Курський фундамент українського миру

Майже 600 російських військових та 100 населених пунктів в Курській області РФ контролюють Сили оборони України. І хоча в Кремлі заявляють, що перемовин з "терористами" не ведуть, варто пам’ятати: "Ніколи не кажи ніколи".

Сили оборони України продовжують просуватись на Курщині. Як зазначив президент України Володимир Зеленський на Форумі "Україна 2024. Незалежність", Курська операція вже принесла Україні кілька важливих речей.

"Передусім – зупинена окупація Харківщини. Ми мали інформацію щодо створення [росіянами] буферних зон на Харківщини, а потім на півночі", - сказав він.

За його словами, було розуміння, що наступними в планах Росії можуть стати Сумщина та Чернігівщина. А операція Сил оборони на російській території РФ це зупинила.

"Ми продовжуємо завдавати російським військам значних втрат у живій силі та техніці. На сьогодні під нашим контролем 1294 квадратних кілометри території та 100 населених пунктів на ній. Всього в Курській області взято в полон 594 російських військових", - повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

Строковики в полоні

Кількість полонених – переважно, солдатів строковиків, тих самих, кого, як запевняв російський диктатор Володимир Путін, ніколи не буде на фронті – один з феноменів нової курської битви.

Приміром, на відео початку курської операції, оприлюдненому бійцями 80-ї бригади, можна побачити десятки полонених.

"Понад п'ятдесят полонених росіян у Курській області, знищений прикордонний пункт пропуску і прорвана лінія оборони ворога", - так прокоментували це відео українські військові.

15 серпня стало відомо про рекордну разову кількість полонених росіян. Як повідомили у Службі безпеки України, в зайнятому Силами оборони укріпленому опорному пункті з підземними комунікаціями та запасом зброї перебували понад сто російських військових із 488-го гвардійського мотострілецького полку та чеченського підрозділу "Ахмат".

Загалом, з перших днів операції Сил оборони України на Курщині полонених було так багато, що українським військовим бракувало транспорту для перевезення російських військовослужбовців, які здавались "пачками". І далі – буде більше.

Звісно, поки передчасно говорити про нове поповнення обмінного фонду, проте, чимдалі просуваються Сили оборони України російською територією, тим більша така ймовірність. Так, після знищення трьох мостів через річку Сейм, Збройні сили України суттєво ускладнили логістику для російської армії. І надходять повідомлення про оточення угрупування росіян. Їх кількість оцінюють в кілька тисяч осіб, а "кільце" поволі стискається.

А що ж самі росіяни? З моменту, як Україна почала найбільше вторгнення в Росію з часів Другої світової війни, російські можновладці воліли вдавати, що нічого особливого не відбувається. Однак рекордне поповнення обмінного фонду України російськими строковиками і чолобитні царю "звільніть наших хлопчиків" змусили як-не-як реагувати. Попри те, що після початку української військової операції на Курщині в Кремлі не розглядали можливості нових обмінів, перші ж консультації щодо них принесли результати: ворог блискавично погодився обміняти 115 новоспечених полонених на 115 українських бранців, частина з яких перебувала в російських казематах з весни 2022 року.

Зважаючи, що російські строковики в українському полоні шкодять електоральному здоров’ю Володимира Путіна, адже їхні матері гучно вимагають звільнення своїх синів, можна припускати, що наступні обміни також відбуватимуться. При цьому, як йдеться в матеріалі The Times українські військові мають надію на обмін один до трьох. Тобто, трьох українців за одного російського строковика.

Обмін територіями - це фантастика?

Ще один важливий нюанс Курської операції, який обговорюється в західній пресі – потенційний обмін територіями між Україною та РФ. Іноземні оглядачі вважають, що, теоретично, контрольовані Силами оборони України території Курщини Київ може звільнити в обмін на аналогічне звільнення частини Харківщини, де окопались росіяни.

"Грубо кажучи, якщо ми будемо мати "санітарну зону", яка контролюється Україною в Курській області, плюс, якби ми могли розвинути успіх, то можна було б ворогу ставити ультиматум: або ви забираєтесь з лівобережжя Херсонщини, звільняєте Енергодар та ЗАЕС, або ця "санітарна зона" буде для вас постійною проблемою. Це забезпечення сильної позиції України за столом перемовин", - вважає керівник центру військово-політичних досліджень Олександр Мусієнко.

Та наразі це – фантазії. Кремль поки що не поспішає повертати території. Колишній президент РФ Дмитро Медведєв відкинув навіть потенційну можливість переговорів. Аналогічні тези повторив і голос Путіна Дмитро Пєсков: "Тема переговорів з Україною наразі втратила свою актуальність".

Але мова зовсім не про те, що Росія не зацікавлена повернути під свій контроль Курщину. Мова про те, що Кремль від початку повномасштабного вторгнення, під видом перемовин, намагається змусити Україну здатися, але не виходить. Тож мова йде про те, що справжніх переговорів в Москві не хочуть. Тому й говорять, що це – неможливо.

Ба більше, Росія не втрачає надії повернути Курщину силою. І хоча наразі росіяни перекидають на курський напрямок невелику частину живої сили з інших напрямків та резерви, ймовірно, розрахунок на те, що Збройним силам України не вистачить можливостей воювати на кілька фронтів (з огляду на складну ситуацію на Донеччині).

За словами політолога Володимира Волі, найперше РФ хоче завершити окупацію Донбасу. А вже після досягнення цієї стратегічної цілі, матимуть змогу займатися курським питанням.

"Навіть сотні тисяч росіян для Путіна – витратний матеріал, ресурс. Тому він кидає їх на м’ясні штурми. Тобто, якимось ста селами в Курській області можна тимчасово пожертвувати… Не варто розраховувати, що у Путіна прокинеться жалість", - зазначає він.

Керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик додає, що потенційні перемовини про обмін територій залежать від багатьох факторів: "Як довго ми будемо в Курську? Чи зможемо ми там закріпитися? Чи достатньо в нас ресурсів для ведення позиційної війни? Яким чином нам вдасться сформувати відносини з місцевим населенням? Як довго ми зможемо тримати територію?...".

Разом з тим, курська операція Сил оборони України довела Заходу, що з Росією можна боротися асиметрично, і треба наполягати, що Україну в цьому наступі потрібно підтримувати.

"Вже давно сформувалася позиція, що нас не треба підтримувати, а навпаки, треба підштовхувати до переговорів, бо все одно програємо. Курська операція руйнує цей усталений міф… І хоча конвертувати його в "тут і зараз дайте зброю" ми поки не здатні, але стратегічно відкоригуємо курс", - зазначив Віталій Кулик.

Про це, приміром, свідчить заява представника ЄС Жозепа Борреля, що надання Україні дозволу на удари вглиб по російських територіях – шлях до деокупації українських територій. Тож Сили оборони України на Курщині закладають фундамент для майбутнього миру.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News