Андрій Веселовський: “Перед тим, як обвинувачувати Україну в газових проблемах, Росії варто подивитися у дзеркало”

Андрій Веселовський: “Перед тим, як обвинувачувати Україну в газових проблемах, Росії варто подивитися у дзеркало”

На початку кожного місяця з Москви лунає, що українці – банкрути... Всі пишуть зараз про скандальність російських заяв, а коли 7-го числа Україна заплатить, то всі промовчать...

Проблема можливої неспроможності України вчасно розрахуватися за спожитий російських газ минулого тижня знову була у центрі уваги Європи. Ситуацію коментував навіть Президент Єврокомісії Жозе Баррозу, до якого телефонував російський прем’єр Володимир Путін з проханням допомогти Україні матеріально. Європейський чиновник зазначив, що грошей в бюджеті на ці цілі немає, однак питання обговорять на саміті ЄС в середині червня. Втім, здається, що гучні заяви російських високопосадовців викликані зовсім не стурбованістю за свої гроші.

Серед журналістів, що працюють в Брюсселі, є своєрідна прикмета: якщо офіційний лобіст російського “Газпрому” компанія GPlus розсилає прес-реліз про відносини з Україною – чекай на черговий скандал. Події останнього тижня не стали винятком з правил. 26 травня в електронні поштові скриньки брюссельських кореспондентів прийшов прес-реліз із скромним заголовком “Заява “Газпрому” щодо проблем України з оплатою газу”. У документі зазначалося, що за підсумками робочої зустрічі голови правління “Газпрому” Олексія Міллера з українським колегою Олегом Дубиною перший назвав ситуацію з оплатою російського газу, спожитого в травні “дуже, дуже серйозною”. В прес-релізі зазначалося, що “Газпром” вже й так заплатив Україні наперед за транзит газу до ЄС до кінця поточного року та не став стягувати штрафні санкції за “недобір” газу, турбуючись нібито таким чином за енергетичну безпеку Європи. “З цих причин не лише “Газпром”, але й європейські компанії-партнери мають бути зацікавленими в попередженні фінансових проблем української компанії”, - наголошувалося в повідомленні. А через три дні сам російський прем’єр Володимир Путін зателефонував Президенту Єврокомісії. Під час розмови він пропонував Європі допомогти Україні фінансово і дати їй 5 млрд. дол. кредиту для своєчасних розрахунків за газ.

Єдиною відмінністю нинішнього газового скандалу від попередніх є те, що він розпочався не в грудні, як зазвичай протягом останніх трьох років, а наприкінці травня. Водночас, підготовлений він був чи не найкраще, ніж усі попередні. Очевидно, дається взнаки досвід. Тим більше, що європейським журналістам, як продемонструвала попередня січнева криза, дуже легко розповісти все, що завгодно про відносини між Росією та Україною, бо людей, які будуть вникати в усі перипетії двосторонніх газових відносин, не так вже й багато. Та й зрештою, європейців більше цікавить, чи буде газ в їхніх домівках, ніж відповідь на питання, хто кого дурить. З іншого боку, і січнева криза, і нинішня травнева демонструють відсутність не те, що адекватної, а досить часто і взагалі будь-якої відповіді з українського боку на інформаційні демарші росіян. Відтак, страждає репутація саме України. Не варто, мабуть, говорити і про те, що такий масований інформаційний наступ, що його демонструє Російська Федерація, може вплинути навіть на фахівців, які володіють справжніми даними з обох джерел постійно жевріючого газового конфлікту. УНІАН звернувся до Посла України при Європейському Союзі Андрія Веселовського з проханням прокоментувати ситуацію.

УНІАН: Андрію Івановичу, здається, останні події навколо газових відносин вже вплинули на позицію європейських чиновників, які “не для преси” кажуть, що зараз головна політика полягає в тому, щоб не дратувати Росію. Чи побачили ви таку зміну у ставленні з боку представників Єврокомісії? Чи може бути зміна ставлення також продиктована і тим обуренням, яке викликав в росіян підписаний нещодавно меморандум між Україною та ЄС стосовно відносин в газовій сфері?

А.В.: На сьогодні, мені здається, поки зарано говорити про будь-яку зміну ставлення до України. Принаймні цього поки непомітно. Що ж стосується Брюссельського меморандуму, то певні результати ми побачимо найближчим часом. Як ви пам’ятаєте, меморандум було підписано 23 березня. Тепер розпочався наступний етап, на якому вже потрібно, щоб сторони - і ЄС, і Україна - виконували його положення. І зараз виконання власне лише починається. Можливо, за два тижні вже буде якійсь перший підсумок.

Я би хотів порівняти це із проектом “Східне партнерство”. Саміт “Східного партнерства” відбувся 7 травня, а тематичні платформи, які і є безпосереднім механізмом реалізації цієї програми, починають працювати в червні. Загалом будуть 4 тематичні платформи, їх засідання відбудуться 5, 10, 17 і 25 червня. І от в кінці червня ми побачимо, як розвивається “Східне партнерство”: наскільки активно воно втілюється в життя, чи це були лише слова. Звичайно, це – лише перший етап, будуть і другий, і третій, але цей перший етап, він якраз буде показовим.

Я думаю, що і в питанні енергетичного меморандуму нам потрібно почекати пару тижнів, можливо місяць, щоб сказати, як він буде реалізовуватися. І за ходом реалізації можна буде судити і про цілісність української енергетичної політики в цілому, і про формування ставлення до України в цій сфері з боку Європейського Союзу.

УНІАН: Тобто, ви маєте на увазі, що нам потрібно почекати презентації техніко-економічного обґрунтування Євро-Азійського нафтотранспортного консорціуму (ЄАНТК), запланованого на червень?

А.В.: І це також. Але презентація ЄАНТК – це інша важлива сфера, яка стосується нафти. Головне зараз у виконанні Меморандуму, де йдеться про газ, - це створення групи технічної координації в рамках, передбачених меморандумом, розробка цією групою етапів реалізації меморандуму і, власне, вихід на розгляд конкретних проектів, які були спочатку представлені в загальному вигляді, а тепер вони, вже очевидно, є в конкретиці, висунення їх на розгляд Єврокомісії і потім розгляд на тендерах. Все це природні етапи, бо, звичайно, такі серйозні речі не робляться за місяць. Підготовчий період займає багато часу, тому слід ще трохи почекати.

УНІАН: Тобто, якщо я правильно розумію, певні конкретні кроки в рамках реалізації документу мають відбутися найближчим часом? Про які саме кроки йдеться?

А.В.: Так, вони мають відбутися буквально в червні. А щодо їх змісту... це - виключно експертні, технічні питання, і я поки не хотів би про них говорити. Це знаєте, як закинути інгредієнти в каструлю, де вони варяться. Це вже зроблено. Переговори по документах відбуваються зараз в постійному режимі, як в Брюсселі, так і в Києві.

УНІАН: Якщо говорити про інформаційну політику, яку проводять Росія та Україна в питанні газових відносин в Європі, не можу не згадати вашу фразу, яку ви сказали у січні, про те, що Україна менше говорила, але більше робила. Зараз, здається, ситуація повторюється, коли росіяни активно працюють в Брюсселі, навіть Путін телефонував Баррозу. Чи не варто було б і Україні посилити свою інформаційну присутність тут?

А.В.: По-перше, я абсолютно не відмовляюсь від своїх слів, сказаних в січні. Було дійсно так: українська сторона сподівалася на нормальну спокійну професійну домовленість, замість цього отримала публічний, добре прорахований скандал, якій створив враження про відсутність у України позиції, хоча позиція була. Цей скандал, можна сказати, був спрямований певною мірою на те, щоб дестабілізувати українську владу, посіяти паніку, і, частково, він зіграв свою роль, як уявляється.

Ви говорите про телефонні розмови, можна додати ще й звернення Росії до МВФ щодо проведення аудиту України, чи надання Україні позики через МВФ, коли Росія дає гроші МВФ, а той Україні. Активізуються розмови про те, що Україна – фінансово неспроможна. Робиться це з абсолютно тією самою метою, що і в січні: посіяти паніку, створити враження, що українська влада не контролює ситуацію, що населення перебуває у великому ризику, нема кому про нього подбати. Це мені дуже нагадує аналогічні дії керівництва Російської Федерації проти Білорусі тиждень тому (28 травня на засіданні Ради міністрів “союзної держави” Росії та Білорусі міністр фінансів Росії Олексій Кудрін заявив, що білоруська економіка до кінця року стане неплатоспроможною через велику кількість кредитів, а також назвав білоруську політику в кредитно-фінансовій сфері “тупиковою”, після чого Президент Білорусі Олександр Лукашенко відмовився брати будь-які подальші кредити від Москви, пояснивши це можливою втратою незалежності країни – УНІАН) . Тільки там ті дії робилися в Мінську: приїхали в гості і наговорили гидоти про господарів. Взагалі, оригінальний підхід: приїхати в гості, щоб сказати, які господарі недолугі.

В нашому випадку, в гості не їдуть, а говорять зі своєї території. До речі, є й ще оригінальніші дії, коли запрошують в гості, а зустрічатися при цьому не збираються, це я маю на увазі запрошення Президенту України приїхати на економічний форум в Санкт-Петербург.

Я би сказав, що всі ці дії вимагають відповіді. Йдеться не про те, щоб взаємно одне одного ображати – це було б безглуздо, це показує низьку культуру, коли ти вдаєшся до симетричної лайки чи приниження свого співрозмовника. Але без відповіді, без реакції такі речі залишати не личить.

УНІАН: Тим більше, здається, що така політики вже змогла певною мірою переконати Президента Єврокомісії, якій захотів винести на обговорення саміту ЄС питання про надання фінансової підтримки Україні...

А.В.: Я не можу це коментувати, тому що це - внутрішня справа ЄС, яким чином він буде обговорювати питання гіпотетичної неплатоспроможності України. Гіпотетичної тому, що ми всі маємо абсолютно тверду упевненість в тому, що Україна заплатить за газ за травень, так само, як вона перед тим заплатила за квітень, перед тим за березень і так далі. Хоч на початку кожного місяця з Москви і лунають розпачливі вигуки, що українці нам не заплатять, це – банкрути, вони – авантюристи, в них грошей немає і так далі. Так само станеться і цього місяця. Ось вся ця вакханалія і скандальні заяви будуть лунати до того моменту, поки Україна не заплатить. А вона заплатить, 7 червня розрахується, і я хочу вірити, що так буде і надалі. Але ж на жаль, не можна забувати і про закони журналістського жанру: коли скандал, то про нього все пишуть, коли щось робиться нормально – всі мовчать. Всі пишуть зараз про скандальність російських заяв, а коли 7-го числа Україна заплатить, то всі промовчать. Максимум, десь це пройде між іншим – Україна заплатила. Нібито саме не це і було предметом скандалу. Хочеться вірити, що з часом світ звикне до такої скандальності і буде менше на неї звертати уваги.

УНІАН: Я так розумію, що не слід чекати на якісь дії з української сторони з метою переконати Президента Єврокомісії не піднімати питання про фінансову допомогу Україні на самміті?

А.В.: Ну, це різні питання. “Нафтогаз України” перебуває у постійному контакті з Єврокомісією і роз’яснює стан справ. Інша справа, що тих методів, тих можливостей, які в цьому випадку застосовує Російська Федерація у “Нафтогазу” немає. Прикро, що це так, але це той факт, з яким треба рахуватися. Я не маю ні обов’язку, ні права давати рекомендації державній структурі, яка веде тим чи іншим способом свою інформаційну політику. Вона її веде так, як вона її веде. Я би сказав, що це невідповідно до того, що робить “Газпром”. Але це факт. З іншого боку, професіонали в Єврокомісії, експерти прекрасно знають стан справ в “Нафтогазі”, знають, чи є у нас гроші, чи є достатньо газу для населення та транзиту, це для них – не таємниця. Тут ми можемо бути впевненими, що все працює, як треба.

До речі, хотів би ще звернути увагу на таку річ. Зараз поширюються повідомлення, що Україна щось не доплачує, або не добирає газу. Але, ті хто все це поширює, мали б подивитися в дзеркало, мали б спитати себе, що вони роблять зараз з Туркменістаном. Сьогодні вже офіційно поставили умову: або знизити ціну на газ, про яку домовилися півроку тому, або знизити кількість газу, про яку домовилися 3 роки тому. Чому? Тому що, мовляв, заявляють представники “Газпрому”, Україна не споживає цей газ. Та не тільки Україна не споживає цей газ, і в ЄС, куди іде в основному газ, і в самій Росії, вони теж не споживають його. Але виходить так, що заявляти Україні, що вона гіпотетично не все виконує можна, а подивитися на себе, коли фактично поставили на коліна Туркменістан, оскільки у нього немає більше куди цей газ прокачати, і Росія – єдина країна, через яку Туркменістан може продавати газ – тут, ці самі умови до себе Російська Федерація не застосовує. На це слід звернути увагу. І нам в Україні, і, я впевнений, наші представники будуть про це говорити з європейськими колегами.

Правила повинні бути гнучкими, змінюватися залежно від ситуації, і всі учасники ринку -  виробники, транзит ери, споживачі - повинні нести пропорційні втрати, коли стається надзвичайна ситуація. Зараз ситуація надзвичайна. Тепла зима – менше газу взяли, знижується споживання енергії в цілому, тому що Європа та й інші країни світу приймають рішення про зменшення споживання енергії, і третє, - криза, яка позначилася на виробництві. Крім того, криза б’є і по кишенях людей, які також намагаються менше споживати енергії. І до речі, такі ситуації закладені в Енергетичній хартії, яка, певною мірою, є балансом інтересів. Те, що Російська Федерація відмовляється від участі в Енергетичній хартії і намагається фактично зруйнувати цей баланс, - це теж дуже тривожний сигнал. Тому треба виробляти спільну позицію Україні разом з ЄС і активніше доводити її правильність до виробників.

УНІАН: До речі, про Енергетичну хартію. Зараз існують дві позиції: Росія пропонує створити абсолютно новий документ, якій би забезпечував безпеку постачання енергоресурсів, а Єврокомісія готова лише до внесення змін до існуючої хартії. Яка позиції України з цього питання?

А.В.: Україна не змінювала свою позицію, яка полягає в тому, що немає навіки досконалих документів. Все, в тому числі і Енергетична хартія, з часом, з розвитком технологій, з розвитком ставлення до енергії і її споживання повинно еволюціонувати. Але Енергетична хартія є тим єдиним базисом, якій об’єднує виробників, транзитерів і споживачів. Вона - не священна корова, але її не треба вбивати, а просто треба роги їй може відрізати, а може навпаки наростити. Отже, в даному випадку ми повністю солідарні з Євросоюзом: Енергетична хартія є базовим документом, її можна і треба удосконалювати, будь-які пропозиції, хоч російські, хоч італійські, хоч японські повинні розглядатися експертами. Але при цьому, нібито сидіти на паркані, тобто оголошувати, що ми - не члени Енергохартії, і в той самий час давати вказівки, як її вдосконалювати, яки це робить Російська Федерація – теж неможливо. Заходьте в компанію, і пропонуйте ваші рецепти. А стояти збоку і командувати – наліво, направо – це неприйнятно.

Розмовляв Сергій Воропаєв.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter