Замість людей - машини‎: новинки української оборонки, що змінюють уявлення про війну

Рік, що минає, вчергове продемонстрував стійкість України у війні проти росіян. Це стало можливим не лише завдяки героїзму її Збройних сил, а й завдяки майстерності та винахідливості розробників зброї.

Як справедливо зазначили у Міноборони, за час повномасштабної війни український ОПК пройшов глибоку трансформацію, що дозволило різко збільшити обсяги виробництва озброєнь. Якщо у 2022 році спроможності оборонки оцінювалися в 1 мільярд доларів, то у цьому році цифра сягнула 35 мільярдів доларів.

Про що саме йде мова насамперед?

Не секрет, що російсько-українська війна це, перш за все - війна дронів. Превага тієї чи іншої сторони у безпілотниках одразу позначається на перебігу бойових дій.

Сьогодні обидві сторони роблять все можливе, щоб перетягнути канат на свою сторону, застосовуючи для цього все нові методи.

• Новий рік – нові рекорди: головні цифри 2025-го
• Безпілотники: "Шахедобійки" на варті українського неба
• Ракети: "Фламінго" та метаморфози "Нептуна"
• Морські дрони: не тільки "на", а й під водою
• Бронетехніка: нові колеса для української армії
• Артилерія: бог війни на варті України
• Новинки ОПК: що Україна має і чого їй не вистачає

Новий рік – нові рекорди: головні цифри 2025-го

Подивимося на статистику.

На початку березня Денис Шмигаль, який на той момент був прем'єр-міністром, повідомив про ціль України виготовити у цьому році понад 2,5 млн бойових дронів для Збройних сил. Для досягнення цієї мети залучили понад 500 вітчизняних компаній.

Чи вдалося виконати заплановане?

Підрахувати точну кількість дронів, виготовлених Україною, не вбачається можливим. Втім, можна впевнено казати про колосальний прогрес.

В липні було оприлюднено дані від аналітичних центрів Atlantic Council та Georgetown Security Studies Review, згідно з якими Україна за рік наростила виробництво дронів удесятеро – з  20 тисяч на місяць влітку 2024 року до понад 200 тисяч.

Таким чином, теза про виготовлення 2,5 млн дронів на рік виглядає правдоподібно. Це підтверджують і вітчизняні фахівці.

"‎Якщо казати про всі типи дронів, то виготовити 2,5 мільйона безумовно вдалося, – говорить УНІАН заступник гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ, авіаційний експерт Анатолій Храпчинський. – Давайте зрозуміємо, що дрони є різними, для різних задач. Є перехоплювачі, є дальнобойні, є носії інших дронів. Тому в принципі це не велика цифра".

Опосередковано тезу про нарощування виробництва БпЛА підтверджують тисячі підтверджених фактів знищення російської піхоти та техніки, які ми бачили цього року в мережі.

Проте, на жаль, росіяни також мають успіхи у виробництві дронів. Раніше у Службі зовнішньої розвідки України повідомили, що упродовж 2025 року Росія хотіла виготовити 2 мільйони FPV. Окрім цього, росіяни планували виготовити 30 тисяч дронів дальнього радіуса дії.

Дрони – не єдине, чим може похвалитися Україна.

Восени повідомлялося, що Україна вже виготовила 345 одиниць 155-мм самохідних артилерійських установок "Богдана".

Темпи виробництва на той момент оцінювали у 40 одиниць на місяць. Такій спритності можуть позаздрити навіть німці с французами, які завжди були серед лідерів, коли йдеться про артилерійські системи.

Зараз "Богдани" становлять вже майже половину від усіх артилерійських систем, які Україна використовує на фронті (загалом вже понад 40% зброї на передовій – вітчизняного виробництва). На думку фахівців, у майбутньому вони взагалі можуть стати єдиною артсистемою в українському війську.

Україна також активно нарощує власне виробництво артилерійських снарядів, запустивши виробництво 155 мм снарядів за сприяння Норвегії та інших партнерів. Готується також випуск 105-мм артилерійських снарядів.

Загальні цифри виглядають переконливо, але ще більш показовими є конкретні новинки вітчизняного ОПК. Деякі з них тільки розробляють, тоді як інші Україна вже активно застосовує на фронті.

Подивимось, чим саме наша країна "порадувала" окупантів в цьому році.

