Ахіллесова п’ята Піднебесної: криза у Китаї, а проблеми в України

Пекін вимагає від посадовців "затягнути паски", відмовитися від алкоголю та квітів, що є реакцією на кризу розвитку економіки КНР, яка повільно наближається до колапсу. А наслідки від великого китайського падіння будуть відчутними навіть в Україні.

Коли ми рахуємо український ВВП, то часто чуємо порівняння не так з Європою, де вже давно є ознаки рецесії, як з Китаєм, як головним "азійським тигром", де всі звикли до шалених відсотків економічного зростання, які для такої великої країни виглядають ледь не дивом дивним. Але "зненацька" китайським посадовцям порадили "затягнути паски". А що ж сталося?

Просто виявилося, що хоча економічне зростання там дійсно є, але й проблем налічується вдосталь. Адже зростання йде переважно у борг, та ще й забезпечене не "живими" коштами, а "мертвим" бетоном – житлом, у яке все менше інвестують самі китайці, та інфраструктурою.

Удар "митних війн" Трампа змусив весь світ та китайський уряд знов звернути увагу на "Ахіллесову п’яту" економіки Піднебесної – на нерухомість. Де саме зараз взялися впроваджувати "нову модель", яка й має врятувати Китай.

А заразом й Україну. Адже значну частку арматури та інших будівельних матеріалів китайці роблять з української сировини.

Експерти пояснили УНІАН суть й масштаби проблеми для КНР та те, як її намагаються вирішити у Комуністичній партії Китаю (КПК). А також – як ця криза вже впливає на нашу державу, і які наслідки може мати в майбутньому.

Важка китайська нерухомість

Економічний підйом Китаю ще у 1970-80-ті почався не лише з розвитку експорту, але й завдяки залученню інвестицій у будівництво – там просто відмовилися від масового "безкоштовного" соціального житла (залишивши його лише для деяких категорій), яке оплачувала держава, й відкрили повноцінний приватний ринок нерухомості, куди й пішли зароблені населенням та бізнесом на експорті гроші.

Саме будівництво є чи не головним драйвером зростання економіки КНР з 2000-х років, адже торгова експансія Пекіну вповільнюється. Зараз саме будівництво є "фундаментом" тих великих відсотків зростання ВВП, про які ми так часто чуємо. Втім, на тлі кризи галузі вони вже давно перестали бути двозначними, що є наочним проявом проблем з нерухомістю.

Справа в тому, що на китайському ринку нерухомості з початку 2000-х утворилася "бульбашка", яка з роками тільки зростала. Інвестори вкладали гроші у нове житло ще на етапі котловану і були зацікавлені у нерухомості виключно як у активі для заробітку з перепродажу, а не для проживання. Бо чим раніше ти у проєкт увійдеш – тим більше отримаєш прибутку після перепродажу.

Інвестори торгували між собою, тоді як більшість населення не мала коштів на нове власне житло. Такі "інвестиційні" об’єкти часто не мали навіть всієї необхідної для життя інфраструктури. Влада цьому не заважала, адже це дозволяло нарощувати статистику зростання ВВП. Але це не могло тривати вічно.

Боргове навантаження як на державу та місцеві органи влади, так і на бізнес зростає. У першу чергу, на девелоперів – вже двоє з чотирьох найбільших показували ознаки неспроможності сплачувати свої борги.

Мова про банкрутство Evergrande у 2023 році після зупинки сплати по боргах у 2021-му, на тлі пандемії. А також про Country Garden, яка безпосередньо зараз проходить кризу обвалу продажів. За підсумками 2024 року продажі впали на 37% - до 35 мільярдів доларів. Загалом рейтингова агенція Fitch прогнозує, що у 2025 році продажі нової житлової нерухомості у Китаї впадуть ще на 10%, та фіксує дуже значну частку непроданих об’єктів. Якщо заваляться ще й Greenland Holdings та China Vanke, то це вже дійсно може стати "точкою неповернення" у китайській кризі.

Проте Адріан Пантюхов, економіст Ukraine Economic Outlook, експерт з економічного прогнозування та високоризиковим активам, а також фахівець з азійських ринків, вважає, що проблеми китайського будівництва не гарантують швидку кризу для всієї китайської економіки.

"Нерухомість генерує до третини ВВП Китаю, і її різке уповільнення посилює дефляційний тиск і скорочує попит на сировину. Водночас, у китайських девелоперів зберігається певний фінансовий ресурс – зокрема, завдяки нещодавнім змінам щодо високих початкових іпотечних платежів. А централізована структура влади дозволяє проводити скоординовані дії, які, якщо й не усунуть наслідки кризи, то здатні істотно їх пом’якшити, - розповідає експерт у коментарі УНІАН. – Однак проблема ускладнюється масштабним борговим навантаженням на всю економіку. У разі неконтрольованої корекції може відбутися різке скорочення видатків на місцевому рівні".

Саме місцеві бюджети у Китаї зараз у зоні ризику. Адже там з’являються цілі "міста-примари", де ніхто не живе, бо інтерес інвесторів до житла знижується.

"Додатковий тиск створює тіньова заборгованість регіональних урядів — $8,4 трильйона у вигляді прихованих позик, спрямованих переважно на інфраструктурні проєкти. Втім, на відміну від стрімкої фінансової кризи у США 2008 року, китайська система, ймовірно, трансформує шок у повільну стагнацію. Контроль за рухом капіталу та централізована монетарна політика дозволяють поступово розвантажувати баланси забудовників і місцевої влади", - завершує думку пан Пантюхов.

Віта Голод, членкиня правління Української асоціації китаєзнавців та кандидат економічних наук, погоджується, що ця криза навряд чи призведе до таких же результатів, як свого часу у США, коли "бульбашка" на американському ринку нерухомості спричинила падіння Lehman Brothers та цілої низки банків, які надавали кредити на житло.

"У Китаї інша фінансова система. Капітал закритий, банки — державні, і регулятори мають прямий вплив. Банки не "посипляться", як у США, але це не виключає продовження "тихої кризи" з величезною кількістю незавершених об’єктів, падінням споживчої довіри й дефляційним тиском на економіку, який посилився ще більше через політику Трампа, - пояснює УНІАН фахівчиня. – Влада не відмовиться від гібридної моделі (поєднання державного контролю та ринкових механізмів), тому будуть вживатись нові-старі монетарні стимули: була знижена базова ставка, зниження резервних вимог для банків, спрощення процедур для іноземних інвесторів, "пом'якшення" діалогу з вітчизняними інвесторами".

Піднебесна захиталася

Уряд КНР навесні розробив та почав впроваджувати так звану "нову" антикризову модель для ринку нерухомості. Зокрема, як пише Bloomberg, за новими правилами у Китаї буде заборонено продавати житло, яке ще не добудовано. Відмова від "передпродажів" – так званого pre-sale - є знаковою для китайського ринку. Адже саме за рахунок торгівлі "повітряними замками" галузь зростала у 2000-ні.

Віта Голод пояснює мету "нової моделі" для ринку нерухомості Китаю.

"Ці кроки є частиною ширшої стратегії фінансової стабілізації, анонсованої 7 травня 2025 року директором Головного управління фінансового регулювання КНР Лі Юньцзє. Він представив вісім нових ініціатив, що мають на меті підтримати нерухомість, фондовий ринок, малий бізнес і технологічний сектор, - розповідає нам пані Голод. – За інформацією регулятора, стабілізація ринку житла та фондового ринку є вирішальною умовою відновлення внутрішнього попиту й довіри населення. Очікується, що створення нових механізмів фінансування дозволить завершити розпочаті проєкти житла та зменшити борговий тиск на девелоперів. Для цього банки вже схвалили 6,7 трильйона юанів кредитів у рамках "білих списків" для добудови понад 16 мільйонів квартир".

Експертка вважає, що ми спостерігаємо "злам старої моделі на ринку нерухомості", що є "частиною комплексного антикризового пакету".

"Очевидно, що стара модель, що сприяла накопиченню боргів та роздуванню "бульбашки", більше не влаштовує владу, - каже вона. – Нова модель відкриває більше можливостей для державних девелоперів, які мають доступ до капіталу й можуть завершувати об’єкти без передплат.  Китайська авторитарна система намагається керувати кризою, щоб не допустити фінансового колапсу та соціальних заворушень. Новий підхід дозволить знизити довгострокові ризики для домогосподарств, хоча доведеться пройти через короткострокові сплески банкрутств".

Як бачимо, все настільки серйозно, що мова вже пішла про ризики для домогосподарств та уникнення заворушень. Торгові війни, розпочаті новою адміністрацією США, можуть стати "каталізатором" проблем.

Економіст Ukraine Economic Outlook Адріан Пантюхов також окреслює можливі наслідки "нової моделі", без якої, однак, кризу не вдасться вповільнити.

"Якщо уряд Китаю реалізує план без компенсуючих механізмів – буде боляче: зайнятість скоротиться, інвестиційна активність знизиться. Інвестбанки вже переглядають прогнози зростання ВВП Китаю нижче граничних 5% через проблеми сектору нерухомості, який забезпечує 25–30% ВВП Китаю. Водночас у довгостроковій перспективі такий крок — необхідний. Це як зірвати пластир із хронічної проблеми, що не вирішується без болю. Але чим раніше — тим м’якшим буде удар, - наполягає експерт. – Попередні продажі забезпечували девелоперам грошовий потік для запуску нових проєктів, стимулюючи попит на матеріали та робочу силу. Водночас, ця модель породжувала недобудови й руйнувала довіру споживачів. Її скасування означає відмову від короткострокової "мильної бульбашки", проте постає питання - чи витримає економіка касовий розрив".

На його думку, Китай піде шляхом повільного розв’язання кризи, роблячи ставку на контрольовану адаптацію, де час гратиме на його користь. Будівельну галузь, ймовірно, підтримуватимуть за рахунок спрямованого кредитування, що може спричинити збитки в банківському секторі та скорочення державних витрат на інші сфери.

Деякі оглядачі застерігають, що дещо схоже відбувалося й перед Першою світовою, а особливо перед Другою світовою війною – Велика депресія, хвиля протекціонізму, а також війна як останнє рішення для торгових та економічних проблем. Японія буквально атакувала США після того, як американці ввели ембарго на поставки нафти та інших ресурсів. Але опитані УНІАН експерти досить скептичні щодо таких радикальних наслідків. Принаймні – на цей момент.

"Я погоджуюсь, що зовнішні шоки консолідують китайське населення, призводять до зростання китайського націоналізму. Але, якщо чесно, Китай був готовий до трампівської ескалації, і був впевнений, що роз'єднання двох взаємопов'язаних економік наразі неможливе. Перша зустріч в Женеві говорить про те, що здоровий глузд перемагає, і Китай в цій ситуації виглядає більш достойно", - висловлює думку Віта Голод з Української асоціації китаєзнавців.

Адріан Пантюхов теж каже про ставку Піднебесної на переговори, а не на війну.

"Економічна й геополітична позиція Китаю ослабне, змушуючи Пекін шукати тісніших зв’язків — як із США у форматі переговорів, так і з РФ на основі спільних інтересів у ресурсах і ринках", - описує пан Пантюхов вплив економіки на геополітику.

А як це вплине на Україну, для якої поставки сировини – у першу чергу, продукції металургії до Китаю – є основою експорту?

Українські дилеми

Китай є головною "тиловою базою" РФ. Але одночасно – ключовим споживачем українського експорту, який все менше готовий купувати ЄС. КНР купує в нас як аграрку, так і продукцію важкої промисловості. Зокрема мова про руду та іншу продукцію металургії, яка якраз орієнтована на галузь будівництва.

Паралельно Китай дійсно забезпечує Кремлю можливість виживати під санкціями та навіть розвивати економіку. Проте те ж саме, але у менших масштабах, китайці поставляють й до України (дрони та комплектуючі зокрема). У цьому й полягає наша "дилема" щодо Китаю – це начебто "покровитель" РФ, але й ми не можемо відмовитися від власних стосунків з Пекіном.

"Найбільшим споживачем української залізної руди традиційно є Китай. За підсумками січня-квітня відвантаження сировини в цьому напрямку становили 6,01 мільйона тонн (-2% у річному вимірі). До Словаччини спрямовано 1,57 мільйона тонн (-15%), а до Польщі – 1,54 мільйона тонн (+3,4%), - повідомляють у GMK Center. – У квітні Україна експортувала 2,654 мільйона тонн ЗРС (залізорудної сировини, - УНІАН), що на 8,4% менше, порівняно з попереднім місяцем, та на 22% – до квітня 2024-го. До Китаю за місяць спрямовано 1,44 мільйона тонн (-7% порівняно з попереднім місяцем) сировини, Словаччини – 405,24 тисяч тонн (-17,7), Польщі – 383,86 тисяч тонн (+12,8%)".

У свою чергу, Віта Голод, навпаки, акцентує увагу на тому, що минулого року Китай нарощував закупівлі української металургічної продукції.

"Поки Україна не відчула кризу на китайському ринку нерухомості. У 2024 році Китай значно збільшив імпорт залізної руди з України. Український експорт руди зріс до 15,09 мільйона тонн у 2024 році, порівняно з 1,44 мільйона тонн у 2023 році). Крім того, американо-китайське загострення може мати позитивний ефект для українського аграрного сектору, - каже вона. – Прагнучи зменшити залежність від США, Китай продовжує політику диверсифікації імпорту, і, водночас, не готовий "класти всі яйця" в російський чи бразильський кошик. Це відкриває вікно можливостей для України — особливо у постачанні зернових, олійних культур та продукції тваринництва, птахівництва. Варто також відзначити, що заступниця міністра аграрної політики та продовольства володіє китайською, що є позитивним сигналом".

Адріан Пантюхов, однак, вважає, що наслідки для України будуть "з різних сторін".

"З економічного боку, зниження цін на метали та агропродукцію обмежить експортні доходи, тоді як здешевлення нафти й газу зменшить витрати на імпорт як для бізнесу, так і для потреб держави. З геополітичного боку, більш слабка позиція Китаю може змусити його шукати компроміс зі США, що стримуватиме його зближення РФ, чи, навпаки, підштовхуватиме до посилення зв’язків з РФ, через наявність дешевих ресурсів та ринку збуту, - вважає економіст Ukraine Economic Outlook. – Для України критично важливо диверсифікувати експортні ринки, та намагатися розширювати внутрішні ринки для українських продуктів та сировини. Окрім економічної роботи, Україна потребує дипломатичної підтримки".

На його думку, у випадку світового економічного сповільнення через кризу в Китаї, або через посилення ізоляціоністської політики, Україна може зіткнутися з обмеженням міжнародної допомоги.

"Водночас варто враховувати, що базовий сценарій передбачає не системну кризу, а сповільнення темпів зростання Китаю, тому прямі наслідки для України залишаються обмеженими", - застерігає пан Пантюхов від зайвого песимізму.

…Криза на ринку нерухомості КНР вже давно є "звичним ворогом", з яким світ та Україна вчаться жити й заробляти. Але негативну динаміку китайської економіки, яку у кризу "затягує" як "бульбашка" на ринку нерухомості, так і торгові війни, китайській владі все складніше ховати. Це вже призвело до утворення "нової моделі" на ринку нерухомості КНР, яка, однак, сприятиме не вирішенню проблем, а лише вповільненню кризових явищ.

Ці економічні проблеми Піднебесної, з одного боку, радикалізаують китайське суспільство та владу, адже ніхто ще не вигадав кращих "ліків" від економічних проблем, ніж "маленька переможна війна", яка точно відволіче населення. Проте одного разу така війна, а точніше "СВО" у КНР вже була – у 1970-ті проти В’єтнаму. Провал тієї авантюри та ще більше посилення кризи тоді й призвело значною мірою до докорінної зміни економічної політики країни.

Той досвід та залежність від США, ЄС, РФ та навіть трошки від України сприяє тому, що всі спірні питання Пекін буде схильний вирішувати шляхом перемовин, а не війни. Принаймні, на цьому наполягають експерти. Хоча те, що населенню, бізнесу та елітам доведеться "затягнути паски" робить ситуацію менш контрольованою. У схожих умовах у Китаї вже відбувалися повстання та зміна влади, хоча зараз це не найімовірніший сценарій. 

Україна ж однією з перших відчує загострення кризи на ринку нерухомості Китаю, проте цей ефект не буде миттєвим, і навряд чи буде радикальним. Особливо, якщо "нова модель" приживеться й дійсно послабить негативні явища.

Андрій Попов

УНІАН в Google News