"Одна з версій того, що відбувається, що зброя, ввезена Росією в Сирію, тонкою цівкою просочилася в Газу", - волонтер з Ізраїлю Ірена Лівшиць

Волонтер з Ізраїлю, співзасновник благодійного фонду NEXUS Ірена Лівшиць в інтерв'ю УНІАН розповіла про нелюдську жорстокість терористів і російський слід в атаці на Ізраїль.

Ізраїльтянка Ірена Лівшиць з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну допомагає Україні. Вона стала одним із засновників благодійного фонду NEXUS. Силами фонду для наших воїнів закуповувалися засоби тактичної медицини, передавалася допомога госпіталям, на Херсонщину відправляли обладнання для очищення води... Загальний обсяг гуманітарних вантажів - 200 тонн, зібрано 150 млн грн допомоги.

Кілька днів тому Ірена організувала Центр допомоги солдатам ЦАХАЛу і жителям півдня Ізраїлю.Багатьом ізраїльтянам довелося в поспіху покинути будинки, люди, не чекаючи, поки включиться держава, допомагають біженцям з необхідними речами і розселенням. Солдатам передається Їжа, вода, консерви, чай/кава, зарядні пристрої, білизна, одяг та багато іншого. Ірена Лівшиць поговорила з УНІАН про незрозумілу жорстокість терористів, пояснила, наскільки доречно порівняння постраждалих від нападу терористів населених пунктів на півдні Ізраїлю з Бучею, розповіла про російський слід і активність кремлівських ботів.

Ірена, що зараз відбувається в Ізраїлі?

Війна триває. Вчора знову були обстріли з боку Гази. Загострення на півночі. Ще немає офіційної інформації, але очікується відкриття північного фронту.

Війна не тільки триває, але ще й затягується?

Ми очікуємо, що війна займе досить багато часу. Можливо, війна вийде на інший рівень. Як ви знаєте, Штати включилися, підігнали авіаносці. Сподіваюся, це вплине, і ситуація заспокоїться. Але може бути і навпаки - це викличе ще більш серйозну війну на всіх фронтах. Вже були обстріли з боку Сирії, Лівану…

Що стосується людей, то настрій бойовий, але він змішаний з глибоким трауром. З'являються все нові імена загиблих. Все в глибокій жалобі. Але це додає мотивації. Вибору нам не залишили. Щільно обговорюється сухопутна операція. Ведуться переговори про створення уряду національної єдності, що дозволить приймати рішення набагато жорсткіші, без оглядки на опозицію.

Наскільки атаку терористів на Ізраїль можна порівнювати з тим, що відбувалося і відбувається в Україні?

У мене було певне дежавю. Я пам'ятаю, як я прокинулася 24 лютого, телефон розривався, дзвонили друзі з України: "Іра, нас бомблять". Зараз багато в чому схоже.

У вас це відбувається з 2014 року, а у 2022-му відбулося загострення. І тут теж фаза конфлікту, який триває понад 70 років.

Атака стала повною несподіванкою. Були обстріли, але ми знали, за яким алгоритмом це йде: у них якісь "залізяки", у нас "Залізний купол"... зараз - скоєно іншу ситуацію. Тисячі терористів вторглися, є викрадені, і такої кількості жертв не було з... навіть складно сказати, з якої війни. Навіть війна Судного дня не схожа за кількістю жертв, особливо серед цивільних.

А відмінність в тому, що у вас воюють дві суверенних держави, є закони війни... Я розумію, що та сторона їх не дотримується, але все ж, вони є. У нашій ситуації ми воюємо з терористичним угрупуванням, яке якимось чином отримало визнання таких країн як Іран, Катар, Ємен, частково Саудівської Аравії... Це інша історія.

Я думаю, що Росія порушила вже всі закони війни.

Так. Але хоча б можна посилатися на ці закони. Коли йдеться про державу, якою б поганою вона не була, теоретично, вступають в дію якісь конвенції. А тут держави немає, легітимної армії немає. Ми не можемо розраховувати на дотримання конвенцій апріорі. Вони утримують не одну сотню наших полонених, і ми не знаємо, живі люди чи ні, в яких умовах утримуються. І як їх визволяти? Визнані світові механізми не працюють.

Наскільки, на вашу думку, доречні порівняння звірств терористів ХАМАС зі звірствами російських військових під Києвом, у Бучі?

Не знаю, наскільки правильно порівнювати. Кожна трагедія повинна мати своє ім'я, своє обличчя, свій пам'ятник. Я не порівнюю, але в плані потворності ситуації дуже багато спільного.

Я добре знаю, що сталося в Бучі. Був, я не побоюся цього слова, геноцид, винищення людей найжорстокішим способом. Неможливо очікувати такого від військових. Я сама - резервіст, багато років служила в ізраїльській армії. Офіцер дотримується кодексу, ну, хоча б якогось кодексу [честі]. Там він був відсутній. Я мовчу про права людини, про людяність, але військова честь, військовий кодекс... На мій погляд, коли таке створили офіцери, що носять форму, які перебували на службі, їх не можна назвати військовими, а лише головорізами.

В Ізраїлі зараз сталося дуже схоже - звірство, звіряча жорстокість. Ці істоти - не військові, для них кодексу честі не існувало апріорі. У нас є чіткі дані про те, що відбувалося, і це не піддається жодному опису. По-звірячому вбивали дітей, по-звірячому ґвалтували жінок. Це була бійня. Вони різали, знищували беззбройних людей. У такому форматі, в такому масштабі нічого не було ніколи.

Ірена, скажіть, чи обговорюють в Ізраїлі російський слід в темі підтримки терористів?

Я обговорила це з багатьма ізраїльськими аналітиками. Однозначно проглядається російський слід. Вони вибрали час, щоб підірвати нормалізацію відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією (це послабило б Іран). Це - відволікаючий маневр. Тепер світ більше говорить про те, що сталося в Ізраїлі, ніж в Україні.

Крім того, з точки зору стратегії, амуніції, зброї нападників, єдині, хто міг докласти руку – Іран і Росія, кожен у своїй області. Одна з версій, що зброя, яка була ввезена Росією в Сирію, в якийсь момент почала просочуватися тонкою цівкою в Газу. Поставки були поступові, поетапні. Швидше за все, була тиха кібератака, яка дозволила їм пролізти через кордон. І багато місяців проходила розвідувальна підтримка, яка і дозволила готувати таку атаку. Розвідувальна підтримка високого рівня, оскільки це пройшло повз нас. Це була грамотно спланована операція.

А крім тих цілей, які ви вже назвали, були ще?

Я не можу їм в голову залізти. Але лежить на поверхні, що ситуація із заручниками- найчутлива ситуація для Ізраїлю. Ми своїх заручників ніколи не залишаємо. Є знаменита угода Гілада Шаліта, коли за одного військовополоненого віддали 1200 ув'язнених-терористів, включаючи архітерористів. Вони знають, що Ізраїль готовий платити дуже високу ціну за своїх заручників.

У наших в'язницях сидить приблизно 7000 палестинських терористів. Викрадено кілька сотень наших людей. Вони прекрасно знають, що Ізраїль торгується як за живих, так і за мертвих, однаково. І це для них - розмінна монета високого еквівалента. Вони вимагатимуть відпустити ув'язнених, будуть вимоги поступок територіального характеру, вимог буде дуже багато.

Крім того, перший раз з часів війни Судного дня Ізраїль пройшов через принизливу ситуацію на самому початку. І це я м'яко кажу.

І ще можна відзначити, що терористи намагалися посіяти паніку, обвалити деякі питання економіки і заявити про себе: "Дивіться, що ми творимо".

Ви згадали про кібератаки, а чи були інформаційні атаки? Чув, що і зараз серед громадян Ізраїлю нагнітаються панічні настрої.

Такі спроби відбуваються завжди. Дуже багато вкидань, особливо в російськомовному просторі. Фабрика ботів, на жаль, багато років успішно працює в Ізраїлі. Зараз загострення: пішли вкидання на тему, де проколовся Ізраїль.

Також у російськомовних поновилися тертя між проросійськими і проукраїнськими ізраїльтянами. Проукраїнські підкреслюють російський слід. Проросійські починають волати: "У нас війна, а Україна в ООН підтримувала Палестину скільки років і скільки разів?". Ну, насправді, було... ця "карта" звучить повсюдно. Спливають скріншоти з українських пабліків…

У вас зараз багато антиізраїльських і антисемітських вкидань. І хто буде розбирати: працює фабрика ботів, чи ні? Багато хто використовує те, що там написано, з посилом: "Ми, ізраїльтяни, вам допомагали. А коли у нас біда, на нас ось таке виливають...". Я не кажу про державу, але багато людей дійсно допомагали Україні.

Тому потрібно бути жорсткішим: не в плані цензури, а в плані моніторингу медійного простору. 

Ви працюєте в Україні з початку повномасштабного вторгнення РФ. Чому, на ваш погляд, Україна може повчиться в Ізраїлю?

В першу чергу, потрібно розраховувати на себе. Ніколи не знаєш, як повернеться глобальна політика, де які настрої зміняться. І я не кажу про терміни в рік-півтора. Важливо мати свій комплекс оборони і наступу. Потрібно накопичувати свої сили.

По-друге, я не люблю слово "пропаганда", але насправді це не поганий інструмент. Якщо вона спрямована на зміцнення патріотизму – це важливий елемент. Напередодні цієї війни в Ізраїлі пройшла маса протестів проти уряду, реформ. Але як тільки з'явилася загроза ззовні, всі розбіжності пішли на другий план. Розбори польотів, протести - будуть потім.

Мені здається, що це трішечки в Україні провисає, ми чуємо про якісь політичні чвари серед українців: "за президента", "проти президента"... Я розумію, що це підживлюється пропагандою ворога. Тому потрібно працювати, щоб українці "тефлоном" себе закривали від зовнішнього впливу.

І є питання гуманітарної допомоги. Хочете пишіть, хочете ні, але я скажу: для ізраїльтян збирати допомогу для солдатів, для людей – щось святе. І нікому в голову не прийде щось... Нам самим перед собою буде соромно. Я прошу вибачення, що це кажу, але я спілкуюся з багатьма благодійними фондами, і ми самі з таким зіткнулися: те, що у вас відбувається за допомогою ззовні - зовсім не правильно. Я не буду нікого конкретного називати, але, мабуть, у деяких людей немає відчуття, що йде війна, що не час займатися такими штуками. Я бачу, що над цим працюють, але треба ще.

В Ізраїлі всі "інтереси", які були актуальними до війни, стають неактуальними під час війни.

Влад Абрамов

Влад Абрамов

УНІАН в Google News