В Африці визріває велика війна. Україні варто втрутитись

Африка стає "ближчої" до України, адже у світі діє правило – "ворог мого ворога – мій друг", а оскільки Кремль намагається підкорити центральну частину "чорного континенту", то місцеві лідери шукають "друзів", які не люблять Кремль.

Туреччина купуватиме уран у Нігері, повідомив нещодавно Bloomberg, супроводжуючи цим інсайдом турне турецького міністра закордонних справ Фідана бентежною Африкою (він навідав ще й Сомалі). Це наче так далеко від України... Але насправді Африка стала вкрай "близькою" до України геополітично. Бо ми вимушені "бути" всюди, де є РФ. 

Регіон Африки між пустелею Сахара та південними тропіками, який і називається Сахель, є нині головним полем для експансії Кремля за межами України. Російські найманці з Африканського корпусу є "тараном" і для інтересів китайців, з якими прямо зараз МЗС України проводить перемовини. 

Згаданий російський Африканський корпус – це не лише пряма калька з нацистського Африканського корпусу часів Другої світової війни, але й ребрендинг все тієї ж сумнозвісної "Групи Вагнера" - найманців, яким ЗСУ настільки потужно надавали стусанів на Донбасі, що ті спочатку спробували побігти на Кремль (чи то "царю" скаржитись, чи то владу захоплювати – невдало у будь-якому випадку), а потім були вислані куди подалі з РФ. Зокрема й до Африки, де вони мали потужний доробок на вплив ще з часів "раннього" Пригожина. 

Африка відкриває для нас нові можливості, тим більше, що українські фахівці з ГУР ще у 2022-2023 роках встигли трохи "прорідити" російських найманців у Судані (який територіально належить до Сахелю). Українці допомогли вберегти Судан від долі Малі, Буркіна-Фасо та того ж Нігеру (де владу захопила проросійська хунта), і офіційний уряд там поки що опирається навалі найманців.

Зараз розклади у регіоні дещо змінилися. У липні хунти Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру об’єдналися у проросійську й прокитайську Конфедерацію регіонів Сахелю, яку ще називають "африканським ОДКБ", і який є своєрідним місцевим "антиНАТО". Такі "антиНАТО" Кремль формує чи не по всьому світі, щоб відволікти Захід та західні ресурси від України.

Конфедерація регіонів Сахелю, створена у липні – це військовий  й економічний блок, який об’єднує хунти, що прийшли до влади у цих країнах за останні роки "на багнетах" все тих же вагнерів й за "благословіння" китайців, яким конче потрібні дешеві природні ресурси та підконтрольні торгові шляхи, щоб, якщо не врятувати, то хоч би відтягнути неминучу катастрофу у економіці КНР. Ніхто крім РФ, Китаю та деяких країн-вигнанців цим самопроголошеним "президентам" і "урядам" досі руки не подає.

Але якщо ще минулого року профранцузький блок ECOWAS, який контролював регіон, збирав військову коаліцію для примусового повалення хунти, то цьогоріч західні військові контингенти один за одним полишають регіон, а західні ж дипломати один за одним їдуть у Африку, щоб заспокоїти паніку у країнах, де заколотники поки що не перемогли. І не лише західні – днями туди заїхала й турецька делегація, з чого ми й починали.

Колоніальне минуле Африки змінює "вивіску"

ECOWAS – це не просто якесь випадкове об’єднання рандомних африканських держав. Це французький регіональний аналог Британської Співдружності або пострадянської Співдружності нових держав (СНД). Тобто, об’єднання вже формально вільних колоній довкола метрополії після розвалу імперії. Французької імперії вже немає, але економічні зв’язки та вплив на колишні колонії ще є.

Точніше – був вплив. Бо на тлі найгострішої економічної, соціальної й політичної кризи останнього десятиріччя, які підбурювалися пропагандою про "остаточне звільнення від західних колоніалістів", у регіоні відбулася низка державних переворотів. Останній французький солдат полишив той же Нігер 22 грудня минулого року, а американці пакують речі прямо зараз і мають втекти з Нігеру до 15 вересня поточного року. Це не буде так "епічно" як з Афганістаном, але будемо називати речі так, як є – втечею, замість опору.

Щоправда, позбувшись західного постколоніального впливу, ці ж буремні африканські країни стають колоніями вже східних сюзеренів – РФ та КНР. Росіяни часто напряму озброювали та готували заколотників і навіть брали участь на їх боці у бойових діях, а китайці – це все легалізували на світовому рівні, одразу ж розпочинаючи у захоплених військовими і бандитами країнах "інфраструктурні проєкти" (фактично, виплачуючи таким чином ще й хабаря новим місцевим "еліти"). Звісно, у борг – щоб тубільці були більш контрольованими у довгостроковій перспективі. 

А щоб остаточно закріпити свої успіхи по заміні одних колонізаторів на інших (відмінність між новими і старими – у відсутності в нових метрополій "зайвих" вимог про дотримання прав людини та втраті права аборигенів на набуття громадянства розвинених західних країн), ці бунтівні режими Сахелю і утворили Конфедерацію регіонів Сахелю.

Але хто встиг скористатися першим з того, що ці країни об’єдналися у Конфедерацію – росіяни чи китайці? Як не дивно – турки! Про Реджепа Ердогана можна думати будь-що, але те, що він та його найближчий соратник Хакан Фідан (розвідник та екс-очільник Служби безпеки країни) завжди першими використовують нові геополітичні можливості – це факт.

Саме згаданий на початку статті міністр закордонних справ Туреччини Фідан поїхав до лідеру Конфедерації Нігеру у липні. І поїхав не сам по собі, а разом з міністром оборони, міністром природних ресурсів, директором Національної служби розвідки (MİT), представниками інших оборонних та торгових організацій.

Це справжній "десант посадовців", який суто за переліком осіб показує інтереси Туреччини в регіоні – розвідка та зброя, корисні копалини та інвестиції у розвиток Нігеру (купівля місцевих активів, доки ціни найнижчі). Плюс ще одна важлива мета – "насолити" французам, з якими турки конфліктують через підтримку Парижем вірмен проти азербайджанців. Так, світ став дуже "тісний".

А виглядає ця турецька гіперактивність як спроба перехопити і перекупити в РФ африканські хунти з мовчазної підтримки Пекіну. Чому? Бо Кремль "не витягує" бути "імперіалістом" всюди – і у Азії, і у Африці.

Цікаво, що росіянам, на відміну від китайців, на "чорному континенті" не так потрібні місцеві ресурси (своїх валом), скільки те, щоб корисні копалини не дісталися іншим гравцям – особливо. Заходу, і, головне, щоб створити "паралельний" торговий (і контрабандний) шлях свого "добра" через Африку.

Путін вчергове "повторює" найгірший історичний досвід

Колись про схожий "коридор" мріяв британець Сесіль Джон Родс, засновник невизнаної африканської держави Родезія, що існувала 1965 по 1979 роки (назвав захоплені території на честь самого себе), а також і донині найбільшої в світі алмазної корпорації De Beers. А ще Род став автором перших у світі концтаборів – у часи Англо-бурської війни – та "архітектором" апартеїду у ПАР. Якщо у Європі Путін копіює Гітлера, то чом би у Африці не скопіювати Родса? Тим паче, що самим Родсом старий Адольф колись захоплювався, і копіював напрацювання Сесіля Джона у німецьких расових експериментах.

Саме задля транспортування й видобутку нелегальних діамантів свій власний шлях через Африку і був потрібен Родсу. Ідея полягала у тому, щоб отримати контроль над світовою галуззю діамантів, поклади яких тоді активно знаходили у Африці (а примусова праця поневолених місцевих мешканців була надзвичайно дешевою), й не давати іншим країнам світу коштовні камінці видобувати (зробити видобуток поза межами Африки економічно невигідним завдяки демпінгу), спровокувавши глобальну кризу на цьому ринку.

Якби не бури-голанці зі своїм Трансваалем та Вільною Оранжевою республікою (наслідком їх революції і визвольної війни стало виникнення Південно-Африканської Республіки, ПАР), які шаленим спротивом та партизанщиною поламали амбітні плани Родса й буквально довели його до могили, то "алмазна" оборудка могла б досягти світового успіху. 

Щоправда, Родс "пробивав" континент з Півдня на Північ – від Кейптауну до Каїру (і йому це майже вдалося), захоплюючи всі регіони на своєму шляху, і часто якраз шляхом переворотів та підкупу місцевих племен – агітуючи африканців вступати до лав його нелегальної армії під приводом "боротьби з західними пригноблювачами". Щось знайоме, чи не так?..

Як бачимо, Путін, за звичкою, не став вигадувати щось оригінальне та нове, а просто повторив, як у випадку з нацистським Африканським корпусом, найгірший історичний досвід цього багатостраждального регіону. Він скопіював теорії та практики рабовласника-експансіоніста позаминулого сторіччя, які сучасні британці та південноафриканці вважають ганебними й намагаються забути як страшний сон. 

Але не буквально скопіював, а дещо "поклав на бік" і робить свій "коридор" - зі Сходу на Захід, а не з Півдня на Північ – адже його завдання обійти Європу, а не доєднатися до неї. Не дивно, що країни Західної Африки, так бимовити, напружилися – всі розуміють, що хтось з них буде наступним на шляху цього "коридору". Там є величезний запит на безпеку, і турки цим можуть скористатися на повну. Бо колись Північ Африки також була їх колонією. І в Анкарі теж мріють про якусь "співдружність" з минулих колоній у форматі торгівельного союзу – тільки "свою", про-турецьку.

Турки намагаються потіснити росіян у Африці, бо росіяни слабкі через Україну

Колись турки вже "відібрали" в росіян Лівію. Тоді бравим воїнам Ердогана навіть довелося трохи "прорідити" російських найманців з війська лівійського "фельдмаршала" Хафтара. Однак Москва мовчки проковтнула образу, бо хто тих найманців у РФ рахує? "Бабы еще нарожают" і "Мы за ценой не постоим" – тому зараз турки вже знов "друзі" Кремля.

"Друзі", бо вибору у Путіна немає: РФ залежить від Туреччини значно більше, ніж Туреччина від РФ, і турки можуть "викручувати руки" росіянам у той бік, який їм заманеться. Як і китайці, до речі, але товариші з Пекіну діють значно обережніше: залежать від ринків та технологій з Заходу, тож мають дотримуватись правил пристойності.

Для будь-якої військової хунти притаманні потреба у грошах, світовій легалізації й зброя. А саме все це турки й привезли. В обмін на що? У Bloomberg вважають – передусім, на місцевий уран, який колись був основою французької енергетики, а зараз валяється безхазяйним у Сахелі. Так, його начебто контролюють росіяни, але він їм не потрібен, бо й свого урану дівати нема куди.

Тож, турки й хочуть прихопити ласий ресурс – і їм так просто не відмовиш: "паралельний імпорт" та грошові перекази заблокують, і Кремлю вже буде не до зайвого урану. Самим же африканцям від цієї радіоактивної руди зиску майже немає, бо власної атомної енергетики вони не мають – уран просто обов’язково потрібно комусь продати. І купити на ці гроші зброю, воду та їжу. Такі реалії сьогодення.

Але є важливий нюанс – цивілізовані країни не можуть напряму купувати уран у ніким не визнаних осіб, які просто захопили владу. А Туреччина – член НАТО та претендує на вступ до ЄС. Це не РФ якась, якій байдуже на те, що про неї подумають у світі.

Тому турки одразу ж відхрестилися від інформації Bloomberg й заявили, що паливо для нової АЕС Аккую (яку у Туреччині будують ті ж росіяни), вони у РФ куплятимуть, а не у Африці. Подивимось, як воно буде, бо "паралельний імпорт" може працювати в обидва боки (хто перевірить походження уранової руди, з якої росіяни виробляють паливо?). Уран – це головний ліквідний актив Нігеру. Окрім "радіоактивного" питання, іншого сенсу такою потужною делегацією їхати африканські хащі не було.

Чим відповідає Захід, та до чого тут Україна

Захід поступово нарощує активність в тих країнах, які ще не стали жертвами російсько-китайського "африканського проєкту". В останні місяці до сусідніх з Нігером країн часто навідуються європейські дипломати. Щоправда, не французькі, яких там мало хто радий бачити після втечі з Нігеру.

Активізувалися німці. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок поїхала до Сахелю, щоб відродити антиросійську та "антихунтівську" коаліцію. Або хоча б запевнити місцеві прозахідні сили, що про них не забули у ЄС. За два дні до турецького турне, 15 липня, дипломатка відвідала Сенегал та Кот-д'Івуар. Головною темою зустрічей була безпека у Західний Африці. Таким чином, конкуренція за вплив на Сахель зростає.

Певно, це не перший і не останній цьогорічний візит високого західного дипломата до Африки. Бо криза безпеки там не вирішена, а лише відкладена – всі озброюються. "Перша Всеафриканська війна", про яку ми писали минулого року, все ще виглядає як майже неминуча катастрофа.

Як не дивно, лише Україна зараз може врятувати Африку. Бо африканський фронт для РФ периферійний – головні події відбуваються на наших землях. І Росія все більше й більше демонструє ознаки слабкості – військової, економічної, геополітичної. Чим і послуговуються всі, кому не ліньки (китайці, турки, іранці, північнокорейці – кожен бере у РФ все, що захоче, користуючись слабкістю "Немитої").

Звісно, ми й самі потребуємо допомоги Заходу. Та й загалом – на що ми здатні? Але досвід хлопців Буданова у Судані (коли українські сили завдали успішного таємного удару по військам ЧВК "Вагнер") наочно показує, що навіть точкове втручання "світлої сторони" стає для теперішнього Кремля викликом, з яким він не здатен впоратися. Тим більше, що в Україні вже є сучасні військові технології, а головне – є їжа. Африка – ключовий наш покупець зерна, саме українці годують африканців. А оскільки Сахеь – найбідніший й найголодніший регіон "чорного континенту", то можливостей в нас для впливу там значно більше, ніж можна побачити на перший погляд.

Звісно, просувати спротив Кремлю у Африці потрібно у коаліції з іншими демократичними країнами. І лише за бажання самих африканців, з якими ми, на відміну від тих же французів чи британців, "горщики не били". Якщо ми прийдемо їм на допомогу у скруті, то й наш, навіть невеличкий внесок, буде оцінений гідно. А безпекова криза, яка розпалюється у регіоні, формує сприятливі умови для всіх, хто прагне співпраці. Досвід тих же турок, які чіпляються за будь-які можливості утвердитись провідними гравцями – нам приклад.

Наш спротив Кремлю - це не "українська війна", як деякі помилково пишуть. Це світова війна, але лише на нашій території вона, на жаль, проходить у "гарячій" формі. Гібридне протистояння йде на всіх континентах. І якщо ми хочемо перемогти, то ми повинні битися з рашистами всюди.

Андрій Попов 

УНІАН в Google News