"Патова ситуація": без зброї не буде перемоги

Президент України Володимир Зеленський заявив, що на фронті склалася патова ситуація. Україна протистоїть одній з найбільших армій у світі й потребує більше зброї та боєприпасів. УНІАН розбирався, чи можна досягти вирішальної переваги у війні з РФ.

Збройовий союз диктаторів

За майже два роки від початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від союзників десятки одиниць бойової техніки (танки Leopard 2, Challenger2, вбивцю T-72 БМП Бредлі та інші), реактивні системи залпового вогню, серед яких вже легендарні Himars та їхній німецький аналог Mars II, артилерійські системи, серед яких словацька Zuzana 2 та польський Краб, дрони та системи протиповітряної оборони.

Ця зброя, а також вітчизняні революційні морські дрони та інші цікаві розробки, й, звісно, героїчні зусилля Сил оборони, дозволили Україні повернути частину окупованих РФ територій, здійснивши, зокрема блискучу операцію зі звільнення Харківщини та правого берега Херсонщини.

Але, на жаль, Росія теж не сиділа, склавши руки. Окупанти змогли не лише зберегти, а й навіть збільшити кількість своєї зброї. Зокрема, попри санкції, не зупинили виробництво ракет (таке виробництво дуже залежить від західної електроніки, постачання якої до РФ офіційно заборонено). Цього, за даними західних розвідок, не могло б статися без стабільної допомоги з боку зокрема Казахстану, Китаю та Туреччини.

Потребу ж в артилерії для країни-окупанта успішно закривали спочатку Білорусь, а також Іран та Північна Корея. Остання має величезну кількість вкрай потрібних росіянам боєприпасів радянського калібру, а також додає Росії ракет, якими та тероризує український тил.

Додає сивини нашим гудеріанам і поступове нарощування ворогом виробництва дронів усіх типів. І хоча воно триває не такими темпами, як собі запланували росіяни, проте дронові нальоти на лінії бойового зіткнення та в тилу стають буденністю. FPV дрони за використанням взагалі вже випереджають польову артилерію…

На цьому тлі збройні поставки союзників України останнім часом не вражають. Новини про дефіцит боєприпасів вже ні для кого не секрет. І якщо раніше ця тема більше обговорювалась у військових пабліках, то наприкінці грудня 2023 року це офіційно підтвердив командувач ОСУВ "Таврія" генерал Олександр Тарнавський.

"Є проблема з боєприпасами, особливо пострадянськими (снарядами) – це 122 мм, 152 мм. І сьогодні така проблема по всій лінії фронту", – зазначив він.

Проблему визнає і президент України Володимир Зеленський.

"Ми воюємо проти терористів, які мають одну з найбільших армій у світі, боєприпасів не вистачає, але потрібні сучасні технічні засоби", - сказав голова держави в нещодавньому інтерв’ю.

Про важку ситуацію на фронті з боєприпасами говорять і американські, і європейські посадовці, що актуалізує дискусію про зброєвий рецепт перемоги України та його інгредієнти.

Вигнати росіян з неба

Для завершення війни Україні слід якомога швидше надати усю необхідну зброю, зазначив ще на початку 2023 року екс-прем’єр Великобританії Борис Джонсон. І дійсно, високоточні ракети, гаубиці і легендарний Хаймарс наробили клопоту окупантам, проте для руху вперед Україні потрібно значно більше гаубиць і боєприпасів.

"Якщо ми говоримо про оборону та наступ, це, в першу чергу артилерія. Нам не вистачає. Ми багато говоримо про боєприпаси, і це правда. Ми повинні на добу робити хоча б 10 тисяч пострілів. Ми ж, у переважній більшості, робимо 5-7 тисяч пострілів. Дуже рідко - 8-9 тисяч. А зараз в нас розпочалася максимальна економія, і ця кількість стала навіть меншою ніж 5 тисяч пострілів на добу. Отже, боєприпаси. Крім цього, треба з чогось стріляти. Нам не вистачає стволів, тобто одиниць артилерії: як ствольної, так і реактивної. Водночас у росіян є можливість компенсувати власні втрати. Приблизно 350-400 старих радянських гаубиць буксуємого типу вони можуть відновлювати, знімаючи з консервації. І це не кажучи про самохідні артилерійські установки, хоча їх набагато менше їде в зону бойових дій, реактивні системи залпового вогню. Чи отримуємо ми стільки гаубиць від наших партнерів? Ні. Чи можемо ми стільки гаубиць виробляти? У нас взагалі немає цього виробництва. Тому це є проблемою", - зазначає військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.

Керівник центру оборонних стратегій Олександр Хара додає, що союзники могли б допомогти з розширенням виробництва снарядів, проте не використовують усі можливості.

"Щодо пороху та снарядів, нам слід працювати з нашими партнерами. Є заява групи семи, зокрема, про співробітництво, спрямоване на посилення ОПК. Rheinmetal був готовий експлуатувати завод. Вони не боялися ракетних ударів. Минув час, однак я не чув, аби набирали виробників. Можливе і спільне виробництво на території інших держав… Я хочу, аби в Україні це будувалося, однак треба вирішити безпекові питання", - наголосив він. 

Україні і надалі потрібні танки, бойові броньовані машини усіх рівнів - на гусеневому та на колісному шасі.

Ще одним обов’язковим складником успіху має стати авіація. Це – один з важливих "інгредієнтів" у рецепті вичавлювання російської авіації з повітряного простору України.

"Три основні інгредієнти - це ППО-комплекси великого радіусу дії. Це F-16 з ракетами великого радіусу дії (100 кілометрів плюс) і це ATACMS, які б завдавали ударів по аеродромах, на яких розміщується російська авіація на тимчасово окупованих територіях. У 2023 році ми вигнали росіян з Чорного моря, точніше з Севастополя. У 2024 році ми цілком можемо вигнати російську авіацію з нашого повітряного простору. Проте, потрібні ці три основні інгредієнти. І, звичайно, відповідний боєкомплект, а не лише ракети малого/середнього радіусу дії", - додає Олександр Коваленко.

Скільки літаків потрібно для того, аби викинути росіян з повітряного простору? Все буде залежати не стільки від кількості, скільки від ефективності їх використання.

"На першому етапі нам може бути достатньо 2-3 ескадрильї (24-36 літаків). Якщо ми будемо використовувати їх за концепцією знищення та полювання за російською авіацією, маючи на озброєнні ракети з дальністю понад 100 кілометрів та допомогу ДРЛО "Авакс" (західний аналог нещодавно знищеного російського літака А-50), аби ефективно використовувати ці ракети, то ми змусимо росіян тікати з нашого повітряного простору", - вважає Олександр Коваленко.

За його словами, це, наприклад, дозволить створити екстремальні умови на лівобережній Херсонщині, й далі поступово просуватися. Проте, Коваленко впевнений, що ці літаки Україна отримуватиме поступово, і у кращому випадку відразу прилетить не більше, ніж ескадрилья, тобто 12 бортів.

"Для повноцінного функціонування повітряних сил на всій території Україні потрібно понад сто літаків", - зауважив Коваленко.

Власний внесок у перемогу

Що Україна може зробити без партнерів? Тут усе доволі непросто. Попри суспільну думку про те, що якусь техніку, зброю та боєприпаси ми могли б виробляти самостійно, таке виробництво наразі перебуває в залежності від західних партнерів.

"Чи можемо розпочати виробництво танків на заводі Малишева? Ні, не можемо, бо це підприємство одразу опиниться під вогнем російських окупантів. Чи можемо вивести таке виробництво в інший регіон, або за межі України? Також не можемо, бо це не просто виробництво, а таке собі місто в місті. Тобто, це величезне підприємство, яке неможливо просто передислоковувати. Отже, ми не можемо зараз виробляти танки, ми не можемо зараз виробляти БТРи та БМП", - зауважив Олександр Коваленко.

Не може Україна виробляти у великій кількості й артилерію: "Та сама "Богдана" - шість одиниць на місяць. Це - не кількість у порівнянні з 300-400 одиниць відновлювальних гаубиць у російських окупантів, і ми це розуміємо. Тому ми будемо й у цьому питанні надалі залежати від наших партнерів".

Така сама залежність і щодо боєприпасів. З одного боку, раніше Україна не була країною, що посідала чільне місце з виробництва боєприпасів – лідером завжди була РФ. Однак зараз ми намагаємося виробляти навіть 155-й калібр. З іншого боку, є один нюанс: виробництво знаходиться за межами України. Отже, нарощування у великих обсягах неможливе. Доки виробництво перебуває за межами України, воно буде обмеженим, а ми будемо залежати від партнерів.

А от де Україна проявляє справжнє лідерство, то це у виробництві дронів. За  два роки Україна стала лідером у світі з виробництва морських дронів-камікадзе-безекіпажних катерів.

"Я вважаю, що це не просто крок вперед, це - стрибок вперед. І це можливо не тільки стосовно такого типу дронів, а й повітряних, сухопутних. Це локальне виробництво, яке можна вивести під землю та розподілити по території країни", - зазначає Коваленко.

А от у війні РЕБів, яка напряму впливає на ефективність використання дронів, Україна буде залежати від союзників: "Ситуативно ми можемо закрити власні потреби в окопному РЕБ, або в мобільних РЕБ. Однак, якщо ми говоримо про достатньо потужні РЕБ (комплекси, які зможуть охоплювати цілі райони локації бойових дій) та в достатній кількості, то будемо залежати від партнерів".

Керівник Центру оборонних стратегій Олександр Хара додає, що українським виробникам дронів має допомогти держава: "Зараз потрібно мобілізувати те, що в нас є. І мова не лише про людей. Маємо сотні компаній, які виробляють дрони, проте не можуть масштабувати виробництво. Їм потрібно допомога. І не лише грошова, а й спрощення регуляції та завезення необхідного обладнання", - зауважив експерт у розмові з УНІАН.

Слово за США

Масштабування допомоги має відбуватись і на міжнародному рівні, вважає військовий експерт Михайло Жирохов.

"Ми повинні говорити про те, що нам потрібно багато зброї. І слід говорити про масштабування допомоги. На початку війни у нас були Джавеліни, якісь Стінгери. Потім - Хаймарси, M777, західні танки. Потім ATACMS… Вже все, далі в арсеналах вже нічого особливо немає… Але всю цю зброю потрібно використовувати комплексно та тактично правильно", - зауважує він.

На жаль, наразі розраховувати на великий пакет допомоги, зокрема, від США, не доводиться. Хоча Сенат Сполучених Штатів оприлюднив двопартійну позицію про допомогу Ізраїлю, Україні та охорону американських кордонів, навколо якої вже два місяці триває дискусія, говорити про те, що голосування 7 лютого буде успішним, не доводиться. Американські медіа очікують, що республіканці Палати представників все одно можуть розкритикувати відповідний законопроєкт.

За даними посла України в США Оксани Маркарової, документ передбачає асигнування у розмірі 60 млрд. доларів в частині допомоги Україні.

З цієї суми на оборонні видатки передбачено 50,43 млрд доларів, з яких 48.4 млрд доларів пропонується виділити Міністерству оборони США на подальшу підтримку України в її боротьбі з Росією до 31 грудня 2024 року включно.

Зокрема, передбачені такі суми для України:

• 19,85 млрд. дол. – на поповнення американських військових озброєнь і техніки, наданих Україні із запасів Міністерства оборони США;
• 13,8 млрд дол. – на переозброєння України через закупівлю зброї та боєприпасів у оборонно-промислової бази США;
• 14,8 млрд дол. – на військову підготовку, обмін розвідданими, посилення присутності в зоні відповідальності Європейського командування та інші заходи підтримки;
• 8 млн дол. – для продовження нагляду за допомогою Україні з боку США.

Крім того, 1,6 млрд дол. передбачається для зовнішнього військового фінансування (FMF) з метою задоволення потреб України та інших регіональних партнерів у протиповітряній обороні, артилерії, морській безпеці, технічному обслуговуванні та підтримці.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News