Не заручники, а співучасники: як прості росіяни допомагають реконструювати імперію і чим вона загрожує світові

В росії завершився фарс "перепризначення" царя на вічне царство, який російські пропагандисти очікувано назвали "демократичними виборами". УНІАН поцікавився, чого варто чекати від рф після цього "свята волевиявлення".

"Як думаєте, хто в рф виграє президентські вибори? - Поки не ясно, інтрига зберігається", - за такий іронічний жарт в росії, скоріше за все, відкриють адміністративну справу. З іронією (а, тим більше, з самоіронією) там геть погано. Адже "інтрига" насправді зберігається з 2000 року.

Росіяни свого часу покірно підтримали "темну конячку" - володимира путіна, коли ставку на нього як на начебто наступника зробив колишній президент рф Борис Єльцин. Пізніше - спокійно проковтнули "спецпризначення" президентом Дмитра Мєдвєдєва при прем’єр-міністрі путіні, який, змінивши Конституцію, перебрав повноваження на себе. А далі – змирилися зі зґвалтуванням Конституції рф, яке дозволило путіну вчергове пересісти з прем’єрського крісла в президентське. Нарешті, мовчки проковтнули "обнулення" попередніх президентських термінів свого диктатора, фактично дозволивши йому "правити вічно".

Абсолютно не важливо, які цифри російський Центрвиборчком намалює зараз. Умовна різниця між 70-80-90% "народної підтримки" потрібна хіба для почуття власної значущості російського диктатора, який дуже полюбляє різноманітні "рекорди". "Правдивість" даних (особливу увагу на них варто звернути прикордонним з Україною областям рф) чудово демонструють цифри "російських соціологів" про явку на Білгородщині, Брянщині чи Курщині. В деяких з них, нагадаємо, наразі відбувається "передвиборчий" рейд Легіону "Свобода Росії", РДК та Сибірського батальйону, а населення обрало шлях йти не на вибори, а поспішно евакуюватись. Ба більше, щоб полоскотати путінське его російський Центрвиборчком дає геть абсурдні цифри підтримки очільника Кремля на окупованих територіях України.  

"Вибори в росії пройшли так, як планувалося в Кремлі. Рейтинг путіна дозволяв не маніпулювати голосами, якби обирали президента. Але тут йшлося про легітимізацію царя. Тому критичними були явка і відсоток голосів за путіна, який не міг бути меншим, ніж на попередніх виборах", - зазначив головний експерт з питань вивчення росії Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

При цьому, за його словами, цифри – не стільки міра електорального процесу, як показник лояльності місцевих еліт.

Але і геть скидати з рахунків внесок громадян рф у таку картину не треба. Чого тільки вартував заклик російської опозиції до росіян: влаштувати у день виборів "Полудень проти путіна" - на знак протесту піти… на виборчі дільниці. Розумним людям не треба пояснювати, як такі дії дозволили збільшити явку виборців і, як наслідок, намалювати високі цифри підтримки російському диктатору.

"Якщо раніше Захід міг вважати, що його головна проблема – це путін, то зараз він мав би усвідомити, що проблема – це населення рф. Вони не заручники, вони співучасники", - зазначає доктор політичних наук Максим Розумний.

Та поки цивілізований світ, реагуючи на це, здивовано здіймає брови й намагається сформувати своє бачення стосовно того, що робити далі і як спілкуватись з нелегітимним російським диктатором з ядерною кнопкою, можна зазначити: ще до початку цього "виборчого" фарсу в рф важко було не помітити, яку стратегію майбутнього обирає росія.

Росія після виборів

"Пік розвитку путінської системи, скоріше за все, буде у найближчі рік-два (формування "монархії" в реінкарнованій російській імперії). Далі буде поступове затухання як системи управління, так і держави. Тут мова може йти про роки, можливо, про кілька десятирічь", - зазначає Ігар Тишкевич.

Це, зокрема, залежатиме від стосунків з сусідами (в тому числі мова про закінчення війни в Україні), а також від того, наскільки ці сусіди будуть динамічно розвиватись.

Проте в самій росії бачення розвитку дещо інше. На початку березня міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm оприлюднила унікальні документи за особистим підписом путіна про плани соціально-політичної трансформації рф після виборів.

З витоку даних, отриманому завдяки групі "Кібер Спротив", можна зробити кілька висновків.

По-перше, ще в листопаді-грудні минулого року (дати на документах) у правлячих колах росії ніхто не сумнівався у "переобранні" путіна. І вже тоді російська влада формувала плани на післявиборчий період.

По-друге, цікаві самі ці плани. Про потребу росії в трансформації та проведенні заходів, які "посилять її перед майбутніми викликами" йдеться в оприлюдненому InformNapalm листі до путіна від голови Держдуми В’ячеслава Володіна.

Зокрема, підлеглі пропонують путіну таку собі "дезападнізацію". Якщо прибрати пропагандистське лушпиння, під цим дивним терміном мається на увазі подальше закручування гайок: одержавлення економіки (в тому сенсі, що всі сировинні галузі переходять у власність держави); підвищення ролі держави в науці, культурі, мистецтві; посилення цензури, зокрема на телебаченні та в інтернеті, і так далі.

Як зазначає Володін у зверненні до путіна, такі кроки покликані "трансформувати суспільство й перейти до прискореної мобілізації в післявиборчий період".

При цьому, деякі кроки Держдума почала втілювати в життя ще до проведення "легітимізації" царя, приймаючи відповідні закони (наприклад, зміни до кримінального кодексу чи посилення деяких контролюючих заходів в Інтернеті).

Російська "формула миру"

Українське питання – один з головних подразників для російської диктатури, як виявилось, в Кремлі готові розв’язати дуже просто: шляхом капітуляції України. Саме про це вже кілька тижнів публічно марить один з найближчих соратників путіна, колишній його тимчасовий намісник, а зараз заступник голови Ради безпеки рф Дмитро Медвєдєв.

"...Усі чудово розуміють, включно зі знахабнілими західними брехунами, що навіть у набагато простіших ситуаціях під час війни мир може бути досягнутий або за наявності взаємної волі сторін на основі розумного компромісу, або шляхом капітуляції однієї зі сторін конфлікту", - зокрема заявив Медведєв, розмірковуючи про формулу миру, запропоновану президентом України Володимиром Зеленським.

Російський топ-чиновник "сконструював свою, російську формулу", яку вважає гуманною. В ній йдеться, що світ має визнати: територія України "належить рф", Україна повинна капітулювати та піддатися демілітаризації.

В мареннях Медвєдєва українську владу на міжнародному рівні слід визнати "нацистською", примусово денацифікувати й позбавити можливості коли-небудь вступати у військові альянси без згоди росії.

У переліку російської "формули миру" (Медвєдєв навряд озвучує лише свої мрії, це - прагнення всієї російської верхівки) - відставка всіх конституційних органів влади України і проведення "виборів тимчасового самоврядного парламенту", який і має стати знаряддям Москви. У російських фантазіях, цей "тимчасовий парламент" має ухвалити закони про виплату "всіх належних компенсацій росії", включно з виплатами родичам загиблих громадян, виплатами за шкоду здоров'ю поранених, а також "відшкодування майнової шкоди, заподіяної суб'єктам російської федерації". Наостанок, ухвалить "акт про возз'єднання територій України і росії", після чого саморозпуститься.

"Такою може бути м'яка російська формула миру. Адже це і є компромісна позиція, так? Думаю, саме за нею і можна шукати доброзичливий консенсус із міжнародним співтовариством, включно з англосаксонським світом, проводити продуктивні саміти, розраховуючи на взаєморозуміння наших близьких друзів - західних партнерів", - заявив Медвєдєв.

Ще більшого цинізму таким "пропозиціям" додає те, що в росії вважають: такий процес має відбуватись під егідою ООН.  

Країнам НАТО – приготуватись

За спостереженнями українського дипломата, колишнього посла України в США Валерія Чалого, якщо дивитись на заяви лідерів європейських країн з приводу потенційної загрози для НАТО з боку росії, то, по-перше, шлях від "таке можливо за 5-8 років" до "це може статися за кілька років" пройдено всього лиш за кілька місяців.

По-друге, ці дані змінювалися лише в сторону зменшення термінів можливої російської атаки. Відтак – тенденція очевидна.

По-третє, не враховуються принаймні дві речі: що напад на НАТО може бути і під час позиційної війни з Україною і те, що російський режим атакує не тоді, коли вони сильніші, а коли супротивник слабший.

"Тому російська провокація проти НАТО, чи навіть очевидна атака на одну з країн НАТО може відбутися не через вісім, п’ять, три чи навіть два роки, а вже наприкінці 2024-го – початку 2025 року. Єдиний спосіб уникнути цього – надати максимальну підтримку Україні прямо зараз", - підкреслює він.

Експерт з міжнародної безпеки Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко додає, що росія розглядає кілька планів можливого нападу на НАТО.

"Один з них є більш реалістичним та може заскочити Альянс зненацька", - зазначив він і додав, що напад розглядається з двох плацдармів: або безпосередньо з росії, або з залученням територій Білорусі.

При цьому, за словами експерта, мова не про формат повномасштабної війни. Йдеться про обмежену гібридну операцію: росіяни можуть зайти в одну із країн НАТО й захопити певну територію (за аналогією наступу на Україну – росіяни будуть випалювати територію, а потім просто вийдуть). Це дасть козир російській пропаганді казати, що НАТО як військовий Альянс нічого не вдіяв, коли атакували країну-члена організації.

Водночас, такий план також передбачає і реакцію НАТО. Якщо там почнуть погрожувати відповіддю, Кремль вдасться до ядерної риторики. 

Росія піде далі

За словами правозахисниці, голови організації "Центр громадянських свобод", нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року Олександри Матвійчук, щоб зрозуміти, якими будуть наступні кроки росії, західним політикам варто подивитися звернення путіна до Федеральних зборів.

"Путін визначає росію як "оплот традиційних цінностей, на яких будується людська цивілізація". Хоча замість обіцяних цінностей у росії тільки обгортка, за якою ховається людиноненависницька ідеологія, але путін переконаний, що він спирається на "більшість людей у світі, зокрема мільйони громадян західних країн". І це слід сприймати серйозно. За цими словами постають агресивні політичні рухи, які у свій час фінансувалися росією, і тепер хочуть повторити успіх путіна у власних країнах", - зазначає вона.

Олександра Матвійчук звертає увагу, що війна має не тільки мілітарний вимір, але й інформаційний, економічний, ціннісний тощо. Тому варто зрозуміти, що ця війна вже перетнула кордони західних демократій, які надто довго сприймали власну безпеку як даність.

"Саме існування вільного світу загрожує диктаторам втратою влади. Тому немає такої ціни, яку б путін не був готовий заплатити за знищення свободи. Не дивно, що його основний меседж до російських громадян зчитується як "без війни немає росії". Це значить, що час для нейтральності минув… Якщо ми не зупинимо путіна в Україні, то за якийсь час він піде далі", - підкреслює вона.

Західні країни в безпеці, доки Україна тримає удар (і не важливо, визнають це західні політики чи ні). Тому, на думку правозахисниці, можна прямо зараз дати Україні все необхідне, щоб вона мала змогу відбитися від російської агресії, а можна "довго коливатися і пропустити момент, коли розвинені демократії постануть перед необхідністю платити ціну життям власних громадян".

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News