Григорій Немиря: “Для успіху євроїнтеграції  потрібні чіткий розрахунок і координація”

Григорій Немиря: “Для успіху євроїнтеграції потрібні чіткий розрахунок і координація”

Має бути дуже ґрунтовний аналіз, щоб якогось романтизму рожевого не існувало: давайте ми все попідписуємо, поприймаємо і потім - хоч трава не рости... Ну і звичайно потрібно чітко бачити пріоритети розвитку країни в цілому.

На початку цього тижня віце-прем’єр-міністр України  у справах  європейської та міжнародної інтеграції Григорій Немиря здійснив робочий візит до Брюсселю, в ході якого провів ряд зустрічей в Європарламенті та європейському виконавчому органі – Єврокомісії для обговорення поточного стану двосторонніх відносин та перспектив на майбутнє. Під час однієї з пауз у зустрічах він погодився поділитися з УНІАН своїм баченням розвитку співпраці з Європою, як в економічній, так і в політичній сферах. А розпочати розмову ми вирішили з нещодавньої ініціативи ЄС  Східне партнерство.

УНІАН: Григорію Михайловичу, здається ваша оцінка Східного партнерства та оцінка партнерства МЗС дещо відрізняються. Ви вітаєте ці пропозиції, в МЗС кажуть, що головне, щоб нова ініціатива не підміняла перспективу членства. В чому причина такої відмінності позицій і як вам працюється з МЗС у сфері євроінтеграції?

Г.Н.: Я не погоджуюся з думкою, що у нас є розбіжності в оцінці Східного партнерства. Існує спільне розуміння, що краще не має бути ворогом хорошого. Безумовно, ще кращим з точки зору європейських прагнень України було б, якби вже пропонувалося б чітко закріпити перспективу членства. Але очевидно, що Європейська політика сусідства, на розвиток якої спрямоване і Східне партнерство, за визначенням не може містити такої перспективи. Але що важливо, і остання комюнікація про це чітко говорить, що Східне партнерство не є альтернативою членства. Тому розбіжностей немає. Я б сказав, що є певні нюанси в культурі стратегічного аналізу. Але в нас немає і не може бути за визначенням якихось інших розбіжностей, крім відмінностей нюансів культури стратегічного аналізу і стилю дипломатії.

З точки зору інтенсивності контактів і переговорів та  прогресу в координації, який було досягнуто, 2008 рік є найбільш успішним роком у сфері європейської інтеграції. На цей євроінтеграційний „політичний драйв” України звернув увагу Президент Європарламенту під час нашої зустрічі. Ми почали переговори про поглиблену зону вільної торгівлі після набуття членства в СОТ, ми почали переговори про приєднання до договору про Енергетичну спільноту, ми почали діалог про безвізовий режим, ми просунулися дуже суттєво в переговорах про спільний авіаційний простір, ми досягли значного прогресу в переговорах щодо угоди про асоціацію. Запрацювали нарешті на повну потужність інституційні механізми, зокрема, українська частина Комітету Україна-ЄС, окремий урядовий комітет. Було  створено Координаційне бюро –  механізм, якій вже і в документах ЄС визнається як успіх української влади, тому що він створює інституційну пам`ять та інституційну спроможність, яка дає можливість підтримувати діалог і мінімізувати негативні впливи політичної нестабільності.

Навіть графік на наступний рік говорить про те, що ця динаміка зберігається. Наприкінці березня відбудеться міжнародна конференція інвесторів щодо модернізації української газотранспортної системи, в травні-червні – самміт щодо Східного партнерства та діалог щодо сільського господарства. Ми вже почали накопичувати позитивний досвід, який допоможе вирішувати суперечки з ЄС стосовно дотримання чи недотримання стандартів.

УНІАН: Ви маєте на увазі інцидент з отруєною олією?

Г.Н.: Так, негативний і позитивний досвід щодо олії показав: якщо проблема є - її не треба ігнорувати, а  треба вирішувати. Безумовно, говорити тільки про успішність минулого року у відносинах з ЄС теж не зовсім правильно. Очевидно, що можна було б досягнути і більше,  якби в Україні була забезпечена відповідна політична стабільність.

УНІАН: Григорію Михайловичу, Координаційне бюро було створено зовсім не так давно. Наскільки за цей період часу вдалося налагодити контакти між міністерствами та відомствами, адже не секрет, що вони у нас досить часто інтегруються до ЄС кожен за власною програмою?

Г.Н.: Рішення про створення бюро було схвалено лише в липні. На початку осені почали заповнюватися вакансії. Функціонувати на повну силу воно почне з січня наступного року. В бюро працюватиме до 70 осіб. Зараз оголошено відкритий конкурс, його умови розміщені на сайті Кабінету Міністрів. Безумовно, ще рано якісь висновки робити щодо радикальних змін. Але, і це вже помітили тут в Брюсселі, нам вдалося встановити контакти на рівні безпосередніх виконавців - Бюро та Єврокомісії. З’явилося місце і головне люди, до яких можна зателефонувати у випадку наявності якихось запитань.

Координаційне Бюро (КБ), підпорядковане віце-прем’єру, що дає можливість швидко вирішувати традиційні бюрократичні суперечки, тобто грати роль політичного арбітра, а з іншого боку – інформувати, тому що частина координації – це вчасна і якісна інформація. Я розглядаю КБ, як інструмент поєднання політичного та адміністративного рівнів. Воно не підміняє ні МЗС, ні Мінюст, ні Мінекономіки. Склалась добра координація з Представництвом України при ЄС. Я високо оцінюю внесок в цей успіх Андрія Івановича Веселовського – представника України при ЄС.

Дуже важливим фактором також є відкритість Координаційного бюро до співпраці з парламентом. На жаль, механізми, які ми запропонували, з огляду на об`єктивні причини(парламент поки не запрацював на повну потужність) не були реалізовані. Що ми запропонували? Від імені уряду ми запропонували скорочену процедуру парламентського розгляду законопроектів у сфері європейської інтеграції. Але скорочена не означає полегшена. Скорочена означає більш швидкий і ефективний розгляд.

УНІАН: Тобто фактично, розгляд законопроектів як пріоритетних?

Г.Н.: Так. Саме так, тому що часом у нас недостатньо чисто формальних можливостей внести той чи інший законопроект як пріоритетний. Ми вже провели спеціальне засідання з парламентським Комітетом з європейської інтеграціїта розробили перелік пріоритетних законів.

Ще одна сфера, якою бюро займатиметься в 2009 році – це координація міжнародної технічної допомоги, яка включає суттєвий компонент допомоги з боку Європейського Союзу та двосторонні програми. Зокрема, традиційно великі програми,  яких  буде ще більше, пропонують такі країни як Швеція, Велика Британія і Польща. Навіть, у нас є непоодинокі приклади, коли країни такі, як Канада, які не належать до ЄС, охоче фінансують програми щодо інтеграції України до ЄС. Раніше недостатній рівень координації створював негативний фон, а відтак викликав розчарування у наших партнерів. Тому ще в першій половині 2009 року Бюро має створити механізми і перебрати більшу частину функцій щодо координації міжнародної технічної допомоги.

Ми також бачимо сьогодні, що наші переговори і про угоду про асоціацію, і стосовно інших двосторонніх домовленостей, досягають межі, коли потрібно буде приймати швидкі, але не завжди очевидні рішення, які потребують додаткового аналізу. Очевидно, що і роль віце-прем`єра, і роль бюро зростатимуть для узгодженості позицій між всіма залученими міністерствами.

УНІАН: Ви сказали про те, що в березні має відбутися конференція донорів для модернізації української ГТС. Тиждень тому комісар ЄС з питань зовнішніх відносин Беніта Ферраро-Вальднер зазначила, що для проведення такої конференції Україна має виконати ряд умов. Чи могли б ви “пролити світло” на те, про які умови йдеться?

Г.Н.: В цьому процесі є дві складові. Перша – технічна складова. Мається на увазі бізнес-план. Його підготовка просувається успішно і в кінці січня він має бути узгоджений на рівні експертів Єврокомісії ,Міністерства палива та енергетики України і «Нафтогазу». Друга - це концептуальна складова, яка створює умови та підходи до здійснення модернізації. Оскільки ця конференція є міжнародною, то, безумовно, в ній братимуть участь і міжнародні фінансові організації, такі як Світовий банк, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк та інші. Стандартною є практика, щоб кошти, а йдеться приблизно про 2 млрд. євро...

УНІАН: Раніше ж називалася цифра в 2,5 млрд.?

Г.Н.: В районі двох мільярдів - скільки вдасться зібрати. І безумовно існує цілком стандартне розуміння, що мають бути процедури щодо використання цих коштів. Тут є правові аспекти, управлінські аспекти, аспекти власності, і багато інших, які зараз обговорюються. Крім того, негативно вплинула на швидкість процесу фінансова криза.

УНІАН: З іншого боку, для Грузії провели досить успішну донорську конференцію, незважаючи на початок фінансової кризи?

Г.Н.: Правильно, але там є дуже суттєвий безпековий елемент, пов`язаний із замороженими конфліктами і стабільністю в регіоні. Ми не говорили про будь-яку альтернативу. Тобто, питання не проводити конференцію, або відкласти її на невизначене майбутнє – цю альтернативу ніхто серйозно не розглядав: ні Єврокомісія, ні Україна. Ми просто більш чітко структурували процес і узгодили найбільш прийнятну дату, коли ми можемо провести цю конференцію. Зараз йдеться про кінець березня.

УНІАН: Ви згадали сьогодні про спільний авіаційний простір. Наскільки я розумію, до останнього часу існує проблема регулювання безпеки в Україні. Три авіакомпанії залишаються в «чорному списку» Єврокомісії, і, очевидно, поки вони там залишатимуться, навряд чи ми зможемо підписати угоду?

Г.Н.: В цьому випадку також йдеться, скоріше, про питання процесу. Питання, які турбували європейську сторону деякий час – це незалежність регуляторного органу, якій наглядає за безпекою. Наскільки ця незалежність буде забезпечена. І, відповідно, як почала працювати нова редакція закону про Кабінету Міністрів, що вимагала формалізованого включення у вертикаль міністерства і такого роду спостережних органів.Це викликало нерозуміння, і певний час пішов на те, щоб визначити сферу  повноважень та функції цього органу. А далі –звичайна робота. Крім того, треба визнати: безпека дешевою не буває.

УНІАН: І скільки потрібно грошей на безпеку?

Г.Н.: Це якраз питання, яке не тільки в даному випадку, але й в багатьох інших потребує аналізу. Наприклад, скільки коштує адаптація регуляторного середовища? Скільки коштує адаптація енергетичного законодавства? Все це потребує грошей, і не малих. Або, скільки коштує адаптація українського законодавства до європейських вимог в  галузі охорони навколишнього середовища? Це досить дорогі заходи, які мають бути реалізовані. І тому тут має бути дуже ґрунтовний аналіз, щоб якогось романтизму рожевого не існувало: давайте ми все попідписуємо, поприймаємо і потім - хоч трава не рости. При цьому, розрахунки показують, що у найближчий перспективі за рахунок бюджету може бути профінансована лише незначна частина видатків, що у свою чергу підсилює питання пріоритетів, в тому числі, авіаційного, енергетичного  та інших секторів в рамках переговорів про зону вільної торгівлі.

Ми вважаємо, що суттєву роль має відігравати український бізнес – і великий, і середній, і малий - з точки зору реалістичної оцінки потреб і перспективи. Тому, що це  питання конкурентоспроможності. І ми сподіваємося, що розуміння того, що це потрібно, зростатиме, і сам бізнес буде вкладати певні інвестиції.

УНІАН: Але ж бізнес не може зробити все. Крім того, з бізнесом також треба співпрацювати, а до останнього часу, наскільки відомо в деяких міністерствах навіть не завжди знали, до яких асоціацій виробників в Україні звертатися...

Г.Н.: Так, на сьогодні дійсно є проблема, яка полягає в низькій якості комунікацій і розуміння важливості комунікації в сучасному світі. Комунікацій не з точки зору кількості прес-конференцій, або надрукованих статей, а комунікації з точки зору процесу обговорення реальних речей, які турбують, зачіпають, або будуть зачіпати позитивно або негативно той чи інший сектор економіки, чи приватний бізнес. Якість комунікації передбачає, як важливу складову, належну інформацію - якісну і вчасну. Для того, щоб таку інформацію надавати – її треба готувати. Щоб її готувати – мають працювати в апараті, в уряді люди, які розуміють цінність такої інформації. Вони мають отримувати її не просто пасивно, а активно з усіх можливих джерел. Це і Єврокомісія, і посольства, і різноманітні європейські бізнесові федерації і асоціації, в тому числі лобістські структури, окремі експери і дослідницькі центри. І цей процес „полювання за інформацією” має бути повсякденний. Ми особливо побачили, що нам цього не вистачає, коли почали переговори про створення зони вільної торгівлі.

Інший бік медалі полягає в тому, що часто-густо і сам бізнес не виявляє розуміння наскільки це може бути важливим. Або з точки зору, що звикли покладатися на те, що будь-що, зможуть „переконати” уряд змінити рішення, або пролобіювати закон у Верховній Раді, якій надасть додаткову протекцію – тобто, практика, що складалася роками і яку важко міняти. Є й нерозуміння того, наскільки швидкими можуть бути ці процеси. Це починає розуміти бізнес, якій купує об`єкти в країнах ЄС. Тому що там вже є питання директив ЄС, питання діалогу з місцевим громадянським суспільством, місцевою владою, урядами, Єврокомісією. Там і питання демонополізації і конкуренції.

Ну і звичайно, не можна будувати спілкування з бізнесом без чіткого бачення пріоритетів розвитку країни в цілому. Тому що ребрендінг країни та її позиціювання - це якраз розуміння пріоритетів. Які галузі заслуговують на державну підтримку, або навіть стимулювання, які розміри такого стимулювання, як змінюватиметься картина в регіонах, скажімо, що буде зі старими промисловими регіонами за 15-20 років і так далі.

УНІАН: Повертаючись до Східного партнерства, Україна вважається одним з лідерів цього процесу. Наскільки Україна реально може стати лідером в процесі регіонального розвитку, і чи потрібно нам таке лідерство, наприклад у сприянні покращення відносин між Білоруссю та ЄС?

Г.Н.: Я проти будь-яких місіонерських підходів. Тут важливіше за все – приклад. Роби як я. Якщо хочеш. Якщо Україна є успішною вже зараз, і за умови реалізації Східного партнерства може бути ще більш успішним прикладом... В цьому і полягатиме ця авангардна роль. Але реально ми говоримо не про авангард і ар`єргард. Це оцінка, яку ми чуємо тут. Президент Єврокомісії Жозе Мануель Барроззу говорить про Україну, як авангардну країну, але я хотів би говорити про принцип диференціації.

Ключовою передумовою для того, щоб події в цьому напрямку розвивалися, є політична стабільність, яка полягає не лише у створенні працюючої коаліції в парламенті. Це лише один з кроків. Політична стабільність полягає в тому, що політична система і спосіб функціонування країни мають стабілізуватися настільки, щоб дати можливість створити довірливі відносини в процесі реалізації Східного партнерства і політики, яка прийде їй на заміну, В яких формах це буде – покаже майбутнє. В даному випадку, очевидно, що ЄС повинен консолідуватися сам. Але ці процеси мають відбуватися паралельно.

В той же час для України важливо не фіксувати увагу на вимогах щодо окремих сигналів з боку ЄС чи віртуальних перспективах, а користуватися тими можливостями, яких вже зараз достатньо, але яких може бути ще більше в рамках Східного партнерства. Що я із задоволення відзначаю, що з кожним роком все у більшої кількості країн зникає  упередженість по відношенню до України. Україну судять за її власними заслугами. Для мене очевидно, що  набути членство в ЄС Україні буде складніше, ніж це було для наших країн-сусідів, таких як Польша, Словаччина, Балтійські країни. В той же час очевидно, що ця європейська шарада не може бути вирішена без України, без її участі у цьому процесі. Украіні потрібні стабільність, безпека і відповідальність. Це ж саме потрібне і Європейському Союзу. І тут дуже важливо, щоб відносини ЄС та Росії також вибудовувалися в ширшому європейську контексті.

УНІАН: України і Росії теж?

Г.Н.: Так, і ЄС та Росії, і України та Росії - в цьому ширшому європейському контексті. Ми із задоволенням відзначили факт, що в остаточному варіанті комюніке Єврокомісії Східне партнерство позиціонується не як додаткове до відносин ЄС з Росією, а як паралельні процеси. І це означає також не конфліктність, а можливість синергії за наявності політичної волі.

Розмовляв Сергій Воропаєв, Брюссель.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter