Ялтинська ініціатива Януковича: напівсаміт чи провал?

Ялтинська ініціатива Януковича: напівсаміт чи провал?

Українська влада обрала найгірший з можливих шляхів реагування на сигнали з Європи, і це ще не все: найгірше ще може бути попереду...

11-12 травня в Ялті за ініціативи Віктора Януковича відбудеться 18-й саміт глав держав Центральної Європи. Цей саміт планували присвятити тематиці європейської інтеграції. Очікувалося, що у заході візьмуть участь більше 20 перших осіб держав. Від імені Януковича офіційні запрошення направили країнам Центральної і Східної Європи і керівництву європейських інституцій. У Криму створили оргкомітет з підготовки та проведення саміту на чолі з головою Ради міністрів Криму регіоналом Анатолієм Могильовим. В останнього підрахували, що на організацію саміту знадобиться 288 тисяч гривень. Тоді ще влада не думала, що на організації на найвищому рівні можна зекономити — західні лідери не звертатимуть увагу на декорації. Більш того, 13 президентів – Німеччини, Чехії, Австрії, Італії, Словенії, Угорщини, Естонії, Хорватії, Латвії, Болгарії, Албанії, Чорногорії, Румунії – уже відмовилися їхати до Януковича в Ялту. Це реакція Заходу на ситуацію в Україні навколо Юлії Тимошенко.

У МЗС інформацію щодо участі президентів у саміті Януковича не коментують.

«Ми готуємо саміт, проводимо відповідні переговори, тобто робота проводиться для того, щоб цей саміт пройшов успішно», - ухильно зазначив речник МЗС України Олександр Дикусаров.

За неофіційними даними, до Ялти приїдуть 5 президентів країн Центральної Європи – це в кращому разі.

Наразі підтвердили свою участь у саміті президент Литви (в обмін на зустріч з Тимошенко), а також керівники держав Польщі, Словаччини й Молдови.

Ідея проведення регулярних зустрічей глав держав Центральної Європи виникла у 1993 році. Мета ініціативи полягала у створенні належних умов для неформального обміну думками з актуальних питань європейської та регіональної політики, розвитку політичного, економічного та гуманітарного співробітництва між державами регіону. Перший саміт у квітні 1994 року був присвячений балканській проблематиці, реалізації програми «Партнерство заради миру» та інтеграції до ЄС. У роботі третього саміту (червень 1996 року), присвяченого взаємній відповідальності провідних держав, вперше взяв участь Президент України. Попередній 17-й саміт глав держав країн Центральної Європи проводили наші сусіди поляки.

Що ж буде в Ялті? Яких домовленостей і вирішення яких питань слід очікувати від цього саміту, якщо не буде 13 голів держав? Яка від нього користь? З цими питаннями ми звернулися до експертів.

Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова:

САМІТ МОЖЕ БУТИ НЕ ПРОСТО НЕЕФЕКТИВНИМ, А ПРОВАЛЬНИМ

Очевидно, що саміт в Ялті, який мав би бути подією на користь зовнішньополітичним ініціативам, обтяжений внутрішньополітичними проблемами в Україні, сьогодні може бути не просто неефективним, а якщо називати речі своїми іменами — провальним.

На сьогодні представників 4 країн-засновників цієї неформальної ініціативи з 1993 року не буде на цьому саміті. У такому форматі ефективність цього саміту обмежена. Сигнали, які йдуть, як на мене, є сигналами вже до майбутньої міжнародної ізоляції (поки що м`якої) до керівництва країни.

Ці сигнали почали надходили не сьогодні. І МЗС треба було б подумати заздалегідь і відпрацювати навіть можливість перенесення саміту на більш сприятливий період. Але на мій погляд, сприйняття нашою владою тих сигналів, які прозвучали і продовжують звучати кожного дня в країнах ЄС, не те що нульове, а зворотнє. Це сприйняття образи і нерозуміння.

Нагадаю, що у 1999 році у Львові такий самий саміт також у непростих внутрішньополітичних умовах (але вони серйозно відрізнялися від сьогоднішніх) пройшов достатньо успішно.

Будь-який саміт можна оцінювати з точки зору “зустрілися керівники держав, про щось поговорили і поїхали”. Але це абсолютно не так. Будь-яка зустріч на найвищому рівні дає додаткові можливості для вирішення питань, які хвилюють як окремі країни по двосторонній співпраці, так і країни по регіональній співпраці.

На цьому саміті планувалося розглянути питання регіональної безпеки, заморожених конфліктів, зокрема, ситуації з Придністров`ям, питання енергетичної взаємодії тощо. Думаю, країни, які зацікавлені саме в цих питаннях, сьогодні все ж таки погоджуються приїхати до Ялти. Але вирішення цих питань без країн, які вже відмовилися, буде обмеженим і нерезультативним.

Сам по собі саміт міг би бути і мав би бути важливими елементом вирішення питань, в яких зацікавлені країни-учасники, і для України це б мало додатковий ефект як для країни, яка має дуже важливу роль в регіоні і вона могла б підтвердити цю роль після цього саміту. Але, на жаль, зараз ці можливості фактично втрачені.

Геннадій Удовенко, колишній міністр закордонних справ:

ХАЙ ЦЕ БУДЕ НАПІВСАМІТ, АЛЕ ТРЕБА, ЩОБИ ВІН ВІДБУВСЯ

Не приїдуть глави держав і урядів, але приїдуть делегації все одно.

Зараз високопосадовці з деяких країн-членів ЄС заявили, що не приїдуть на Євро-2012. Це бойкот щодо України. Європейський Союз зараз боїться оголосити санкції проти України, ще вони до того не дійшли, але в той же час вони лякають нашу владу. Хтось з керівників ЄС днями заявив, що ситуація в Україні ставить під сумнів долю Угоди про Асоціацію...

Ми повинні вистояти цей тиск.

Можливо, важливість цього саміту буде не така значуща, але незалежно від будь-яких обставин — приїдуть не приїдуть — нам потрібно його провести. Згадайте Олімпійські ігри в Москві — вони бойкотувалися, але відбулися і залишилися в історії.

Хай це буде напівсаміт, але треба, щоби він відбувся.

Григорій Перепелиця, експерт з міжнародної політики, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

ЦІЄЇ ВІДМОВОЮ ФОРМУЄТЬСЯ ПОЗИЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ ЩОДО УКРАЇНИ

На жаль, вимальовується дуже сумна картина. Питання не в тому, що не приїдуть керівники країн, а в тому, який вплив це матиме на реалізацію нашого європейського курсу. Якщо не будуть голови ключових 13 європейських держав — це дуже важливий чинник з огляду на наші євроінтеграційні прагнення. Те, що саміт буде зірваний — це не є великою бідою. Більш загрозливою є символічне значення цієї відмови. Оскільки цієї відмовою формується певна позиція Європейської спільноти відносно України. Ось що найбільш загрозливо.

Такі саміти мають перш за все політичне значення. І вони символізують належність України до європейських справ, вони символізують, що Україна є також учасником цього процесу, що вона є важливою в цьому процесі. Відповідно, Україна на подібних самітах може формулювати свою позицію, узгоджувати на дискутивному рівні свої інтереси з усіма країнами цієї спільноти. Це важливо перш за все з точки зору розвитку політичного діалогу.

Найгірший варіант — якщо цей саміт буде відмінений.

Ми маємо ситуацію, коли потрібно обрати між поганим і найгіршим.

Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва:

ПЕРЕЛІК ТИХ, ХТО НЕ ПРИЇДЕ, ЩЕ НЕ ВИЧЕРПАНО

Саміт Центральноєвропейської ініціативи проводиться щороку на території головуючої країни. Україна на сьогодні є головуючою і, відповідно, організовує саміт на своїй території.

Не можу сказати, що на цьому саміті очікувалося рішення якихось значних міжнародних проблем. Це звичайна повсякденна, навіть рутинна робота організації, яка далеко не належить до числа провідних організацій у Європі. Тим не менш, для України ця організація важлива. Вона засвідчує повноправну участь України у регіональних форматах, до яких у більшості своїй входять країни-члени Європейського Союзу. Для України важлива підтримка свого авторитета як лідера, у даному випадку – головуючої країни, тому безумовно величезні зусилля докладалися до того, щоби забезпечити явку на належному рівні.

Зараз проведення цього саміту має суттєве іміджеве значення. Кожна країна, проводячи такі саміти, намагається забезпечити представництво на найвищому можливому рівні. І саме рівень представництва й ідентифікує, наскільки та чи інша країна користується довірою і повагою партнерів по організації, наскільки інші глави держав і урядів виявляють відповідний інтерес до цієї країни. Тому це значний удар для України.

Для порівняння, у минулому році Польща зібрала 19 голів держав і урядів на аналогічному саміті. Тепер будь-яка явка лідерів держав нижче, ніж 19, вже сприйметься як певна проблема. Звісно, в ситуації з Україною не йдеться навіть про участь 10 голів держав.

Дається абсолютно чіткий сигнал з Європи, що питання саме в дотриманні елементарних прав стосовно Юлії Тимошенко, особливо після інформації про її побиття. Тому що українська сторона відреагувала на цю інформацію вкрай незграбно. Замість того, щоб зробити швидкі рішення – провести розслідування, можливо, звільнити причетних осіб, зібрати прес-конференції, заявити про неприпустимість таких речей, - українська сторона пішла абсолютно непродуктивним шляхом і тільки поглибила проблему.

Українська влада обрала найгірший з можливих шляхів реагування на таку кричущу і дуже чутливу для Європи інформацію. І я думаю, це ще не останній наслідок цього інциденту. І перелік тих, хто не приїде на саміт, ще не вичерпано.

Анна Ященко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter