Як українці знищують річки, а вода перетворюється на отруту / фото УНІАН

Пустеля в центрі Європи. Як українці знищують річки, а вода перетворюється на отруту і вбиває українців

23:27, 07 грудня 2020
22 хв. 6900

Хтось скаже, що щодня відкриває кран і з нього тече цілком чиста вода, щоб умитися. Також ніхто не заважає придбати пляшку за доступною ціною, і в ній – цілком чиста вода, щоб напитися. Та насправді переконання, що в Україні немає проблем з водою – хибне. А реальність – страшна.

Дніпро - найбільша в Україні і третя за площею басейну річка Європи. Має довжину в майже тисячу (981) кілометрів, протікає через усю країну та забезпечує водою мешканців восьми областей. Важко уявити, що із такою потужною річкою, Україна може коли-небудь мати проблеми із водою. Втім, ми вже маємо такі проблеми!

«Україна вже входить в перелік країн з дефіцитом питної води. Не просто якісної, а взагалі, питної води», - розповіла «Грошам» завідувачка хімічної лабораторії Наталя Кравець.

Перелік країн із дефіцитом питної води уклав Світовий банк і оприлюднив у 2019 році. У списку всього 264 країни, а Україна - майже очолює антирейтинг. Ми на 247 (!) позиції, навіть після посушливих африканських Уганди й Танзанії. В це важко повірити, але це вже доведений факт.

Гниє та стогне

Дніпро знищують одразу кілька чинників. Перше - каналізаційні нечистоти водоканалів. З ними у воду потрапляють відомі нам фосфати із мийних засобів. Друге - промислові підприємства, які майже без очищення скидають у головну ріку та її притоки отруйні речовини і важкі метали. Третє - сільськогосподарські добрива, які через поливи заносять у річку надмірну кількість пестицидів та нітратів. І четверте - це наше з вами сміття, яке отруює річку мікропластиком.

Солі фосфатної кислоти додають у пральні порошки, засоби для миття посуду чи підлоги. Разом із каналізаційними стоками всі вони потрапляють у річку. Бо водоканали очистити від них стічну воду не можуть. «Жодні очисні споруди не мають третинної обробки, яка необхідна для того, щоб вилучати ті фосфати, які на разі надходять до водного середовища», - розповідає «Грошам» начальник відділу Державного агентства водних ресурсів Марія Шпанчик.

Жодні очисні споруди в Україні не можуть вилучити ті фосфати, які надходять до водного середовища

У більшості країн Європи додавати фосфати у мийні засоби заборонили. У нас такий закон урядовці розглядали, але не ухвалили… Мовляв, дбають про споживача, замінники фосфатів здорожчать собівартість товару.

Міністерство захисту довкілля щороку оприлюднює топ-10 найбільших забруднювачів води. Минулоріч цей список очолив «Київводоканал». Вже не вперше… Окрім Київського, у топі ще чотири водоканали - Дніпровський, Львівський, Миколаївський та Чернігівський… «Гроші» попросили «Київводоканал» показати нам очисні споруди каналізаційних стоків, утім нам відмовили. Погодилися показати лише очищення питної води.

Двадцять два фільтри обслуговують лише два оператори. Відділення, яке ми відвідали, найновіше, його відкрили лише у 1985 році. Всі решта - ще старіші. Обладнання так само із тих часів. Втім, тут розповідають, що головне не обладнання, а реагенти. І з кожним роком реагентів треба все більше, вода на очищення потрапляє брудніша. Крім того, нас запевняють, що воду із крана пити можна. Та фахівці ВООЗ не погоджуються… «Експерти ВООЗ кажуть, що пити воду з крана не можна», - розповідає «Грошам» акушер-гінеколог Перинатального центру міста Києва Юлія Яроцька.

Окрім водоканалів свої фосфати у водойму скидають автомийки. Голова «Національної екологічної ради» Олександр Чистяков каже, вони нелегально врізаються у дощову каналізацію: «В Києві понад дві тисячі автомийок. Вони фактично всі врізані в дощову каналізації. І свою брудну воду скидають туди без будь-яких очисних споруд. Вона йде прямісінько у Дніпро».

В Києві понад дві тисячі автомийок, які врізані в дощову каналізацію незаконно і скидають туди свою брудну воду без будь-яких очисних споруд

Олександр демонструє «Грошам» одну з таких точок скидів. Ми йдемо з кілометр повз залізничну колію і ось він каналізаційний струмок… Видно, як йде пінна, брудна вода.

«Гляньте, яка це велика мийка! Вона розрахована на 8 чи 9 авто, які миють одночасно. Вона розміщена на дуже активній трасі», - обурюється Чистяков.

Все це стікає в річку Либідь, яка за кілька кілометрів впадає у Дніпро.

Брудна, пінна вода стікає в Либідь, а за кілька кілометрів впадає у Дніпро

«Ми двічі робили тут перевірку. Жодних очисних споруд тут нема. А екоінспекція виявила, що тут немає жодних документів», - розповідає голова «Національної екологічної ради».

Еколог каже, із двох тисяч мийок авто у столиці лише 240 працюють легально. Тобто збувають свої нечистоти водоканалу. Це не означає, що вони не забруднюють річку фосфатами, адже ми вже знаємо, що водоканал від фосфатів воду очистити не може. Але це означає, що масштаб забруднення вод Дніпра фосфатами значно більший, ніж можна уявити.

«Фосфати, - це смерть для будь-якої водойми. Вони як добриво. Водні рослини починають швидко рости. Забирають кисень. Дніпро починає мутніти і міліти», - підкреслює Чистяков.

Дніпро починає мутніти і міліти

Занурення у нечистоти

Все це на власні очі ми бачимо під водою, коли занурюємось з інструктором із дайвінгу Ігорем Міроничевим у Дніпро. Він нишпорить глибинами річки понад 20 років: «Коли я почав займатися підводним плаванням, мені було 10 років, Дніпро не зацвітав ніколи. Зараз кожного року динаміка - майже на 2 тижні зменшується період, коли вода буває прозора».

Щоб побачити, у що перетворився Дніпро, ми занурюємось під воду з інструктором з дайвінгу Ігорем Міроничевим

Чоловік розповідає «Грошам», що водорості знищують кисень, який знаходиться під водою. У результаті гине риба. А через те, що риби менше, склад води змінюється. «Це вже не дуже жива вода, це трупна отрута», - каже він. 

Восени, каже чоловік, вода мала б очищуватися. А цвітіння - спадати через зниження температури. «Гроші» беруться це перевірити. Ігор готує для нас спорядження: ласти, кисневі балони і дихальні апарати… Температура води у Дніпрі приблизно 10 градусів. Вага спорядження водолаза – 100 кілограмів. На нас костюми, які називаються «мокрими». Тобто, вони промокають - вода потрапляє під тканину і вже там зігрівається.

Занурюємось. Та насправді - не так холодно, як здається. Водорості ростуть тут кущами. Дно просто всіяне побутовим сміттям. На відстані менше метра - пакети, папірці, бляшанки і шини… Одну з них витягуємо на берег. Оповита незрозумілим намулом, вона пролежана на дні років зо п’ять, каже Ігор.

Шина, яка пролежала на дні років зо п’ять – вся в намулі

«Всередині у неї не пісок. А намул. Він складається з водоростей і сміття», - каже Ігор Міроничев.

Часточки вже розкладених водоростей просто кишать у воді. Вони осідають на дно, вкриваючи і сміття, і рослини. Якщо торкнутися до чогось, то зчиняється вир намулу. Видимість жахлива.

Ми витягаємо з дна ще по шині. Викидаємо наші знахідки у смітник - сьогодні Дніпро став чистішим, принаймні, на кілька шин.

Однак і це ще не всі проблеми від водоростей, кажуть експерти. Адже, чим брудніша річка, тим вона мілкіша. «Водорості затримують пісок. Він осідає. Дно підіймається і утворюються мілини. Так за останні 10 років Дніпро обмілів більш ніж на два метри», - розповідає «Грошам» Олександр Чистяков.

Ще одна проблема – Дніпро міліє, відступає від берегів, а посередині утворюються мілководдя

Дніпро відступає від берегів. А посередині утворюються мілководдя. Лише на території київської акваторії рибалки нарахували 57 мілин. Їх можна побачити навіть з берега. Вони там, де з води визирають рослини…

За словами голови «Національної екологічної ради України», те, що ми бачимо, поки що просто мілини. Але років за 3-5 вони ризикують перетворитися на… острови.

Щоб заміряти глибину, ми попливемо до середи Дніпра. Човняр Мирослав Добош родом із Закарпаття. Плаває Дніпром уже 10 років. Каже, що знає на цій ділянці кожну заглибину. Мілководдя одне за іншим утворювалися у нього на очах… Ми пропливаємо хвилин сім від берега і ось воно… піщане дно.

«Ми на мілководді, - каже Мирослав. – Далі вже все. Далі мотор можемо вбити. І так майже до моста Патона».

За спостереженнями «Грошей», глибина тут не більше 40 сантиметрів. Якщо було б літо, можна було б сміливо виходити з човна і просто гуляти посеред Дніпра. Це вражає, коли розумієш, що колись тут був фарватер - проходили великі катери і баржі. Зараз навіть на маленькому човні - небезпечно.

«Хто не знає місцевості цієї, Дніпра, можна закопатися і не виплисти. Пошкодити катер можна. Уже багато тут приїжджали з міністерства екології, з різних міністерств. Всі говорять, але нічого не роблять», - каже Мирослав Добош.

Можливо, ці мілини не розросталися б такими блискавичними темпами, якщо у Дніпрі була течія… Пливучи на човні, просто неможливо не помітити, що у річці майже не має водотоків… І це - катастрофа!

«Дніпро давно втратив свою потужну течію. Гідробіологи кажуть, це вже не річка. Це шість водосховищ на Дніпрі. За структурою своєю, це вже не річка, це гігантські озера», - підкреслює доктор біологічних наук Григорій Шматков.

Київське, Канівське, Кременчуцьке, Середньодніпровське, Дніпровське і Каховське - шість водосховищ знищили течію річки, а разом із нею здатність водойми самостійно очищуватися, приголомшують екологи.

«Якби була течія, вона би змивала усі нечистоти, які потрапляють у Дніпро, а так воно все осідає. Ви не повірите, але влітку, отут, під вікнами Верховної Ради, було нашестя п’явок. Це лікувальні корисні тварини, але їхня батьківщина - болото!», - зауважує Олександр Чистяков.

Загибель річок

Аби показати згубний вплив водосховищ, ми приїхали до маленької річки Підпільна на Дніпропетровщині. Її так само перекрили дамбою. Але на прикладі малої водойми руйнівний процес краще видно. З висоти птаха, з коптера, можна побачити, що до дамби - озеро. Після дамби - пустеля, яка поросла очеретом. Місцями його висота сягає чотирьох метрів. Річку просто перекрили, наче вену джгутом.

Річку перекрили, наче вену джгутом

Місцевий екоактивіст В’ячеслав Горобець розповідає, що річка – це саме те болото, яке ми бачимо. «Так само відбувається на великих річках, тільки що процес триває довше. Тут ми бачимо все це наочно», - підкреслює він.

Дамби почали будувати ще за радянських часів. Таким чином збирали воду для поливу полів. Нині їх встановлюють приватні підприємства.

«Наприклад, у нас «Біола», яка викачує шаленими темпами водні горизонти. Це відоме на всю Україну підприємство з виробництва води. Також це завод «Новакори». Також у нас є підприємство «Нова сігма». Фактично, немає державного контролю на встановлені лічильники на свердловинах, і не здійснюється контроль на те, скільки споживає води те чи інше підприємство», - розповідає екоативіст.

В’ячеслав каже, чотири роки тому русло відновили, а дамбу знесли. Із обласного бюджету на це витратили 20 мільйонів гривень. Втім сьогодні дамба знову стоїть. Тих, хто її відновив, оштрафували… на дві тисячі гривень.

Місцевий активіст розповідає, що кілька років тому дамбу тут знесли, але зараз вона знову стоїть. Тих, хто її відновив, оштрафували на… дві тисячі гривень

«Тобто ви бачите, скільки коштує державі і платникам податків приватний інтерес. Фактично людина, яка зробила тут озерце, спаплюжила, зіпсувала все інше русло. Щоб відновити його, треба 20 мільйонів гривень…», - каже Горобець.

Крім 20 мільйонів державних гривень, люди втратили одне із джерел головної водойми крани. Адже річка Підпільна впадала у ліву притоку Дніпра - річку Самара. Більше не впадає.

Через одну маленьку сільську річку могутня ріка Дніпро, звичайно ж не загине. Але ж річ у тому, що вона не єдина. «За останні 10 років, є статистика, що зникло близько десяти тисяч малих річок», - зауважує В’ячеслав Горобець.

На це впливає декілька чинників, переконані екоактивісти, - окрім дамб це ще глобальне потепління. Останні кілька років метеорологи фіксують рекордно теплі зими. Без дощу і снігу малі річки висихають повністю. Поверхневі води, якими ми з вами користуємося, як питними, зникають.

Річка Гниличка на Чернігівщині неподалік Ніжина через Остер також впадає у Дніпро. Дамбою вона не перекрита, але зневоднюється.

«Вже років десять існує проблема питної води. Коли дощі є, або тала вода, то вода в колодязях є. Але останні п’ять років це вже великого масштабу проблема», - каже голова села Черняхівка, біля якої протікає Гниличка, Валентина Щербина.

Дійсно, разом з річкою у селі висохли і криниці. Пані Валентина веде нас до найбільшого колодязя у селі. Колись звідси брало воду все село, але два роки тому він висох і завалився.

Разом з малими річками висихають і колодязі

Вода в колодязях зникає поступово. Наприклад, у 80-річної пані Катерини Донець криниця висохла минулоріч. І не лише у неї… На щастя у дітей свердловина, воду їй привозять у бутлях. «Без цього не знаю, що б я робила», - каже жінка.

У колодязі Валентини Чаленко вода почала зникати років десять тому. Її будинок - на найвищій точці у селі. Худоби тоді було повно, каже жінка, тягали від сусідів цілий день, щоб напоїти. «Уявіть, дві корови, три рази на день напувать. Через це зараз не тримають. Бо дуже багато води треба», - каже вона.

Відтак, одними із перших у селі вибурили свердловину. Глибоку - 70 метрів завглибшки. Вода в ній є, але страшенно брудна. Увесь посуд вкритий жовтим осадом. Аналізу, каже жінка, не робили, бо дорого: «Колись нам сказали, що п’ять тисяч. Та ви що? Нічого ми не робили. Змирилися, та й усе».

Тож що люди п’ють, не знають.

Що люди насправді п’ють, вони не знають

«Швидше за все - це залізо. Тобто ця людина споживає дуже багато заліза. До чого це призведе? – Це буде завжди захворювання шлунково-кишкового тракту. Це гастрити», - каже «Грошам» акушер-гінеколог Юлія Яроцька.

Клітини людського тіла на 95% складаються із води. Отже, якщо у воді є шкідливі речовини, чи забагато навіть потрібних речовин, вона буде вас отруювати…

Екологічний геноцид

Рівень води у Дніпрі падає. Там дедалі менше чиста вода розбавляє нечистоти… «Через те, що останні роки дуже серйозне маловоддя і Дніпро наповнюється лише на 70% від норми, його забруднюють ще більше. Адже всі побутові і комунальні стоки розраховані на те, що Дніпро буде наповнюватися на 100%», - каже голова «Національної екологічної ради України» Олександр Чистяков.

Найбільше від цього страждають промислові міста. Де більше підприємств, там більше скидів. «Якщо взяти статистику, то у нас весь час зріст смертності і падіння народжуваності. У промислових містах у нас смертність перевищує народжуваність в півтора-два рази. Це геноцид екологічний», - вважає доктор біологічних наук Григорій Шматков.

Місто Дніпро. Неподалік місцевого металургійного заводу, є каналізаційна труба. І дно річки тут вкрите схожою на плісняву речовиною.

Читайте такожУ цьому році вперше за 120 років на Дніпрі не було паводка - голова «Укргідроенерго»

«Воно як пліснява. Ми пірнали в таких місцях, і там взагалі нічого живого нема. Це осад, він покриває дно і там на дні не живуть взагалі мікроорганізми, не росте трава. Багато вже таких ділянок на Дніпрі. Їх можна назвати пустелею», - розповідає «Грошам» президент ГО підводних мисливців та рибалок Дніпра Валентин Левшин.

Доктор біологічних наук Григорій Шматков додає, що взимку, коли лід стояв на всьому Дніпрі, саме у цьому місці і ще на чотири кілометри річка не замерзала.

Пан Григорій присвятив Дніпру і боротьбою із його забрудненням усе своє життя. 80-річний професор сідає із нами у човна, щоб цю трубу показати.

«Таких, які би очищали воду до допустимих нормативів, немає. Тут тільки така локальна очистка. Ця вода пахне неприємно і за кольором вона жовтувато-брудна», - розповідає він.

Підпливаємо ближче. Нечистоти ллються безперервно. Григорій Шматков говорить, що гнильний запах свідчить про те, що тут вода, яка містить і органічні речовини. «Сюди не одне підприємство скидає нечистоти. Сюди можуть скидати воду цілий комплекс підприємств металургії та машинобудування, які розміщенні у цій частині міста. В їхні стоках завжди є важкі метали», - каже він.

Залізо, мідь, цинк, хром, нікель… Професор каже, це дуже отруйні речовини. Усі вони належать до першого й другого класів небезпеки. У річці вони проникають спочатку у водорості. Відтак у хробаків, які їсть риба. На кожному етапі концентрація цих речовин збільшується в 10 разів. І якщо на наш стіл потрапляє така риба - це чиста отрута.

«Всі ці речовини поволі накопичуються в організмі. Перший симптом - це самопочуття. Людина скаржиться, що вона погано себе почуває, погіршилась пам’ять, або погіршився сон. А далі, другим етапом, починає страждати той орган, де це відкладається», - каже Юлія Яроцька.

Вибухівка сповільненої дії. Важкі метали накопичуються в організмі поступово. Якщо склянка отрути вб’є людину за кілька годин, то розлита у воді малими дозами, вона буде вбивати людину кілька років.

«Вживання неякісної води, поступово, кожен місяць, кожен рік погіршує наше самопочуття. І десь через 5-6-7 років призведе до хронічного захворювання», - зауважує лікарка.

Страждають нирки, печінка, судини, суглоби, страждає центральна нервова система…

Буквально місяць тому у Дніпрі та Херсоні зафіксували мор риби. Це вже не просто стоки, які містять важкі метали. Це важкі метали у чистому вигляді. Лише у Дніпрі загинули 840 тисяч тушок карася.

«Неподалік Самарського мосту розірвався колектор. У цей колектор, куди повинні були скидати лише комунальні стоки, потрапили отруйні стоки із промислових підприємств. Тобто вони врізались туди і скидали», - розповідає Григорій Шматков.

«Якась рідина помаранчевого кольору. Схожа на іржу, але це видно, що це якісь хімічні речовини. Дуже важко простежити, яке саме підприємство робило ці скиди, тому що труба взагалі загальна і до неї під’єднані дуже багато підприємств», - додає президент ГО підводних мисливців та рибалок Дніпра Валентин Левшин.

Але навіть якщо винуватця вдається вистежити, такі скиди завдають колосальних збитків річці, а штрафи за це – мізерні.

«Штраф за те, що злили туди каналізацію – 2300 гривень. Міськводоканал заплатив, і все. А ми риби туди на 70 тисяч на рік загачували», - розповідає «Грошам» еколог, голова ГО «Порятунок» Олександр Шестюк.

З Дніпра масово зникає риба. Яку не вбили хімічними викидами, виїдають прибульці, або вбивають браконьєри. Одну спіймав, а сотню поранив, пояснює Валентин Левшин. «На цій ділянці зараз риба йде на зимувальні ями на Дніпро. Це транзитна ділянка. Зараз почався хід риби, вона йде на зимівлю, а вони цим користуються і її вибивають», - каже він.

Читайте такожВчені розповіли про головну загрозу для європейських річок та озер

У холодній воді риба погано їсть. У неї зупинений метаболізм, тому хробака вона бере погано.

До берега підпливає один із рибаків-браконьєрів, ловимо його на гарячому – риба у відрі вся у крові. Хоча він запевняє, що багрінням не ловить, однак вся риба ловлена за живіт та за спину. Саме у такий спосіб.

«Зараз рибні запаси дуже зменшилися у порівнянні з тим, як було років 10-20 тому. Тоді ще були рибні запаси великі. А зараз їх дуже мало», - каже Левшин.

Нам все ще важко уявити себе на місці якоїсь Африканської країни. Де діти, замість ходити до школи, ходять за кілометри за водою. Втім, небезпека нависла саме над нами. Екологи б’ють на сполох, що Україна – одна з країн, якій загрожує опустелювання. І якщо сьогодні ця проблема – лише у вигляді просто обміління Дніпра, то через кілька років може стати реальною витратою, за яку ми будемо платити із власних гаманців.

«Ми матимемо ще більший дефіцит питної води. Люди змушені будуть купувати воду бутельовану. У нас не буде води для поливу, значить, збільшиться вартість продуктів харчування», - каже завідувачка хімічної лабораторії Наталя Кравець.

Європейці виділили гроші на спеціальний проект, в рамках якого європейські фахівці будуть досліджувати українську питну воду на показники, на які її ще ніхто ніколи не тестував. «До цього часу в нас це не виконувалося. У нас не було такого солідного обладнання. Це абсолютно вперше у нас виконується», - запевняє «Гроші» начальник лабораторії моніторингу вод Північного регіону Олександр Шевченко.

Для порівняння, якщо українські спеціалісти можуть перевірити у воді приблизно 45 речовин, то європейські - 2 тисячі…

Начальник відділу Державного агентства водних ресурсів Марія Шпанчик розповідає «Грошам», що Деснянський питний водозабір міста Києва дає воду 2/3 жителів міста Києва. «Вони використовують ту воду, що ми тут забираємо. Для пиття, для тих побутових потреб», - пояснює Шпанчик.

«Гроші» стали свідками й унікального водозабору питної води. Спочатку пробовідбірником, який може зачерпнути воду далеко від берега, набирається пляшечка. В ній вода – без будь-якого реагенту. Для того, щоб зберегти цю воду, пляшечка тут ж ставиться в термоконтейнер і обкладається брекетами з льоду. Ці проби поїдуть до Словаччини.

Якщо українські спеціалісти можуть перевірити у воді приблизно 45 речовин, то європейські - 2 тисячі

Загалом, експерти відібрали 27 зразків води із різних точок Дніпра та інших водозабірних станцій…

«Це - відбір зразків на визначення пріоритетних речовин. Що таке пріоритетні речовини? Це хімічні залишки пестицидів, це хімічні залишки хімічної промисловості, фармацевтичної. Це те все, що людина викидає в навколишнє середовище», - розповідає начальник лабораторії моніторингу вод Північного регіону Олександр Шевченко.

Закупити очисні споруди для водоканалів, звісно, повинна держава. Контролювати скиди підприємств - також. Інакше за 5-10 років почнеться незворотній процес і… катастрофа. Втім, дещо може робити кожен із нас. Наприклад, можемо обрати безфосватні порошки, речі, в яких менше пластику, з природних інгредієнтів. І, звичайно ж, пити чисту воду. Із бювету, у якому якість моніторять фахівці. Або ж бутельовану, від сертифікованого підприємства. Експерти кажуть, навіть для чаю хлорована вода не годиться, адже висока температура не вбиває хлор.

Леся Подинська

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies