Чому жінки незадоволені своїм тілом?
Негативна фіксація на тій або іншій ділянці тіла завжди пов`язана з нашим минулим...
•Загальноприйнятий сьогодні культ зовнішності заважає нам ставитися до свого тіла об`єктивно.
• Негативна фіксація на тій або іншій ділянці тіла завжди пов`язана з нашим минулим.
• Нам варто зробити своє тіло "партнером по задоволенню" - це допоможе примиритися з ним.
Довгий ніс, маленькі груди, невдалі сід- ниці... Нескінченний список того, що може нам в собі не подобатися - до такого ступеня, що це псує все життя. Як стати прихиль- ніше до наших "не улюблених ділянок"?
Прискіпливе вивчення свого тіла з метою знайти дефект завжди було поширеною формою жіно- чого мазохізму. Але сьогодні цей феномен зуст- річається все частіше, у тому числі і у чоловіків.
Що стоїть за страхом
Своїм тілом незадоволені приблизно 90% жінок і 70% чоловіків. Сьогоднішній культ успіху і загальне преклоніння перед зовнішніми даними спотворюють той погляд, яким ми дивимося на себе. Найменший дефект, дрібний очевидний не- долік ми часто схильні перебільшувати до межі. Нам здається, що саме з вини цих зовнішніх деталей нам не вдається бути щасливими і радіти життю.
Дійсно, сучасний стандарт краси тіла практично виключає право на фізичну недосконалість. В ідеалі всі повинні бути худенькими і під- тягнутими, хоча насправді така комплекція від природи властива небагатьом.
Несвідомо підкоряючись диктату сучасної ві- зуальної культури, який йде від всюдисущих ЗМІ, ми частіше думаємо про те, як наше тіло виглядає, ніж про те, які можливості воно дає нам.
Фіксація на недосконалості - як і на образі недосяжної досконалості - часто стає нашою реакцією на неясне незадоволення, на екзис- тенціальний страх, який може бути пов`язаний зі страхом старіння або страхом бути вкинутим.
Але це несхвалення, з яким ми дивимося на себе, може також говорити про давнє і стійке страждання, коріння якого - в браку люблячих батьківських відносин.
Самооцінка дитини залежить від того, яким вона бачить себе в очах своїх батьків. Важливо і те, наскільки комфортно самі батьки відчувають себе у власному тілі.
Якщо вони спокійно вживаються зі своїм відоб- раженням у дзеркалі та їхні родинні узи міцні, то їх дитина, швидше за все, буде цінувати своє тіло і свій образ. В іншому випадку його "Я" буде ослаблене, позбавлене захисту, а образ власного тіла буде створений зі спотвореннями.
Не улюблену частину тіла вибирають, щоб на неї несвідомо перенести незадоволеність життям, нездужання або страждання.
Сигнал страждання
Найчастіше саме в юності в нашій свідомості виникає розрив між ідеальним і реальним тілом.
Надмірна фіксація на реальних чи уявних дефектах своєї зовнішності властива насамперед підліткам. Пубертат - болісний вік. Особа може вкритися прищами, тіло різко зростає, зміню- ється, хоче дивного, надмірні емоції і нестійкі.
І це в той самий час, коли підліткові так важливо завоювати повагу і симпатії однолітків і значущих для нього дорослих, коли він такий залежний від чужих думок і оцінок.
Позбутися наслідків, які виникають через незадоволення своїм тілом, завжди непросто - в тому числі через те, що буває складно виявити і визнати існування проблеми.
Барометром завжди є наше страждання з приводу фізичної вади. Якщо ми відчуваємо, що цей ніс, цей живіт або ці ноги псують нам життя, краще звернутися за консультацією. Поведінкова і когнітивна терапія дають дуже гарні результати в цій області. Ми працюємо з уявленнями про своє тіло, ми вчимося того, як перестати оборонятися і почати поступово відкриватися іншим людям.
Повернутися до себе
Розглядати своє тіло як щось, що тільки "виглядає" або "має добре виглядати", так само безглуздо, як забивати цвяхи новеньким потужним ноутбуком. Нам варто вчитися кожен день дякувати своєму тілу за те, що воно у нас є, і за те, що воно може багато чого.
Любовна пригода, задоволення від спорту можуть зменшити негативні фіксації. Інколи достатньо отримати якесь задоволення, яке підніме самооцінку, або змінити ставлення до свого тіла шляхом сенсорних практик. Чим більше він отримує насолоди, тим більше ми його любимо.
Людей з ідеальною зовнішністю не існує. Якщо "розібрати" красиву жінку або привабливого чо- ловіка на "деталі", то виявиться, що їх вигляд складається з недосконалих, з точки зору про- порції, фрагментів. І буває так, що одна неправильна риса - наприклад, ніс качечкою - додає обличчю додаткову привабливість, без якої воно стало б невиразним і, відповідно, негарним.
Ці вправи для того, щоб налагодити контакт з тими частинами тіла, з якими у нас склалися не найкращі стосунки.
Розмовляючий трикутник. Щоб розібратися в суті своїх почуттів і знайти причину їх недобро- зичливості.
Ляжте і розслабтеся. Уявіть, що та частина тіла, яка вам дуже не подобається, приймає форму трикутника з ротом в середині. Запитайте її: "Як ти себе почуваєш? Хто дав тобі зрозуміти в перший раз, що ти негарна? Чим ти мені заважаєш в житті?" Спокійно дочекайтеся відповіді, потім позначте серед них ті, які висловлюють спроектоване на тіло незадоволення ("якби у мене була інші груди, моє особисте життя була б вдаліше") або негативне переконання ("Мій ніс жахливий!").
Доброзичливий батько. Щоб змінити своє ставлення.
Станьте перед дзеркалом або поставте перед собою свою фотографію. Розкажіть людині, яку ви бачите, все хороше, що ви думаєте про її зовнішність, - так, як якщо б ви були її батьком. Робіть цю вправу регулярно, намагаючись глибоко відчути те хороше ставлення, про яке ви говорите.