Показова деокупація: як повертається до життя Карабах

Пів року тому, восени 2023-го, карабаське місто Ханкенді (під контролем карабаських вірмен його називали Степанакерт) повернулося під вплив Азербайджану. Цього моменту в Азербайджані чекали три десятки років. УНІАН дізнався, як відбувається відновлення регіону.

Деокупація захоплених росією територій, пошук точок дотику тих, хто тривалий час перебував під впливом російської пропаганди, і тих, кому пощастило не опинитися в окупації, спільних цілей, необхідність об'єднання - одне з найскладніших питань, що постануть перед Україною після закінчення війни. Але наскільки все це можливо? Чужий досвід демонструє - можливо. Спеціальний кореспондент Мубаріз Асланов побував на Південному Кавказі та підготував для УНІАН репортаж про відновлення Карабаху після повернення регіону під владу Азербайджану.

Розділяй і володарюй

Карабах - міжнародно визнана територія Азербайджану. Ще сто років тому, 1923 року, ця територія, населена азербайджанцями та вірменами, після завоювання Азербайджану більшовиками, отримала у складі Азербайджанської РСР статус автономної області. Ця юридична тонкість заклала основу майбутньої міжетнічної напруженості. Можливо, у цьому й полягав план радянських функціонерів - так зручніше було тримати Південний Кавказ під контролем.

Перші провокації карабаських сепаратистів, за підтримки вірменського партійного керівництва і з мовчазного схвалення Москви почалися в регіоні ще у 80-ті минулого століття, перед розпадом СРСР. А вже 1992 року спалахнула перша карабаська війна. Тоді контроль над регіоном встановила Вірменія. Безліч азербайджанців змушені були покинути свої домівки й перетворитися на біженців - аналогічно до того, як десятки тисяч українців стали внутрішньо переміщеними особами після окупації росіянами Криму та частини Донбасу... А повернення під контроль Баку всієї території Карабаху та семи прилеглих до нього районів стало головною вимогою Азербайджану.

Частину територій, які в 90-х опинилися під контролем вірмен і російських "миротворців", Баку повернув після другої карабаської війни 2020 року. А 19-20 вересня 2023 року Азербайджан повністю відновив свій суверенітет і територіальну цілісність, звільнивши решту Карабаху під час локальної антитерористичної операції.

Відновлення після деокупації

Севіль Новрузова, мешканка міста Фізулі на кордоні Карабаху з Іраном, прожила тридцять років у Баку - як біженка. Жінка згадує, як 1993 року їх виселили, і розповідає, що колись її дім знаходився за 300 метрів від того місця, куди зараз повернулася її родина.

"Зараз у багатьох країнах світу йде війна. Українці перебувають у такій самій ситуації, як і ми 30 років тому. Я їх дуже добре розумію. Бажаю, щоб українці незабаром відчули ту радість, яку відчуваємо ми зараз, нехай повернуться у свої звільнені домівки. Нехай вони будуть впевнені, що це можливо. Бажаю терпіння родичам загиблих українців", - каже вона.

Як розповідають місцеві жителі, на початку 90-х місто Фізулі та його околиці було практично повністю зруйноване, стерте з лиця землі вірменськими збройними силами, а все, що вціліло, було заміновано. Після звільнення азербайджанською армією в жовтні 2020 року у Фізулі відбувається масова реконструкція центру міста, велике будівництво. Нові будинки, у які повертаються колишні біженці, у прямому сенсі зводяться на руїнах старого міста.

Ще одне місто - Агдам - постраждало ще більше. За свідченнями очевидців, воно та його околиці були зруйновані "до останньої цеглини". Після звільнення у 2020 році, Вірменія надала Азербайджану дані, згідно з якими тут "закопано" принаймні 97 тисяч мін.

Наразі процеси розмінування та відновлення Агдама проходять паралельно.

А ось серце Карабаху - місто Шуша, розташоване на найвищій вершині Малих Кавказьких гір, сьогодні перетворилося на одне велике будівництво. Після того, як 8 травня 1992 року його зайняли вірменські збройні сили, а місцеве населення вигнали, зруйнували не тільки будинки жителів, а й культурні пам'ятки. Наприклад, мечеть Говхарага, історична фортеця Карабаського Панахалі-хана, який заснував тут адміністративний центр ханства 1752 року, щоб ефективніше захищати себе від іранських шахів, які часто нападали.

Після звільнення у 2020 році Шуша перетворився на великий будівельний майданчик. Тут відбудовують мечеті та реставрують церкву, за три останні роки з'явилося три сучасні готелі, зводять і вводять в експлуатацію нові житлові комплекси.

Шукюр Гасанов переїхав із батьками в місто Шуша, коли навчався в середній школі.

"Ми жили добре, ми були з вірменами в нормальних стосунках, поки не прийшли вірменські сепаратисти. Коли нас виселили, моїм дітям було 8-9 років. Зараз їм по 40 років. Коли ми виїжджали, нам перекривали дороги, закидали автомобілі камінням... Постраждало багато невинних людей", - згадує чоловік.

Будинок Шукюра Гасанова в Шуші був повністю зруйнований. Але зараз, через 30 років, хоча його сім'я повертається в нове житло, у людей є відчуття - повертаються до своїх домівок.

Перейменування "на часі"

Азербайджанці, які три десятки років не були вдома, їдуть до рідного Карабаху в рамках державної програми повернення біженців. При цьому, вони мають намір не лише відбудувати свій побут, а змінити навіть топоніми, щоб нічого не нагадувало про тривалу окупацію.

Один з найяскравіших прикладів - місто Ханкенді.

Назва міста, побудованого карабаським ханом Мехдігулу-ханом у середині XVIII століття, означає "Ханське село". Навіть після окупації царською росією в середині XIX століття ця назва зберігалася на прохання місцевих дворян. Однак після встановлення радянської влади, штучного створення "Нагірно-Карабахської автономної області" та визначення Ханкенді центром провінції, місту було присвоєно ім'я "Степанакерт" - на честь більшовика Степана Шаумяна.

Напередодні розпаду СРСР, 1991 року, рішенням Верховної Ради Азербайджану колишню назву міста - Ханкенді - було відновлено. Але проіснувала вона рівно до першої карабаської війни. Після того, як регіон зайняли вірмени і до вересня 2023 року Ханкенді існував як "Степанакерт". Зараз "столиця" Карабаху відновила історичну назву.

За спостереженнями спецкореспондента УНІАН, наразі в Карабасі та прилеглих регіонах усе спокійно та стабільно - воєнний конфлікт позаду, триває процес повторної відбудови зруйнованих територій і повернення біженців, які були вимушені покинути свої домівки 30 років тому.

Мубариз Асланов

УНІАН в Google News