"Не треба розмірковувати, як можна модернізувати радянську зброю. Потрібно з нуля відбудовувати ракетну галузь", - військовий експерт Іван Киричевський

Військовий експерт Defense Express Іван Киричевський в інтерв’ю УНІАН розповів про гібридні системи ППО, можливості модернізації радянських зразків озброєння та потребу стати більш мілітарізованою країною.

Незабаром на озброєнні ЗСУ з'являться гібридні системи ППО. Проект FrankenSAM створений українськими та американськими інженерами на базі західного і радянського озброєння. Про варіанти та складнощі модернізації комплексів радянської епохи УНІАН поспілкувався з військовим експертом Іваном Киричевським.

Пане Іване, новина про FrankenSAM викликала великий інтерес. Чи можуть бути ще такі проєкти?

У проєкту FrankenSAM були попередники - проєкти з адаптації радянських зенітно-ракетних комплексів "Куб". Польща та Чехія на початку 2000-х презентували проєкти цих ЗРК з американськими ракетами. Це були цікаві ідеї, але вони не знайшли замовників і у них не було експортного поширення.

Ще один проєкт з такою ж ідеологією: у 2019 році поляки презентували адаптацію радянського комплексу "Оса" під німецькі ракети IRIS-T малої дальності. У підсумку, вирішили модернізували радіоелектронне обладнання, і це теж непогано вийшло. Польські ЗРК на західній електроніці допомогли нам покращити статистику по збитих Shahed 136.

Тобто, ідейна база адаптації радянських комплексів під західні ракети була, але... Про адаптацію наших "Буків" під ракети RIM-7 стало відомо у січні поточного року. Пройшло 10 місяців, і ми чуємо, що проєкт знайшов своє логічне завершення. Це, звісно, швидше, ніж робити нову ЗРК з нуля, але у практичному плані теж було, над чим працювати.

Які ще модифікації ЗРК ми можемо побачити?

Були розмови про адаптацію MIM-23 Hawk, щоб їх можна було наводити по радянських РЛС. Обговорювалася можливість постановки ракет повітря-повітря AIM-9M на імпровізований комплекс. Навіть виникла ідея об'єднати систему Patriot з українськими радіолокаційними системами. Можливо, всі ці проєкти пов'язані. Але, чим менше нам відомо, тим краще. Очевидно, що за ходом таких робіт будемо стежити не лише ми, а й наші вороги.

Виходячи з твердження, що під AIM-9M довелося створювати якесь нове імпровізоване обладнання, навряд чи у нас багато варіантів. Показова історія про те, що нам потрібно багато пускових установок для MIM-23 Hawk, комплексу з дуже великим запасом ракет. Так, можливо, тому, що у нас дуже багато пускових установок С-300, а знайти ракети для них складно.

Можливо, потенціал по адаптації радянського та західного вичерпаний в ідейному плані. Те, що можна було зробити гібридами, вже зроблено. Далі потрібно концентруватись на тому, щоб масштабувати цю історію. Була інформація, що наші хотіли б переробляти сімнадцять пускових установок "Бук" на місяць, американці говорять, що можуть зробити лише п’ять. В цьому напрямку треба рухатись. Потрібно робити FrankenSAM спільними зусиллями, і робити на наших потужностях, не обмежуючись лише американськими.

Чи можливі гібриди комплексів із ракетами земля-земля, наших РСЗВ?

Якби ще у нас щось залишалося... Тактичний ракетний комплекс "Вільха" спирається на пускову установку від "Смерча", але треба розробляти свої керовані ракети. Щодо ракет великої дальності, у нас залишалась "Точка-У". Щодо поточного арсеналу цих ракет - даних немає. Проте, можливо, ATACMS вчасно надійшли, щоб ми мали сегмент дальності стрільби до 300 км.

До речі, Вірменія примудрилась модернізувати свої пускові установки ракетного комплексу "Ельбрус" (він же "Скад") на початку 2010-х років. Залишалась радянська ракета, але з’явилась сучасна цифрова база. І якби у нас були "Ельбруси"... Але ми в такій ситуації, що неможливо далі розмірковувати: "Як можна модернізувати радянське обладнання?". Нам потрібно з нуля відбудовувати свою ракетну галузь. FrankenSAM дає для цього певну базу.

Але ж можна почути, що ми були ракетним флагманом Радянського Союзу…

За часів Радянського Союзу в Україні крилаті дозвукові ракети не виробляли. У Львові робили системи наведення для Х-59 у базовому радянському варіанті. Також у Львові випускали системи наведення для С-200. Але у нас не виробляли ЗРК.

Так, певний час крилаті ракети Х-55 виготовляли на Харківському авіаційному заводі. Але це озброєння стратегічних бомбардувальників. (У 1999 році Україна передала Росії 575 ракет Х-55 і Х-55СМ як оплату за постачання природного газу. Зараз ворог використовує ракети такого типу, – УНІАН).

З того, що залишалось в арсеналах ЗСУ з радянських часів, можна згадати Х-29 - авіаційні ракети з дальністю стрільби до 10 км. Є відео у соцмережах, як вони запускалися з наших Су-24 торік. Але це така дальність, що їх можна використовувати лише у випадку, якщо у противника немає протиповітряної оборони. Нам, на жаль, так не пощастило.

Ракети повітря-повітря у нас не вироблялись. Оперативно-тактичні ракетні комплекси - теж не виготовлялись.

Розумію, що всі згадають КБ "Південне". Але спроба створити оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім" почалася у 90-х роках і ще не дійшла до логічного завершення. У нас є, над чим працювати.

А чи можемо ми зробити свої керовані авіабомби?

Можна поставити риторичне питання: "Чому ми не намагаємося створити аналог російського УМПК (універсальний модуль планування та корекції,- УНІАН)?. Чому у нас такого немає?". Відповідь: маємо те, що маємо. Запаси радянських керованих авіабомб кудись до 2014 року вичерпались. У 2014 році наша авіація була вимушена працювати по російських найманцях некерованими авіабомбами. Те, що під Міг-29 і Су-27 вдалося прикрутити JDAM (перетворює звичайні авіабомби на кориговані, – УНІАН), можна сказати, революція.

Чи можуть існувати проєкти-гібриди з самохідними артилерійськими установками, мінометами та артилерією?

На польському порталі Defence24 висловлювалась цікава ідея, що рано чи пізно настане період післявоєнного розвитку Збройних Сил України, і тоді можна буде займатися різними цікавими проєктами. Навіть росіяни почали у 90-х роках розробляти проєкт САУ "Мста-С" зі 155-мм стволом.

У поляків є самохідний міномет "Rak". Якщо у нас є "Нона", то можна було б розглянути можливість встановлення модуля від "Rak". До повномасштабного вторгнення поляки та КБ "Луч" співпрацювали. Але чи буде ця історія перспективною зараз, коли виявилося, що торгівля зерном у відносинах з Польщею принципово "важливіша", ніж отримання зброї?

Чи є потенціал у радянській бронетехніці? Чи можна встановити сучасну зброю на наші "колеса"?

Якби питання стосувалося лише коліс, а не якості броні… Я відсилаю до історії, як до повномасштабного вторгнення РФ наш ВПК виготовляв законтрактовані БТР-4. Десь у підрядників працівники поїхали працювати за кордон, десь якість металу лишала бажати кращого...

Немає сенсу міркувати: "Як ми можемо адаптувати радянську техніку до західних розробок?". Протиповітряна оборона – насущна потреба, "на вчора". У інших сегментах - ракетне озброєння, бронетехніка, артилерія – не варто вигадувати велосипед. Треба взяти те, що дають.

Є думка, що після перемоги ми станемо "хабом", який буде переробляти, адаптувати до сучасної війни радянську техніку. Що скажете?

Хай ця техніка доживе до перемоги. Історія, що ми завалимо всіх зброєю, виходить із хибного уявлення, що нам самим зброя не буде потрібна. Я підозрюю, що у нас буде унікальна післявоєнна історія. Зазвичай після таких великих війн відбувається конверсія, роззброєння. Нам, навпаки, треба буде працювати на свої склади. Нам потрібно буде створювати цей умовний хаб для власного озброєння наступного раунду війни з РФ.

Влад Абрамов

Влад Абрамов

УНІАН в Google News