Грошей від експорту на всіх (не) вистачить. Яким був 2025 рік для української аграрки, та що готує 2026-й

Попри численні виклики, врожай 2025 року перевищив усі очікування і виявився кращим за попередній. Проте з його подальшим експортом можуть бути проблеми через ряд факторів, попереджають експерти.

Для українського агропромислового комплексу 2025 рік був неоднозначним. Погода явно збунтувалася проти людини і поставила перед аграріями купу викликів – від заморозків та посухи до нашестя сарани. І з одного боку, українцям вдалося їх героїчно подолати: врожай зібрали кращий за попередні прогнози, а великі обсяги вирощеної городини взагалі обвалили вартість овочів борщового набору мінімум на 50%.

Проте дві традиційно королівські для України культури, кукурудза та соняшник, мають суттєві проблеми. Кукурудза через затримку збиральної кампанії поступово втрачає експортні ринки – і це попри зростання врожайності з гектара. Якість соняшнику була гіршою, що позначиться на якості та ціні олії – за експортом якої в світі, хай би як це не було нечувано, Україну стрімко наздоганяє Росія.

Крім того, аналітики в один голос кажуть, що російські обстріли української інфраструктури можуть суттєво позначитися на експорті та надходженні валютної виручки з-за кордону.

Так, буквально перед Різдвом атаки російських терористів по порту "Південний" під Одесою спричинили витік рослинної олії у Чорне море. Мова не тільки про фінансові збитки – сталася масова загибель птахів, а природоохоронці називають аварію екологічною катастрофою.

Тож який врожай зібрали 2025 року українські аграрії, і які в них перспективи – давайте розбиратися.

Підсумки року. Що в засіках України

26 грудня Міністерство економіки, довкілля і сільського господарства України відзвітувало про завершення збору врожаю у 2025 році. За їхніми оцінками, попри складнощі, в Україні вдалося зібрати 57,6 мільйона тонн зернових та 17,3 мільйона тонн олійних культур. Після остаточного завершення збору кукурудзи загальний врожай зернових очікується на рівні близько 60 мільйонів тонн.

При цьому, як зазначають у Мінекономіки, цей результат можна сміливо назвати другим найкращим в ЄС.

"За обсягами виробництва зернових Україна вже сьогодні посідає друге місце серед країн Європейського Союзу – після Франції (63,1 млн тонн), випереджаючи Німеччину (45,2 млн тонн) і Польщу (36,5 млн тонн)", - підкреслюють у відомстві.

При цьому у виробництві кукурудзи Україна стала беззаперечним лідером у Європі. У 2025 році українські аграрії зібрали 23,5 млн тонн цієї культури (при загальному обсязі виробництва у всьому ЄС у розмірі 57 млн тонн).

"За соняшником Україна також утримує лідерство – 9 млн тонн проти 8,5 млн тонн у всіх країнах ЄС разом", - додають у Мінекономіки.

Водночас врожайність зернових в Україні минулого року була не на висоті. Цей показник склав 5,08 тонн з гектара, що на 14% нижче за середнє значення у ЄС. Це краще, ніж у Іспанії та Румунії, але значно менше за Францію та Німеччину, де середня врожайність зернових була на 42-48% вищою українську. 

Враховуючи, які погодні умови були минулого виробничого сезону, в цілому можна констатувати, що врожай дещо перевищив очікування, розповідає УНІАН керівниця аналітичного відділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Світлана Литвин.

Щоправда, це не стосується всієї території України, оскільки врожайність суттєво відрізнялася в розрізі регіонів: південь та схід – нижчі показники, інші регіони – більш високі.

"Якщо порівнювати з показниками попереднього року, то в цілому маємо приблизно однаковий рівень врожайності більшості культур, окрім соняшнику та ріпаку. По цим культурам спостерігається скорочення врожайності на 11% та 8% відповідно", – повідомляє УНІАН Литвин.

Щодо нашестя сарани, то воно мало локальний характер в деяких районах на півдні України, зазначає аналітикиня. Хоча сарана завдала відчутної шкоди деяким полям, значних збитків на національному рівні вона не спричинила.

В той же час виконавчий директор Першого українського сільськогосподарського кооперативу (ПУСК) Олександр Буюклі не погоджується, що 2025 рік в цілому можна вважати успішним для українських аграріїв.

Для розуміння ситуації, каже він, варто говорити окремо за озиму групу (пшениця, жито, ячмінь, ріпак), яку висівають восени і збирають влітку – і окремо за яру (передусім, кукурудза, соняшник, соя), яку сіють навесні і збирають зазвичай до початку осені того ж року.

"Щодо озимих – зібрали посередній результат. Рекордів не отримали. Яра група – тут проблема на проблемі. По сої та соняшнику отримали дуже слабкий врожай. Кукурудза, хоч і показує гарний врожай, але ще 15% її стоїть у полі. Значні витрати на доопрацювання зерна підвищили його собівартість", – коментує УНІАН Буюклі.

Також фахівець акцентує увагу на експортних проблемах, які стали звичними для українських фермерів з початку неспровокованої агресії РФ проти України майже 4 роки тому. Важливо не лише зібрати гарний врожай – важливо й вдало його продати.

"Росіяни почали обстрілювати портову інфраструктуру, що дуже сильно нас загальмувало. Спочатку погодні проблеми не давали на повну відвантажувати зерно, тепер російські обстріли", – вказує Буюклі.

Українська кукурудза досі в полі

Попри покращення врожайності кукурудзи в середньому на 10% у порівнянні з попереднім роком, Україна в 2025 році почала втрачати ключові для себе експортні ринки за цією культурою. Головною причиною стала рекордна затримка строків збиральної кампанії.

Передусім мова йде про ринок ЄС, куди в 2024 році було експортовано майже половину української кукурудзи. Тепер в Європі вже домінують бразильська та американська.

Останнє зокрема пов’язане з торговельними махінаціями Дональда Трампа – Китай перестав купувати кукурудзу в американських фермерів, тож вони частково витіснили українських колег з Іспанії за рахунок нижчих цін.

Експерти зазначають, що збирання кукурудзи в Україні сильно затягнулося – станом на кінець грудня ще 15% культури стояло в полі.

"Значні осінні опади призвели до високої вологості зерна. При особливо високих показниках вологості аграрії залишають кукурудзу в полях, щоб вона досохла природнім шляхом. Навіть зібрана кукурудза вимагає додаткового досушування, що потребує часу та затрат", – пояснює Світлана Литвин з УКАБ.

Відповідно і експорт цієї культури у жовтні-листопаді був замалий.

"Якщо минулого року українське походження було номер один на європейському ринку і займало частку біля 50%, то в поточному сезоні ми тільки номер три і маємо біля 20% ринку", – ділиться проміжними результатами Буюклі.

Литвин додає, що кукурудзи нового сезону на середину грудня було відвантажено лише 5 млн тонн, що на 42% менше показника попереднього року.

Окремим фактором фахівчиня виділяє інтенсивні російські атаки на морські порти Одеської області та енергетичну інфраструктуру цього регіону. Вони негативно впливають на темпи експортних відвантажень.

"Загалом про відновлення експортних позицій України на ринку кукурудзи говорити ще рано, бо процес триває. Швидше за все, 2026 року експортні відвантаження будуть суттєво розтягнуті в часі, однак українським аграріям вдасться вивезти весь вирощений врожай при наявності відвантажень з морських портів", – ділиться прогнозом аналітикиня УКАБ.

Олександр Буюклі погоджується, що питання логістики буде ключовим, але дає більш похмурий прогноз.

"Наступає період, коли на світовому ринку є пропозиція від США та України, і ми могли б наростити постачання. Але, знову ж, російські обстріли будуть стримувати відвантаження кукурудзи, в тому числі і до країн ЄС. Поки це стримувальний фактор, і якщо покращень не буде – на жаль, ми не зможемо відновити поставки кукурудзи до ЄС в звичних обсягах", – резюмує голова ПУСК.

Соняшника буде менше

За попередніми оцінками Литвин, попри лідерські позиції у ЄС, в 2025 році Україна зібрала на 13% менше соняшника, ніж у 2024-му. Окрім того, значна кількість опадів в період збору врожаю насіння соняшника вплинула на якісні показники – але не критично, вважає вона.

При цьому попередні прогнози по соняшнику, на відміну від інших культур, були набагато кращими, і доходили до 13,5 млн тонн (за даними Мінекономіки, врожай зрештою склав 9 млн тонн). Щодо якості, соняшник-2025 поступається соняшнику-2024 одразу за трьома критеріями.

По-перше, вологість врожаю-2025 є вищою, ніж торік. Тож сушіння вимагає додаткових витрат з боку фермерів. По-друге, частина соняшника, в межах 10%, має підвищену кислотність. Вироблена з нього олія буде менш якісною.

Нарешті, показник олійності соняшника дещо гірший, ніж в 2024 році – 48-50% проти 50-52%. Комплексний набір з цих трьох проблем точно не порадує вітчизняних аграріїв. Ба більше, він буде на руку виробникам олії "за порєбріком".

"Україна все ще залишається найбільшим експортером соняшникової олії у світі, щонайменше за результатами 2024 року. Однак, якщо до початку російської агресії Україна була беззаперечним лідером, то зараз швидким темпами нас наздоганяє Росія, обсяги експорту соняшникової олії якої зростають і вже практично дорівнюють нашим", – повідомляє Литвин.

Під час повномасштабного вторгнення РФ на територію України, була окупована значна частина площ, де активно вирощували соняшник, нагадує Буюклі. Це негативно вплинуло на виробництво в Україні.

"Соняшник на окупованих територіях фактично йде до Росії. Тому, ймовірно, по обсягами виробництва вони нас випереджають. Але на Росії великий внутрішній ринок, тому по експорту соняшникової олії ми їх зможемо випередити у поточному сезоні (до червня 2026, – УНІАН). До того ж, у них теж врожай вийшов слабкий через посуху", – заспокоює директор ПУСК.

Зазначимо, що загалом попит на соняшникову олію в світі вже кілька років йде на спад. Потроху її витісняють пальмова, соєва та ріпакова олії.

Гарний врожай овочів обвалив ціни в Україні

Важливою особливістю минулорічної збиральної кампанії, яку відчули на собі всі українці, став надлишок овочів борщового набору, які здешевшали в порівнянні з 2024 роком мінімум на 50%. Опустилися ціни на моркву (-63%), буряк (-51%), капусту (-73%), ріпчасту цибулю (-58%) та картоплю (-54%).

Дешевизна овочів допомогла українцям трохи заощадити на приготуванні страв до новорічного і, особливо, різдвяного столу на тлі загального зростання харчової інфляції в країні.

Пояснюється рекордний і зовсім незвичний для вітчизняних реалій обвал цін на овочі дуже просто: людською жадібністю. Українські аграрії побачили, які високі ціни на городину були в 2024 році – і ці ціни їм сподобалися. Відповідно, фермери вирішили, що такі самі ціни будуть і в 2025-му, і вони зможуть заробити – і розширили посівні площі під овочі.

Наприклад, під картоплю площі зросли на 25%, плюс додатково на ті ж 25% зросла врожайність. Тож за даними директора Інституту картоплярства Миколи Фурдиги, картоплі зібрали на 50% більше за аналогічні обсяги рік тому. В результаті отримали істотне підвищення пропозиції за приблизно сталого попиту, що і обвалило ціни.

При цьому варто зауважити, що дешевизна борщового набору має тимчасовий характер через відсутність сховищ для зберігання врожаю в українських фермерів.

"В Україні все життя, всю історію – хронічний дефіцит потужностей по зберіганню. На виході маємо ситуацію, коли на полях багато овочів борщового набору, і фермери не хочуть їх зберігати – особливо, коли ми говоримо про ситуативних гравців, а не системних. Вони не хочуть брати на себе ризики: прилетить – не прилетить, буде світло – не буде. Краще кошти отримати зараз, навіть продаючи дешевше", – коментує УНІАН президент Української плодоовочевої асоціації Тарас Баштанник.

Тож ціни на городину ще можуть бути низькими в січні, але потім і вона почне дорожчати. Та ж сама вітчизняна картопля закінчиться в середині весни – і українці почнуть їсти імпортну польську, просто тому, що в сусідній Польщі є сховища.

Таким чином, незважаючи на приємні ціни на овочі наприкінці 2025 року, в довгостроковій перспективі ситуація не вигідна нікому – а ті аграрії, хто добряче вклався саме в вирощування городини "під борщ" з метою заробити, навпаки, отримали болючий фінансовий удар.

Світова кон’юнктура проти України. Що буде далі

Для повноти картини треба дивитися на український врожай в розрізі глобальних показників. І тут неприємний момент полягає в тому, що багато де в світі він видався напрочуд гарним.

Так, Китай у 2025 році зібрав черговий рекордний врожай зернових. Проте приріст в +1,2% несуттєвий, насправді, – тим паче, що Пекіну і вдома вистачає, кого годувати. Тобто КНР не є конкурентом для наших аграріїв.

А от розташовані в Південній півкулі Аргентина і Австралія якраз є країнами-експортерами. Вони мають чудові попередні показники – 27,7 млн тонн (плюс 48,9%) та 35,6 млн тонн (плюс 5%) по пшениці відповідно – а збирання врожаю в основному мають закінчити до середини січня, коли на іншому боці Землі триває літо.

Проте Буюклі щодо південних країн заспокоює: коли їхня пшениця виходить на ринок, а це грудень-січень, Україна вже завершує активну експортну діяльність.

"Основними ринками збуту для Австралії є країни Азії. Ми туди активно торгуємо на старті сезону з липня по листопад-грудень. Далі йде австралійська пшениця, яка за рахунок логістики є більш дешевою, і тому трейдери продають українську пшеницю по найближчим ринкам. Ми вже досить давно навчилися працювати, тому Австралія не є для нас значним конкурентом", – вказує голова ПУСК.

Якщо дивитися наперед, то і Європа влітку наступного року планує зібрати потужний врожай в 288,1 млн тонн зернових (плюс 11,8%). Знову ж таки, Буюклі не бачить тут великої біди через неспівставність цін.

"З ЄС ми конкуруємо по пшениці і ячменю. В цьому сезоні Європа зібрала значний врожай зерна, але не можу сказати, що є суттєва конкуренція. Ми були досить конкурентними по цінам, що забезпечило нам попит", – каже нам спікер.

Тож головними викликами в 2026 році для українських аграріїв на тлі рашистської навали вже звично лишатимуться питання логістики. Аграрії традиційно працюють з липня по червень, тож з експортними оцінками радять почекати до кінця маркетингового сезону.

"Щодо успіхів – краще говорити по завершенню сезону [у червні 2026-го]. Якщо росіяни і надалі будуть обстрілювати порти – це дуже негативно вплине на темпи експорту. Це, відповідно, скоротить валютну виручку, що може створити тиск на курс долара [в Україні]", – попереджає Буюклі.

Неможливість експортувати достатні обсяги врожаю не тільки призведе до збитків українських фермерів, але й може стати сильним ударом для економіки України та її платіжного балансу. Саме про це мріють росіяни. Ми ж віримо, що цього не станеться.

Андрій Каут

УНІАН в Google News