Безпілотники: "Шахедобійки" на варті українського неба

Для звичайних українців "Шахеди" давно стали головним болем номер один. Росія виготовляє їх тисячами, а отже потрібна така ж дешева і масова відповідь.

Зенітні ракети не можуть нею бути через ціну: якщо "Шахед" коштує 50-70 тисяч доларів, то ціна однієї зенітної ракети може перевищувати мільйон доларів.

Україна вирішила зробити ставку на зенітні дрони.

Їх важко назвати новинкою у повному сенсі цього слова. Один із перших зразків вітчизняні розробники представили ще восени 2022-го - безпілотник-перехоплювач Fowler, який міг перехопити ціль на висоті до 1000 метрів та дальності до 1500 метрів.

Проте саме у цьому році ми стали свідками справжнього буму цих технологій. І вони вже навчились перехоплювати не лише малі БпЛА, а й "Шахеди".

У бойових умовах було використано багато різних зразків. Серед них можна згадати Sting, розроблений українською Wild Hornets, який вже довів свою ефективність.

Повідомлялося, що з травня 2025 року (коли було вперше перехоплено ударний дрон) по вересень Sting знищили близько 600 повітряних цілей, включно з БПЛА "Shahed-136/Герань-2" і приманками типу "Гербера".

Швидкість польоту до 340 км/год дозволяє дрону упевнено відчувати себе у повітрі, а ціна у кілька тисяч доларів робить його використання економічно доцільним.

Інші виробники також не стоять на місці.

Нещодавно компанія "Генерал Черешня" кодифікувала конкурента Sting’а, який отримав назву Bullet. Максимальну швидкість апарату оцінюють у 310 км/год. Дальність Bullet становить до 20 км, а висота роботи – до 6 км.

Як би там не було, Україна зацікавлена у збільшенні кількості як зенітних дронів, так і їхніх виробників. На жаль, ситуація далека від ідеальної, про що нещодавно прямо заявив Володимир Зеленський.

За його словами, компанії просто не встигають робити стільки дронів-перехоплювачів, скільки потрібно для потреб сил протиповітряної оборони. Питання не лише в грошах, а й у технічних спроможностях компаній-виробників. З урахуванням кількості цілей їх просто не вистачає.

Ракети: "Фламінго" та метаморфози "Нептуна"

У 2025-му Україна в черговий раз довела, що може не лише захищатися, а й нападати, наносячи удари вглиб самої РФ. Якщо раніше йшлося про далекобійні БпЛА, то цього року увага публіки була прикута до нової ракетної зброї.

Ще у лютому була представлена ракета FP-5, яку тепер знають як "Фламінго".

Її розробили фахівці української компанії Fire Point спільно з британською Milanion Group. І вже у серпні повідомлялося про початок серійного виробництва ракети.

Якщо не враховувати полуміфічний оперативно-тактичний ракетний комплекс "Сапсан", то на сьогодні "Фламінго" є найпотужнішою далекобійною ракетою України.

Її бойова частина вдвічі потужніша за бойову частину Tomahawk, а дальність дозволяє долетіти навіть до Сургута, який знаходиться у Ханти-Мансійському автономному окрузі.

Заявлені характеристики FP-5 "Фламінго":

• Дальність: 3000 км;
• Час у повітрі: понад 4 години;
• Двигун – АІ-25ТЛ;
• Максимальна швидкість: 950 км/год;
• Крейсерська швидкість: 850-900 км/год;
• Розмах крила: 6 метрів;
• Максимальна злітна вага: 6 тонн;
• Вага бойової частини: 1 тонна.
• Система наведення: супутникова навігація та інерціальна.

Таким чином, йдеться про дуже велику крилату ракету із фіксованим прямим крилом. Двигун розміщений над фюзеляжем.

Конструкція ракети є максимально спрощеною, що сприяє масовому виробництву (заявлена виробнича потужність становить понад 50 ракет на місяць).

Вартість ракети оцінюють у приблизно 500 тисяч доларів. Іншими словами, "Фламінго" щонайменше вдвічі дешевша, ніж західні аналоги.

Але з перевагами нерозлучно пов’язані недоліки FP-5.

Звісно, дешевизна це добре, однак відсутність складних систем візуального наведення робить ракету менш точною, ніж західні аналоги, а також більш вразливою до російських систем РЕБ.

А великі розміри, хоча і дозволяють мати більшу бойову частину, ускладнюють транспортування та підготовку до запуску, а також роблять ракету більш вразливою для систем ППО (ніяких ознак технології стелс ракета не має).

Безумовно, "Фламінго" є найбільш вражаючою ракетною новинкою України, однак далеко не єдиною.

У серпні Україна вперше офіційно представила "Довгий Нептун" – модифікацію знаменитої протикорабельної ракети Р-360 "Нептун", яка у 2022 році потопила "Москву".

"Довгий Нептун" – не просто покращена версія.

Це майже нова ракета, дальність якої було збільшено із 300 до 1000 км. Фахівці підрахували, що довжина "Довгого Нептуна" становить понад 6 метрів без прискорювача. Таким чином, він приблизно на 1,5 метри довший за звичайний Р-360.

Змінилися і потенційні цілі.

Якщо базовий "Нептун" призначений для знищення кораблів, то новий варіант покликаний наносити удари по наземних цілях. У листопаді Зеленський оприлюднив кадри пуску "Довгих Нептунів" по території Росії.

Але і це ще не кінець історії про давньоримського бога морів. У жовтні до "Довгого Нептуна" додався ще й "Пузатий Нептун". Йдеться про ракету Р-360 із незвичними потовщеннями у середині корпусу.

На думку фахівців порталу Defense Express, це конформні баки із паливом, які дозволяють збільшити дальність ракети.

Експерти припускають, що "Пузатий Нептун" здатен летіти на 500 км. Не можна виключати, що конформні баки дозволили збільшити вагу бойової частини ракети.

Морські дрони: не тільки "на", а й під водою

На морі за останній рік сталися великі зміни.

Якщо 2024-й пройшов під прапором надводних дронів, то у цьому році Україна отримала принципово новий тип зброї – безпілотний аналог японських торпед-камікадзе "Кайтен".

І не просто отримала, а вже встигла його застосувати, довівши (черговий раз), що може дивувати світ.

15 грудня Служба безпеки України повідомила про унікальну спільну операцію 13-го Головного управління військової контррозвідки СБУ та ВМС України.

Як повідомлялося, підводні дрони Sub Sea Baby атакували російський підводний човен класу 636.3 "‎Варшав'янка"‎, який пізніше дехто з фахівців ідентифікує як Б-271 "Колпино".

Експерти сперечаються щодо характеру пошкоджень, які могла отримати субмарина.

Беззаперечним є одне – Україна продемонструвала, що для російських сил не залишилося безпечних місць. І що тепер їх можна буде дістати навіть під водою.

Що саме криється за назвою Sub Sea Baby – достовірно невідомо. З упевненістю можна сказати лише те, що апарат не варто плутати з надводним дроном Sea Baby. Попри схожу назву перед нами концептуально різні зразки – останній взагалі є надводним судном.

Але звідки ж взявся цей таємничий підводний дрон? На думку військово-морського експерта Володимира Заблоцького, це може бути модифікація безпілотника, відомого під іншою назвою.

Так, у серпні 2023-го було оголошено про успішне випробування нового ударного безпілотного апарата "Марічка", а у лютому цього року розробник підводних дронів "Толока" продемонстрував новий зразок підводного апарата TLK-150.

На відміну від більш раннього дослідного зразка нова версія позбулася килю та горизонтальних стабілізаторів у центральній частині (раніше там тримались двигуни). У новому варіанті двигуни розміщені у хвостовій частині.

Кілька місяців тому на виставці Defense Tech Valley 2025 у Львові був вперше представлений для огляду найбільший морський дрон від компанії Toloka – монструозний TLK-1000.

Сьогодні до сімейства входять щонайменше три зразки:

• Малий електричний підводний апарат TLK-200;
• Середній підводний апарат з гібридним силовим агрегатом TLK-400;
• Великий гібридний підводний апарат TLK-1000.

Вони відрізняються між собою не лише розмірами, а й призначенням.

Якщо TLK-200 та TLK-400 позиціонують як розвідувально-бойові, то TLK-1000 призначений для знищення великих стаціонарних об'єктів (він здатен доставляти вантаж вагою до 5 тонн на дальність до 2000 км).

Таким чином, саме "Толоку" могли використати під час нещодавньої атаки.

"Особисто я вважаю, що було використано TLK-400, – говорить УНІАН  Заблоцький. – Головною проблемою цих дронів був зв’язок. Вони мали в зануреному стані отримувати команди, а під водою це дуже складно. Можливо, їм "прикрутили" штучний інтелект і дали назву Sub Sea Baby".

Така концепція не гарантує пряме ураження цілі, що і трапилося у випадку із субмариною ВМФ РФ.

"В пам'ять дрону могли закласти певні маневри. Але треба розуміти, що вода це не суходіл. Там течії можуть бути, інші фактори. Мабуть саме тому влучили не у саму субмарину, а поруч з нею. Але добряче влучили, вона вже не боєздатна", – додає фахівець.

Відомо, що маса корисного навантаження у TLK-400 становить 500 кг. Тому вибух навіть поруч із надводним кораблем або субмариною може стати для них смертельним.

Бронетехніка: нові колеса для української армії

Наймасовіший вид бойових броньованих машин (ББМ) в українській армії – це бронеавтомобілі.

Формально колісні бронеавтомобілі призначені для доставки піхотинців до лінії зіткнення, але брак сучасних БМП призвів до того, що такі автомобілі нерідко приймають участь у штурмових діях.

Іншими словами, сьогодні це "універсальні солдати", які виконують широкий спектр завдань.

Вже існуючі українські бронеавтомобілі постійно покращують, а окрім того заявляється все більше нових зразків. Одним з них стала бойова машина GYURZA-02 від компанії "УКР АРМО ТЕХ", представлена на виставці озброєнь IDEX 2025. 

Бронеавтомобіль призначений для транспортування особового складу, а також розвідки та патрулювання. Машину можна оснастити кулеметною туреллю або дистанційно керованим бойовим модулем.

GYURZA-02 може похвалитися непоганим захистом. Пасажирський відсік забезпечує захист від бронебійно-запалювальних куль з патроном 7,62х39 мм (STANAG 4569 L2) та 7,62х54 мм (STANAG 4569 L3).

Машина отримала V-подібне днище, що дає посилений захист від підриву протитанкової міни фугасної дії з масою заряду до 8 кг вибухівки (STANAG 4569 L3). Корпус машини захищає від підриву 155 мм осколково-фугасного снаряда на дистанції 80 м.

Максимальна швидкість руху бронеавтомобіля становить 110 км/год. Потужність двигуна (турбодизель Cummins ISDe 8.9-400) становить 400 кінських сил.

GYURZA-02– не єдина новинказі світуукраїнської бронетехніки. Так, нещодавно кодифікаційні випробування розпочали GYURZA-03 та DESNA від "УКР АРМО ТЕХ".

Перша є розвитком GYURZA-02. На ній частково замінили десантне відділення на вантажний відсік. Таким чином, з’явилася можливість перевозити боєприпаси окремо від особового складу (для екіпажу та десанту залишили броньовану кабіну).

Водночас, DESNA є спробою створити український аналог легендарного американського Humvee.

Машина може перевозити екіпаж з 4+1 осіб. Для Desna розробили власне шасі, чия підвіска нагадує HMMWV, а кліренс складає 380 мм. Бронювання автомобіля дозволяє тримати кулі калібру 5,45-мм з автомата АК-74.

Звісно, "УКР АРМО ТЕХ" – не єдиний розробник бронетехніки в Україні. Інші за час війни представили не менш цікаві зразки.

Наприклад, компанія "Українська бронетехніка" представила цього року на виставці озброєння MSPO покращену версію бронеавтомобіля "Новатор". Завдяки посиленому захисту тепер він витримує обстріли з автоматичних гвинтівок бронебійними кулями 7,62×39 мм та 7,62×51 мм НАТО.

Варто нагадати, що у цьому році Міністерство оборони України кодифікувало та допустило до експлуатації у ЗСУ безпілотний наземний комплекс Protector від "Української бронетехніки".

Вантажопідйомність дистанційно керованої платформи досягає 700 кг, а запас ходу – до 400 км. На Protector планують встановлювати різне озброєння, у тому числі й лазерні системи, хоча практична ефективність лазерної зброї під великим питанням.

Загалом наземні роботизовані комплекси як ніколи раніше вплинули на перебіг бойових дій. Вони не досконалі, але вже довели, що мають одну велику перевагу над безпілотними літальними апаратами, адже можуть переносити вантажі набагато більшої маси та евакуювати поранених.

Артилерія: бог війни на варті України

Як ми вже казали, Україна має без перебільшення вражаючі успіхи у виробництві артилерійських систем.

Країна не лише нарощує виробництво "Богдан", а й активно модернізує свою головну артсистему. Так, нещодавно у 50-й окремій артилерійській бригаді ЗСУ помітили нову версію "Богдани" у виконанні 3.0 (на шасі Tatra T815-7 8х8) з новою бронекабіною від Tatra Defense Vehicle.

Модернізується не лише самохідна, а й причіпна версія "Богдана-Б".

Навесні повідомлялося, що до кінця року вона повинна отримати новий лафет замість старого від радянської причіпної гармати "Гіацинт-Б" (до речі, більшість причіпних гаубиць 2А36 "Гіацинт-Б" вже переробили на 2П22 "Богдана-БГ").

В кінці року стало відомо, що для Сил оборони випробовують нову 155-мм причіпну гаубицю "Марта" з довжиною ствола 39 калібрів. Її дальність ураження буде меншою, ніж у "Богдани", яка має ствол 52 калібри, але нова гаубиця матиме і переваги.

В першу чергу, йдеться про менші габарити, через що "Марту" буде простіше транспортувати.

Як вважають у Defense Express, теоретично її можна буде встановити на старий лафет, наприклад, від радянської 152-мм гармати-гаубиці Д-20. Таким чином, може повторитися історія із встановленням "Богдани-Б" на лафет від "Гіацинт-Б".

Нарешті, нещодавно була анонсована ще одна новинка – вітчизняний аналог американської реактивної артилерійської системи M142 HIMARS.

Зараз комплекс перебуває ‎на етапі розробки. Передбачається, що він буде єдиною універсальною платформою для запуску "‎різних засобів ураження – реактивних снарядів на кшталт GMLRS для HIMARS та ракет різного призначення"‎.

В теорії комплекс можна буде застосовувати не тільки для запуску реактивних снарядів та ракет, а й БпЛА. Це зробить систему дійсно універсальною.

Новинки ОПК: що Україна має і чого їй не вистачає

Українська оборонка стрімко розвивається завдяки унікальному набору конкурентних переваг, зокрема, дуже швидким інноваційним циклам, випробуванню зразків у реальних бойових умовах, а також прямій взаємодії розробників та бійців на фронті.

Подібно до минулого року, цьогоріч наша країна представила багато не просто цікавих, а подекуди навіть революційних зразків військової техніки. Деякі з них вже застосовують на фронті, тоді як інші можуть з’явитися у найближчі роки.

На жаль, існує цілий спектр озброєнь, які наша країна виготовляти не в змозі. В першу чергу, йдеться про зенітні ракетні комплекси середньої і великої дальності – умовні аналоги американського Patriot і європейського SAMP/T.

Сьогодні Україна повністю залежить в цьому питанні від Заходу. І кожне зволікання з його сторони веде за собою нові жертви і руйнування.

Те саме стосується і винищувачів.

В найкращі для себе часи наша країна могла малими партіями виготовляти військово-транспортну авіацію. Однак виробництва бойових літаків не було навіть тоді (те саме стосується ударних гелікоптерів, однак їх частково заміняють БпЛА).

Існують й інші прогалини в оборонці.

На четвертий рік війни країна не може похвалитись серійним виробництвом основних бойових танків та БМП (теза, що "‎вони не потрібні",‎ виглядає як перебільшення).

Влітку повідомлялося, що "УКР АРМО ТЕХ" до кінця року покаже прототип гусеничної бронемашини. З того часу про неї майже нічого не було чутно.

Втім, як би там не було, Україна довела, що здатна освоювати нові для себе напрямки. Тому у 2026 році вітчизняна оборонка може представити багато унікальних зразків, здатних діяти у морі, на землі і в повітрі.

До речі, за оцінками фахівців, у 2026 році обсяг українського ОПК сягне 60 мільярдів євро. Для цього, звісно, повинні бути сприятливі умови, але сам прогноз не виглядає як фантастика.

УНІАН в Google News