоїть цинічний і нелюдський у своїй жорстокості режим, який використовує тактику випаленої землі. Ворог діє за принципом "чим гірше – тим краще" і розглядає людей лише як засіб для досягнення своєї мети. А мета - знищити Україну. Тому ми маємо докласти усіх своїх зусиль, щоб не лише зупинити, а й розбити ворога, викинути його з нашої землі.
Ви маєте на увазі, що про скупчення людей в місцях, в яких відбувається посадка на евакуаційний транспорт, зокрема на вокзалах, російські війська чудово поінформовані? Саме тому відбувся обстріл залізничного вокзалу у Краматорську?
Окрім джерел з території Донеччини, ворог також використовує безпілотні літальні апарати, може використовувати й інші інструменти, щоб бачити всі процеси та дізнатись про скупчення людей.
На момент трагедії на вокзалі в Краматорську перебувало близько 700 осіб, а не 3 тисячі, як казали спочатку. Частина людей була за будівлею залізничного вокзалу. Менша частина - перед платформами. Таке розташування людей по обидва боки від будівлі вокзалу, до речі, говорить про максимальне вживання заходів безпеки.
Та, на жаль, той удар був направлений на максимальне ураження людей, адже ракета була начинена уламками саме для цього. Повірте, якби вона розірвалась над людьми, які перебували на одній площі, якби адміністративна будівля вокзалу не стала перепоною, жертв могло бути набагато більше.
Ворог діє цинічно та зухвало. Для росіян немає різниці, вражати військові об’єкти чи цивільні, які він обстрілює щодня. Мені навіть важко пригадати, коли я зранку не доповідав Офісу президента про вбитих та поранених мешканців Донеччини.
Тобто зараз, коли відбувається обов’язкова евакуація, існує ймовірність повторення Краматорської трагедії?
Як я вже сказав, ворог чинить зухвало, і він продовжить так робити. Ризики є завжди й скрізь. Проте ми максимально вживаємо заходів, щоб унеможливити такі трагедії. Зокрема, мова про укриття на залізничному вокзалі. Саме з них відбувається посадка на потяги.
Крім того, ще в листопаді 2021 року ми почали обладнувати укриття та бомбосховища, план розташування яких є у кожної громади.
Якщо пригадати евакуацію на Луганщині, то там, наприклад, росіяни часто обстрілювали залізничні колії, щоб зашкодити людям виїхати.
Те саме відбувається і на Донеччині, ситуація однакова. Колії зазнають пошкоджень щонайменше раз на тиждень. І не лише на лінії розмежування. В регіоні немає жодного місця, яке б не обстрілювали.
Ви сказали, що частина населення області за будь-яких вмовлянь не прагне залишити небезпечні місця. Чи на такі настрої впливає прихильність цих людей до руського міра та проросійських політиків, наприклад, з вже забороненої в Україні ОПЗЖ?
Пропаганда, яку проводила ця партія на території Донецької області, дає свої негативні плоди. Існує певна категорія населення, яка перебуває в омані та досі впевнена, що з Росією, наприклад, потрібно домовлятися, а не чинити їй такий затятий опір. Це дуже шкодить передусім самим людям, адже вони максимально уникають правди і не в змозі зробити адекватних, правильних висновків.
А як щодо колаборантів?
Боротьба з цим явищем ведеться постійно, але її великий пласт ми не виносимо на загал. В Донецькій обласній військовій адміністрації немає чиновників-колаборантів. А в тих населених пунктах, де були певні ризики, вжиті заходи, зокрема, призначено 14 керівників військових адміністрацій.
Переконаний, що оцінку зрадникам дадуть правоохоронні органи. Там, де людина перейшла на бік ворога, відкриваються кримінальні провадження.
Днями державний прапор замайорів на найвищій точці над окупованим Святогірськом, колишній мер якого перейшов на бік "ДНР". Наскільки його колабораційна діяльність вплинула на те, що населений пункт був захоплений ворогом?
Володимир Бандура ці питання там не вирішував. Тобто прямого причинного зв'язку між Бандурою та захопленням Святогірська немає. Це військові дії: ворожі війська наступали, частина позицій змінилася. Якщо Бандура й має якесь значення, то лише для російської пропаганди.
Як він став мером? Його буквально за руку привела народний депутат від ОПЗЖ Наталія Королевська. Після окупації він був проголошений у "ДНР" очільником Святогірська. Проте, наскільки я знаю, в місті його немає.
На сьогодні йому повідомлено про підозру (у державній зраді, — УНІАН). І я знаю, що навіть якби не було повномасштабного вторгнення РФ, він би відповідав за економічні злочини, які вчинив на мерській посаді.
Вже є приклади в інших регіонах, в яких, зі слів чиновників, окупанти могли заволодіти електронними ключами, які залишились у працівників міської ради. Поділіться, чи проводились якісь заходи з евакуації чиновників та вивезення документів й цифрових носіїв інформації на Донеччині?
З приводу документообігу всі заходи були вжиті. Чиновники на місцях, а все інше — вже там, де потрібно. Зокрема, вивезені й архівні документи, таємні тощо. Електронні ключі чи архіви вже не перебувають у найбільш ризикових містах.
Але чи була дана якась рекомендація чиновникам евакуюватись у разі потреби?
Немає рекомендації. Є чітка вказівка. Тобто, коли поступає команда, людина має виїхати, їй допоможуть це зробити.
Анастасія Світлевська
Новини партнерів
