Фото УНІАН

Помалу їдеш - далі заїдеш: поворот України від інфраструктурної розрухи до "великого будівництва"

10:09, 22.08.2021
12 хв.

За останні роки Україна зробила якісний стрибок у розвитку транспортної інфраструктури, зупинивши процес її знищення, який тривав десятиліття. УНІАН згадує про найбільш знакові події на вибоїстому шляху нашої країни від розрухи до "великого будівництва".

Після здобуття Україною своєї незалежності в 1991 році, вітчизняна інфраструктура неухильно деградувала.

Цьому сприяли ряд фундаментальних причин, які рубали на корені будь-які спроби кардинально змінити ситуацію: відсутність інвестицій, деіндустріалізація економіки, низка економічних криз, повальна корупція і відсутність реальної конкуренції в цьому секторі.

У підсумку, плачевний стан української інфраструктури став одним з головних гальм розвитку країни.

Відео дня

Наші порти і залізниця не могли забезпечити зростання вантажоперевезень. Наші дороги, вкриті ямами, що нагадують поле після бою, зводили нанівець весь транзитний потенціал країни. Не кажучи вже про те, що відлякували інвесторів, які, приїхавши в Україну, замислювалися: "як у цій країні можна транспортувати товари?". Враховуючи також плачевну ситуацію із залізницею і вмираючим водним транспортом, інвестор відповіді не знаходив і переїжджав в одну з країн по сусідству.

Більш того, зустрічали цих нечисленних потенційних інвесторів в Україні порожні, напівзакинуті аеропорти, що також говорило багато про що.

Страждав і вітчизняний бізнес, закладаючи витрати, викликані відсутністю нормальної інфраструктури, у вартість своєї продукції, що ще сильніше знижувало конкурентоспроможність української економіки.

Ситуація змінилася лише після Революції Гідності, коли корупційний, клептократичний режим Віктора Януковича був вигнаний з країни, а українці зажадали швидких і відчутних змін. Символом цих змін стали гучні інфраструктурні проекти, розвиток авіа - та залізничного сполучення, відродження річкового судноплавства.

Хороші дороги - не розкіш

УНІАН

В Україні одні з найгірших доріг у світі, а в Європі вибоїн на трасах більше тільки в сусідній Молдові – твердження, яке протягом майже чверті століття було непорушним.

Однак з 2017 року на українські дороги, 90 відсотків яких до цього часу занепали і вимагали ремонту, з державного бюджету почали виділяти суттєві суми, і, напевно, вперше результат від виділення держкоштів на ремонт і будівництво автотрас став помітний неозброєним оком.

У країні почало зростати число доріг, проїзд якими не загрожував втратою колеса або іншими серйозними поломками автомобіля. Водії та пасажири відзначили це якісне покращення свого життя. 

У 2017 році на ремонт дорожнього господарства було виділено близько 20 мільярдів гривень, наступного року – вдвічі більше. Тенденція зростання виділених коштів, як і обсягу робіт, збільшувалася від року до року. 

Фото УНІАН

Володимир Гройсман, який був у той час головою уряду, спробував зробити збільшення обсягів дорожнього будівництва в країні основою своєї політичної піар-кампанії. Гройсману це не сильно допомогло, але приклад виявився заразливим.

Під патронатом президента

Після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського, а також його партії на парламентських виборах в 2019 році, проект масштабного ремонту і будівництва доріг по всій країні отримав пафосну назву "Велике будівництво" з підзаголовком "програма президента України".

Загальновідомо, що будь-яка серйозна "програма президента України" вимагає колосальних коштів і обов'язкових рекордів.

Тому вже в 2020 році на програму було витрачено близько 100 мільярдів гривень і відремонтовано майже 4 тисячі кілометрів доріг. Це в п'ять разів більше, ніж у 2019 році і є рекордом за всі роки незалежності нашої країни.

У 2021 році цей рекорд має бути побитий. Планується, що до кінця року буде відремонтовано 6,8 тисячі кілометрів доріг.

фото УНІАН, Владислав Мусієнко

Немає підстав сумніватися, що цей результат буде досягнутий, адже фінансуванню програми віддається пріоритетне значення.

Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України "виграла у російського" Газпрому " в Стокгольмському арбітражі кілька мільярдів доларів? Частину цих грошей можна направити на дороги.

Кошти Державного фонду боротьби з COVID-19 витрачаються занадто повільно? Зате майже 30 мільярдів гривень з цього фонду можна дуже швидко витратити на ремонт доріг.

І так далі. Пріоритети президента стали пріоритетами для всієї країни.

План "Б"

Виконання програми "Велике будівництво" знаходиться під пильним поглядом як чиновників, так і опонентів влади. Будь-який проступок або гучний корупційний скандал призведе до істотного падіння рейтингів президента і його команди, які йдуть з цим проектом ва-банк.

Однак у всьому цьому є одна безперечно позитивна сторона - транспортна інфраструктура в Україні дійсно поступово перетворюється.

Автор цього тексту не так давно, вперше за п'ятнадцять років, проїхав шикарною бетонною дорогою з Миколаєва до Кропивницького, довірившись навігатору, який віддав перевагу цьому маршруту більш звичній "Одеській трасі".

УНІАН

Ще кілька років тому між цими двома обласними центрами просто не існувало дороги, і, здавалося, так буде завжди. Зараз дорога є, і вона хороша.

Незважаючи на те, що програму "Велике будівництво"критикують за занадто роздутий бюджет, незважаючи на те, що відповідальних за цей проект чиновників періодично ловлять на корупції, це одна з небагатьох ініціатив чинної влади, яка приносить реальний, відчутний результат.

Залишається лише одне питання, а що буде далі, коли суттєва частина з понад 100 тисяч кілометрів українських доріг буде відремонтована? Чи зміниться концепція їх використання?

Сьогодні влада просуває ідею концесії, коли зобов'язання з підтримки в належному стані автомобільних доріг буде віддана приватному бізнесу взамін на право отримувати доходи з придорожньої інфраструктури.

А якщо ця модель не "злетить"? Чи існує при владі план "Б", чи Україна приречена щорічно витрачати на ремонт і утримання доріг близько 10 відсотків державного бюджету на тлі хронічного недофінансування медицини і освіти?

Хочеться вірити, що ні, і через десяток років тема поганих доріг в нашій країні буде сприйматися як добрий жарт, що відсилає до часів сивої старовини.

Відкрите небо

Фото УНІАН

Український авіаринок сьогодні є одним з тих, що найбільш динамічно розвивається в Європі. Але так було не завжди. 

До Революції Гідності рекордним для галузі став 2013 рік, коли пасажиропотік склав близько 15 мільйонів осіб. Потім перевезення і обслуговування авіаційних пасажирів значно впала через війну з Росією і припинення сполучення з агресивним сусідом, анексії Криму та окупації частини Донецької та Луганської областей, економічної кризи і падіння добробуту населення. 

При цьому, вже в 2019 році тільки один столичний аеропорт Бориспіль обслужив понад 15 мільйонів пасажирів, а загальний пасажиропотік всіх аеропортів країни становив неймовірні для України 24,3 мільйона пасажирів. 

До коронакризису прогнозувалося, що до 2030 року пасажиропотік через українські аеропорти зросте до понад 70 мільйонів чоловік. 

Справа в тому, що наш авіаринок перші 25 років незалежності України перебував ніби в сплячці: основним напрямком польотів була Росія, а сезонними – Туреччина і Єгипет.

Пояснювалося це просто - українці не могли дозволити собі літати, тому що мали занадто низький рівень доходів. Згодом з'ясувалося, це твердження було не цілком вірним.  

Головним поштовхом для розвитку вітчизняного авіаринку став безвізовий режим з Євросоюзом, який запрацював з літа 2017 року, до якого входять три десятки привабливих (з усіх точок зору) для громадян України країн.

Падіння бюрократичних перепон і скасування плати за візи зробили цей напрямок більш доступним для українських громадян, що породило небувалий попит.

На інтерес українців до польотів за європейськими маршрутами відгукнулися відразу кілька найбільших світових авіаперевізників. Перш за все - ірландська Ryanair і угорська Wizz Air, які запропонували українцям дешевші ціни на квитки, величезна кількість різних напрямків, а також своєю присутністю і стилем ведення бізнесу посилили конкуренцію на внутрішньому ринку.   

УНІАН

Попит був настільки великим, що в кінці 2018 року на вітчизняному ринку з'явилася нова українська авіакомпанія SkyUp, яка також пропонує більш низькі ціни на квитки як на внутрішні, так і на зовнішні рейси. Сьогодні флот цієї української компанії налічує 14 власних літаків, і регулярно збільшується. 

Коли світ охопила пандемія коронавірусу, обсяг перевезень істотно знизився. За підсумками 2020 року сумарний пасажиропотік аеропортів України склав лише 8,7 мільйонів пасажирів. 

При цьому, в 2021 році тільки за сім перших місяців пасажиропотік склав майже 7 мільйонів чоловік і продовжує зростати щомісяця, а Україна перебуває в топі європейських країн за темпами відновлення авіаринку.

У жовтні Україна і Євросоюз планують підписати угоду про Спільний авіаційний простір, що стане потужним стимулом розвитку ринку.

"Угоду про Спільний авіаційний простір з ЄС, сподіваюся, ми зможемо підписати фізично цієї осені. Така угода означає, що українські авіаперевізники отримають розширений доступ на ринок ЄС, а європейські компанії зайдуть в Україну", - заявив кілька тижнів тому прем'єр-міністр Денис Шмигаль.

Поява такої конкуренції, за словами глави уряду, призведе до зниження цін на квитки і сприятиме формуванню в Україні відкритого, конкурентного і прозорого авіаційного ринку. Це вселяє надію на те, що вже найближчим часом кількість рейсів і пасажиропотік повернуться на докризовий рівень.

Відродження річкових перевезень

фото УНІАН, Олександр Синиця

Річкові перевезення в Україні сьогодні займають критично низьку частку в загальному обсязі вантажоперевезень - за підсумками 2020 року вона склала всього 1-2 відсотки. У Європейському Союзі, наприклад, це 7 відсотків, і, в планах ЄС в найближчі роки істотно збільшити частку річкових перевезень, враховуючи їх екологічність в порівнянні з іншими видами транспортування вантажів і пасажирів.  

Українська річкова мережа довгі роки перебувала в напівзакинутому стані, а 75 відсотків інфраструктури і шлюзів були зношені.

Однак потенціал для збільшення перевезень вантажів українськими річками - колосальний. Ще кілька десятиліть тому річками щорічно перевозилося 60 мільйонів тонн вантажів, а зараз цей показник впав до 11-12 мільйонів тонн.

Поточний рік продемонстрував, що попит на річкові перевезення є як у бізнесу, так і у пасажирів. Наприклад, транспортування вантажів тільки по Дніпру в січні-травні цього року зросло на 61 відсоток - до 4,5 мільйона тонн.

Сприяти активному розвитку річкового судноплавства в Україні повинен прийнятий не так давно Верховною Радою закон "Про внутрішній водний транспорт", основні положення якого набирають чинності з 1 січня 2022 року.

Один з ініціаторів прийняття закону, народний депутат Артем Ковальов повідомив, що цим документом держава встановила правила, які роблять річкову галузь привабливою для бізнесу.

Артем Ковальов / фото УНІАН

"Ми фактично дали галузі два важливих меседжи. Це те, що держава зацікавлена в розвитку цього важливого напрямку, і те, що ми встановили базові правила для галузі, почали створення відкритого і конкурентного ринку річкових перевезень. Фактично, цей напрямок став зрозумілішим і більш прогнозованим для бізнесу, а також цікавим для залучення інвестицій", - сказав він.

У найближчі п'ять років українська влада очікує збільшення вантажоперевезень річками до 30 мільйонів тонн на рік, а прямий економічний ефект від цього зростання складе 13-16 мільярдів гривень.

Річкова галузь, як, втім, і вся Україна стоїть на порозі великих змін. 

Можна скільки завгодно говорити про те, що країна втратила колосальну кількість можливостей і розгубила час, який можна було використовувати для розвитку і проведення реформ. Але майбутнє вітчизняної інфраструктури, як і всієї нашої прекрасної країни, виглядає оптимістичним. Щоб повністю завершити шлях від розрухи до реального великого будівництва нової демократичної і технологічно розвиненої країни, варто максимально ефективно використовувати найближчі роки.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся