Обійми диктаторів: чи буде зруйнована система міжнародної безпеки

"Стратегічне партнерство", зафіксоване російським диктатором Володимиром Путіним та його північнокорейським колегою Кім Чен Ином, руйнує баланс, систему міжнародної безпеки. Але глобальні гравці, схоже, не поспішають зупинити цей процес.

За підсумками візиту Володимира Путіна до Кім Чен Ина, Росія та Північна Корея підписали договір про стратегічне партнерство. Він, серед іншого, закріплює вже наявну співпрацю між Пхеньяном та Москвою, але й додає напруги на політичній карті світу. Адже мова йде про взаємні зобов’язання у разі агресії проти однієї з країн-учасниць та можливість співпраці у військовій сфері.

"Дуже суттєвий фрагмент у цій угоді стосується військово-технічного співробітництва. Воно може бути в питанні ядерної зброї та ракетних технологій. Російська допомога північнокорейському режиму спрямована на вдосконалення їхнього ядерного потенціалу для того, аби проектувати цю загрозу на Республіку Корею та Японію", - зазначає політичний аналітик Володимир Горбач.

За його словами, угода з Кім Чен Ином цілком вписується у стратегію Путіна, яку він реалізує останніми роками чи навіть десятиліттями. Вона спрямована на руйнування чинного світопорядку та розмивання або навіть дискредитацію міжнародного права. Попри те, що на КНДР накладено численні санкції на рівні ООН (до яких раніше доклалась і Росія), це не стало перешкодою для Путіна тісніше "подружитись" з Ином. 

"Тобто, попри це, Володимир Путін відвідує Північну Корею з державним візитом. Це є викликом. Сама РФ голосувала на рівні Радбезу ООН за санкції щодо КНДР, проте зараз їх демонстративно порушує. Путін робить ще один крок з метою заперечити існування міжнародного права і спробувати його доруйновувати", - зауважив експерт.

На його переконання, Захід, у відповідь на таку активність диктаторів, має готуватись "до силового зіткнення на різних театрах бойових дій".

"Потрібно діяти не з позиції домовленостей чи компромісів, а з позиції сили - як в Україні, так і на корейському півострові", - зазначає Володимир Горбач.

Приміром, Росія може стимулювати північнокорейський режим до відновлення агресивної війни на корейському півострові. 

Стурбований Китай

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політолог Віталій Кулик також вважає, що на корейському півострові може стати гаряче. Але додає, що проте пряме зіткнення між Кореями можливе у разі, якщо цього захоче Китай.

"Якщо Китай не буде зацікавлений у зіткненні з Південною Кореєю, його не буде. Китай розуміє, що це буде зіткнення з США. А от провокація ескалації, приміром, якийсь обстріл території чи діяльність ДРГ, грає на руку Пекіну для діалогу з Японією та США, з колективним Заходом…", - каже експерт. 

Видання Financial Times зазначає, що Китай насправді стурбований поглибленням зв’язків КНДР та РФ. По-перше, через те, що Кім Чен Ин після зустрічей з Путіним дійсно може відчути "незалежність" від КНР й набратись сміливості для нових ракетних випробувань. А це дестабілізує й без того напружений регіон, головним гравцем в якому є Пекін. 

По-друге, через те, що у КНР з КНДР існує власна угода про взаємну оборону. І те, що в договорі між Путіним та Ином йдеться про зобов’язання надати негайну військову та іншу допомогу "всіма доступними засобами" у разі нападу, ставить Китай у незручну позицію. 

"Проблема для Китаю полягає в тому, що Пекін і Пхеньян мають власну угоду про взаємну оборону. Це означатиме, що якщо Пхеньян візьме участь у вторгненні в Україну, вороги РФ можуть завдати удару по КНДР. Це, у свою чергу, може спровокувати договір про взаємну оборону між Пекіном і Пхеньяном", - зазначає спеціаліст зі стратегічних комунікацій Юрій Богданов. 

Російська провальна стратегія

КНДР і без того регулярно починає військові провокації проти своїх сусідів, порушуючи регіональну стабільність і викликаючи тривогу у Сі Цзиньпіна. А зараз Північна Корея і Росія додатково дратують свого партнера. Навіщо? Можливо, річ у тім, що РФ останнім часом намагається інституалізувати "Вісь зла". 

Правда, жодне з великих об’єднань – ні ОДКБ, ні БРІКС, ні ШОС - перетворити на повноцінний військово-політичний антизахідний блок Росії не вдається. І мова не лише про те, що формально до безпекових союзів можна віднести лише ОДКБ (це, принаймні, політичний блок). 

"Приміром, країни ОДКБ (Центральна Азія) більше дивляться на Китай, ніж на РФ. І всіляко намагаються уникати союзницьких зобов’язань стосовно РФ - займають показний нейтралітет у російсько-українській війні. В БРІКС та ШОС китайці та індуси запитують росіян: "Це в нас об’єднання економік, які кидають виклик Заходу, чи це політичне об’єднання?". І на цьому питання "безпеки" виключається", - розповідає Віталій Кулик.

Тому, на його думку, інтеграційний максимум Кремля - це ідеологічний союз диктаторів, побудований на антиамериканській риториці. Такий собі "паперовий ідеологічний фронт опонентів Заходу", який може включати в себе Кубу, Венесуелу, деякі країни Африки, Іран, можливо, М’янму тощо. При цьому, Путін, схоже, обіцяв Ину сприяння виходу КНДР з політичної ізоляції та, ймовірно, відмову від санкцій ООН. 

"РФ не може їх скасувати, але може торпедувати. І вже дещо зробила. Наприклад, у квітні Росія заветувала продовження повноважень експертної групи, яка слідкувала за виконанням санкцій в частині використання робочої сили Північної Кореї у третіх країнах. Очевидно, де-факто РФ буде виходити з інших санкційних обмежень, приміром, стосовно ядерного нерозповсюдження. Це означає, що російські інженери зможуть брати участь у розробці [північнокорейських] ракет легально, не ховаючись", - зауважив Віталій Кулик.

Український інтерес

Всі ці "ігри м’язами" демонструють наміри РФ та КНДР показати власну "впливовість" в регіоні та у світі. Але насправді дратують глобальних гравців. І можуть підштовхнути Японію та Південну Корею до тіснішої співпраці навіть в українському питанні. Приміром, за словами Володимира Горбача, активність Путіна та Ина може розв’язати руки Сеулу щодо "прямого постачання озброєння Україні, не побоюючись, що це може не сподобатися РФ". 

Після підписання Путіним та Ином договору про всеосяжне стратегічне партнерство, в офісі президента Південної Кореї не виключили, що країна може постачати Україні зброю: "Все залежить від того, що зробить Росія. Чи залишиться для нас лінія, якщо Росія передасть високоточну зброю Північній Кореї?". 

Експерти припускають, що Південна Корея долучалася до "чеської ініціативи" з постачання снарядів Україні, однак не передавала зброю напряму. Якщо ж "червоних ліній" не залишиться, то Сили оборони України можуть отримати нового постачальника з потужним ВПК, що розвивається шаленими темпами. 

За даними відкритих джерел, на озброєнні у Південної Кореї є чималі запаси снарядів калібру 105 міліметрів. Також країна є одним з виробників снарядів калібру 155 міліметрів, яких на полі бою не буває мало. 

Що ж стосується співпраці Північної Кореї з РФ, попри те, що в мережі розповсюджується інформація про буцімто відправку будівельних та інженерних військ КНДР на окуповані Росією території Донецької області, вірити цьому не варто. 

"Я дуже сумніваюся, що КНДР піде далі, ніж постачання техніки та технологій, що піде на такі ризикові експерименти, як відправка власних військовослужбовців на війну… Спроби використовувати північнокорейських військових (чи спецназ, чи диверсантів) в тих чи інших військових конфліктах ні до чого хорошого не призводили. Люди потрапляли на іншу територію та зникали", - зазначає Віталій Кулик.

Безпековий міф

Як на підписання угоди про партнерство Росії з Північною Кореєю та поглиблення військової співпраці між ними відреагувала світова спільнота? Доволі традиційно, тобто, майже ніяк. 

Так, в США на рівні Білого дому та Пентагону заявили, що це "викликає занепокоєння". В НАТО теж підтвердили, що стурбовані: "Ми, звичайно, також стурбовані потенційною підтримкою, яку РФ надає КНДР, коли йдеться про підтримку її ракетної та ядерної програм". 

В Конгресі США презентували законопроєкт про визнання Росії спонсором тероризму. Мовляв, в доповнення до злочинів, які Росія скоїла в Україні та інших країнах світу, візит російського диктатора Володимира Путіна до північнокорейського "колеги" є новим викликом, тому настав "саме той момент" для ухвалення такого рішення. Але в Держдепі відповіли, що "існують ефективніші способи притягнути Росію до відповідальності". 

"Ми продовжуємо вважати, що існують ефективніші способи притягнути Росію до відповідальності за її дії, ніж визначення її як держави-спонсора тероризму, що може мати низку негативних наслідків. Ми продовжуємо вживати таких заходів, застосовуючи санкції до російських чиновників, російських компаній, запроваджуючи експортний контроль, який послаблює російську військову машину", - зазначив речник Держдепу Метью Міллер.  

На жаль, попри цілком терористичний характер дій РФ на світовій арені, американські конгресмени теж зараз дістали цей "туз" з рукава не просто так. 

"Очевидно, це буде один з елементів передвиборчої кампанії в Сполучених Штатах. Республіканці, принаймні деякі республіканці, будуть казати, мовляв, дивіться: треба визнавати Росію державою-спонсором тероризму. І демократи в цій ситуації опиняться в достатньо двозначній ситуації - підтримувати таке рішення, чи не підтримувати. Якщо підтримувати, то разом з республіканцями іти проти позиції Білого дому (існуючої на даний момент). Якщо виступати проти, це дасть можливість республіканцям обвинувачувати демократів у тому, що вони підтримують світовий тероризм…", - зазначає політолог Петро Олещук. 

Власне, тому й не варто очікувати, що це рішення, якщо буде ухвалене, буде ухвалене дуже швидко. 

УНІАН в Google News